Ситуація в Україні. Новини

Ігор Мазур
Діти Донбасу - це борці за Український Донбас. Вони біля нас - читають книжки , які їм даємо,розбирають зброю (не заряджену ), слухають і співають патріотичні пісні, махають нам руками, посміхаються, кричать : "Слава Україні !" - За такий Донбас треба воювати !!!

 

Rodion Shovkoshytnyi
18 тонн угля. Ехали с Шахтерска к нам на реализацию. Въехали в Верхнеторецком, прошли три б-п ВСУ и один - пограничников. Были задержаны в Новгородском милицией. При себе нет не то чтобы документов на груз, нет даже украинских паспортов. Только днр-е бумажки.
Ездят так два-три раза в неделю. В этот раз, проехав Верхнеторецкое, поехали через Новгородское ибо на привычном маршруте "слишком много запросили".
Дело занесено в ЕРДР.

 

вот только оружие - зря детям в руки дали ,позировать...

 

http://newsonline24.com.ua/avakova-uvolili-iz-za-korrupcii

 

U.S. Embassy Kyiv Ukraine
США передали Україні військово-польовий госпіталь вартістю 7,6 мільйонів доларів 18 серпня 2015 року

Сьогодні Сполучені Штати офіційно передали уряду України військово-польовий експедиційний госпіталь вартістю 7,6 мільйонів доларів з метою покращення здатності країни лікувати солдатів, поранених в операціях із захисту суверенної української території від агресії об’єднаних російсько-сепаратистських сил на сході України. Полковник Керол Нортрап, військова аташе Посольства США в Україні, презентувала госпіталь від імені уряду США на церемонії у Житомирі. Приймали його від імені уряду України полковник Андрій Верба, директор Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, та заступник голови Житомирської обласної державної адміністрації Ярослав Лагута.

Відомий у Сполучених Штатах під назвою EMEDS (Експедиційна система медичної підтримки), цей військово-польовий госпіталь являє собою легку, компактну реанімаційну споруду, яку можна висунути в район бойових операцій широкого спектру для надання швидкої медичної допомоги. Вона може використовуватися для лікування поранених, стабілізації пацієнтів та підготовки постраждалих для медичної евакуації до установ, що займаються лікуванням на більш високому рівні. Надаються також первинна медично-санітарна допомога, стоматологічні послуги і послуги загального медичного захисту військового персоналу.

Госпіталь розрахований на роботу у ньому 30 лікарів і допоміжних медичних працівників. Він може надавати медичну допомогу трьом тисячам військовиків. Складається із чотирьох наметів, розгортається протягом 24 годин і може діяти автономно без постачання до 10 днів.

Передані сьогодні споруда EMED та медичне обладнання і матеріали, що до неї додаються, коштують приблизно 7,6 мільйонів доларів. Американські військові протягом місяця навчають українських колег, як найефективніше використовувати госпіталь.

 

