Ситуація в Україні. Новини

Президент Володимир Зеленський заявив, що якби влада попередила українців про вторгнення росії завчасно, то окупанти захопили б Україну за три дні.
Про це повідомив Зеленський в інтерв'ю WP.
Зеленський розповів, що від початку масштабного вторгнення росії, Україна почала втрачати від 5 до 7 мільярдів доларів на місяць.
"Якби ми це повідомили (що росія готує вторгнення – ред.)— а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, — тоді я б втрачав 7 мільярдів доларів на місяць, починаючи з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни справді атакували, вони б нас захопили за три дні. Я не кажу, чия це була ідея, але загалом наше внутрішнє відчуття було правильним: якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають з країни", – сказав Зеленський.
"І ось що сталося, коли почалося вторгнення — ми були настільки сильними, наскільки могли бути. Частина наших людей виїхала, але більшість залишилася тут, воювали за свої домівки. І як би цинічно це не звучало, але це люди, які все зупинили", – зазначив він.
"Одна справа, коли хаос контрольований і це військовий час — ти керуєш державою по-іншому. Ви можете відкрити кордон, закрити кордон, атакувати, відступати, захищатися. Ви можете взяти під контроль свою інфраструктуру. І зовсім інша ситуація, коли у вас немає військової ситуації чи надзвичайного режиму, а у вас є держава, якою керує величезна кількість різних чиновників та інституцій. А мінус 7 мільярдів доларів на місяць навіть без зброї – це вже велика війна для нашої країни".

 

То в ньому говорить прутень патрушева.

 

Він сам визнає свою бездіяльність.

 

.

 

Ли Куан Юны, которых мы заслужили.

Вы не удивляйтесь действиям Минфина.

Вот новый шедевр министра социальной политики.

Мне кажется вместо десятка министров, дешевле купить генератор случайных слов.
----------

Мы повысим пенсии с помощью меценатства, – министр соцполитики Оксана Жолнович.

«Мы предлагаем людям, которые готовы поддержать пенсионеров с небольшими пенсиями, адресно перечислить средства на увеличение пенсий конкретному пенсионеру».

На текущий момент законопроект проходит рассмотрение в Раде.

Катерина Ножевникова , Леся Литвинова , Valentyna Varava
Смотрите какие чудесные идеи в головах министров. (с)

 

Тарас Чорновіл
Сцуко, не суди українців по собі та своїй мерзенній "сімейці Адамсів". Українці 8 років прожили в умовах війни і не втікали нікуди, хоча всі кордони були відкриті й навіть Порошенко для них безвіз відвоював. Але, коли стало відомо, що ворог вторгся в Україну, сотні тисяч помчали до центрів комплектації ЗСУ. Якби ти, мерзенна істото, сповістив людей про дані розвідок щодо підготовки вторгнення ще в тому ж жовтні чи хоч на початку лютого, ті самі люди стояли б у тих самих чергах, щоб поповнити армійські ряди, заповнити штучно створений тобою некомплект наших бригад у 40-60%. До 24 лютого було б достатньо військ, щоб перекрити всі напрямки. Але ж ти, злодійкувата істото, їм прямо заявив, що не хочеш збільшувати армію, бо тоді не зможеш так осатаніло красти на дорогах.

І зараз, мерзото, продовжуєш брехати й принижувати українців, принижуючи їх порівнянням із своєю нікчемністю. Якби ти на не роззброював армію, не скорочував її склад, не наказував відвести війська з ключових напрямків імовірної атаки, цієї війни б не було. Так, на Україну напав путлєр із своєю ордою, але це саме ти відкрив йому двері. І саме ти несеш відповідальність за ті десятки тисяч загиблих та мільйони зламаних доль! (с)

 

Сейчас будет много букв.

Минфин закладывает бомбу под устойчивость финансовой системы страны, своими глупыми и безответственными действиями.

Конфликт между Минфином и НБУ продолжается. Минфин с ослиным упорством продолжает держать ставки по ОВГЗ на низком уровне, что способствует раскручиванию инфляции. Разгон инфляции, это бомба, которая может взорвать всю финансовую систему страны, и тогда привет 2014-2015 года.

