Ситуація в Україні. Новини

Пригоди російської пропагандистки у Києві. В Україну пустили співробітницю РЕН-ТВ Паршакову

Завдяки безвізу між Україною та РФ до нас вільно приїхала російська пропагандистка з каналу РЕН-ТВ Аліса Паршакова.
Вона вештається Києвом, була на мітингу на підтримку Порошенка та на акції ФОПів під ВР. І, звісно ж, поливала Україну брудом.
Оскільки наші спецслужби проґавили цю істоту, даю їм просту ідею: створіть вже реєстр російських пропагандистів, додавайте у нього усіх працівників росЗМІ та не пускайте їх в Україну.
Або заврештовуйте на кордоні, якщо вони закликали до порушень нашої територіальної цілісності тощо!
Якщо вже безвіз не скасовується, то хоч так зупиняйте цей інформаційний бруд, що просто під носом у СБУ бігає по країні.

 

Лучше бы , дороги в Ахтырке сделали. ..
Дорог нет ни в городе, ни окружной

 

Ее жизнь наказала суровее , от неё отреклись собственные дети.

 

Хто зна, що в нього з головою... Можливо, психлікарня "світить"...

Как сообщал OBOZREVATEL, в подразделении воинской части, где проходил срочную службу Артемий Рябчук, подозреваемый в массовом убийстве сослуживцев, были зафиксированы случаи так называемой дедовщины. В частности, один из солдат был избит настолько, что впоследствии он скончался от травм внутренних органов.

 

34 408 нових випадків COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 28 січня 2022 року. Зокрема, захворіли 5 341 дітей та 808 медпрацівників.

За весь час пандемії в Україні⤵️
захворіло – 3 980 610 осіб;
одужало – 3 608 094 особи;
летальних випадків – 99 882;
проведено ПЛР-тестувань – 17 848 132.

 

«Схеми» виявили зв’язки між Сухачовим і членами комісії, які голосували «за» нього як за директора ДБР

«Схеми» (проєкт Радіо Свобода на телеканалі UA:Перший) виявили зв’язки між Олексієм Сухачовим і членами комісії, яка, за результатами конкурсу, рекомендувала президентові Володимиру Зеленському призначити його директором Державного бюро розслідувань.
Зокрема, одна членкиня видала книжку у співавторстві із ним та заступником керівника Офісу президента Олегом Татаровим. Сам Сухачов раніше також рецензував її книгу.
Окрім того, журналісти з’ясували, що переможець конкурсу Сухачов входить до складу редколегії науково-практичного журналу разом із чотирма членами конкурсної комісії, яка обрала його, відсіявши інших кандидатів. Ніхто з них не заявляв про конфлікт інтересів. Про це йдеться у розслідуванні «Схем» «Обраний».

Спойлер

Професорка кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Шевченка Оксана Кучинська, яка проголосувала «за» визнання Олексія Сухачова переможцем конкурсу на посаду директора ДБР, у 2019 році видала у співавторстві з ним книгу – науково-практичний коментар «Закон України «Про судоустрій та статус суддів». У складі авторського колективу також значиться Олег Татаров, нинішній заступник керівника Офісу президента. Інша книга, яку ця ж членкиня конкурсної комісії, видала у співавторстві у 2018-му – науково-практичний посібник «Процесуальні документи досудового розслідування». Одним із тих, хто готував рецензію на цю книгу, був Олексій Сухачов. Компанію у цьому йому також склав Олег Татаров. У коментарі Оксана Кучинська і Олексій Сухачов стверджують, що не знають одне одного.
«Я познайомився з усіма членами комісії під час співбесіди, презентації», – заявив журналістам Сухачов. Кучинська зауважила: «Я з ним познайомилася особисто, коли була презентація. Я чула про такого вченого Сухачова. Особисто я його побачила вперше тут (під час конкурсу – ред.)».
Експерт Центру політико-правових реформ Володимир Петраковський вважає: «Якщо люди дійсно писали цю роботу самостійно, то, відповідно, там рівень комунікації був інший. І, відповідно, у людей є ця прив’язка «спільний продукт». На мій погляд, це дуже серйозний чинник, який впливає на мотивацію, в тому числі, проголосувати за кандидата. Очевидно, це позитивне упередження. Що може бути ймовірним конфліктом інтересів. І так, член комісії повинен був повідомити про це колег».
Оксану Кучинську на посаду членкині комісії призначив президент. А Олег Татаров, йдеться у розслідуванні, в Офісі президента відповідає за правоохоронний напрямок.
«Схеми» направили запит до ОП із уточненням, чи рекомендував він її до комісії, і чекають на відповідь. Також журналісти виявили, що четверо із шести членів конкурсної комісії, які рекомендували президенту призначити Сухачова на посаду директора ДБР, перебувають із ним в одній редакційній колегії науково-практичного журналу «Вісник кримінального судочинства». Крім Кучинської, яка є першим заступником головного редактора цього видання, у складі редколегії також – проректорка Академії адвокатури України Аліна Бірюкова, завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Франка Василь Нор і завідувачка кафедри судоустрою і прокурорської діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Лідія Москвич, яка також була головою конкурсної комісії. До цієї редколегії також входить і заступник голови Офісу президента Олег Татаров. 31 грудня президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення Олексія Сухачова повноцінним очільником Державного бюро розслідувань. До того Сухачов був виконувачем обов’язків директора ДБР. Він обіймав цю посаду з вересня 2020 року. Перед цим його кандидатуру з-поміж трьох фіналістів обрала конкурсна комісія і рекомендувала президентові для затвердження.

