Ситуація в Україні. Новини

Олександр Бригинець‏

Антоненко в ніч вбивства Шеремета був у гостях і є купа свідків! Ну, блін, невдача!
І МВС, і Зеленський ніколи нікого безпідставно не звинувачували, а тут знов!
Не сидіть вдома! Більше спілкуйтеся і ходіть в гості! Бо кожен день без свідків
підстава зеленим на вас щось повісити!

 

"Своей честью и порядочностью может служить примером многим": Совет волонтеров при Минобороны опубликовал характеристику на Кузьменко.

Совет волонтеров при Министерстве обороны Украины с учетом позиции многих волонтеров Украины, которые
непосредственно знакомы с вкладом подозреваемой по делу об убийстве журналиста Павла Шеремета Юлии
Кузьменко в помощь защитникам Украины в АТО/ООС, передал ее адвокатам характеристику на нее.

 

Судний день: убита кар’єра лікаря та брак доказів по вбивству Шеремета

Спойлер: Брак доказів

Екатерина Мацегора Журналист

Оголошення про підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета розділило українців у соцмережах на два табори: одні повірили міністру, інші проклинали, і казали, що він рятує свою посаду. Після початку розгляду в суді, Аваков змушений був визнати брак доказів, але наполягав, що не міг мовчати про це. Що не так з доказами, розповідають Букви з зали судових засідань.

Суббота, 14 декабря 2019, 13:00


Юлія Кузьменко

Фото Олександр Кужельний, #Букви
Читайте також: версію МВС, як убивали Павла Шеремета

а також Як змінювались версії убивства за 3 роки

П’ятниця тринадцяте почалася для активістів не з привітань з днем святого Андрія, а з авралу.

Адвокат Владислав Добош повідомив на своїй сторінці у Facebook про старт слухань у справі своєї підзахисної Юлії Кузьменко: «Щойно зателефонували з Печерського суду. Суддя Вовк призначив розгляд клопотання на 9.45 тобто через 25 хвилин. Це при тому що мені ще навіть не вручено клопотання про обрання запобіжного заходу Юлії Кузьменко!»

Згодом він повідомив, що наступні три години часу відводитимуться на ознайомлення адвокатів із матеріалами клопотання, а саме судове засідання розпочнеться приблизно о 13.00.

Ці слова стали сигналом для представників ЗМІ, волонтерів та побратимів фігурантів справи підтягуватись на Володимирську 15, де тепер живе виселений з Хрещатика Печерський районний суд.

Як результат, опівдні у приміщенні Печерського райсуду ніде було розвернутись. «Де відбуватиметься засідання?» – запитували Букви при вході в будівлю Феміди і чули від охоронців: «На першому поверсі. Проходьте, ви все самі побачите».

За чим можна було спостерігати у вузькому холі суду? За тим, як оператори відеокамерами та штативами «прорізають» собі шлях до зали судових засідань, як декотрі сміливці стають ногами на підвіконня, аби охопити всю траєкторію на місці події, як журналісти ледь не б’ються за те, щоб вихопити собі більш зручне місце і як волонтери обурюються надвисокою увагою до анонсованого слухання з боку представників ЗМІ.

«Хай журналісти ідуть звідси на…!» – чутно із натовпу. «Не можна – це резонанс», – билися в вузькому горлі коридору людські емоції.

За версією слідства станом на четвер, до вбивства журналіста Павла Шеремета причетні щонайменше п’ятеро осіб: добровольці Владислав та Інна Грищенки, медсестра одного з парашутно-десантних батальйонів Яна Дугарь, лікарка і волонтер Юлія Кузьменко, музиканта і доброволець Андрій Антоненко.

По факту, Грищенків в суді не виявилось – запобіжний захід вибирали лише – Антоненку, Кузьменку і Дугарь.

Закритого режиму не дамо!