Ниже я полностью процитирую колонку главы НБУ Кирила Шавченко, которую он сегодня опубликовал. Я полностью согласен с его анализом и выводами.

-----------------

Спойлер

Скоординована макроекономічна політика в умовах війни – запорука перемоги
Війна з росією переходить у формат затяжної боротьби на виснаження. І для перемоги в цій війні нам критично важливо тримати економічний фронт – не тільки сьогодні, а й настільки довго, наскільки ЗСУ буде потрібно, щоб вигнати ворога з нашої землі.

Бліц-криг агресора не вдався – хоч із значними втратами, але Україна гідно дала відсіч ворогу як на полі боїв, так і на фінансовому фронті. У перші місяці війни дії влади були націлені на те, щоб не дати економіці провалитися в прірву. І попри всі виклики війни ми успішно пройшли цей етап. Стабільно працююча банківська система та мінімальні втрати купівельної спроможності гривні нами вже сприймаються як норма, хоча для багатьох міжнародних партнерів це досі виглядає як справжнє українське диво.

Однак, війна затягується, і це зумовлює необхідність переформатування пріоритетів економічної політики держави на гру в довгу. На практиці це означає оптимальний розподіл наявних ресурсів для підтримки обороноздатності країни та населення, а також створення умов для генерування цих ресурсів бізнесом. Іншими словами – ми переходимо від спринтерської дистанції до стаєрської (сподіваюсь – не до марафонської), де насамперед важливо правильно розподілити свої сили.

Головним інструментом у цій вправі є фіскальна політика та бюджет країни.

З початку повномасштабної війни дефіцит бюджету логічно значно розширився і за результатами року може сягнути 25% ВВП (якщо вирахувати з доходів бюджету міжнародні гранти). За останні 20 років вищий рівень дефіциту у світі спостерігався лише декілька разів – в Іраку 2004 року, в Еритреї кілька років поспіль, у Ірландії 2010 року, у Лівії 2014-16 років, у Венесуелі 2018 року. Дефіцити подібного масштабу профінансувати нормальним чином неможливо і вони є свідченням надзвичайних проблем державних фінансів і прорахунків у економічній політиці.

В Україні ж після років виваженої фіскальної політики, реформ у монетарній і фінансовій сфері, такий величезний дефіцит є наслідком війни та її впливу як на падіння доходів бюджету, так і на масштабні видатки на оборону та підтримку населення та бізнесу. Однак це не знімає завдання пошуку оптимального вирішення цієї проблеми, щоб уникнути колапсу системи державних фінансів і профінансувати належним чином критичні видатки для забезпечення обороноздатності країни.

На жаль, незважаючи на всі зусилля української влади і наших партнерів із залучення воєнних і фінансових ресурсів закордону, цієї міжнародної підтримки вистачає лише на часткове фінансування дефіциту бюджету.

Що ж робити з рештою? – це ключове питання для макроекономічної політики. Існує декілька варіантів:

Використовувати запаси минулого. Тобто накопичені міжнародні резерви. Це відбувається, коли емісія центробанку для фінансування потреб держави зумовлює додатковий попит на валюту через купівлю імпорту чи валютних цінностей, але цей попит стерилізується продажем валюти центробанком для уникнення девальвації. В Україні резерви точно не були безмежними напередодні війни – на початок року 31 млрд дол США. І за 7 місяців скоротилися на 8,5 млрд дол США. Надовго цього джерела не вистачить, крім того завжди потрібно мати недоторканий запас резервів на випадок реалізації найгірших сценаріїв. Навіть більше – стрімке зниження резервів буде зумовлювати додатковий попит на валюту і прискорювати повноцінну кризу платіжного балансу.
Брати в борг у майбутнього. Тобто за рахунок залучень на внутрішньому ринку. Для цього потрібно підвищувати ставки за ОВДП, що перекладатиме тягар фінансування дефіциту бюджету на пост-воєнні часи.
Прозоро перерозподілити ресурси, які спроможна генерувати наразі економіка, на найбільш пріоритетні напрями. Тобто контрольовано скоротити дефіцит бюджету через зниження непріоритетних видатків і підвищення податків, які матимуть найменший негативний ефект на відновлення економічної активності і відповідно можливості економіки генерувати ресурси в майбутньому.
Продовжувати емісію і одночасно обкрадати громадян через знецінення їхніх заощаджень і доходів у гривні. Тобто внаслідок емісії грошей Національним банком, що веде до знецінення гривні через девальвацію та інфляцію. Певний час цьому можна протистояти витрачанням резервів (див. варіант 1), але недовго.
На перший погляд, останній спосіб виглядає найлегшим рішенням, щонайменше в короткостроковій перспективі з точки зору його сприйняття суспільством. Адже емісійне фінансування центробанком накладає на суспільство прихований «інфляційний податок», який може навіть дозволити скоротити дефіцит бюджету до прийнятних рівнів, якщо видатки бюджету «заморожуються», а номінальні доходи зростають внаслідок інфляції.

