Ситуація в Україні. Новини

Доброi ночi !
Тiльки приiхав з Киеву.
Марш захисникiв Украiни своiми очами .
Вiдчуття передати неможливо словами !!
Йшов в "коробочці" 42 -бат.
Слава Україні !!
Слава Захисникам !

 

Ще трохи фото з маршу !

 

Й десь на другу годину очікування у одного з ветеранiв народилась фраза: " Це ж яким треба бути ґ@ндоном,щоб стільки раздолбаїв зібрати в одному місці?" Заржали всі,хто чув. Бо..... Бо. Бо ніхто нікого не гнав примусово. Прийшли,приїхали лише ті, хто вважав це за потрібне. Просто, от я мушу це зробити,як 4 або 5 років тому, не повинен - мушу. Й,чесно кажучи, сам офiгїв від кількості людей. Не в коробках - обабіч. Моментів,що вибивають сльозу було безліч,але один з найяскравіших -це коли маленя, років трьох,кучерява така білявка, пропищала "Слава Україні" й вся коробка розвернулась до неї, одночасно гримнувши "Героям слава"! Бачив би ту задоволену дитячу мордасю. Це ж треба стільки дорослих дядьок сказати те,що їй хотілось. Й це - супер.

 

Я видел это собственными глазами.

Мартин Брест

Люди, не разговаривашие годами - шли в одном Марше. Не в Марше - в одной, сука, коробке.
Люди, которых я не знаю - подходили и обнимались. Люди, которые плакали. Люди, которые сорвали голос, которые не могли больше хлопать и только улыбались, глядя на бесконечную реку, текущую посреди огромного разгоряченного города. Люди. Дочерта людей.

Они улыбались друг другу, извинялись, протискивались, поднимали детей, хлопали тебя по плечу и говорили: "Ахуеть, братик!" И ты согласно кивал "да, братик, ахуеть, как тут не ахуеть..."
Потому что мы все афигели. Никто не ожидал такого, и тут бы подошло умное слово "атмосфэррррра", но мы обычно называем это "движем".
Я опять окунулся в войну, я не пошел в коробке, и сначала пожалел об этом, а потом понял - я хлопаю и кричу "Дякую!" своим побратимам, и мне, сука, есть за что их благодарить.

Бо я видел вас не с флагами и в медалях - я видел людей в пыльной степи и в тяжелых брониках, в зимних посадках и с автоматами, в грязной форме, с уставшими глазами, видел их - все эти, сука, пять с половиной лет. И только не надо мне парить, что эти улыбающиеся люди, идущие сегодня в коробках - не поколение убийц с мерзким характером, грубой речью, умением стрелять и Украиной внутри.

Спасибо, парни и девушки. Побратими и посестри.
Вы даже не понимаете, что вы сделали. И я, прости, не смогу объяснить это словами.

Только увидеть. Собственными глазами.

 

Мартин Брест

Леді і джентльмени, сьогодні ми побачили першу в історії сучасної України наймасовішу, абсолютно добровільну, неоплачувану і неполітизовану акцію учасників бойових дій і волонтерів.
Народилася з зашквара влади, швидко зміцнілу, що зуміла наростити кістки, кігті, зуби, м'яз і довгий хер, налякані Банкову. Зуміла об'єднати і примирити тих, хто недавно поливав один одного в безглуздому усвідомленні власної прямоти, яка змусила людей знову повернутися з типово фронтовому "зліва - свои, праворуч - свои. Заєбісь, работаєм".
Не, помиляюся. Чи не перша ця акція. Перша - війна. Сьогоднішній Марш - слідом за нею.
Якби всієї цієї херни з парадом, маршем, ходою не було - її варто було б придумати.
Зараз твориться історія, чорт забирай. Її роблять українські, активні, безбашенні і небайдужі люди.

