Ситуація в Україні. Новини

"Правий сектор" закликає усіх, кому небайдужа доля України, у понеділок 31 серпня о 9.00 вийти до Верховної Ради на акцію протесту проти ухвалення антинародних і антиконституційних законів. Народні депутати повинні зрозуміти, що громадяни пильно стежать за ними і не допустять повернення деспотії.

31 серпня президент Петро Порошенко спробує проштовхнути через парламент зміни до Конституції, які передбачають:

- Амністію сепаратистам та зрадникам України, які вбивають наших бійців на Донбасі
- Узаконення сепаратистських банд у якості так званої "народної міліції"
- Надання російським посіпакам можливості призначати своїх прокурорів та суддів на окупованих територіях
- Визнання депутатів і рад, обраних під дулами автоматів російських найманців
- Режим "сприяння" російській мові...

 

Перемігши в національному етапі міжнародного конкурсу науково-технічної творчості школярів Intel ISEF 2015, десятикласник із Олександрії (Кіровоградська область) Самуїл Кругляк отримав право взяти участь в Олімпіаді геніїв, що відбувалася в місті Освего, штат Нью-Йорк США з 14 по 19 червня. Такою нагодою побачити світ і себе показати Самуїл скористався сповна і завоював бронзу серед двох тисяч юних винахідників з усього світу, повідомляють ”Вікна” з посиланням на ”День”.

Проект Самуїла Кругляка має назву «Отримання електроенергії з атмосфери». Юний винахідник пропонує добувати електроенергію з повітря, точніше, з атмосфери за допомогою штучної іонізованої хмари за рахунок сильного електричного поля, яке випромінюватиметься іонізуючою вежею. За підрахунками, один кіловат такої електроенергії буде коштувати три копійки. За словами юнака, цей винахід він побачив уві сні ще у восьмому класі. Через два роки завдяки викладачам з Малої академії наук Світлані Пісковій та Сергію Камінському цей проект вдалося втілити в життя.

«Робота Самуїла — це нове слово в енергетиці. От тільки шкода, що про хлопчика в Україні дізналися лише тоді, коли він переміг у Нью-Йорку. До цього ми зверталися за підтримкою до нашої місцевої влади, до обласної, трубили по всій Україні про цей винахід, який може зекономити витрати та виробництво електроенергії, але ніхто на нас не звертав уваги. У Самуїла була чудова ідея, а зробити установку допомогли наукові консультанти. Ми залучили велику кількість фахівців, наприклад, лабораторія МАН у Києві надала базу для експериментів. Міні-модель установки, зібрана в київській лабораторії, вже працює і показує результати», — розповіла науковий керівник секцій науково-технічної творчості та винахідництва і екологічно безпечних технологій МАНУМ Світлана Піскова.

За її словами, винахід Самуїла передбачає видобування не лише електроенергії, а й води. «Така установка коштує копійки, але користі від неї — на мільйони. Уявіть собі: в разі її запуску ми б могли забезпечити Кіровоградську область електроенергією на 82%. От тільки нікому це не потрібно...» — додає Світлана Вікторівна.

Другий етап проекту планують реалізувати в Олександрії, де під генеруючу вежу може бути використана труба покинутої ТЕЦ-1-2, проте на це потрібні значні кошти спонсорів.

Крім диплому, Самуїл Кругляк отримав можливість безкоштовного навчання в одному з вишів США та щомісячну стипендію близько 700 доларів. Мама Самуїла каже, що навчання за кордоном — це мрія її сина. Разом із чоловіком вони виховують трьох синів, двоє молодших поки що не виявляють цікавість до фізики, а от Самуїл з дитинства любив експерименти.

«Він дуже цілеспрямований хлопчик. Коли ми на сімейній раді вирішили виділити кошти на поїздку до Америки (із Самуїлом до США поїхав тато), то сказали його науковим керівникам: якщо він програє, то це буде його програш, а не ваш, але він повинен спробувати свої сили. Він спробував — і ми щасливі, що дали йому такий шанс», — розповіла Інна Кругляк.

Вот если этому парню создадут условия, он останется в стране, его идея будет общенациональной, внедрят её как в военное время, вот тогда можно и поверить в слова чиновников!
А на сегодня, о нем, его идее мы узнаем вскользь, не афишируют наши олигархические СМИ данную новость, да и зачем у них же планы использования своего старого не модернизированного, прихватизированного за сертификаты- фактически "бесплатного" СССР-кого хозяйства.
Нужно наверное волонтерам обратить на него внимание и тогда процесс пойдет, а то уедет гений, а мы потом эту технологию будем у других покупать и гордиться, он же из Украины.