Однак, такий варіант має низку дуже негативних, навіть катастрофічних довгострокових ефектів:

По-перше, інфляція має персистентний характер. Є низка теорій, які пояснюють персистентність інфляції – від впливу зростання вартості одних товарів на собівартість інших до важливості інфляційних очікувань, які самі по собі можуть підживлювати інфляційні процеси. Якщо розігнати очікування, то потім для їх зупинки потрібно приймати дуже жорсткі заходи, які завдаватимуть ще більшої шкоди економіці і можуть суттєво загальмувати економічне відновлення, або й гірше – поглибити та розтягнути в часі рецесійні процеси.

По-друге, інфляція поглиблює соціальну несправедливість, адже страждають від неї насамперед найменш забезпечені верстви населення. Власники активів (нерухомість, валюта) від інфляції страждають менше бо вартість цих активів також зростає. А отримувачі пенсій і зарплат – у програшному становищі, бо виплати зафіксовані. Адже за ті ж самі кошти можна купити менше товарів і послуг.

По-третє, інфляція легко може призвести до порочного кола підвищення номінальних соціальних стандартів, девальвації і нової хвилі інфляції. У результаті формується так звана спіраль інфляції-девальвації-зарплат, що була дуже характерна раніше для латиноамериканських країн, і призводила до перманентних фінансових криз. До речі, розірвання цього порочного кола в таких країнах, як Чилі, Колумбія, Бразилія, Мексика, стало вагомим поштовхом до суттєвого покращення макроекономічного менеджменту та стрімкого економічного зростання. Навіщо нам повторювати негативний досвід, а не скористатися правильними рецептами макроекономічної стабілізації до настання кризи?

Таке порочне коло може легко стати результатом намагання політиків подолати негативні наслідки інфляції для населення шляхом підвищення соціальних стандартів. У результаті для того, щоб виплатити проіндексовані зарплати і пенсії – потрібно буде більше емісії. Тому виплати знецінюватимуться ще швидше, ніж їх підвищуватимуть. А це – втрата соціальної стабільності, другий фронт всередині воюючої країни.

По-четверте, втрата довіри до національної валюти, для відновлення якої знадобляться роки, а то й десятиліття, та й лише за умов нормалізації економічної політики. За умов високої інфляції, гроші спочатку втрачають функцію засобу заощаджень (заощаджують у валюті), потім функцію засобу виміру вартості (ціни встановлюються в більш стійких умовних одиницях, валюті і т.і.). На останньому етапі – гроші вже не виконують функцію засобу обміну. На ринках і магазинах починаються приймати іноземну валюту або переходить на бартер. Нормальний перерозподіл ресурсів стає неможливим – економіка занепадає.

По-п’яте, крах фінансової стабільності та втрата контролю над економічними процесами. Банківська система стійко витримала виклики перших місяців війни. Однак, значна девальвація, відплив ліквідності, втрата довіри – це неминучі атрибути емісії у значних обсягах. Коли економіка переходить на бартер або іноземну валюту і значною мірою – в тінь, у держави взагалі втрачаються важелі акумулювати та перерозподіляти ресурси, оскільки втрачається контроль над фінансовою системою. Яка відповідно не зможе більше бути опорою для перемоги в війні.

Тому загальний висновок – макроекономічна корекція за рахунок інфляції може бути лише в дуже обмежених масштабах. Адже зворотній варіант призведе до падіння доходів широких верств населення нижче порогу бідності, дестабілізації фінансової системи і врешті – до втрати обороноздатності країни.