Andriy Tsaplienko

Доброволец инженерного фронта

Николай Степанов почти полвека в танкостроении. Был главным инженером и главным конструктором на Харьковском бронетанковом ремонтном заводе. Потом работал техдиректором на Заводе им.Малышева. «Но», - говорит Николай Михайлович, - «именно здесь я чувствую себя на своем месте». «Здесь» - это в уникальном подразделении, созданном на учебной базе полка «Азов» в Киеве. А называется оно «Инженерная группа АЗОВ». Группа работает в опустевших цехах обанкротившегося завода «АТЕК». В нее вошли несколько десятков специалистов, от рабочих до конструкторов, перед которыми стоит амбициозная задача – создание новых видов бронетехники.
На первый взгляд, проект выглядит полной авантюрой. Есть устоявшийся взгляд на технологические возможности добровольцев: они могут лишь ремонтировать бронетехнику, а для ее создания нужны мощные государственные предприятия. Но Степанов и его команда ломают этот стереотип.
Вот, например, машина, которую уже сейчас, на стадии производства, ради красного словца называют самым мощным танком Украины. Хотя, на самом деле, это будет совсем не танк. Просто сложно дать ей какое-либо определение, загнать в понятный, общепринятый шаблон. Наверное, правильней ее назвать «боевая бронированная машина для боев в городе». Масса сорок тонн. Особая конструкция брони, способная надежно защитить экипаж. Не будем раскрывать всех технологических секретов, но даже если машина примет подкалиберный снаряд в боковую часть, большого ущерба он не нанесет. Сейчас перед нами полуфабрикат, ну, а через несколько месяцев на машине появятся крупнокалиберные пулеметы, четыре орудия для мортирной стрельбы, комплексы «Стугна» и скорострельные пушки ГШ-23, способные 23-мм снарядами превратить бетонные укрепления в груду строительного мусора. Экипаж бронированного гиганта сможет эффективно вести огонь на разных дистанциях и быстро приспосабливаться к изменению ситуации во время уличных боев. В основе концепции боевой машины безопасность ее экипажа. Четыре человека управляют машиной и ее боевыми модулями изнутри, не вылезая на броню. Для механика, кстати, предусмотрели ортопедическое кресло, наподобие тех, которыми оснащены гоночные автомобили. Комфорт, компактность и намного большая, чем в обычном танке, вероятность избежать травмы во время боя, - вот что получает экипаж вместе с такими креслами.
Отличие «Инженерной группы Азов» от других, классических, конструкторских бюро в том, что техническое задание создателям машин поступает напрямую с фронта. Бойцы, воевавшие в Широкино и в других населенных пунктах, проводят анализ боев и высказывают свою точку зрения на то, какая «броня» нужна для боев в городе. Например, Николай Степанов уверен, что в единоборстве с российской «Арматой», - если бы поединок состоялся, скажем, в Широкино, - преимущество было бы на стороне «азовской» машины.
- Обрати внимание, - говорит мне конструктор, - мы решили отказаться от триплексов именно потому, что наши бойцы рассказали, как снайперы противника стараются «ослепить» наши танки. Они бьют по триплексам, и ослепший экипаж не может вести бой. Поэтому здесь мы вместо триплексов собираемся установить телекамеры с обзором на 360 градусов. Где именно у боевой машины будут «глаза», мы показывать не будем. Хотя можно сказать, что вдоль корпуса, для того, чтобы ввести снайперов противника в заблуждение, будут стоять фальшивые объективы.
Рядом с удивительной машиной собирают не менее грозный и не менее уникальный экземпляр. Через несколько месяцев он обрастет броней и превратится в новое грозное оружие: автоматический минометный комплекс. По сути один такой агрегат заменит целую батарею 120-мм минометов с боекомплектом в 240 выстрелов. Приоритетными целями для установки будут РСЗО противника - «Грады», «Смерчи», «Ураганы». Название ей тоже взяли из прогноза погоды - «Ветерок». А в разработке у «азовских» оружейников - военная техника, работающая на электродвигателях. Примерно так же, как и знаменитая «Тесла» или любой другой электромобиль.
- Я за свои полвека в танкостроении еще никогда так быстро не переходил от стадии технического задания к работе над объектом, - говорит конструктор. – И так же быстро, через пару месяцев, наш аппарат будет осваивать боевой экипаж на передовой. На классическом производстве такие темпы сочли бы нереальными. Там слишком много стадий приемки, а у нас все просто. Наш заказчик и наш техконтроль это бойцы нашего полка.
Я слышал о том, что на харьковском заводе Малышева есть старые мастера, которые, как говорится, микроны чувствуют на ощупь. Николай Михайлович и сам из таких. Но, при этом, он откровенно хвастается своими молодыми специалистами. «Они вручную с броней делают такие вещи, которые у малышевских «дедушек» вряд ли получится сделать». На больших бронетанковых заводах (как, впрочем, на любых украинских заводах, не только военных) сейчас критическая нехватка именно молодых специалистов, но здесь, похоже, такой проблемы нет. И, благодаря молодым, горячим и невероятно творческим людям, заброшенные «атековские» цеха вновь оживают.
Я представляю, как это сложно – ломать стереотипы. Не только технические, но и пропагандистские. «Когда я приходил домой в рабочей робе с логотипом «Азова», моя жена поначалу отказывалась ее стирать», - искренне смеется Николай Михайлович. Я его понимаю, ведь больше года российская пропаганда усердно лепит из полка «Азов» образ этакого тайного ордена нацистов. Шаблоны трещат по всем швам, когда узнаешь, что в «Азове» бойцы двадцати двух национальностей, включая несколько десятков тех, у кого в кармане российские паспорта. Но это уже совсем другая история.