 

Юрій Скребець: Перш за все - лікарі. І вже потім "правосєкі" чи хто ми там…

Заслужений лікар України, талановитий нейрохірург, заступник головного лікаря з хірургії та начмед Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова Юрій Юрійович Скребець (із позивним "Юзік") взяв відпустку, приєднався до добровольчого медичного підрозділу "Госпітальєри" та поїхав на передову рятувати життя. Він приймав поранених та загиблих після бою під Білокам'янкою, що трапився 10 серпня. Тиждень.ua дізнався про його мотиви, враження від роботи, а також попередній досвід у гарячих точках.



Що штовхнуло вас покинути лікарню і поїхати на передок? Адже в Мечникова ви робити фактично ту саму справу.
Нічого мене не штовхало, просто хочеться, щоб не було соромно дивитись в очі людям. В лікарні дуже багато фахівців вищого ґатунку, справжніх патріотів, справжніх Лікарів із великої літери, які організували і надання допомоги, і забезпечили найвищу її якість. Станом на зараз ми прийняли близько 1700 поранених.
Хочеться бути справді корисним. Це моя не перша спроба потрапити на передок. З підрозділом "Госпітальєри" я спілкуюся давно. Раніше були база, навчання, інструктаж, підготовка машин, далі діло не йшло. А зараз, на щастя, можу місяць присвятити тому, щоби рятувати людські життя тут.
Це не перший ваш досвід роботи в гарячій точці?

Це було 25 або 27 років тому, в юності, брав участь у ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії 1988 року, і Карабах - конфлікт військовий. Це було дуже давно. Зараз багато чого змінилося, війна стала негуманною, неблагородною...

Що ви маєте на увазі?
Коли є безпосередньо вогневий контакт, коли в тебе стріляють, ти стріляєш, ти бачиш свого ворога. Тепер хлопці сидять на передку, в окопах, в капонірах, а хтось натискає кнопку за 30 кілометрів, і один вбиває сотню. Жодного не бачив, не знає... масове вбивство, це дуже неблагородно! А наслідки катастрофічні!

Як змінилися з тих часів підвалини тактичної медицини?
Кардинально змінилася! Тоді я ще не був лікарем, закінчив лише медичне училище, і прийшов на службу із досвідом фельдшера, тоді ще в прикордонні війська, нам як зразок ставили книгу "Досвід військової медицини часів Великої Вітчизняної війни", 40 із гаком томів. Нас навчали, що це "золотий стандарт" лікування вогнепальних травм. Зараз ця книга має хоча й велику, але суто історичну цінність, вона показує, як не треба робити! І ми маємо зараз і американські, й ізраїльські, і британські, і вже власні підручники з лікування вогнепальної, акустичної травми та осколкових і кульових поранень. Змінилося все! Зараз ми можемо запобігти 90% ампутацій, які виконувалися як стандарт ще років 20-30 тому. Зараз є прекрасна методика вакуум-терапії, дуже багато всього, що дозволяє нам успішно ставити на ноги бійців, травми яких раніше вважалися не те що не сумісними з подальшою службою, а несумісними з життям.

Медик і парамедик - пізні поняття, хоча люди нерідко плутають їх. Розкажіть про специфіку надання допомоги "в полі".

Є величезна різниця між лікарем, фахівцем, професором вузькоспеціалізованим, який працює в лікарні вищого рівня надання допомоги, якою є зокрема лікарня Мечникова, і звичайним парамедиком, який працює в полях. Жоден професор, жоден завідувач відділу, жоден дуже досвідчений лікар-реаніматолог, анастезіолог, хірург, який рятує сотні життів на місяць, він нічого не зможе без спеціальної підготовки, на відміну від звичайного хлопця, який має два-три тижні вишколу і 30-40 днів досвіду на передку. Ця людина за півтори хвилини виконує стандарт CABC (catastrophic haemorrhage, airway, breathing, circulation - Ред.), за хвилину оглядає пораненого, прямо в полі, безпосередньо під обстрілом, виконує стандарт - зупинка кровотечі, забезпечення вітальних життєво-важливих функцій. Якщо це не буде зроблено, то нічого не варті зусилля тих лікарів, що працюють у тилових шпиталях та лікарнях, бо до них ці хлопці не доїдуть живими. Тому честь тим, хто рятує життя на передку!

Розкажіть про найпоширеніші травми, з якими доводиться стикатися "в полі".