Ми маємо чітко усвідомлювати, що навіть поточні 22,2% споживчої інфляції за рік – це суттєве скорочення, майже на 1/4, реальних наявних доходів громадян. При цьому, щоб не допустити більшої втрати доходів через інфляцію, ми були змушені витратити значну частину своїх резервів і суттєво підвищити процентну ставку.

Наш базовий (програмний) макроекономічний сценарій передбачає що загалом цього року інфляція перевищить 30%, наступного року буде близько 20% і лише в 2024 році знизиться до однознакового рівня. Тобто, за ці 3 роки купівельна спроможність гривні знизиться майже вдвічі.

І навіть для реалізації такого сценарію нам потрібно ще докласти чимало зусиль (інакше результати можуть бути набагато гіршими). Він передбачає такий графік емісії: викуп Національним банком ОВДП до кінця цього року в обсягах до 30 млрд грн на місяць, що відповідає узгодженій з урядом загальній сумі у 400 млрд грн, у 2023 році – обсяг емісії зменшується вдвічі, а в 2024 – вона припиняється взагалі.

А для цього потрібні рішучі заходи скорочення дефіциту бюджету. Наскільки б непопулярними вони не виглядали, їхнє свідоме і контрольоване застосування є найефективнішим варіантом пристосування економіки до війни на виснаження і забезпечення підґрунтя для перемоги. Тому владі потрібно брати на себе відповідальність і приймати непопулярні рішення, чесно пояснюючи суспільству необхідність відповідних кроків.

І дуже важливо не затягувати з цим, адже чим більші дисбаланси накопичуються, тим складнішими та болючішими будуть майбутні рішення.

Звичайно, в ідеалі варто робити необхідні, хоч і болючі та важкі, кроки завчасно - до того, як ситуація із загрозливої перейде в повноцінний кризовий сценарій.

Ми не окреслюємо тут конкретні рекомендації. Свою позицію щодо можливих кроків ми вже неодноразово озвучували у своїх попередніх публікаціях. Однак, ми усвідомлюємо, що Міністерство фінансів, і Уряд загалом, Парламент мають набагато більше експертизи в знаходженні оптимальних шляхів для керованого скорочення дефіциту бюджету.

Пом’якшити фінансовий тягар від цих кроків для нинішнього покоління можуть допомогти накопичені в минулому буфери (міжнародні резерви) та залучення ресурсу пост-воєнних поколінь. Перший ресурс – обмежений, і вже значна частина його використана.

У випадку з другим джерелом ресурсу мова йде про залучення фінансування за рахунок розміщення ОВДП на ринкових умовах. Розуміємо, що це збільшить видатки уряду на обслуговування держборгу в перспективі. Окрім того цей шлях дещо звузить можливості для відновлення, адже більше сплачених українцями податків та бюджетних доходів з інших джерел доведеться спрямовувати не на пост-воєнне відновлення, а на боргові виплати. Але а) цей процес можна контролювати і вибудовувати криву дохідності так, щоб не створювати боргових піків, вирівняти боргове навантаження на майбутні покоління, б) покупці облігацій в майбутньому будуть мати більше ресурсу, який зможуть використати для інвестицій чи споживання, в) інший шлях буде значно гіршим.

До того ж, для уряду емісія не порятунок, адже, коли НБУ викуповує ОВДП – уряд сплачує по ним відсотки.

Якщо зараз не підвищувати ставки і не залучати більше на ринку, то описані вище негативні ефекти від емісійного фінансування та інфляції будуть суттєво вищими. Якщо країна порине в хаос неконтрольованої емісії, девальвації та інфляції, краху фінансової системи, втрати обороноздатності, то майбутнім поколінням доведеться значно складніше і довше витягувати країну з цієї прірви.

Більш того, мова йде не тільки про те, щоб посилити «монетарну трансмісію», тобто збільшити ефекти від підвищення облікової ставки НБУ на дохідності державних паперів, що було майже автоматично налагодженим процесом у довоєнні час. Наразі, підвищення ставок за ОВДП - це можливість людям захистити свої заощадження та доходи в гривні від стрімкого знецінення, уникнути бідності.

