Нарешті вирішив створити тему про маловідомий підрозділ австро-угорської армії. Довгі роки мене мучила думка знайти щось про підрозділ в якому служив мій дід 1898 р.н., який пішов воювати добровольцем в 1914 році. Основною проблемою було те, що я не знав як офіційно називався підрозділ. До сьогоднішнього дня мені не вдавалося практично нічого знайти, але сьогодні опрацьовуючи Листи втрат ( Verlustliste) я нарешті знайшов інформацію про двоюрідного брата мого діда з яким вони були в одному підрозділі. З часом буду на основі Листів втрат опрацьовувати інформацію про особовий склад підрозділу. Зараз уже можна говорити, що в Листах є понад сотню загиблих, поранених і невелика кількість полонених за перший період існування підрозділу (вересень 1914 - травень 1915 року), а також деяка кількість втрат з його другого періоду існування, коли очевидно були приєднані добровольці з Буковини і створений повноцінний батальон. На жаль інформації про цей підрозділ дуже мало, та і та на іноземних мовах, тому боюсь щось переплутати. Можливо у когось є вже інформація по цьому підрозділу, тому буду вдячний за допомогу в розкритті теми.
by Ingert Kuzych, Roman Dubyniak and Peter Cybaniak The Hutsul Battalion During the early years of the 20th century, two of the western provinces in the Austro-Hungarian Empire - Halychyna (Galicia) and Bukovyna - were both populated with large Ukrainian populations. For the most part these East Slavic subjects (referred to as Ruthenians) in this multi-ethnic empire were satisfied with their lot as Austrian citizens. When World War I broke out, Ukrainians in the empire rallied to the Austrian cause in the hope that victory might allow for the liberation of their countrymen under Russian autocracy. Initially the fighting did not go well. During the early months of World War I (August to November 1914), Russian troops occupied all of Eastern Halychyna and Bukovyna. The Austrian army stiffened, however, along the Carpathian Mountains. With German aid, the combined forces were able to counterattack and drive the Russian troops from Bukovyna in February of 1915. Chernivtsi was liberated on February 18 and the local military took control. In Eastern Halychyna in 1914, a Ukrainian Legion of volunteers was formed - the Ukrainian Sich Riflemen (Ukrainski Sichovi Striltsi) or Legion USS. Their bravery in battle against the Russians earned them the respect of the Austrian authorities as well as the civilian Ukrainian population in Halychyna. The USS are frequently credited with being the only Ukrainian unit in the Austrian army, but such was not the case. A smaller, less well-known formation also was organized. Hardly ever mentioned in any Ukrainian encyclopedias or textbooks, we have had to reconstruct much of its existence from alternate sources. Putting the pieces together The story of this military unit begins with the outstanding diplomat Mykola Vasylko (1868-1924), who was both a member of the local Bukovynian Diet and the Parliament in Vienna (1898-1918). In early 1915, with the aid of a Maj. Fischer, he obtained permission from the military authorities in Vienna to form a Bukovynian Legion of volunteers comparable to the USS unit from Galicia. This new legion was formed into two battalions reflecting the two main ethnic groups of Bukovyna province: a Romanian one and a Ukrainian one. The latter was given the epithet of the Hutsul Battalion, its full name was: K. k. ruth. Kriegsfreiwilligenbaon (Huzulen). At that time in the Austro-Hungarian army a battalion was composed of four companies, generally of about 250 men each. So the full complement of the Bukovyna Legion, with its two battalions, would have been about 2,000 men. The Hutsul Battalion was stationed in Chernivtsi. Little is known of the Hutsul Battalion, its date of formation, its exploits in battle or its final fate. From two surviving postcards we know the names of a few of their leaders: Lt. Baron Stefan Vasylko (Wassilko), the addressee on the earliest known Hutsul Battalion item sent on May 1, 1915 (Figure 1) and Platoon Commander Ihnat Hurban (of the 3rd Company of the Hutsul Battalion), who mailed a card two days later (Figure 2). From the published war orders of the Austro-Hungarian Army during the years 1914 to 1918, several brief mentions allow us to piece together a sketchy chronology of the Hutsul Battalion. The first reference to a Bukovyna Legion is an army order dated May 1, 1915, that shows two volunteer battalions (Hutsul and Romanian) as part of the Infantry Brigade Obstlt. (Oberstleutnant) Papp. (It was customary to name army formations after outstanding military officers.) This brigade was part of the XI Corps, itself a component of Army Group PflanzerBaltin, which changed its name to the 7th Army on May 8, 1915, while retaining its commander. Five months later, on September 1, 1915, mention is made that the Brigade Oberstleutenant