Ми отримали першого пораненого кілька днів тому. Це було тяжке поранення обличчя і головного мозку - черепно-лицева травма мінно-вибухова - осколки. Була кровотеча, і, на жаль, під час транспортування, яке здійснювалося не спеціалізованим транспортом, ще й була респірація - він захлинувся кров'ю. Також у нього було поранення живота, ми до нього не дійшли, тому що потрібно було надавати реанімаційну допомогу - він був доставлений у стані клінічної смерті, але ми бачили, що може ще не все втрачено. Під час реанімації частково ми досягли успіху - тимчасово запустили серце, дихання, за рахунок апарату штучної вентиляції легень. Але травма мозку була несумісна з життям. На жаль 40 хвилин ми намагалися підтримати хоч якісь життєво важливі функції, але це було неефективно. Після того підряд було ще троє 200-их, яких уже сенсу не було реанімувати, бо ми вже бачили, що біологічна смерть наступила в результаті несумісних з життям поранень. Крупнокаліберна артилерія. А так - осколкові поранення. Майже 99% зараз мають мінно-вибухову травму, тобто осколкові ураження. Кульових, внаслідок безпосереднього вогневого контакту, коли ти бачиш свого ворога, вже давно немає.
Які ваші враження від роботи на передовій? Чи справдились ваші очікування?

Я очікував більшого адреналіну. Адже минув значний проміжок часу - понад 25 років відтоді, коли я востаннє брав участь у військових діях. Я думав, що буде страшніше, що переживатиму більший стрес. На жаль або на щастя, не відчув цього. Було багато роботи, і ще - спілкування з найкращими, з елітою українського народу тут! Тут еліта, тут найкращі українці! Добровольці, які не отримують за це грошей, які не отримують за це нічого, крім можливості бути похованим за рахунок своїх побратимів.
Серед пацієнтів лікарні Мечникова - чимало поранених добровольців. Розкажіть, хто і за яким принципом до вас потрапляє.
"Госпітальєри" допомагають не лише добровольцям, а всім, вони лізуть туди, куди ніхто не лізе. Такого прикладу не мають ні військові, ні медики МВС в будь-яких інших підпорядкуваннях. Лікарня Мечникова - цивільна, це не військовий шпиталь. Ми надаємо допомогу усім без винятків пораненим та хворим, які до нас звертаються. Зараз ми є лікарнею не лише Дніпропетровської області, ми - лікарня Криму, Донецька, Луганська - тобто тих територій, які підпадають під статус тимчасово окупованих. Якщо ми надаємо допомогу, скажімо, навіть не зовсім правильно орієнтованим українцям (бо ці люди вже не вважають себе українцями), і цивільному населенню цих регіонів, і пораненим, не питаючи, хто вони, з ким вони, то чому ми не повинні надавати допомогу "правосєкам" і тим добровольцям, яких не бере військова медицина? До того ж я знаю точно, що військові шпиталі Києва беруть бійців ДУКу.

Як ставиться уряд до діяльності польової медицини?

Буквально вчора до нас завітало керівництво військової медицини на чолі з полковником Вербою, були директор департаменту військової медицини від Міністерства оборони, радник міністра, радник президента, командир нашого центрального військового шпиталю. Режим повного сприяння роботі "Госпітальєрів", нам навіть виділили тутешню сільську амбулаторію, яка зараз "тимчасово окупована військовими лікарями". Від учора ми працюємо разом, і маємо повне взаєморозуміння. Тут немає проблем із цим, немає бюрократичних перепон. Люди приїхали, почули "Гради", почули крупнокаліберну артилерію, яка обстрілює нас уже кілька діб поспіль. Ми розуміємо, що робимо загальну справу. "Госпітальєри" не отримують ніяких статусів, ніяких "блєстяшок", ніякої біжутерії від держави, але це не є проблемою, всі знають, заради чого тут.

В лікарні Мечникова траплялося лікувати поранених з того боку. Чи перетиналися вони з нашими бійцями, і як відбувалася комунікація?

Ніколи не перетиналися. Ми лікували "ополчєнцев", і наші волонтери штабу допомоги пораненим взяли на себе повністю - це їхня ініціатива! - забезпечення медикаментозне, котрого не вистачало лікарні для того, щоби їх прооперувати і пролікувати. Якщо ми будемо поводитися з ними як з полоненими, мовляв, вони сепаратисти і бандити, то чим ми від них відрізнятимемось? Ми лікарі. Перш за все - лікарі. І вже потім "правосєкі" чи хто ми там... Лікар повинен лікувати і рятувати життя. Інша справа, що потім вони передаються до відповідних органів, міру їхнього покарання повинен визначати суд. Це не наша справа. Якоїсь певної сатисфакції чи задоволення від цього я не отримую, мені не дуже приємно знати, що ці люди вбивають наших братів. Але показати це, аби людина це відчула, ми не маємо морального права. Потім най собі сидить у в'язниці, най його потім обмінюють на наших хлопців, але все що ми могли, ми зробили. Ми цивільні лікарі, котрі взагалі-то в ієрархії військової медицини рядові.