 

“Вугільні” слідчі ДБР: хто саме розслідує сфабриковану справу проти Порошенка
Через зосереджені російські війська біля кордонів України, президент Володимир Зеленський закликає українців не панікувати й продовжує займатися власною ідеєю “фікс” – переслідуванням свого політичного опонента. Головним інструментом у спробі ув’язнити лідера “Європейської Солідарності”, п’ятого президента Петра Порошенка за будь-як ціну, як і пару років тому, залишається Державне бюро розслідувань. Тож усі сили й ледь не увесь штат ДБР кинули на “розслідування” сфабрикованої “вугільної справи”. Чим відомі слідчі ДБР, які розслідують сфабриковану справу проти Петра Порошенка, розбирались журналісти Watchdogs.info на телеканалі “Прямий”.
Збирати й вести справу доручили команді “професіоналів” – по судових документах згадуються імена дев’ятьох слідчих. І деякі із них мають зв’язки з одіозним заступником голови Офісу президента Олегом Татаровим.

Спойлер

Отже, головний слідчий у вугільній справі – старший слідчий ДБР з особливо важливих справ Максим Дзвоник. Відомо, що раніше Дзвоник працював слідчим в СБУ, а в ДБР перейшов наприкінці травня 2021 року. Виходить, одразу новобранцю доручили курувати особливо важливу “вугільну” справу. Дзвоник жваво взявся до справ. За його клопотанням у грудні суд надав дозвіл на арешт ще одного фігуранта у справі – ексміністра палива та енергетики Володимира Демчишина. Після гучного судового засідання по обранню запобіжного заходу Порошенку головний слідчий у справі Максим Дзвоник та заступник генпрокурора Олексій Симоненко, який підписував підозру, потрапили до бази сайту “Миротворець” із формулюванням зокрема такими, як “свідомі дії, спрямовані на руйнування правоохоронної системи України шляхом її дискредитації” та “співучасник злочину із фабрикації справ”. Як відомо, з 2014-го року сайт “Миротворець” позиціонується як інтернет-база, до якої вносять дані осіб, яких підозрюють у підриві національної безпеки. Ще один цікавий слідчий з ДБР, дотичний до вугільної справи – це Сергій Гадайчук. На відміну від Максима Дзвоника, згадок у мережі про нього набагато більше. Гадайчук починав будувати свою кар’єру з міліційних лав. А у 2013-му році він став героєм журналістських розслідувань про фабрикацію кримінальних справ проти активістів, які їздили до Межигір’я. Це відбувалося у той самий момент, коли в МВС справи активістів та майданівців курував Олег Татаров. Коли останній пішов у підпілля, а Гадайчук з Броварського відділку перейшов працювати до Головного управління Нацполіції у Київській області, а тепер збирає докази у ДБР для особливо важливої вугільної справи. І якщо Гадайчук був лише одним із гвинтиків правоохоронної системи зразка 13-го року, яку тоді курував Татаров, то в справі Порошенка зустрілася ще одна слідча, яка перетиналася із ним безпосередньо на науковому ґрунті. Слідча ДБР Олена Осетрова, яка відома тим, що досі розслідує справу “слуги” Тетяни Третьякової щодо висловлювань про “дітей низької якості”, також досліджує проблемні питання антикорупційних розслідувань. Зокрема, вона була науковим керівником дисертанта – здобувача наукового ступеня кандидата юридичних наук в Національній Академії внутрішніх справ. А опонентом на захисті виступав той самий Олег Татаров. А в наукових колах відомо – успіх дисертації дуже залежить від опонентів. Тож, схоже, там все добре склалося.Ще один слідчий ДБР Ігор Ковеза відзначився тим, що приходив у жовтні 2019-го з обшуком до будинку волонтерки Олени Біленької, відомої більше як Маруся Звіробій, у справі про погрозу вбивством президенту Зеленському. Цю справу з такою приголомшливою кваліфікацією порушили в ДБР після інтернет-трансляції Марусі та Софії Федини. І, здається, її штучність та абсурдність була зрозуміла навіть школярам. Але ДБР серйозно береться за справи, якщо цього забажає одна-єдина людина.