Вільні слухачі не одразу помітили, як адвокати обвинуваченої Дугарь Микола Ореховський та Віталій Коломієць зайняли свої місця. О 13.30 поряд з ними була й сама Дугарь – у сірому светрі, з зібраним у хвіст волоссям. Її вираз обличчя відображав і хвилювання, і напругу. «Яна, можна вас попросити повернутися», – звертається до фігурантки фотокореспондент. «Ні. Я не фотогенічна», – коротко одказує Дугарь, а потім голосно звертається до когось: «Принесіть мені паспорт – він в одній із чотирьох кишень!».



«Яну викликали в Київ, попросивши взяти документи. Вона і взяла те, що зазвичай беруть з собою для поїздки за кордон. І вже навіть з цого малого пакету ми взяли те, щоб показати надуманість доказів МВС» – розповість потім Буквам Віталій Коломієць.

Секретар суду в цей час просить присутніх, які не є поручителями, учасниками чи представниками ЗМІ полишити залу засідань, погрожуючи тим, що суддя прийме рішення провести захід у закритому режимі. Його ніхто не слухає. «Пропустіть, будь ласка, поручителя!», «Дайте прокурору сісти!», «Зробіть прохід для судді!», «Будь ласка, тиша в залі», – не втомлювався вигукувати секретар суду.

Суддя Печерського районного суду міста Києва Сергій Вовк був вимушений проштовхуватися повз люд, аби зайняти своє місце. Його поява викликала неоднозначні емоції. Саме він колись вів справу Юрія Луценка.

«Яно, все буде добре, тримайся!» – крикнув Дугарь один із побратимів.

Прокурори несподівано пропонують судді розглядати клопотання у закритому режимі, оскільки «досліджуватиметься інформація, розголошення якої може призвести до негативних наслідків під досудового розслідування, а до судової застосовуються заходи безпеки».

Адвокат Коломієць проти – він акцентує на тому, що матеріали не можуть бути закритими, оскільки вони днем раніше були оприлюднені. «Ви приховали відомості про свідка, назвавши його особою №1. Враховуючи ту позицію, що нам є чим захиститися, ми би хотіли, щоб це засідання було відкритим», – наголосив він.

Адвокат Ореховський вказав судді на те, що прокурор не зазначив обставин, які підтверджують підставу, передбачену статтею для проведення суду в закритому режимі.

«Це обмежуватиме принципи публічності, відкритості судового розгляду», – каже він.

Відмовивши прокурорам у клопотанні, суддя перейшов до прямого допиту фігурантки справи, а згодом долучив до матеріалів провадження документи – копії квитків та закордонного паспорта Дугарь, ксерокопії документів що підтверджують бронювання та купівлі нею квитків на авіасполучення.

«Захопившись ультранаціоналістичними ідеями…»

Першим позицію прокуратури заявляє старший слідчий Олександр Шевчук

Ці слова лунали під час кожного з трьох судових засідань:

Головним слідчим управлінням національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.3 ст.28 п. 5.12 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу. В ході досудового розслідування встановлено, що Андрій Антоненко, захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси розмежовуючи суспільство за принципом національної належності, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, вчиняє свої дії, щоб привернути увагу громадськості до певних політичних переконань, перебуваючи на території проведення антитерористичної операції з числа волонтерів та осіб які пройшли військову підготовку у складі добровольчих батальйонів та мають навики поводження з вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами, вирішив створити організовану групу, щоб у її складі вчинити вбивство журналіста та радіоведучого Павла Шеремета.

Втілюючи в дію свої злочинні задуми, Антоненко у складі організованої групи у вчиненні злочинних дій підшукав та залучив Юлію Кузьменко та Яну Дугарь. Діяльність організованої групи здійснюється з чітким розподілом функцій між ними, зокрема Антоненко поклав на себе функцію організатора та керівника угруповання, залучивши до його складу Кузьменко, Дугарь та невстановлених досудовим слідством осіб. Кузьменко та Дугарь, як учасники організованої групи брали участь у розробці плану, підготовки на всіх рівнях до вчинення злочину, здійснюючи розвідувальні заходи, які полягали у спостереженні за місцем пересування Шеремета в районі його проживання, збір розташування відеокамер на фасадах будівлі. Вчиненню злочину передувала тривала ретельна підготовка, проводилися розвідувальні заходи, візуальне спостереження за Шереметом.