 

Реакция «Правого сектора» на розыск их лидера.

Им это явно не понравилось.

В "Правом секторе" отреагировали на объявление их командира в розыск, заявив, что таким образом власть фактически обвинила движение в террористической деятельности.

"18 августа на официальном сайте МВД появилась информация о том, что нашего собрата, командира 1 ЗБАТ ДУК ПС Романа Стойко (друг "Честный"), объявили в розыск. Ему инкриминируют создание террористической организации. Учитывая, что друг "Честный" относится к НВР "Правый сектор", обвинения в адрес друга "Честного" является фактическим обвинением "Правого сектора" в террористической деятельности", - сказано в сообщении, сообщает Хроника.инфосо ссылкой на Обозреватель.
В ПС считают, что власть продолжает процесс системного уничтожения добровольцев, поскольку ведет переговоры с террористами "ДНР" и "ЛНР" о сдаче территорий и амнистии для участников этих объединений в то время, как преследует патриотов.

"Очевидно, что власть предпочитает сотрудничать с врагами Украины, а не с патриотами, которых считает настоящей опасностью для своего господства. Ее цель - полная ликвидация пассионарной части украинского общества с последующей сдачей Украины кремлевским оккупантам", -подчеркнули в организации.

 

камерад, зі всієї поваги...
для чого тут писати про таке? це подія всеукраїнського масштабу?
що значить чіпляється? це прапор? герб? може правильніше сказати ганьбить державні символи? почитайте кк.
в мелітополі немає мвс, сбу, правого сектору, активної проукраїнської громадськости?
крім того ж завжди є інші мовчазні і кремезні... які зроблять те щр треба не на камеру...
чи в мелітополі немає нормальних дядьків, щоб дати тому дебілу пару раз втемну по писанках , а може йому взагалі не місце на нашій землі?
щось не так в мелітополі...

 

Спойлер: Обзор міжнародних собитій від діда Свирида 19.08.2015

Доброго ранку, друзі! Надворі в нас середа, а в Києві та окресностях ідеальна для занять спортом погода. Дідусь сподівається, що всі ви в бадьорому і спокійному настрої, ізлучаєте оптимізм та демонструєте високу проізводітєльность труда.

Привичними, отточеними двіженіями заварюєм бодрящу ранкову каву, або ароматний чай і зручно вмостившись ознакомлюємся з очередним обзором сільської аналітики. Всі готові? Приступаєм.

Надя Савченко перебуває в Новочеркаську, діло її – стоси томів, грубо скріплені між собою нитками сіяющей белізни – то і дєло путєшествує між Москвою, ростовським Донєцком і Ростовом. Бездєльніки в чорних мантіях матюкаючись перепасовують ето діло друг другу, бо всі провінціальні судді понімають тяжолі для них послєдствія діла Савченко. А розхльобувать заварену московськими дурачками кашу ніхто не желає.

Ростов рассмотрить териториальну компетєнтность донецького суду в п’ятницю, шоб сразу же послє винєсєнія рішення забуться в тяжолих виходних. Ростовські судді затаїли на москвичів горькую обіду, бо Москва взяла собі за моду збагрювать всі самі неприятні діла іменно в Ростов. Ростов явно мечтає вернуть ето всьо в Москву, де в суддів зарплати і побольше, і вообще їх не жалко. Жалко сєбя, роднєнькіх. В провінціальних суддів жізнь і так трудна, тому фігурірувать у международних санкційних списках з перспективою прінудітєльного путєшествія в Гаагу їм не хочеться. Московські судді мараться в ето діло тоже не хочуть, а Кремлю картінка судового залу, вщерть заповненого чопорними іностранними діпломатами та разнузданими кореспондєнтами тоже не нравиться. Поетому, скоріше за все, тєлєги з ділом Савченко, поскрипуючи колесами знову отправляться в ростовський Донецьк.

Те шо обвінітєльний вердікт в Кремлі вже написаний і санкція впаять Наді срок уже визначена, то ясно давно. Но нєрешітєльность, з якою дєйствує судєбна машина Ху@ла, весьма показатєльна. Нема вже в їхніх дєйствіях слаженності і всєгдашнєго задора. Шото йде явно не так. Наблюдаєм.