Тому механізм внутрішніх боргових залучень треба суттєво посилювати, хоч і теж контрольовано. Однак, навіть якщо вартість обслуговування гривневих облігацій уряду наблизиться до поточного рівня облікової ставки, то все одно залишиться нижче очікуваних середніх темпів зростання номінального ВВП протягом наступних двох років. А отже з цього боку загрози для боргової стійкості внаслідок розбудови «фінансової піраміди» (або «гри Понці» в макроекономічних термінах) мінімальні. Натомість, враховуючи той факт, що частка державного і гарантованого боргу в іноземній валюті перевищує 60%, неконтрольована девальвація гривні набагато більше загрожує борговій стійкості.

Здавалося б, висновок щодо необхідності суттєвого обмеження емісійного фінансування та інфляційного податку на суспільство (через контрольоване скорочення дефіциту бюджету та збільшення його ринкового фінансування) – очевидний. Чому ж так часто країни потрапляють у пастку гіперінфляції? Згадаємо приклади міжвоєнної Німеччини, Угорщини, Сербії, Хорватії, Ізраїлю, Венесуели, інших латиноамериканських країн та самої України у 90-х.

Відповідь полягає у формальному розподілі повноважень між урядом, який відповідальний за виконання держбюджету, та центральним банком.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, відповідальність за стабільність національної валюти, тобто інфляцію, законодавчо покладена на центральний банк. Але інструмент впливу на неї – в руках у уряду. Адже саме уряд своїми рішеннями визначає рівень бюджетного дефіциту та джерела його покриття. В умовах війни НБУ змушений закривати прогалину у фінансових потребах уряду своєю емісією, по суті опинившись у «заручниках» ефектів війни на бюджет та реакції фіскальної влади.

Зараз емісія – це апарат штучного дихання для важко хворого пацієнта, яким є наша економіка. Не фінансувати дефіцит бюджету – стикнутися з колапсом державних фінансів, коли зупиняться видатки на оборону, соціальну підтримку і пенсії.

Я ж мрію про те, щоб пацієнт одужав і зміг дихати на повні груди без штучної підтримки. Саме по собі це не станеться, потрібні рішучі кроки для оздоровлення нашої бюджетної та монетарної сфери.

Зараз НБУ погоджується на застосування цього "апарату штучного дихання" – тимчасове і обмежене емісійне фінансування.

Водночас, на певному етапі негативні ефекти від монетизації починають загрожувати стабільності грошей, обороноздатності та монетарному суверенітету країни. Більш того, якщо використовувати таку підтримку занадто довго чи в занадто значних обсягах, виникає звикання, і пацієнт (країна) вже не може обходитися без штучної вентиляції легенів і втрачає можливість дихати самостійно (тобто керовано управляти бюджетом без емісійної підтримки).Війна не може бути виправданням бездіяльності, навіть навпаки – Extremis malis extrema remedia (складні часи вимагають складних рішень – лат.). Незважаючи на непопулярність таких складних рішень, зараз як ніколи важливо, щоб уряд взяв на себе політичну відповідальність і знайшов можливості для скорочення дефіциту бюджету та мінімізації емісійного фінансування дефіциту.

Тільки такі дії дадуть змогу забезпечити макрофінансову стійкість країни, що має бути фундаментом її обороноздатності у війні на виснаження. Лише об’єднання, спільне розуміння необхідних, хоч і важких кроків, згуртованість та спільна відповідальність всіх гілок влади перед обличчям зовнішнього ворога можуть забезпечити нашу перемогу на цьому фронті.

----------------------------------------------

А теперь приведу мнение зам.руководителя ОП Ростислава Шаурмы

Заступник керівника Офісу президента Ростислав Шурма в інтерв`ю Forbes таким чином описав своє бачення щодо прийнятного обсягу емісії для покриття дефіциту бюджету й необхідних передумов для цього:

"Інституційний конфлікт між НБУ та Мінфіном – це нормальна ситуація для розвинених країн. Інша справа, що в екстремальних ситуаціях вони повинні працювати як одна команда. На жаль, нам цього не вистачає.

<...> Надто догматичний підхід в обох інституцій.