 

Мартин Брест

Здоровый такой, на полголовы выше меня и шире в плечах.
Пиксель старого образца, берцы черные, не талановские, вытертые-вычищенные. И - хромает.
"Ясно", - подумал я, - "Цикаво, на Марш или на ходу"?

Мы вошли в прохладу метро "Арсенальная" вместе, он показал убд на турникетах, я - тоже. Вместе спустились на эскалаторе. Вместе вошли в вагон и закачались на перегонах, я краем глаза увидел медели, тельник, выбритые до синевы щеки.
"Марш или хода?" Черт его знает, почему мне стало вдруг так интересно, куда идет случайный попутчик, с которым мы не сказали друг другу ни единого слова. "И почему - хромает?"
На кителе не было погона со званием. Над левым карманом - птичка "спасибо, шо сходил", президентська відзнака за участь и еще несколько медалей. Патч на рукаве - десантура, 81-я бригада.
"Марш или хода?"
Да чего ж мне так важно это знать, а? Какое мне вообще дело? Ну едет себе вояка и едет, мне то что?
А вот - что. А вот - важно.

Мы вместе вышли на метро "Универ". Он похромал вперед, я задержался, здороваясь со знакомыми, еще пытался удержать глазами высокую кремезну фигуру в нашей форме - и потерял.

Хотя нет. Конечно - не потерял. Ведь от метро "Универ" ближе всего к парку Шевченко, где начали формироваться колонны Марша Захисників.

 

Доброго ранку, друзі! Сьогодні ми ще на один день ближче до нашої Перемоги! Все буде Україна!

 

Державне агентство автомобільних доріг України ("Укравтодор") повідомило, що за попередніми даними аварійне руйнування частини шляхопроводу через залізницю на дорозі М-18 в районі с. Пісочин (об'їзна Харкова) сталося внаслідок динамічного удару перевантаженої фури.

Як передає "Інтерфакс-Україна".
Транспортні потоки направлені через іншу частину об’їзної - дорогу Київ-Харків-Довжанський.
"За попередніми даними, руйнування сталося через суттєве перевантаження однієї з фур, що пересувалися мостом, унаслідок чого відбулося зміщення плити і руйнування конструкції. Зміщення конструкції, за попередньою інформацією, міг викликати динамічний удар перевантаженої фури, про що свідчить чітко виражений гальмівний шлях у межах місця руйнування", - наголошують у пресслужбі "Укравтодору".
В "Укравтодорі" зазначають, що відповідно до експертизи Харківського автодорожнього інституту, проведеної у травні 2018 року, міст (побудований в 1977 році) кваліфікувався як працездатний і до категорії аварійних не належав.
Зараз фахівці аналізують відеоспостереження з камер, вивчають гальмівний шлях та інші чинники для остаточного встановлення причини руйнування.
Рух залізничного транспорту на під'їздах до шляхопроводу уповільнено. На місці події працюють дорожники, мостовики, представники поліції.
За результатами обстеження буде ухвалено рішення про відновлення або ділянки мосту, або необхідності цілковитої реконструкції мостової споруди.

 

Доброго ранку друзі!
Чудового недільного понеділка та гарного настрою !

 

Дмитро Ярош
Друзі!
Вчора, ви всі — військові, добровольці, волонтери, правоохоронці, небайдужі цивільні — черговий раз «зробили» ворогів України!
Вчора, ви всі, вчергове, захистили Честь та Гідність тисячолітньої української нації!
Вчора, ви всі поставили жирний хрест на спробах перетворити Україну на московсько-хохляцьке шапіто!
Вчора, ви всі зробили крок у завтрашнє українське майбутнє нашої Держави...
Я горджусь тим, що є Українцем!
Слава Українським Воїнам!
P.S. Я ж казав, що «Все буде Україна!»
P.P.S. Ейфорії немає. Є бачення перспективи...

 

Анатолий Штирлиц

Окуповане Лутугіно. Патріоти нагадали окупантам про День Незалежності України!