В Ростові ж сьогодні продолжаться пренія по ділу Олега Сенцова і воно тоже проходить под вніматєльним прищуром міжнародной общественності. Вчора Європейська кіноакадємія направила Ху@лу і його прісним письмо з требуванієм не валять дурака і нємедлєнно освободить Сєнцова. Требуваніє не валять дурака подписали Вім Вендерс, Анджей Вайда, Кшиштоф Зануссі і ще длінний список превокласних європейських кінорежисерів.

Речник МІД РФ Маша Захарова, в рамках виполнєнія програми по окончатєльной діскредітації діпломатічеського ведомства Россійской Федерації, жжот напалмом. Плани созданія міжнародного трибуналу по малізійському боїнгу назвала "заказухою" і гордая удалілась дивиться відєозапісь, як вона виглядала в прес-центрі і чи цвет помади подобран нею удачно.

Меж тєм, криклива і неумна заява Захарової значить для сільської аналітики лише одне - місія Лаврова добазариться з малазійцями, для чого він недавно літав у Малайзію, провалилася. Малазійці проявили твйордость і нєсгібаємость. Це важно, бо Кремль щитав Малайзію слабим звеном в історії з трибуналом і пітав надєжди вибить цю прекрасну страну з нєрушімого строя держав, які медлєнно, но нєотвратімо осуществляють коварний план проведєнія широкого міжнародного процесу над кремльовською клікою. Нада буде якось дідові, після війни, оп'ять злітать в Куала-Лумпур - прекрасне місто і люди там душевні.

Ідьом дальше.

Наблюдать за пропаґандистськими потугами Москви - сфера заніматєльна й інтєресна, но для сільської аналітики не показатєль. Дід якось недавно передивився ряд випусків Die Deutsche Wochenschau і там тональність приблизно однакова, шо в 1942, шо в 1945. І набор кліше однаковий. Невооружонним глазом видно, шо руссіш-пропаґанда всі наработки нацистських колег старатєльно мавпує: “очередноє кровавое преступлєніє кієвскіх маріонєток; Обаму подверглі крітіке представітелі республиканской і дємократіческой партий; Меркель возмущена американцами; Владімір Владіміровіч прінял і заслушал; откритіє россійскіх учоних; в Омском зоопарке роділась панда”. Даже останній випуск Ді Дойче Вохеншау за 22 березня 1945 року – сплошні победні реляції. А в ето врем’я, в бункері у фюрера уже йшов гужбан коромислом, всі кругом бухали, трахалися і прожігалі жізнь. Стараясь нє думать о завтрашнєм днє.

Обща атмосфера настроєній в Кремлі точно так же характєрізується показной бравадой, нєсокрушімой уверенностью в победє, нєістовостью надєжд, шо союзнікі між собою перегризуться та упованієм на геній фюрера, которий всєх переіграєт. Пропаґанда привично крутить заїзжену пластинку про “велікіє победи Ху@ла”, загніваніє Запада та маріонєточную хунту.

Однако, самі умні в Кремлі понімають, шо діло швах, фюрер безумствуєт, спасєнія нєт. Значить залишається хоть остаток жізні прожить “по-человеческі”. По мере іссяканія резервов і закриванія одна за одною опцій договориться з цивілізованим світом, окруженіє Ху@ла все ярче демонструє настроєнія прожигать жізнь і пользуваться всіма її благами, пока ще є возможность. Отсюда разнуздана демонстрація багатства, безстижі по роскоші свадьби та безумне расточітєльство. Шоб потом в тюремних камерах ілі скриваясь в джунглях Амазонки вспоминать: “Зато хоть пОжілі”.

Українські солідні ізданія тоже стараються не на шутку, хотя їх уже ніхто кроме діда, наверно й не читає. Дід вообще любить спостерігати за разними природними процесами, в тому числі і за єстєственним ув’яданієм. В рамках наблюдєній дід вивів закономірність – послє свежих випусків “Ді Руссіше Вохеншау”, українські солідні ізданія публікують многословні і маловнятні статті, содєржаніє яких можна ізложить в двох словах “нам жопа”. Діда іногда подмиває роздать редакторам солідних ізданій по 20 грн на морозиво і попросить уйти в бессрочний отпуск. Но науковий експеримент преривать нільзя, буду ждать їхньої єстєственної смерті.