<...> Але сподіваюся, ми зможемо зблизити ці позиції і знайти розумний рівень монетарної підтримки, який допоможе закрити проблеми бюджету та не створить надмірного девальваційного тиску.

Щодо розрахунків, ми розуміємо, що за збалансованості експортно-імпортних операцій, вирішенні питання з виплатою держборгу й суттєвою підтримкою міжнародних партнерів, ця сума може спокійно складати від 30 до 60 млрд грн на місяць. Це діапазон, який не створюватиме проблем.

Наприклад, ми розблокували ситуацію із зерном, далі – завдяки збору в 10% на валютні операції приберемо $1–2 млрд спекулятивного попиту на валюту. Якщо рівень підтримки партнерів збережеться, то це означає, що платіжний баланс вирівняється, тобто ми зможемо забезпечити підтримку бюджету в понад 30 млрд грн на місяць без значних ризиків для валюти".

--------------------------------------

Мнение главы Минфина у меня уже нет сил приводить. Оно видно по результатам аукционов , ставки не повышаются а продолжают держаться на уровне 12-14-16%
Не хочу разгонять зраду. Но то что делает Минфин, это просто лютый трындец, все топы НБУ начиная с апреля просто кричат Минфину - поднимайте ставки. Но Минфин слепоглухонемой. Они не способны посмотреть влево-вправо и проанализировать все риски. Курс на ближайшее время в районе 50 грн/доллар, может показаться еще и не дорогим.

Просто для истории напомню, что в 2014-2015 годах, неконтролируемая эмиссия, привела к тому что курс вырос на 300% Так что курс, вообще не имеет верхней планки, и Минфин уверенно ведет страну к этому пиздецу. Дело не в самом курсе, курс это маркер здоровья системы, как температура у пациента. А с таким Минфином, нас ждут очень плохие последствия.

 

*⚡️ Глава Национального банка Кирилл Шевченко заявил журналистам, что в 2022-2024 году платежеспособность гривны снизится почти вдвое.*

Данный сценарий Шевченко назвал оптимистическим, с условием сохранением до конца 2022 года эмиссии гривны не более 30 млрд грн в месяц, и совокупно по итогам 2022-го — на уровне 400 млрд грн. А также двукратного сокращения эмиссии в 2023 году и полной остановки печатного станка в 2024-ом.

 

⚡️Первый заместитель председателя Херсонского областного совета Юрий Соболевский опубликовал в своем телеграмме канале фото методички, которую раздают российским военным.

 

До речі, якщо вже на то пішло, татків йурист мав би знати, що президент не має жодного стосунку до іканоміки. До якихось придуманих ним мільярдів доларів.
Це виключна царина прем'єр-мінстра.

Зате президент має стосунок до національної безпеки, до оборони і до захисту людей.
Але "давайте вже після війни". Нє?

Mason Lemberg (c)

 

Крим. Ватоголова бабка розказує,як стало все бахкати,і СОЛДАТИ почали тікати НА ТАНКАХ. Інша ватоголова, коли почула про танки,пнула її в бік та сказала "МОВЧИ ПРО ТАНКИ". Так само ватоголові у 2014 р. бачили російські війська, але в один голос волали, що тут лише "самооборона".

 

Шкодую, що не художник. Намалював би картину з катком, за кермом якого дуже веселий зеленський.
Поряд єрмак з плакатом Велике будівництво. А під асфальтом трупи українців з Маріуполя, Бучі, Попасної...

 

1991 рік: Україна шле в росію ковбасу і цукор. 2022 рік: росія шле в Україну крилаті ракети.

 

Судний день для кримчан, черги на вокзалі.

 

Те інтерв'ю як удар під дих.
5 місяців. У нас було цілих 5 місяців.
Скільки укріпрайонів можна було збудувати.
Скільки бригад доукомплектувати резервістами і провести злагодження.
Скільки вогневих мішків підготувати.
На скількох прикордонних напрямках замінувати найзручніші маршрути пересування ворожих колон.
Скільки зброї закупити у союзників після їхніх попереджень.
Скільки логістичних планів евакуації відпрацювати.
Невже це все зробило б нас слабшими?
Ми ж все те саме робили і робимо тепер під вогнем.
Все це можна було робити без "хаосу" і "паніки" - а не показово бухати в Буковелі.
Якщо це була "військова хитрість" - то вона не спрацювала.
"Зекономили по 7 мільярдів на місяць"... Серйозно?
Краще б він цих слів не казав.