Papp was now composed solely of a Volunteer Division (Freiwilligen Abteilung) of Ukrainians and Romanians formed into three companies, i.e., some 750 men. What happened to the other 1,250 or so volunteers? They were possibly casualties (killed, wounded, or missing in action) or they could have been transferred to other units. From June 4, 1916, is the note that the Infantry Brigade Obstlt. Papp consists of a Volunteer Battalion (Freiwilligen Baon). However, which battalion (Hutsul or Romanian) is not specified, perhaps the two were merged. The final mention in the War Orders about the Volunteer Battalion in the Infantry Brigade Obstlt. Papp is from June 28, 1916. No subsequent traces have been located in these sources. The above chronology would seem to indicate that the size of the Obstlt. Papp Brigade continued to shrink over time. Whether this was due to simple reorganization, attrition in battle, or both, is unclear. Brief references in Ukraine: A Concise Encyclopedia would seem to show that at least some remnants of the Hutsul Battalion survived to the end of the war in November of 1918. Mention is made that a battalion composed of volunteers from Bukovyna fought on the side of the Ukrainian Galician Army (Ukrainska Halytska Armia) - the military formation of the Western Ukrainian National Republic - which functioned from November 1918 to June 1919. Does anyone have any further information they can supply regarding this enigmatic military unit? Mystery of the fieldpost card The fieldpost card in Figure 1 has an interesting history. It was sent by Baroness Rosa Vasylko to Lt. Baron Stefan Vasylko on May 1, 1915 (whether Stefan was related to Mykola Vasylko, who helped organize the Bukovyna Legion, is unknown but possible; Mykola belonged to the Vasylko line of nobility in Bukovyna). The baroness wrote from Vienna, but addressed the card to Chernivtsi, Bukovyna, recently liberated from the Russians. The card was redirected to the Territorial Division Office (Fieldpost No. 52) where on May 25, 1915, it was marked with the cryptic statement: "unsuitable, return to sender." Why so? A strong and ultimately successful counteroffensive of Austrian and German troops into Eastern Halychyna began on April 19. Army records show that from May 16 the 7th Army, which included the XI Corps and the Brigade Papp, was part of a supporting deployment to retake the remainder of Bukovyna (Figure 3). So, had something befallen Lt. Vasylko, or could he just not be reached? The answers to these poignant questions remain to be resolved.
Народний депутат Геннадій Москаль знайшов могилу видатного буковинського діяча барона Миколи фон Василька. Про це повідомляє прес-служба нардепа. "Однією з найяскравіших політичних постатей Буковини часів Австро-Угорської імперії був барон Микола фон Василько, котрий народився 25 березня 1868 році в с.Луковці Вижницького району в дворянській родині. Від виборчого округу Вижниця-Путила М.Василько неодноразово (у 1898, 1900, 1907 та 1911 роках) обирався до Австрійського парламенту й Буковинського сейму, йдеться в повідомленні. Коли 1 серпня 1914 року було створено Головну Українську Раду, одним із її засновників став Микола Василько. Він брав активну участь в організації Українських січових стрільців, а 20 листопада 1914 року в Селятині (Путильський район) зібрав півтори тисячі гуцулів для боротьби з російською армією і створив загін Українських гуцульських стрільців Буковини. У 1918 році М.Василько бере участь у переговорах по укладанню Брест-Литовського мирного договору і входить до Української Національної Ради. З приходом до влади Директорії політик стає міністром і соратником Симона Петлюри, а після окупації Києва червоною армією займає посади посла УНР в Італії та Швейцарії, в 1923р. – посла УНР у Німеччині. Помер М.Василько 2 серпня 1924 року. – За різними джерелами, політик був похований у м.Бад-Райхенхаль, – повідомляє нардеп Геннадій Москаль. – Однак на моє звернення посольство України в Німеччині повідомило, що ні на кладовищі м.Бад, ні на кладовищі м.Мюнхен знайти інформацію про поховання М.Василька не вдалося. Тоді я звернувся до державного архіву Німеччини, який встановив, що барон Микола фон Василько похований на православному кладовищі Тегель у Берліні. Могила українського діяча збереглася донині, однак, судячи із занедбаного вигляду, за нею ніхто не доглядає. Недавно я побував у Берліні й знайшов місце поховання М.Василька (про що надаю фото). Могила видатного діяча потребує впорядкування, тому я уклав відповідний контракт із берлінською фірмою, яка спеціалізується на догляді за місцями поховань".
Хороша стаття, але одне уточнення барон фон ВАсилько - шляхетського, а не дворянського походження. Дворяни служать своєму володареві, на відміну від шляхти, яка є більш вільною. Умовно кажучи - цар для дворян є необмеженим володарем, в той час як король серед шляхти - тільки "перший серед рівних".