 

СБУ опублікувала докази планування терактів в Одесі, які хотів вчинити російський агент

Служба безпеки України оприлюднила докази протиправної діяльності агента військової розвідки РФ, який планував низку терактів в Одесі. Раніше зловмисника затримали «на гарячому», коли він вербував виконавця для майбутніх злочинів. На записах зафіксовано окремі елементи розмови між агентом РФ та знайденим ним виконавцем. Зокрема, мова йде про:

• понівечення пам’ятника Героїв Небесної Сотні в Одесі та відсутність медійного резонансу;
• підпал офісних приміщень волонтерських організацій, які допомагають військовим у районі ООС;
• щодо співпраці з російською розвідкою та навичок стрільби з гранатомета;
• стосовно планування серії терактів в Одеській області, у тому числі на території військової частини.

Наразі зловмисника взято під варту, йому повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 258 (терористичний акт) Кримінального кодексу України.
Заходи із викриття і документування зловмисників проводили співробітники СБУ за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури.

 

Глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія переконаний, що Захід та США своїми заявами "сіють паніку" навколо можливого нового вторгнення Росії в Україну.

“Мені здається, що більшість народу, побачивши, що три-чотири-п’ять точних дат вже минуло, зрозуміли, що це вже просто залякування людей і спроба сіяти паніку. Я не знаю реальної причини, чому Сполучені Штати так роблять, але точно це не працює на користь економіки України. Сьогодні мер Маріуполя, який там поряд, каже: немає ніякої тут загрози. Але потім хтось їде і заявляє, що в Маріуполі завтра щось буде. Це не правильно. Ми спілкуємось по дипломатичним каналам, пан Кулеба, як міністр закордонних справ, неодноразово підіймає це питання,тому що не по-дружньому”, – зазначив Арахамія.

На запитання, про кого конкретно він говорить, Арахамія відповів: “Я про США та інші країни, які намагаються сіяти паніку”.
https://bykvu.com/ua/bukvy/ssha-ta-...u-na-ukrainu-tse-ne-druzhnii-krok-arakhamiia/

 

Iryna Gerashchenko

Під час години запитань до уряду Вікторія Сюмар задала міністру оборони запитання від Європейська Солідарність: чи підтртмує він пріорітети Зеленського, коли на асфальт виділяється вдесятеро більше коштів, ніж на армію.
У відповідь ми почули, що розповсюджуємо панічні настрої.
Що ж, готові щодня нагадувати зеленій владі, що разом з народом в 2014-2019 наша команда створила ЗСУ з нуля. Ми вважали пріорітетом підтримку Армії і гідне ставлення до військових.
Востаннє зарплата в ЗСУ я піднімалася за часів Верховного Петро Порошенко. І вже три роки вона заморожена.
Ми зареєстрували законопроєкти про зміни до бюджету і переведення 50 млрд грн з доріг на підтримку ЗСУ.
Якщо не хочемо годувати російську армію, давайте подбаємо про українську!