Валерій Прозапас

 

Батальйон “МОНАКО”

З початку повномасштабного вторгнення "Українська правда" неодноразово отримувала сигнали про те що у Монако, Монте-Карло та Ніцці сконцентрувалося непристойно багато українських віп-біженців. Лунали різні прізвища та різні адреси. Але ми вирішили, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. І дорогою до Туреччини та яхт російських олігархів заїхали на декілька днів на Лазурне узбережжя. Побачене сильно контрастує з тим, що вже шостий місяць переживає Україна та українці. Лазурний берег історично – одне з улюблених місць для літнього відпочинку світових еліт. Саме тому складно зрозуміти, навіщо українські мільйонери та мільярдери, які не одне десятиліття послаблювали країну, вирішили “пересидіти” війну саме там, на очах у всього світу. Світу, який зараз допомагає зробити Україну міцнішою. Гіршої антиреклами, здається, аніж Бентлі та Майбахи останніх моделей на українських номерах годі й шукати.

 

Харків відео від лідера "Тінь Сонця" Сергія Василюка

 

Циник или подлец?

Когда человек говорит, что, практически точно зная о начале войны, СОЗНАТЕЛЬНО не предупреждал об этом украинцев, якобы для того, чтобы "не посеять хаос", он в лучшем случае - циник, в худшем - подлец.
Неужели не очевидно, что заранее не вывезенные, а потому погибшие женщины, дети и старики из Бучи, Бородянки, Ирпеня, Мариуполя - на его совести? Зато около сотни депутатов, жёны депутатов и приближённые к власти выехали заранее. Им страну не надо защищать. У них индульгенция от обязанностей гражданина и аллергия на войну.
И какой же нужно быть паскудой, чтобы говорить - мол, все бы разбежались, и Украину взяли бы за три дня! Получается, в стране нет патриотов, нет армии, а сдерживают врага украинцы только потому, что Зеленский заранее не предупредил о вторжении и не позволил всем выехать из страны? Продолжая при этом демонстративно направлять львиную часть бюджета на "Велике крадівництво" и прочую пиар-лабуду. И это вместо того, чтобы ещё с октября 2021-го (тогда впервые союзники предупредили о вторжении) строить капитальные фортификационные сооружения по всей линии границы, форсировать ракетную программу, эвакуировать наиболее уязвимые слои населения и минировать наиболее проблемные участки местности.
Такие слова - плевок в лицо украинцам и неуважение к своей армии, своим гражданам и своей нации. По такой логике можно сказать: "Мы сдали Херсон, чтобы не сдать всю Украину..." или "Мы строили дороги, чтобы противнику было удобнее наступать". Почему прямо не сказать правду: "Я не верил в полномасштабное вторжение, и убедил меня в этом Ермак, который единолично занимался российским направлением." А правда именно такова.
И последнее, что стало для меня триггером в этом крике души. Фраза (дословно): "...тогда я бы терял 7 миллиардов долларов в месяц, начиная с октября прошлого года."
Какой, бл..., Я? Мой генпрокурор, моё правительство... И это в парламентско-президентской республике! Речь в данном случае идёт о том, что ранее оповещение о неизбежной войне могло спасти жизни сотен украинских детей, а он печётся о гипотетической потере гипотетических денег. Капец...
Не скажу, что сейчас всё делается не правильно. Особенно меня радует МИД после того, как Ермака всё же отстранили от его непосредственного руководства. Профессионально действует армия, самому президенту пишут правильные речи. Не втік, врешті решт. И, не буду лукавить: за границей он пользуется большой медийной популярностью - в той же Америке его портреты повсюду.
Но когда на поверхность вылезает подобные цинизм, высокомерие и аргументы, мне хочется после победы взять кое-кого за горло и тихонько спросить: "А теперь расскажи нам подробно за Ермака, за Бучу, за Херсон, за Баканова, за дороги, за Чонгар, за Мариуполь, за ракетную программу..."

Говорят, победителей не судят. Так за победу судить не будут. Будут судить за цену, которую пришлось за неё платить."