Для зміни зовнішності члени групи використовували перуки, сонцезахисні окуляри, змінний спортивний одяг. Були незаконно придбані електродетонатор ЄДП-Р, вибухова речовина гексоген, вражаючі елементи прогіперактивної міни МОН-50, а саме циліндрики…

В цьому місці Коломієць усміхається – а як же «унікальний вибуховий пристрій», за яким «ОЗУ» встановили і викрили, бо перелічене звичний набір.

Слідство вважає, що Дугар фотографувала відеокамери біля будинку, в якому проживав Шеремет за кілька діб до його вбивства. Вона, як і інші учасники справи, підозрюється у скоєнні кримінального провадження за ч.3 чт 28 («вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією») та п.п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 («вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, та за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство») Кримінального кодексу. Йдеться про позбавлення волі на 10-15 років, або на довічний строк.



«Діяльність співучасників злочину якісно законспірована, тож не вдалося в повній мірі вилучити докази. Існує ризик знищити, приховати, спотворити документи, існує ризик незаконного впливу з боку підозрюваних, експертів…Застосувати відносно Дугарь запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту», – говорить старший слідчий.

Він зачитує обвинувальний акт невпевнено, ковтаючи закінчення слів. Тим часом, у волонтерів озвучене більше викликає обурення і посмішки, мовляв, «яким чином вони могли повернутися до занедбаного будинку», «де саме переодягнулися»…

«За 4 роки не можна було дати правдоподібних доказів?»

Адвокати Дугарь закликають суд звернути увагу на, порушення процедури затримання та те, що навіть її документи доводять сумнівність версії суду.

Вони наголошують, що їх підзахисна у період, коли слідство заявило про ідентифікацію осіб, причетних до скоєння вбивства – із 16 червня до 13 липня 2019 року – перебувала у Румунії та Італії. Ідентифікували 11 липня.

Так само адвокати поставили під сумнів експертизи, надані прокурорами і повідомили судді про те, що Дугарь із 3.6.2016 по 3.09.2016 року перебувала на території військової частини закритого госпіталю.

«Це – старша медсестра, вона ж не перебуває в закритому масонському таємному зговорі. Є довідка із 66 мобільного військового госпіталю, є довідка з антитерористичного центру. Хіба по 115 статті за 4 роки не можна було дати правдоподібних доказів. Де рапорти, роздруківки, телефонні з’єднання, доказова база зав’язків? Справа недолуга, доказів нема» – наголошує Коломієць.

Яна намагається шуткувати: «Ніч я провела з трьома мужиками (маючи на увазі перебування під вартою слідчих), а день – із трьома адвокатами. Ви уявляєте, як я спати хочу?»

О 13.50 суддя Вовк йде приймати рішення до дорадчої кімнати. І ближче до 15 години стає зрозумілим, що суддя задовольнив клопотання слідчого і застосовує щодо Дугарь запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною полишати до 8 лютого 2020 року місце проживання (смт Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область). Дугарь зобов’язана прибувати до суду за першим викликом, утриматися від спілкування з підозрюваними та свідками, здати паспорти. Постанова може бути оскаржена упродовж п’яти наступних діб.


Фото: #Буквы

Юлія Кузьменко: «Я не знаю, як закінчиться моє життя, але вчора закінчили мою кар’єру»

Запобіжний захід Кузьменко суддя Вовк починав обирати о 15.15 у іншій – вже набагато просторішій залі судових засідань. Починав, оскільки адвокат Кузьменко Влад Добош заявив клопотання про відвід судді Вовка.

Попри більшу площу в залі все одно не вистачило місця для всіх бажаючих. На лавах для вільних слухачів місця зайняли не тільки журналісти, волонтери, а і добровольці, члени українського рок-гурту OT VINTA, Гайдамаки, лідер гурту «Тартак» Олександр Положинський.

Вільні слухачі в очікуванні гучно спілкуються між собою, шукають телеканал «Звєзда», реагуючи на російську журналістів, вмикають пісні рок-гурту «Океан Ельзи». Гучна какофонія стихає при появі судді Вовка та самої обвинуваченої.