Тєм временєм, Ху@ло подтверждає тезіс, шо преступніка неудержимо тягне на место преступлєнія і він снова в Криму. Де собрав засєданіє презідіума свого госсовета і виразив удівлєніє, почему в Криму плохо развиваєтьься туризм. Представляєте? Члєни госсовета удівльонно дивилися на царя, цар удівльонно взірав на члєнов. Потом всі дружно с удівлєнієм подивилися на правітєльство окупованого Криму і сфокусірували удівльонні глаза лічно на Аксьонові. Гоблін Аксьонов удівльонно дивився на всіх сразу. І виразив нєсмелоє предположеніє, шо туризм в Криму не розвивається, наверно, патаму шо аеропорт в Сімферополі старий. Нада дєньгі на аеропорт, от туристи со всєго міра і полетять вместо Багам і Мальдів у окупіруваний Крим. Ху@ло грусно вздохнувши пообіщав дать дєньгі на модернізацію аеропорта. Дєдушка также совітує модернізірувать дороги, інфраструктуру, убрать із Криму войска і флот та прибрать за собою мусор і вернуть Крим Україні. Ето єдістсвенний правильний путь для увеліченія колічества туристів на цьому прекрасному, но глубоко нещасному полуострові.

Порох, Меркель і Олланд устраюють междусобойчик, НАТО начало самі крупні в Історії маньоври своїх ВДВ в Європі, Ху@ло заліз у батіскаф і затихарився на днє морском. Совпадєніє? Не думаву.

Меж тєм в Росії появилася нова главна національна ідея – освобождєніє із американського плєна праха композитора Рахманінова. Міністр Говняшка развернув в цьом направлєнії бурну дєятєльность, визивая повишений інтерес со сторони психіатров. Сім’я Рахманінова в Америці безусловно проти перевезення праха композітора в Росію, но не возражає, шоб величні акорди Другого концерту для фортепіано з оркестром звучали коли Ху@ла і його кліку пакуватимуть в Гаагу. В наручниках. До мінор.

Російська школа класичної музики дала багато прекрасних зразків геніальний творів, які особливо доречно звучать на тлі політічеських катаклізмів. Як рівно 24 роки тому дєдушка (тоді ще не дєдушка) проснувся під звуки музики Петра Ілліча Чайковського і поняв: “Гаплик”. Те, шо гаплик распространиться на весь нєсокрушімий СССР 19 серпня 1991 року ще ясно не було нікому, но в современному світі процеси розвиваються весьма стремітєльно. А отдих в Криму далеко не завжди сприяє політічеському здоров’ю. Об етом Ху@лу убедітєльно і с заніматєльними подробностями може розказать Мішка Горбатий.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас

 

Почекаємо, доки такий перець з'явиться в лембергу, може тоді це буде подія Українського масштабу.
У криму теж починалось з малого.

 

Давнее интервью,пропагандиста шария.

 

Юрий Романенко

В Украине создадут Агентство по возврату коррупционных денег. Скоро на каждый аспект жизнедеятельности человека в Украине будет отдельное агенство
Предлагаю создать также Агенство по проверке качества борща, также Агенство по надзору за соблюдением супружеского долга, не помешает Агенство по контролю над распитием спиртных напитков, не будет лишним Агенство по психическому здоровью госчиновников, обязательно нужно Агенство по курсовой устойчивости гривны, однозначно Агенство по укреплению национальных надежд, несомненно Агенство национального прапора и гимна, и неизбежно Агенство по организации встречи с делегацией инопланетян - спасителей Украины.

 

Alisa Gashek
Стосовно повій Лорак, Білик, Повалій та інших. Коли німці окупували Чехословаччину, дуже відома, популярна та гарна акторка Ліда Барова почала водити шашні із нацистами, заявляючи, що вона є аполітичною та є «за іскуство і мір». Шість років по тому цю хвойду вигнали до Німеччини, де вона абсолютно одинокою людиною дожила до глибокої старості. Вона ніде не виступала та не грала, бо для німців вона буда чеською підстилкою, а для чехів – німецькою хвойдою. Не знання історії вилізе боком кожному зрадникові Батьківщини.