 

Вугілля з ОРДЛО, Коломойський з Медведчуком та Зеленський: хто і навіщо знищив енергетичну безпеку України

З жовтня 2019 року, вже після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах, в Україну почались поставки вугілля з окупованого Донбасу та Росії. Цей бізнес очолили український олігарх Ігор Коломойський та одіозний проросійський політик Віктор Медведчук. Саме для того, щоб вони отримували надприбутки “Центренерго” було переведено з українського вугілля марки “Т”, на антрацит, який видобувається в ОРДЛО, а потім замість вугілля було спалено дешевий на той час природний газ. Саме ці дії, за потурання чинної влади, призвели до енергетичної кризи в Україні та до її залежності у сфері енергетики від ворожих Білорусі та Росії.
Про це йдеться у розслідуванні народної депутатки VIII скликання Тетяни Чорновол, яке було оприлюднено на телеканалі “Прямий”.

Спойлер

“Найбільшим злочином є те, що в державному “Центренерго” запустили старі антрацитові енергоблоки і відмовилися від вугілля вітчизняного добутку. Так “зелена” влада заковтнула гачок енергозалежності від Росії. З яких мотивів це було зроблено? Капітуляції чи мегакорупції? Чи того та іншого? Не буду міркувати. А просто подам ще один факт про мегаприбутку, – розповідає вона. У прикладах імпорту вугілля для “Центренерго”, а також сотнях інших поставок вугілля для державної компанії, фігурують переважно три фірми. Перераховую їх. Це “Нафта Форс”, “Синтез Ойл” та “Рекорд Сістем”. Це фірми олігарха Ігоря Коломойського. Російське вугілля чи вугілля з ОРДЛО дуже рідко в 2019-2020 роках купувалося “Центренерго” напряму. В основному воно потрапляло на ТЕС за посередництвом цих фірм. На ці факти давно звертали увагу українські журналісти-розслідувачі і навіть пробували порахувати прибутки в кишені Коломойського.
“Кузбаська фірма “Сибэнергоуголь”, згідно з митними документами, у 2020 році активно постачала вугілля в Україну. Разом з тим, в російських ЗМІ натрапляємо на цікаву новину, що, виявляється, в 2020 році ця фірма збанкрутувала і зупинила добуток вугілля. Звідки ж тоді вугілля для України? А імпорт, до речі, йшов весь 2020 рік, і вугілля не абияке, а антрацит. Погодьтесь, тут немає іншої відповіді, ніж те, що цей антрацит з “ДНР” і “ЛНР”. Отож, бачимо, слідів вугілля з ОРДЛО в “Центренерго” безліч. І це знов-таки не часи Порошенка, а це країна Зеленського”, – зазначається у розслідуванні.
Річ у тому, що вугілля з окупованої території 2014 року і вугілля з окупованої території 2020 року – це дві принципово різні речі. Адже до січня 2017 року вугілля, що завозилося з шахт ОРДЛО, продовжувало бути українським вугіллям. Після січня 2017 року стало російським.
“Нагадаю ті події. У 2014 році ситуація в зоні АТО не була стабільною. Був окупований весь Донбас, потім з боями було звільнено Слов’янськ, Краматорськ, Сєвєродонецьк і багато інших міст Донбасу. Деякі міста звільнялися, а потім знову, на жаль, втрачалися. За таких умов великі підприємства Донбасу зберігали робочий стан та зв’язки між собою, на якій би стороні фронту вони не опинялися. Урядом Яценюка було знайдено рішення, як легалізувати цю співпрацю з користю для України і зберегти обмін сировиною. Підприємства, які опинилися з ворожої сторони фронту, отримали дозвіл зареєструватися на території, контрольованій Україні, щоб платити податки в український бюджет”, – зауважує розслідувачка. Якщо говорити про конкретні приклади, то вони у справі Порошенка. Два державні підприємства, що опинилися на окупованій території – це ДП “Луганськвугілля” та державна шахта Кисельова перереєструвалися в Слов’янську і продовжили постачати вугілля на “Центренерго”.
“Чому ватажки сепаратистів цьому не перешкоджали? А тому що їм не потрібні були голодомори та голодні бунти. В Росії свого Кузбасу вистачало, тому донбаське вугілля продати в Росію було неможливо. Плюс, ватажки сепаратистів крали. Їм була вигідна ситуація, щоб великі підприємства самі годували своїх працівників і можна було красти російські гроші, що виділялися на соціалку. Насправді без применшення, схеми з вивозом сировини з ОРДЛО – це була гібридна перемога української сторони. І справа не лише в економічній доцільності, а в тому, що у молодих і сильних чоловіків по ту лінію фронту був вибір: воювати проти України або працювати на Україну в шахтах, давати Києву та Харкову світло. Отже, до 2017 року вугілля з ОРДЛО було нашою гібридною перемогою. Кривавим вугіллям воно навпаки було для Москви, – наголосила Тетяна Чорновол. Саме тому, на жаль, довго так проіснувати не могло. На початку 2017 року Росія націоналізувала українські шахти на окупованій території. І вугілля з ОРДЛО стало путінським вугіллям, кривавим вугіллям, в повному розумінні цього слова. Правда, різними обхідними шляхами воно, на жаль, продовжувало текти в Україну і далі всі наступні роки. Бо донбаський антрацит спокусливий для бізнесу – якісний і дешевий. І не лише український бізнес, а також і польський закривав очі на походження вугілля. Проте, одна справа, якщо це роблять приватні підприємства, а зовсім інша – державні українські. Саме тому після націоналізації шахт державне “Центренерго” принципово почало перехід на українське вугілля марки “Т” і відмову від антрациту. Почало воно перехід в 2017 році і повністю закінчило в 2019 році.
Отже, коли новопризначений менеджмент “Центренерго” від Коломойського знову включив антрацитові блоки, щоб возити вугілля з ОРДЛО, ось це стало реальною державною зрадою. І не олігарха Коломойського, а того, хто віддав цьому олігарху Коломойському контроль над “Центренерго”. Хто це був? Ні для кого не секрет, що це стало після і внаслідок перемоги нового президента Володимира Зеленського.
Однак, не одним олігархом Коломойським крутилися схеми з кривавим вугіллям на “Центренерго” у країні Зеленського. Великим постачальником у 19-20 році російського вугілля в Україну взагалі і на “Центренерго” зокрема була фірма “Синтез Ойл”. За пів року роботи з “Центренерго”, з жовтня 19 до березня 20-го, частка “Синтез Ойл” у постачанні вугілля на “Центренерго” склала понад 25%. Тобто компанія з орбіти олігарха поставила кожну четверту тонну вугілля на держкомпанію. Загальна сума контрактів перевищила 1,6 мільярд гривень.
“Що ж це за фірми “Синтез Ойл”? Всі давно її знають як фірму Коломойського. Тому розслідування “Схем”, яке знайшло там інтереси також Віктора Медведчука, стало просто сенсацією. Причетність Медведчука до “Синтез Ойл” виплила, коли журналісти аналізували декларацію депутата, подану в минулому році”, – зазначає Тетяна Чорновол. Справа у тому, що політик задекларував компанію Tominersa Investments, яка на 10% володіє кожною із чотирьох компаній-засновниць “Синтез Ойл”.
“Отже, “Синтез Ойл” – це, виявляється, приклад бізнес-союзу Коломойського і Медведчука. Так цікаво виходить. Виявляється, в 2020 році в країні Зеленського Коломойський вкупі з Медведчуком зупинили український добуток вугілля і цілий рік возили вугілля з ОРДЛО на державний “Центренерго”. І логічно виникає питання: а чому ж тоді вугільна кримінальна справа проти п’ятого президента Петра Порошенка, якщо таке неподобство відбувалося в часи шостого президента Володимира Зеленського?” – ставить риторичне питання розслідувачка.
“Зелена” влада спромоглася раніше непоєднуване – Коломойського з Медведчуком в одній вугільній темі. А тому що в 2019-2020 році вугільна тема стала просто жирним бізнесом, де особистий конфлікт олігархів відійшов на задній план
“Очевидно, бізнес-план працював наступним чином. Медведчук відповідав за домовленості на початку схеми, а Коломойський – в кінці. Коломойський забезпечив лояльність нової української влади, а Медведчук – старої російської. Нова українська влада віддала Коломойському точку збуту вугілля – “Центренерго”. А стара російська Медведчуку – пункт перевалки вугілля, місто Новошахтинськ, де Медведчук великий інвестор, власник Новошахтинського бітумного заводу донедавна. Медведчук, очевидно, отримував маржу з операцій, коли “ордловське” вугілля, що добувалося за безцінь, сталося кузбаським чи білоруським. А Коломойський отримував маржу, коли “Центренерго” купувало його дорожче, ніж воно перетинало кордон”, – зазначає вона. Все це логічно. Але залишається головне питання: чому державне “Центренерго” в цих схемах було таке безвільне і давало себе грабувати? Воно ж державне. Цілий уряд стоїть за його спиною – уряд, сформований Зеленським і його фракцією “Слуга народу”. Чому ж тоді ключове підприємство теплоенергетики було змушене купувати вугілля саме у “Синтез Ойл”, що працювало і крутилося в брудних схемах Коломойського-Медведчука?
“А тому що Зеленський переміг на виборах. І це я говорю не про політику, а про конкретну історію. Річ у тому, що під час передвиборчої кампанії “Синтез Ойл” допомагала Зеленському, забезпечувала його президентську кампанію автомобілями і охороною”, – вказує Тетяна Чорновол.
Йдеться про відомий сюжет журналістів “Схем”, коли він зухвало відповів “Я вам ничего не должен” та сів у автомобіль з охороною. Номери автівки зареєстровані на компанію “Синтез Ойл”, яку пов’язують з Ігорем Коломойським, засвідчивши черговий зв’язок Зеленського з олігархом.
“Таким чином, фірма “Синтез Ойл” працювала в команді Володимира Зеленського. Отже, коли вона стала в країні моно влади головним імпортером-посередником для російського вугілля-антрациту з ОРДЛО, це виглядало як розплата за спільну і плідну роботу під час передвиборчої кампанії. Погодьтесь, після такої інформації обставини вугільної справи Порошенка вже геть не здаються актуальними. Актуальним тут є інше – особиста відповідальність Володимира Зеленського за вугільні схеми Коломойського-Медведчука на державному “Центренерго” 2019-2020 року, – наголошуєьться у розслідуванні. І це дуже велика відповідальність. Адже хоча схема “Систем Ойл” та інших фірм Коломойського на “Центренерго” пропрацювала лише рік, вона встигла геть розвалити енергобаланс. Це був справжнісінький ефект доміно. І нинішня енергокриза – це наслідок тієї безвідповідальності влади: віддати “Центренерго” на пограбунок Коломойського

Нагадаємо, після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах Україна відновила закупівлю вугілля з Росії й ОРДЛО.
Водночас міністр інфраструктури України 2016-2019 років Володимир Омелян заявив, що за два роки президентства Володимира Зеленського Україна опинилася на межі енергетичного колапсу. Чинна влада фактично знищила всі здобутки попередників щодо стабілізації енергетичної системи.
Як відомо, суд скасував Коломойському податкові штрафи на майже 400 мільйонів гривень

 

НАБУ затримало на хабарі у 558 тисяч гривень нардепа від “Слуги народу” Сергія Кузьміних — ЗМІ

Національне антикорупційне бюро України викрило чинного нардепа на “гарячому”, під час одержання хабаря у розмірі 558 тисяч гривень.
Про це повідомляє пресцентр НАБУ.
“За даними слідства, посадовець отримав кошти за сприяння в укладенні контрактів між приватними компаніями і лікарнею у Житомирській області. Деталі – згодом”, – резюмували у відомстві.
Як написав на своїй сторінці у Facebook журналіст Юрій Бутусов, затриманий – народний депутат від фракції “Слуга народу” Сергій Кузьмін.
Журналіст зауважив, що Кузьміних до походу у політику був відомим волонтером у Житомирі, надавав допомогу українським військовим.
Зазначимо, що Сергій Кузьміних працює головою підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
Як відомо, у Європейській аудиторській палаті заявили, що підтримка, яку направив Європейський Союз Україні для боротьби з корупцією, не принесла очікуваних результатів – як і раніше масштабне хабарництво серед чиновників залишається ключовою проблемою держави.