«Юля, Юля!», – кричить група її підтримки. Кузьменко судові пристави заводять до клітки у судовій залі.

Добуш одразу зазначає, що його місце – біля Кузьменко, зал схвалює жест адвоката. Однак Юля не сідає за стіл, її адвокат наводить аргументи і пропонує провести допит двох свідків – головного лікаря ДУ «Науково практичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» Володимира Жовніра, який працював із Кузьменко, та її колишнього чоловіка Дмитра Кузьменка.

Суддя відмовляє, каже, що це не розгляд обвинувального акту, а значить допитувати свідків поки що немає потреби. На це Добуш реагує бурхливо: «Кузьменко була затримана слідчими у незаконний спосіб… Відношення до цієї справи упереджене. Він виконує будь-які заявки Генпрокуратури… У Вовка є особиста зацікавленість щодо розгляду справи. Я подаю клопотання про відвід судді».

Суддя клопотання задовольняє.

Через годину в зал заходить нова суддя. Правда, на неї не реагують. Волонтери виконують гімн.

Суддя дає слово затриманій Кузьменко.

Під час промови у суді підозрювана ледь стримує сльози.

«Я була на роботі, у мене було 3 дитини в операційній. Коли я ще перебувала в операційній, в цей момент уже готувався брифінг. Я вже стала вбивцею. Я вперше почула про Шеремета у день його вбивства. Я була на роботі, відкрила facebook, прочитала, що вбили Шеремета і почала читати, хто це… Я не знаю, як закінчиться моє життя, але вчора закінчили мою кар’єру. У мене тисячі пацієнтів… Що повинні думати батьки дітей, яких я оперувала, що хірург був вбивця? Кому вони віддавали своїх дітей?», – каже вона.



Кузьменко, як і інші обвинувачені у цій справі, обурюється тим, що слідчі склали опис вбивць за нечіткими записами із відеокамер спостереження, нагадуючи судді про особливості антропометрії. Також вона додає, що хода людини може змінюватися, якщо вона несе щось тяжке, маючи на увазі пятикілограмову вибухівку МОН-50, яку несла вбивця журналіста.

Суддя Світлана Шапутько залишає залу. Група підтримки стоїть біля клітки з Кузьменко і п’є каву з одноразових стаканів. За десять хвилин суддя повідомляє, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, відвід повинен бути мотивованим. А оскільки твердження захисту про особисту заінтересованість слідчого судді Вовка в розгляді клопотання і залежності судді від ГПУ та негативне ставлення до учасників революції гідності є особистим припущенням сторони захисту, ухвалення суддею рішення про самовідвід не виключає його подальшої участі в цьому провадженні, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу розглядається тим самим слідчим суддею, який надав дозвіл на затримання з метою приводу, інші твердження є вираженням незгоди із процесуальним слідством».

Оголосивши перерву, суддя полишає залу під вигуки: «Ганьба!»

А Довбуш пояснювєжурналістам, що заявлятиме клопотання і надалі, аби захистити Юлію Кузьменко: «Моя підзахисна каже, що в неї таке відчуття, що вона перебуває в сюрреалізмі. Немає посилань на жоден доказ. Відеозаписи є і експертиза, в скріншотах не можна нічого побачити, зробити висновки. Там нема прізвищ Кузьменко. Я прошу оглянути відеофайли. В експертизі іде особа 1, особа 2, немає ні довідок, ні протоколу впізнання, ні фотокарток, як ми можеме це дослідити?».

Через кілька хвилин він повторює судді Вовку. Також адвокат нагадує, що Кузьменко готові взяти на поруки кілька її колег, зокрема Володимир Андрушенко, Сергій Сиромаха, Діана Виноградова. Клопотання суддя задовольняє частково. В цей момент Клименко ставить запитання: «За що мене судять?»



Запобіжний захід Кузьменко слідчий суддя Вовк озвучив о 23.15: «Застосувати відносно Кузьменко Юлії Леонідівни запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 8.02.2020 року. Ухвала може бути оскаржена у Київському апеляційному суді протягом п’яти днів з дня її проголошення. Повний текст буде проголошено 17.12.2019 року».

По той біг онлайну

З десятої години вечора події в суді накладаються на виступ міністра Арсена Аваков в студії на передачі Савіка Шустера.

В студії головний редактор «Української правди» Севгіль Мусаєва наголошує, що надані докази ніяк не вирішують питання замовника і мотиву. Міністр визнає, що доказів може бракувати.

«Уявіть собі, я — міністр внутрішніх справ, цивільна особа. Я як і раніше сумніваюся, чи всі факти, чи достатньо цього… Але чи можу я, чи може слідство, чи можуть поліцейські, маючи такі факти на руках, не висувати підозру цим персонам. Ні, не можемо. І підозру було висунуто. Всі ці панове говорять про те, що вони не винні, що вони не мають відношення до цього злочину. Пан Антоненко каже, що він чесний музикант, але ми маємо до нього підозри”, — каже Аваков.

По той бік екрану у соцмережах йому ставлять питання глядачі – чому Антоненко придбав вибуховий пристрій, а не скажімо виготовив? Навіщо умовній Яні було місяць знімати розташування камер, щоб потім виконавці все таки в ці камери і потрапили біля авто.

Кого на якій машині підвозили, якщо в версії слідства виконавець живе поряд, у сусідніх кварталах? Де докази хоча б знайомства учасників?

Ще більше невдоволення викликають слова керівника інституту судмедекспертиз Олександра Рувина в тій же студії, з яких випливає, що міжнародного експерта покликали після того, як вітчизняні не змогли підвести базу під теорію МВС.

Адвокат Євгенія Закревська звертає увагу, що в матеріалах для суду вказано, що вибуховий пристрій привела в дію Кузьменко, а Аваков каже в ефірі, що це якась невстановлена особа в парику.

 

«Пишет все, что хочешь»: судэксперт в деле Шеремета ранее фигурировал в прослушке Трубы

Директор киевского НИИ судебных экспертиз Александр Рувин, который настаивает на подлинности доказательств
против подозреваемых в деле об убийстве Павла Шеремета, ранее фигурировал в прослушке главы ГБР Романа Трубы,
как полиграфолог, который "пишет все, что хочешь". #Буквы собрали детали этой истории.
В эфире политического ток-шоу “Свобода слова” Савика Шустера Рувин заявил, что результаты исследований украинских специалистов “не совпадали с тем, на что надеялось следствие”, потому обратились к его ведомству.
По словам Рувина, институт, которым он руководит, уже 100 лет проводит портретные экспертизы, и только в этом году провел более 20 экспертиз по невербальному поведению человека.
“Это психологические особенности человека, потому что каждый человек ходит по-своему, он руку поднимает по-своему, он ногу ставит по-своему. И тут не обязательно было приглашать человека из Великобритании…. Учитывая то, что у нас не совпадали наши результаты с тем, что надеялось следствие… Потому что мы не подтверждали ни Грищенко, ни Кияна, о том, что они в это время находились. Нам пришлось этого нашего специалиста, коллегу из Великобритании (Айвона Бирча — ред.)”, — сказал он.
В одной из записей прослушки Трубы с руководителем Первого управления организации досудебных расследований ГБР Олегом Корецким от 3 сентября, слышно, как глава ГБР недоволен, что его сотрудник вызвал на допрос пятого президент Петра Порошенко не по тому делу:
“Ты долго думал, чтобы его по земле вызвать? У нас что, адекватных дел нет?”
В процессе диалога Труба заявил, что может решить “все проблемы с экспертизами одним телефонным звонком Рувину”.
“Эксперт полиграфолог пишет все, что скажешь, когда есть воля из Офиса Президента”, – говорил Труба.

 

В Переяславе Киевской области срезали более десяти 30-летних елей на ул. Хмельницкого, около бывшей швейной фабрики “Гаян”. Местные жители обвиняют в этом депутата Переяславского горсовета Алексея Дикого (партия “Наш край”), и считают, что он не имел права срезать деревья.
12.12.2019 года, под руководством депутата Переяславского городского совета Дикого А.С. и “отца города” Пироговского (не знаю как его и зовут) рабочии спилили ели на клумбе перед бывшей швейной фабрикой “Гаян”, более 10 штук”, – сказано в сообщении.
Отмечается, что земельный участок, на котором росли деревья, принадлежит ООО “НУС”.
Активистам, возмущенным происходящим, предоставили ответ исполкома Переяславского горсовета, в котором указано, что “удаление зеленых насаждений на земельном участке, который находится в частной собственности, осуществляется по решению собственника (пользователя) без уплаты их восстановительной собственности.”
Впрочем, местные жители утверждают, что срезать деревья было нельзя, так как в 2016 году было принято решение о защите деревьев в городе и эти ели находятся под запретом на спиливание.
Активисты также считают, что в частную собственность была передана только земля, а не деревья, которые до сих пор находятся в коммунальной собственности.
Как заверяет Алексей Дикий, срезанные деревья находились в аварийном состоянии, и на их месте будут высажены молодые деревья и разбиты клумбы.
Дикий настаивает, что еще в октябре работы были согласованы с исполкомом горсовета, и на них есть все разрешительные документы.
"Приезжали полицейские прекратили работы, просмотрели документы, пожелали удачи и уехали", – отметил Алексей Дикий.

http://kievvlast.com.ua/news/v-pereyaslave-na-kievshhine-srezali-30-letnie-eli-foto

 

Ради справедливости и против фальсификаций, - концерт в поддержку сержанта ССО Андрея Антоненко пройдет в Харькове

Во вторник, 17 декабря, в Харькове напротив облуправления Полиции пройдет концерт. "Это будет концерт ради справедливости. И персонально за Андрея Антоненко, которого музыканты-волонтеры знают не первый год. И еще против фальсификаций. Это "искусство" наши прокуроры и полицейские, как показывает опыт, освоили блестяще". Об этом сообщает в Facebook композитор Борис Севастьянов.

 

На Грецькому майдані Маріуполя відбувся концерт військового оркестру окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Музики тішили жителів та гостей міста популярними патріотичними і народними творами. Їх, військові не лише майстерно грали, а ще й співали.
Виступ тривав близько години, оскільки погодні умови не дозволяли музикантам довго знаходитися на морозному повітрі.
За словами керівника оркестру капітана Віктора Сумрія, в концертній програмі переважала патріотична тематика, а також твори визнані на світовій арені. І в першу чергу, це естрадні композиції, що подобаються загалу.
- Для нас це перший виступ на Приазов’ї. І я радий, що ми не принизили честь нашої славетної бригади. Ми стараємось довести, що українська музика є визначальним чинником культури української нації. І саме вона підіймає її бойовий дух, – наголосив капітан Віктор Сумрій.
Цього дня, на Грецькому майдані, гучні оплески після кожного твору були найкращою винагородою для музикантів.за щирий та теплий виступ.

 

Леся Литвинова

Если в 2014 году казалось, что в стране наступил перелом, несмотря ни на что, то в 2019 году уже не хочется во что-либо верить – слишком уж велики усталость и разочарование.
"Меня посадят, если захотят", — эту мысль озвучил каждый, кто проявлял хоть какую-то активность с 2013 года и по сегодняшний день. Начиная с первых протестов и заканчивая громкими делами последних дней.
"Мы тут все ОПГ", — печально шутили все те, кто возил шины, прятал дома раненых, таскал через границу каски, шел добровольцем с оружием, помогал в зоне АТО, собирал деньги на личные карточки, подпольно покупал лекарства и не поддерживал власть.
"Мы посадим вас, если захотим. Вы все — ОПГ", — железным голосом сообщил Аваков на брифинге в четверг.
Мы давно примерили на себя эти роли. Каждый. И не питаем никаких иллюзий. Мы неудобны любой власти. Этой ли, прошлой ли, той ли, которая будет потом. Потому что не сидим в уютных креслах перед телевизором и не живем от работы до отпуска. Потому что сфера наших интересов не ограничивается ценой на колбасу и скандалами из личной жизни поп-звезд. Потому что мы научились думать. И следить за руками. И протестовать не на кухне за чашкой чая, а на площадях. Потому что ценность собственной свободы и собственной жизни снизилась, а местами совсем исчезла. Потому что на определенном этапе мы все позволили себе умереть, если будет нужно. И, позволив, перестали бояться. Остался страх за детей, за страну, за то, что мы чего-то не успеем. Но исчез страх за свою шкуру.
Мне хочется сказать, что нас много. Но это неправда. Нас настолько мало, что мы почти все знаем друг друга в лицо. И с каждым днем нас становится меньше. Мы выгораем, мы умираем, мы уходим из жизни добровольно, мы валяемся по больницам с инфарктами, инсультами и онкологией. Мы не успеваем закрывать руками все дыры. И не умеем защищать свои сердца.
В 2014 году я верила, что в моей стране наступил перелом. Несмотря на смерти. Несмотря на войну. Мы были нацией. Не населением. Мы хотели свободы и достоинства. Мы верили в то, что сможем противостоять любым врагам — внешним и внутренним. Потому что за нашими спинами была практически вся страна. Лавина поддержки. Она давала силы не упасть от усталости и открывать в себе еще одно, тысячное по счету "второе дыхание". Мы знали: то, что мы делаем, нужно стране. И людям, которые в ней живут.
В 2019 году я не знаю, во что верить. Страна устала от войны и переходных этапов. Стране нужна бесплатная медицина, дешевый газ и концерт на Новый год. Страну раздражают те, кому больше всех надо. А еще больше раздражает, что у них не хватило сил посреди войны превратить страну в цветущий рай. Страна не хочет сорок лет ходить по пустыне. И меняться тоже не хочет. Поэтому страна легко верит в любые обещания каждого следующего политика. И так же легко верит в любые обвинения "неудобных" людей.
Страна хочет вождей, которые поведут ее в светлое завтра. Но не готова мостить эту дорогу. Иногда, по инерции, страна пугается чего-то уж совсем неожиданного и начинает предъявлять претензии тем, кто не опустил руки: Что же вы молчите? Почему ничего не делаете? Мы же на вас надеялись.
И мы на вас надеялись. На всех тех, кто закрывал глаза на просчеты прошлой власти. На всех тех, кто проголосовал по принципу "хуже не будет". На всех тех, кто вне политики. На всех тех, кто верит в лидеров, а не в идею. На всех тех, кто хочет европейскую пенсию, но не хочет платить налоги. На всех тех, которые "такую страну просрали". На всех тех, с кем мы живем на соседних улицах.
В 2014 году ночью в двадцатиградусный мороз тысячи людей скандировали под судами: "Хлопці, ми з вами!", грели руки у горящих бочек и ломали бутерброды пополам с незнакомыми людьми. Вам было страшно. Вы понимали, что практика быстрых судов уже была. В 1937 году. И что сейчас это даже не вопрос поддержки протестующих. Это вопрос самосохранения. Потому что если можно с ними, то и с вами можно тоже. Помните, суды выносили решения как под копирку? СИЗО, без права на залог. Никаких вариантов выхода на поруки. Никаких аргументов. Виновен. Конвой. Автозак. СИЗО. Следующий. Толпы под СИЗО. Сотни тысяч на Майдане. Потому что так — нельзя.
В 2019 году на суд над Юлей, Яной и Рифом пришли пару десятков людей. Все те же. Которые знают друг друга в лицо. Остальные внимательно посмотрели победную прессуху Авакова и на всякий случай решили подождать — а вдруг таки они? Ну, мало ли, может быть, детский кардиохирург действительно закладывает взрывчатку под автомобиль журналиста, известного только в узких кругах? А музыкант "увлекается идеями ультранационалистов"? Наша хата с краю. Мы подождем, что скажет следствие.
И почти никого не возмутило, что людей, которым не было обвинительного приговора, на всю страну объявляют убийцами.
Что никто не проверял алиби. Что все обвинение строится на предположениях и сравнениях одного видео с другим. Что "мы прослушали разговоры 44 000 абонентов". Что нет ни мотивов, ни даже установленных связей между жертвой и "убийцами". Что у нас вроде как должна быть презумпция невиновности. Нет. Виновны. Ура. Мы раскрыли, и готовы к медалям на грудь. А заодно и скверу имя Шеремета присвоили. Красиво же. И вовремя. Впрочем, и появление в Киеве журналистов телеканала "Звезда" в этот же день тоже было весьма вовремя.
И ночное судилище. Вот там адвокаты уже предоставили алиби. И были народные депутаты, готовые взять на поруки. Но нет. Суд был формальностью. Он просто огласил подготовленное решение, ничего не принимая во внимание. Виновны. Конвой. Автозак. СИЗО без права залога.
И знаете что? Никто не выйдет на протесты. Кроме той самой пары сотен людей. Знающих друг друга в лицо. Ну, может быть, еще пара политических сил присоединится помахать флагами и напомнить о себе. И все. Остальные будут наряжать елки, готовиться к зимним праздникам и нарезать оливье. А это значит, что с сегодняшнего дня со всеми вами тоже можно так. С любым. Без суда и следствия.
"Мы все покойники".
Мы это знаем. Нас это не пугает. Но мы уйдем, а вы останетесь.
Наедине с 1937 годом, дешевой колбасой и развлекательными шоу по телевизору.


https://zn.ua/SOCIUM/evolyuciya-dostoinstva-339397_.html

 

ПОДАТКІВЦІ ЗІ СКЛАДУ ОБ'ЄДНАНИХ СИЛ ЗУПИНИЛИ СПРОБУ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ ЛІНІЮ РОЗМЕЖУВАННЯ ВЕЛИКОЇ ПАРТІЇ ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ.

Співробітниками податкової міліції ДФС України, які включені до складу Об’єднаних сил, в межах операції «Акциз-2019», встановлено факт транспортування з метою збуту тютюнових виробів, що здійснював 40-річний мешканець Луганської області.
Автомобіль «Ford Transit» під керуванням зазначеного громадянина був затриманий на одному з автошляхів Попаснянського району Луганської області.
Під час огляду транспортного засобу виявлено 22,8 тисяч пачок сигарет в асортименті орієнтовною вартістю понад 1 мільйон гривень без жодних дозвільних документів і документів їх походження.
За фактом правопорушення складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 164 КУпАП («Порушення порядку провадження господарської діяльності»).
Автомобіль та сигарети загальною орієнтовною вартістю 1,2 мільйони гривень описано.
Адміністративні матеріали буде направлено до суду для вирішення питання по суті.
Відповідальність за цією статтею КУпАП передбачає накладення штрафу до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією.

 

"Главное, что мы начали общаться"

Они вырезают из наших ребят внутренние органы. Вот такой плевок в сегодняшнее украинское лицо – нате, не обляпайтесь. И ты еще вчера знал, что им ответят. Пусть негласно. Пусть об этом где-то будет маленькое незаметное сообщение. Или полноценное заявление с фотографиями и именами, на каждой международной площадке, чтобы об этом слышал весь "уставший" мир, которому ты, "не уставший", будешь снова и снова о себе напоминать. Ты знал, что "наверху" поддержат, потому что за своих стоят горой.
Они дают нашим детям в оккупации в руки оружие. Против нас. И тебе всегда было не все равно. Потому что в твоем сознании есть вещи, намного важнее сегодняшнего информационного шума. А этот шум сегодня – пустой и бессмысленный.
Они глумятся над нашей "Небесной сотней" – "она придумана!" Ты знал – что нет. Но сегодня тебе говорят, что и война, по сути, придумана. А может и не было никакого агрессора? И эти ветераны с волонтерами просто так взяли в руки оружие?
Они унижают наших героев – "националисты не дают договариваться!" И ты наблюдаешь, как их "гасят". Одного за другим, как будто это кому-то пообещали.
Они не видят нас сильными. Не видят независимыми. Не видят успешными. Впрочем, как и всех, кто имеет с ними общую границу. В то время как сами не так и сильны. Сами не так и успешны. "Величия" нет, они просто блефуют!
Они нас ненавидят, и это елейное "давайте как раньше", "дорогие х@хлы" – до очередной аннексии очередного куска твоей территории.
Но "главное, что мы начали общаться..."

Елена КУДРЕНКО