 

Ирина Каминская
Парад не для нас - он для них и в честь них.
Этот парад должен быть самым лучшим, они этого достойны!

 

Спойлер: Обзор міжнародних собитій від діда Свирида 21.08.15

Доброго здоров'я, друзі! Вопреки ожиданіям песимістів надворі в нас п’ятниця і дідусь подозреває, що з планами на вихідні більшість уже опреділилася. Сподіваюся, що у програмах грядущих вихідних окремим сіяющим пунктом значаться фізкультурні треніровки і прочі спортивні безобразія. Це добре, а ще краще це робити із залученням членів ваших родин всіх поколінь. У футбол з дітьми зіграйте в крайньому случаї. А бабусю, єслі не схоче бігать, ставте на ворота. Бабусі голи обично не пропускають. А ще давно помічено, шо коли на воротах стоїть тьоща, зяті обично іграють в нападєнії з особим воодушевлєнієм.

Ну а тепер, мастєрськи заваривши вкусні ранкові напої, всідаємся до комп'ютерів, дідусь вам тут очередний дайджест сільської аналітіки приготовив. Всі вмостилися? Тоді вперед.

Сьогодні в Ростові рішатимуть чи переносити суд над Надєю Савченко в Москву, чи оставить в ростовськом Донєцке. І Донєцк, і Москва всячеськи од «честі» судить Надю відбрикуються, переможе та сторона, в якої у Кремлі рука волохатіше. По всій відімості, у суддів з ростовського Донєцка у Кремлі волохатих конєчностєй не густо, тому рішення ростовських суддів нємного предсказуєме. Однако, в Гаазі зал судєбних засєданій достаточно вместітєльний. І всі російські судді, які хоть якось замаралися об справи Савченко, Сєнцова та інших заручників Ху@ла, в нєдальоком будущем сидітимуть у тому залі прітіхшей і погрустнєвшей стайкой. Та однообразно лєпетатимуть, шо всі вони жертви режиму, но втайні всігда ненавиділи отвратітєльного і мерзкого Ху@ла: фу, какой он гадкій.

Тепер смотрім, чо там у кацапов. Кацапи продовжують героїчеськи сражаться со здравим смислом і в нєравних, но самоотвержених боях достіглі заметних успехов. Коварний Запад бросіл протів Россії полчища сиров, точиться яростна борьба. Борьба непроста, бо сири періодічеськи переходять в наступлєніє, кацапи отчаянно отбиваються. Многіє погіблі. Но і сирам приходиться несладко – в Самарі местноє ополченіє бросілось в неожиданну атаку, поливая наступающі головки протівніка отбеліватєлєм «белізна». Атака сиров захлєбнулась, кацапи перешлі в контрнаступлєніє і тєснят врага по всєй лінії фронта. От іностранних сиров освобождєни города Орьол, Тула, Сизрань, шірітся партізанскоє двіженіє. По случаю славних побед над сирами сєгодня город-герой Москва салютуєт фейєрверкамі.

В Москве, на фоні тяжолих продолжітєльних бойов із сиром, продолжаєтся обсуждєніє наіважнєйшего вопроса современності – де ставить пам'ятнік Владіміру. Проводяться ізисканія, дебати і голосованія. Представітєлєй возбуждьонной московской общественності нєсколько обескуражіваєт отсутсвіє в лєтопісях указаній на посєщеніє тєх мест князем Володимиром. І ето мешаєт їм опредєліться, де ставить йому пам'ятник: на Луб'янській площі ілі коло Боровіцкой башні Кремля. Дєдушка хоче успокоїти возбуждьонну московську публіку – ходив князь Володимир і на восток мінімум двічі. У 981-982 роках здійснив виховний похід з метою наведення среді в'ятніков зразкової податкової дисципліни. Навів. А в 985 році вообще помив свої княжі чоботи у Волзі. А по дорозі назад нагодував в'ятніков батогами. С тєх пор в'ятнікі дуже уважають Володимира, і свято бережуть в своїй пам'яті ніжні спогади про його важку руку. Но єслі би сам Володимир міг знати, що через тисячу років в ознаменуваніє його педагогічних талантів в тих унилих болотистих землях ставитимуть пам'ятник, він би сильно сміявся.