Олег Шарп. Дипломат, блогер.

 

• НАК "Нафтогаз України" навряд чи зможе накопичити в підземних сховищах 19 мільярдів кубометрів газу до опалювального сезону.

Про це заявив голова правління компанії Юрій Вітренко в інтерв’ю НВ.

Наразі у сховищах зберігається лише 12,3 млрд кубометрів газу. Завдання Кабінету Міністрів полягає у накопиченні 19 млрд кубометрів палива.

До опалювального сезону частину газу, якого не вистачає, забезпечить внутрішнє видобування – близько 1 млрд куб. на місяць. Але 4,5 млрд кубометрів потрібно імпортувати.
Я завжди кажу правду і ніколи не брешу. До опалювального сезону малореально закачати загалом ці 19 млрд кубометрів газу. Через величезну ціну та купу грошей, які потрібні для фінансування такого імпорту. І вже є технологічні обмеження щодо того, скільки газу на добу можна імпортувати і скільки — закачувати. Теоретична можливість є, практичної — немає", – сказав Вітренко.

Але менша кількість газу в сховищах, на думку керівника НАК, не буде критичною.

"Важливо, щоби ці додаткові 4−6 млрд кубометрів газу були доступні в опалювальний сезон. Мати багато газу у сховищах — не панацея, бо є обмежена пропускна здатність підйому газу зі сховищ. Для нас краще, аби взимку газ заходив по трубі — це набагато ефективніше", – сказав Вітренко.
Вітренко переконаний, що у випадку необхідності Україна зможе імпортувати газ навіть взимку, хоча це може бути дуже дорого.

 

Чому Ердоган їде зустрічатись з Зеленським до Львова, а не до Києва? - а щоб до Ірпеня і Бучі не везли. Бо після такого навіть Макрон з Шольцем припинили бути миротворцями
Андрій Кліменко



хуйло доречі усі перемови з німцями починав з квітів на могилі невідомого московитського загарбника.

Вважаю, що усі перемови з потенційними союзниками хуйла Zeлений підар повинен починати саме з квітів у Бучі та Ірпіні.

 

Нам зараз катастрофічно не вистачає зброї.

Майор Петро Кузик, командир батальйону «Свобода» у складі 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України, «Легіон Свободи» в етері телеканалу «Апостроф ТБ» 13 серпня 2022 року наживо з фронту.
"Поки що ми можемо припускати, що буде, коли ми підемо в наступ, але поки що ми лише накопичуємо обладнання та боєкомплект для наступальних дій. Ми персонально на довіреній нам ділянці, яку ми захищаємо, можемо контратакувати, просунутися на один кілометр вперед. Далі ми цього робити не можемо, бо ні праворуч, ні ліворуч сусіди не йдуть уперед: нічим і немає мотивації. Я говорю, як є... Щоб повномасштабно наступати, для цього потрібні ударні об’єднання, високомотивовані об’єднання, насичені необхідним обладнанням, засобами, технікою, підтримкою, резервами, бо інакше будуть незворотні втрати. Це потрібно розуміти. Коли ми до цього дійдемо, найщасливішою людиною в Україні буду я. Дай Боже, щоб застати цей момент і щоб ми рухалися вперед і звільняли наші землі... Поки що у нас велика проблема. З перевагою росіян в артилерії це все не вирішується. Так, HIMARS – класна штука, але їх критично мало. Вони класно працюють: випалюють все, що знаходять, але їх критично мало. Не можна створювати ілюзію перемоги в тих містах, де ще є мир і спокій завдяки великій жертовності тих, хто тримає лінію оборони. Треба бути тверезими, говорити, що тут і ось тут у нас є проблеми, а тут і ось тут – успіхи. А успіхи беззаперечно є. От позавчора окупанти штурмували наші ділянки… Авіабомбами "поновили" наші передові рубежі, заскочили в наші окопи… До вечора ми їх вибивали. Нарахували потім, що поклали десь близько ворожої роти. Точних даних поки не маємо. На жаль, під час операції загинули і п’ятеро наших Героїв, понад десяток – поранені. Легко поранені виходити з позицій відмовляються. Просто тому, що немає кому їх замінити", - розповів комбат з передової.