Ми забезпечили їх окреме перебування, щоб вони не перетиналися з бійцями нашими. Тому що їх би просто вбили, і все. А останні півроку в іншій лікарні в Дніпропетровську створені умови, де можуть перебувати сумнівні особистості з того боку.

Проблема реабілітації бійців - розкажіть, що ваша лікарня робить для цього, і які кроки мали би бути на державному рівні.

В таких країнах, як Україна, реабілітація нікому не потрібна. Це дуже коштовна галузь медицини, яка вимагає біля кожного тяжкого колишнього пораненого власного інструктора, власного так би мовити "сіттера", "сідєлку". Це має бути психотерапевт, психолог і інструктор лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапевт у одній особі. У нас реабілітологів готують і медичні заклади, і Інститут фізкультури. Це дуже складна справа. Це "хенд-мейд" - ручна робота. Ви уявляєте собі, що таке прикріпити лікаря до одного-єдиного пацієнта, і він з ним вдень і вночі? Вранці він прокидається і його будить. І до самого ліжка, до вечора він з ним. Це може тривати від кількох місяців до всього життя. Це вкрай важлива галузь, але вкрай коштовна. Вимагає величезних людських і матеріальних ресурсів. Окрім інструктора, окрім власного "сіттера" ще такий пацієнт вимагає і басейну, і екскурсій, і прогулянок, і поїздок країною чи за межами. Це повинне бути повноцінне життя, лише тоді цей боєць із тяжким пораненням оговтається від пережитого. Я вважаю, що це величезна проблема. Якщо ми з цього конфлікту не отримаємо щось довготривале, типу Ольстера з Північної Ірландії, або ще гірше, Сектору Гази, якщо все це закінчиться перемогою (в цьому якраз я не сумніваюся!) і в найближчі часи, ми отримаємо колосальну кількість людей, які вже не можуть повернутися з війни.

Америка має сумний досвід, коли 50 з гаком тисяч бійців загинуло під час військового конфлікту у В'єтнамі, і протягом десяти наступних років загинуло більше 10 тисяч від самогубств або ж алкоголю чи наркотиків (це теж, по суті, самогубство).
І ми будемо мати таку саму ситуацію. Я вважаю, що, щоб люди не пішли в найманці, щоб люди не пішли в бандити, щоб люди не пішли воювати просто по якихось загарбницьких війнах, вкрай потрібно створювати таку організацію на кшталт естонського Кайтселійту. Це, фактично, армія добровольців, спільнота, в яку потрапляють від самого народження, приналежність зберігається до самої смерті. І діти, і люди похилого віку, вони всі знаходять там що робити.

 

Богдан Яременко

Про агентів ФСБ
Порошенко і його посіпаки називають мене, і таких як я, - вільних громадян вільної країни з правом на власну думку і правом на її вільне висловлення, агентами ФСБ. Тими, хто підспівує ворогу, ллє воду на ворожий млин.
Аргумент один - якщо зміни до Конституції не подобаються Росії, то значить Порошенко і його камарілья все роблять правильно, а усіх хто проти, них - ті за ворога.
Цікава логіка.
Ось наприклад сьогодні (та і тисячі разів досьогодні) в ході телефонної бесіди з Меркель Путін заявив, що Мінські домовленості мають виконуватися і є безальтернативними. Дивно, але те саме говорить і Порошенко. То кому підспівує Порошенко, хто його куратор?
Далі, от взяти мене - людину не при владі, яка не має особливих статків, а тим більше не має нерухомості, фінансових та промислових активів на території Росії. Що з мене візьмеш, навіщо і як мене завербуєш?
А що ж Порошенко? Був міністром в уряді Азарова (політично лояльний чи підконтрольний Росії), має значні активи в Росії, які під будь-якими приводами відмовляється продати, має ще більші активи в Україні, які залежать від стану відносин з Росією. Чим не привід для тиску чи вербування?
То може цей самовдоволений брехун і є звичайнісіньким агентом ФСБ, який і крик про зраду своїх опонентів підійняв в рамках сексотського шухеру?
Для мене тут все більш-менш ясно. Час би задуматися його підспівувачам.

 

Мочанов высказал резкое мнение о Петре Порошенко.

Он говорит, что П. Порошенко - всего лишь нанятый на определенный срок менеджер.

Украинский активист и общественный деятель Алексей Мочанов рассказал о том, что когда украинский народ выбирал Петра Алексеевича, как гаранта Конституции, то не ожидал, что новый лидер решится на то, чтобы вконец изменить все законодательство.
Также, Мочанов отметил, что П. Порошенко должен понимать, что всего лишь нанятый на определенный срок менеджер, срок работы которого вскоре истечет, пишет Хроника.инфосо ссылкой на Гогетньюс.
Читайте также: Алексей Мочанов госпитализирован с инфарктом

Народ, который голосовал за Порошенко - это те, кто голосовал за окончание войны и изменения, а не за новую Конституцию, и очередной передел власти.

 

Активісти захопили резиденцію екс-нардепа від «Партії регіонів» Сергія Ківалова, яка відома під назвою «Замок Гаррі Поттера». Серед них - представники «Автомайдану». Офіційно цей комплекс належить «Міжнародному гуманітарному інституту».

Про це повідомляє Громадське.Одеси.

«Будиночок Гаррі Потера захоплений невідомими, всіх одеситів запрошують на екскурсію .... »— повідомив на своїй сторінці у Facebook активіст Марк Гордієнко.

На місці присутні активісти Ради громадської безпеки та Автомайдану.
Станом на 16.15 до місця прибули співробітники МВС.

 

Карл Волох

С год назад, когда я был значительно более оптимистичен в вопросе будущих изменений в Украине и ее правосудии, один опытный человек сказал мне, что я даже не представляю, с чем мне прийдется столкнуться: "Украинские судьи циничны, беспринципны и продажны, но по сути своей профессии они умеют завернуть любое говно в такую обертку, что его с трудом отличишь от конфеты". Касается это, явно, не только судей.
Точно так же вчера Филатов на встрече с блоггерами в АП откровенными манипуляциями и передергиваниями заставил два десятка вполне здравых и неглупых людей поверить, что власть всерьез заинтересована реформировать судебную власть, что все попытки сделать это более быстро и радикально - непрофессиональны и немедленно будут разгромлены Европой, а уволенные судьи восстановлены ЕСПЧ, что оппоненты господина Филатова, предлагающие другой вариант реформы, намерены уволить 9 тысяч судей и оставить страну без правосудия вообще и т.п. Мне кажется, из всех встреч блоггеров эта была наиболее манипулятивной и, по результату, принесла только вред.
Невероятно в этой истории было, что мои попытки оппонировать Филатову зашикивались (типа, АП - не место для дискуссий: задал вопрос, получил ответ и нишкни). И даже сегодня, когда я попытался в группе объяснить суть манипуляций, это никого не заинтересовало. То ли Филатов и впрямь настолько убедительнее меня, то ли подействовала магия стен президентской администрации, но мои коллеги ретранслируют услышанную там чушь как истину в последней инстанции, даже не пытаясь понять другую точку зрения. Мне, видимо, еще предстоит выработать свое отношение к этой ситуации.

 

Пенсіонерка-ветеран віддала дві тисячі євро пораненим бійцям.

“Я би своє серце віддала”.

93-річна киянка Клавдія Поліщук віддала пораненим бійцям усі гроші, які їй виплатив німецький уряд як компенсацію за злочини, вчинені нацистами. Бабуся, яка сама пережила війну, особисто привезла дві тисячі євро до військового госпіталю і передала волонтерам. Завдяки цьому четверо військовослужбовців отримають лікування за кордоном. (Відео Ярослава Трегубова)

http://www.radiosvoboda.org/media/video/27216964.html

 

Ройтбурд Александр

Открытое письмо народному депутату украины товарищу кивалову.
дорогой сергей и отчество. искренне завидую бюстику который стоит на ваших книжных стеллажах. я б такую мерзость у себя дома не решился поставить. хотя бы потому шо меня бы при нем расстреляли. впрочем, вас тоже. но по другой статье. и при этом омар хайям, бл%ть.

 

Mykola Malukha

Сегодня Арсеній Яценюк поздравил Донецк с днем города. Вчера у Тернополя тоже был день города. Но кому интересно "западно-украинское захолустье", поддерживавшее Евромайдан и отправлявшего своих сынов для защиты всей страны от недавних соотечественников и их новых русских друзей.

Такое чувство, что в Украине нужно привести свой преступный клан к власти, поставлять титушек для подавления гражданского протеста, а потом еще провозгласить народную республику и начать войну, чтобы тебя любили, поздравляли, умоляли не выходить из состава страны и обещали децентрализацию.