На самом дєлє пам'ятник ставитимуть не реальному князю Володимиру, а «Владіміру». Інтєресно буде глянуть на того ідола. Бо в Росії це якийсь взагалі повністю вигаданий персонаж на ймення “Владімір”. Хоча літописи підтверджують, що насправді князь звався “Володимером”. Але в Росії нехай зображують того “Владіміра” не лише бородатим, але й у ватній фуфайці та зі стаканом горілки в руці – для них фальшування історії діло привичне.

Однак, давайте подивимося, як зображується князь Володимир на українських грошах. Історикам достеменно відомо, що Володимир був нормальним собі князем – з вусами, оперезаний мечем і в чоботях. І з тризубом в качестве герба. А портрет Володимира, нехай схематичний, дойшов до наших днів на «златниках Володимира». Характерна така пика з видающимся роздвоєним підборіддям. Так ось, вопреки історичній правді, на перших випусках гривні Володимир був вусатим козарлюгою. На гривнях же пізніших емісій у князя поступово виросла борода, погляд став солоденьким, і ми робимо сміливий висновок, що у головах людей, які відповідають за дизайн гривні, панує цілковита каша.

Власне, для того, щоб у головах людей поменшало каші, та щоб хоч якось завадити дурній міфологізації нашої історії, дідусь і затіяв писати правдиву історію України «від діда Свирида». Яка, сподіваюся, значно цікавіша за вигадану. В любому случаї князь Володимир із вольовим підборіддям значно привабливіший, ніж зображений на наших грошах молодик непевної орієнтації.

Тєм нє менєє, Ху@ло, находясь в плєну історичних міфів, захватив Крим, бо там єсть Херсонес Таврійський, де хрестився Володимир. І всім своїм видом показує, шо нікада-накада захваченного не верне. Вираз «нікада-нікада» підходить до чого угодно, лише не до Криму. І той же Херсонес Таврійський (он же Сєвастополь) переходив з рук у руки многократно. Жодного разу в історії (вопреки ізвесній пісні російських морячків) Севастополь не остався неприступним і його брали всі, хто ставив перед собою таку ціль. Так шо Ху@ло нам за Севастополь ще ответіт. Крим – наш!

Нікада-нікада не здаваться ще совсєм недавно грозив Європі ізвесний еллін Ципрас. Но дружба з Ху@лом нікого ще до добра не довела, тому учора наш еллін позорно здувся. І подав в отставку. Грозя, правда, оп'ять прийти до власті і с етой целью його партія знову візьме участь у виборах. Но, похоже, Ципрас зробить всьо возможноє, шоб програть, бо нової перемоги на виборах він боїться більше всього. Верещати находясь в опозиції Ципрасу привичнєє і гораздо комфортнєє.

Нафтоаферісти бавляться в свої еротичні ігри, російський рубль поскулює і пускає слюні, гривня (шо удівітєльно) вроді держиться. Не іначе мірова закуліса посилає Ху@лу таким образом воздушний поцелуй. 24 серпня бундесфрау Меркель та її верний оруженосєц Олланд зустрінуться з мастєром бойового трьопа Порохом, даби продємонстрірувать всім, у перву очередь Ху@лу, свою нєрушімость в поддєржке України. І наверно ж думають січас про якісь подарунки – на днюху з порожніми руками не ходять.

Ху2ло не перестає удівляться такому постоянству Запада – сказав би йому хтось в началі 2014-го, шо Україна за полтора года умудриться не розсваритися із США та Європою, він би довго й істерично реготав. А січас Ху@лу остається лише удівльонно взірать на світ із герметично закупоренного батіскафа та неестетично колупаться в носі, розмишляя о коварстве Запада. Та врем'я от времені пристижуючи братів українців, шо вони так довго терплять продажну хунту.

Свої попрьоки Ху@ло може оставить при собі – небайдужі громадяни хунту не терплять, а очінь даже над нею забавляються. Но це наша хунта і лише ми маєм право над нею іздіваться. Всяким ху@лам лучше завалить хлєбала і тихенько ждать своєї печальної участі.
Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас