Російсько-Українська війна. Новини

Трофейна БРДМ що належала батальйону "Восток" , тепер у "Донбасу" .

До Києва попередніх власників машина так і не довезла - "А до Чикаго довезет ? - Довезет до Сан-Франциско и обратно" (с) Брат-2

 

Дмитрий Тымчук

Братья и сестры, по итогам 6 августа.

Из плохого:

1. В последнее время мы отмечаем довольно эффективные усилия террористов по противодействию рейдовым операциям сил АТО.

Трудно судить, идет ли речь о «сливе» информации боевикам о готовящихся действиях наших подразделений (надеемся, военная контрразведка ответит на этот вопрос). Но то, что планирование и проведение операций нынче требует от руководства АТО усилий и профессионализма, а от командиров подразделений – инициативности и умения брать ответственность на себя в разы больше, чем еще пару недель назад, – непреложный факт.

2. В Николаеве прошел митинг «против повышения тарифов». Казалось бы, ничего страшного, тем более что и народу на нем было с гулькин нос, однако организатор митинга - "Институт Международного Влияния", ранее, как сообщали СМИ, вместе с нардепом-сепаратистом О.Царевым требовавший от Януковича наградить бойцов "Беркута" за разгон Майдана.

Что характерно, вчера такой же митинг прошел в Херсоне. Журналисты зафиксировали, как затем его участникам организаторы раздавали деньги. Требования одинаковы – под предлогом решения социальных проблем требовать от местной власти не подчиняться Киеву в его «антинародной политике». Для картинки митингующие машут транспарантами и на английском языке, но на просьбу прочитать, что у них там написано, мычат нечто невразумительное.

…Не секрет, что сегодня Украина сдает экзамен на выживание в качестве суверенной державы. Мы имеем дело с хитрым и коварным врагом. И если мы не научимся защищаться от московской гидры в любом ее обличье – будь то в виде вооруженного Путиным террориста на Востоке или проплаченного ФСБ «мирного протестующего» на Юге – грош цена нашей независимости. И не надо успокаивать себя малочисленностью "протестующих" – картина меняется очень быстро, когда Москва щедро платит.

3. Из той же оперы про пятую колонну. Харьковский горсовет присвоил звание «почетного харьковчанина» члену Совета Федерации России Александру Шишкину. Официальная формулировка – мол, этот «российский меценат» инициировал строительство храмов.

Какую важную роль играют храмы УПЦ Московского патриархата в антиукраинской пропаганде на востоке Украины – мы в курсе. О том, что монастыри УПЦ МП сплошь и рядом – перевалочные базы террористов, тоже. И то, что именно представляемый Шишкиным Совет Федерации дал право Путину вводить российские войска в Украину, мы также прекрасно осведомлены.

Остается понять, какую роль играют депутаты Харьковского горсовета и власти города в тщательно выстроенной спецслужбами России системе развала Украины.

…К слову, прокуратура немедленно опротестовала присвоение Шишкину звания почетного харьковчанина. Аплодисменты прокурорам.

Из хорошего:

1. Жители Донбасса активно сдают террористов и их пособников силовикам.

В СНБО сообщили: за сутки на телефон доверия штаба АТО в Мариуполе поступило 45 сообщений о лицах, которые принимают участие в террористической деятельности. Сообщают и об огневых позициях террористов.

Речь уже не о той крайне важной и нужной работе, которую делала с самого начала АТО мощная сеть патриотов на Донбассе, добывающая подобную информацию. Это уже – действительно масштабное гражданское движение. Можно сказать, информационное ополчение Донбасса.

2. Президент Украины поручил министру обороны уволить двух руководителей департаментов Минобороны, связанных с закупками вооружения, за неэффективное использование бюджетных средств. Президент сослался на соответствующее расследование Генпрокуратуры.

Как бы сомнений в том, что военным чиновникам давно пора устроить кадровое чистилище, ни у кого нет. Проблема в другом. В прошлые годы мы неоднократно были свидетелями громких увольнений высоких чиновников (в т.ч. в Минобороны) за разные некрасивые деяния. Но известно и немало случаев, когда эти чиновники затем подавали в суды и успешно восстанавливались в должностях – правда, уже без рекламы. Хочется верить, что нынешний случай не из этого числа, и увольнения полностью юридически обоснованы.

Опять таки, непонятно, стоит ли ждать продолжения банкета. В плане – неужели увольнение является самодостаточным наказанием за «неэффективное использование бюджетных средств»? Это уже вопросы к прокуратуре.

И еще одно замечание по этому поводу. Важно не только, кого уволили, но и то, кого назначат. К примеру, по нашим данным, сейчас на весьма высокую должность в МО проталкивается один из верных соратников Саламатина – одного из «стратегов» Януковича. Если он и ему подобные таки всплывут, то такой обмен шила на мыло вызовет, скажем так, некоторые вопросы.

3. Ну и из наших успехов на дипломатическом фронте. Прошедшее заседание Совбеза ООН стало великолепной затычкой в ненасытную глотку Путина. В частности, Совбез не поддержал предложение России о направлении на Донбасс, расстреливаемый российским оружием российскими наемниками, конвоев с российской «гуманитарной помощью».

Неуважаемый господин Путин. Вызовите своего холуя, подсказавшего идею с гуманитарной помощью, и снимите с него скальп в назидание другим российским чинушам. Ибо Россия сама зависит от поставок продовольствия из-за рубежа по основным группам продтоваров от 20 до 60%. Это значительно превышает порог продовольственной безопасности. Вы лучше свою гуманитарную помощь для россиян приберегите. А Украина, если вы наконец оставите ее в покое, и сама прокормится, и других накормит.

Но вместо этого Путин подписал указ о прекращении закупок продовольствия в странах, принявших санкции против России. Весельчак, однако. Россияне, готовьтесь к частым поездкам в соседние страны – в продовольственные туры. Ваш президент жаждет, чтобы российских туристов в мире отныне именовали «саранча».

 

Памятаєте знищений нашою авіацією танк терористів у Первомайську? Зараз він так виглядає:

 

Украинский танковый удар разорвал оборону ДНР
Сегодняшний танковый удар разрезал оборону ДНР.

Оккупанты признают, что сегодняшний танковый удар с юга в направлении через Дмитровку на Латишево-Рассыпное поставил террористов в критическое положение, они ведут бои в полуокружении.

Прорыв в этом направлении угрожает соединению между основными силами ДНР и подразделениями, которые защищаются около Саур-Могилы и препятствуют нашим войскам установить полный контроль над высотой.

Одновременно украинские войска предприняли атаки на Дмитровку со стороны Дьяково с целью соединения окруженной там группировки с основными силами.
Источник: Новости Facenews - http://www.facenews.ua/news/2014/243209/

 

Доброволець
По дороге заехали в один из детских домов в Харькове. Здесь сейчас находятся дети, которых вывезли из Краматорска и Славянска.
Завезли ребятам игрушки и передали немного денег, которые собрали бойцы.
И знаете, когда эти дети смотрят тебе в глаза, понимаешь, что сделаешь все, лишь бы в будущем они улыбались и никогда больше не слышали выстрелов...
P.S: у нас растет достойная смена

 

...

 

Наш снайпер:

 

Із зони АТО повернувся тячівський прикордонник

Минулої п'ятниці, 1 серпня, 32 бійців Мукачівського прикордонного загону, успішно виконавши завдання із захисту державного кордону на сході країни, повернулись додому. Серед прикордонників був і наш земляк - мешканець села Вільхівці, дільничний інспектор, старший сержант відділу прикордонної служби "Тячів" Віктор Бокоч.
Військовий згодився розповісти про те, як він разом з колегами захищав українсько-російський кордон.
Віктор Бокоч був направлений на східний рубіж за ротацією ще 24 квітня. У відрядженні боєць пробув 100 днів.
Військове спорядження та амуніцію отримав вже на місці несення служби. Спочатку був направлений до одного з прикордонних відділів на Харківщині. Згодом - передислокований до кордону між Україною і Росією на території Луганської області, де нині ведуться активні бойові дії. Разом з Віктором та іншими закарпатцями до складу мото-маневреної групи з охорони рубежів увійшли прикордонники зі Львівської та Чернівецької областей. Вони жили у наметовому містечку, який облаштували у лісовій смузі. Ночували бійці у землянках та наметах, харчувались польовою кухнею, умивались у імпровізованих душових кабінках.
Старший сержант згадує, перебоїв з постачанням харчів та води не було. Чимало продуктів та речей першої необхідності їм привозили луганські волонтери. Посилки отримували й від земляків з Закарпаття, Львівщини та Чернівецької області.
Несли службу прикордонники у звичному режимі, почергово заступаючи на вахту. Військові обходили прикордонну зону, стежачи, аби агресори з сусідньої держави не перетнули рубіж. Віктор розповідає, що під час таких рейдів бійці іноді наражались і на обстріли, які здійснювались з території Російської Федерації. Тоді хлопців охороняв тільки Бог, адже не вгадаєш, де може пролетіти куля чи впасти снаряд. І таки оберігав, адже ніхто з військових не був поранений і всі залишились живими.
Віктор згадує випадок, коли з ворожої території прилетів снаряд, який поцілив у ліс поблизу дислокації військових. Зайнялась суха трава, і бійцям довелося гасити вогонь, закидуючи полум'я землею.
Розповів військовий і про те, що коли їх група їхала на посилення східного кордону через населені пункти Луганщини, то деякі місцеві жителі були вороже налаштовані. В одному з сіл колону прикордонників зупинила громада з вилами, викрикуючи: "Геть бандерівців!" та "Правий сектор!". Однак згодом їх думка суттєво змінилась. Люди зрозуміли, що бійці захищають державний кордон та українців від агресора. І коли від'їжджали додому, місцеві дякували прикордонникам та проводжали вигуками: "Слава Україні" та "Героям слава!".
Після 100 днів відрядження на зміну цій групі прикордонників прибули інші колеги по службі. Серед них 5 тячівців, які за ротацією відбули з відділу прикордонної служби "Тячів" ще у середині липня.
1 серпня Віктор прибув на Закарпаття, де на нього з нетерпінням чекали дружина, рідні та товариші.
Наразі боєць має 30-денну відпустку, після якої з новими силами приступить до виконання свого обов'язку - охороняти кордон України.
Р.S. У понеділок Віктор Бокоч зустрівся з головою РДА Петром Голубкою та його заступником Василем Каганцем. Під час зустрічі керівництво району висловило подяку прикордоннику за охорону державного кордону. Очільник району вручив військовому Почесну грамоту та грошову премію, а також пообіцяв посприяти у позачерговому виділенні військовослужбовцю земельної ділянки.