Наскільки розумію в другий (Буковинський) період свого існування вона мала назву яку я виніс в назву теми і належала до корпусу Гофмана. Не знаю чи в галицький період своєї історії це були частини під спільним командуванням чи окремі підрозділи. У Листах втрат тільки у Буковинців вказано, що це батальон а також номер компанії - 2, 3 і зрідка 1 (думаю перша сотня була в основному галицька). У галичан назва підрозділу вказана як Ruth. Huzulen Kriegsfreiw. Oсь приклад Листа втрат:http://digi.landesbibliothek.at/viewer/image/AC08513816_Verlustliste_Nr_0248/15/LOG_0017/
Мав на увази,ось приклад-40 division KUK-це надпись з штампу на жетони.Ось таку назву мав на увази,тоди по спискам полкив можно буде индефикувати воякив.
Гірські стрільці не належали до жодної із австрійських частин - ні загальної армії, ні ландверу, ні ландштурму. Вони діяли лише в Карпатах і ситуативно частково виконували завдання тих австрійських частин в зоні відповідальності яких знаходились без прямого підпорядкування. Щось як аналог сучасних батальонів "Азов" чи "Айдар". Тому і номера в них не було. Зрештою подивіться в Листи втрат - там це відображено. А за списками гірських стрільців напевне знайти буде важко, адже більшість галицьких складались із 15-17 річних хлопців, які попадали в стрільці тоді коли їхні села були захоплені росіянами, і поверталися додому після звільнення населених пунктів. Мій дід воював з вересня 1914 і до травня 1915, коли повернувся в село. У березні 1916 коли досяг призивного віку був мобілізований до регулярної армії.
Дуже ймовирно,таки приклади у Австро -Угорському вийську були-л=польський легион,легион УСС,зводний корпус Боснии та Гереговины.Писля 1916 року з числа цих пидроздилив сформували полки.
Які регалії в 1914 році, та ще і у добровольців? Більшість воювала в домашній одежі, за що москалі їх називали "чорти в червоних штанях". Приведені вище фото вже пізніші, і мають відношення не до гуцульських доровольців, а до УСС.
ArtBorsuk я просто так не професійно висловився Мав на увазі каппени на головних уборах! Цікаво просто знайти фото наших хлопців з каппенами!
Так це украинский легион,але гуцулив там було богато,як и лемкив и бойкив.Ось про сичевикив зпочатку и до кинця.https://coollib.com/b/191065/read Пан Борсук хотив початок?
Є одне але ... Легіон УСС і передуючі йому Січі ( в яких дійсно було багато гуцулів) були направлені на побудову Української Держави, в той час як Гуцульські добровольці (про яких тема) були в більшості відвертими австрофілами.
Ви все правильно висловилися, просто якщо хочете бачити гуцулів з капенами та іншими відзнаками, то Вас треба шукати фото формацій Січових Стрільців. А гуцульські добровольці на перших порах рідко отримували військову форму. З розповідей діда, знаю, що вперше йому видали форму, коли вручали Медаль за Хоробрість, бо військове начальство вважало неможливим прикріпити нагороду на цивільну одежу. Форма для 17-річного хлопчини була завелика, тому прийшлось підшити рукави і штанини.
Ось ще згадка.Що ж до історії XX століття, то упорядники залишили для інших дослідників історію Гуцульського куреня УГА Гриця Голинського, 1 — го Гуцульського полку морської піхоти Армії УНР (командир сотник Володимир Гемпель, згодом поручник Петро Сич) та Запорозької гуцульської козацької сотні ім. Юрія Федьковича УГА. А про Гуцульських стрільців із Буковини, Гуцульський батальйон барона Стефана Василька та Гуцульський (буковинський) легіон полковника Фішера (згодом підполковника Паппа) згадуємо лише в додатках. Не йтиметься у книзі і про т. зв. Гуцульську роту у складі 2-ї бригади польських легіонів, яка билася проти росіян у 1914–1916 pp., — врешті її вояків поляки розкидали по інших підрозділах, бо побоювалися, що гуцулів переведуть до Легіону УСС. Оминаємо й 1-й Гуцульський батальйон 49-го полку стрільців, назву якого в березні 1938 р. перейняв весь полк (49-й Гуцульський полк стрільців). Не розповідаємо і про Гуцульський кіш Карпатської Січі, який 1939 року очолив вільний козак із Наддніпрянщини Антін Кущинський. Залишаємо для інших дослідників і роль гуцулів в УПА та дивізії "Галичина", хоч ця тема цікавить і нас. http://testlib.meta.ua/book/67207/read/
Так Ви праві на рахунок уніформи. Ось давно тримаю цей малюнок 1917 року, але все ж таки настав час ним поділитися! Назва панорами "Гуцульські добровольці в бою"
А чоловіки в середині кола - це характерно для Буковини? Як схожі звичаї Карпат і горців Кавказу - той же "бойовий" танець чоловіків, які йдуть воювати!!!!