 

Мужественный ватный выход

 

Президент предлагает восстановить военные прокуратуры
Президент Украины Петр Порошенко обратил внимание на состояние воинской дисциплины в силовых ведомствах страны и внес предложение восстановить институт военных прокуроров
Как сообщают «Комментарии», по информации пресс-службы президента, об этом Порошенко заявил в ходе встречи с руководителями парламентских фракций и групп.

По убеждению Порошенко, «наличие в батальонных и тактических группах юристов военной прокуратуры значительно повышает уровень дисциплины, исключает дезертирство и обеспечивает более высокую боеспособность частей».

Также он обратил внимание парламентариев на необходимость принятия еще нескольких законопроектов, связанных с проведением АТО.

В частности, предоставление правоохранительным органам права задерживать лиц, подозреваемых в совершении преступлений, на срок до 30 суток.

Порошенко отметил необходимость урегулирования вопроса работы судов.

По его мнению, во избежание ситуаций с принятием решения под давлением незаконных вооруженных формирований (НВФ) стоит рассмотреть возможность передачи рассмотрения дел другим судам Украины.

Напомним, ранее Порошенко призвал народных депутатов поддержать инициативу по отмене подоходного налога на благотворительные взносы, осуществляемые волонтерами исключительно на нужды АТО.

 

Amnesty International призывает ГПУ проверить деятельность Ляшко в зоне АТО
Правозащитная организация Amnesty International направила письмо генеральному прокурору Украины с призывом провести расследование неправомерной и насильственной деятельности народного депутата (внефракционный) Олега Ляшко в зоне проведения антитеррористической операции. Об этом сообщается на сайте организации.
В Amnesty International отмечают, что нардеп в сопровождении вооруженных бойцов ездит по Донбассу и врывается в частные дома и публичные заведения, задерживает и похищает людей, вынуждает их выполнять свои приказы. Все свои «подвиги» он снимает на камеру и выкладывает это видео в сети.

«Amnesty International расценивает действия Ляшко и его вооруженных товарищей, как ужасное нарушение международного законодательства и стандартов, где четко определено, что только уполномоченные органы могут арестовывать или задерживать людей. Несмотря на это Олег Ляшко наслаждается полной безнаказанностью», — сказано в заявлении организации.

В организации подчеркивают, что все подобные инциденты должны быть расследованы прокуратурой.

«Все ответственные или причастные к насилию должны отвечать перед законом, а все жертвы таких издевательств должны получить компенсацию», — подчеркивается в заявлении.

 

Нидерланды прекращают работы на месте крушения Boeing в Украине
Нидерланды приостанавливают поисковые работы на месте крушения Boeing «Малайзийских авиалиний» в Украине
Об этом сообщил премьер-министр страны Марк Рютте.

Согласно его словам, «на данном этапе международным специалистам опасно находиться в регионе, учитывая ухудшение ситуации на востоке Украине».

«Поэтому мы приостанавливаем деятельность по поиску тел и личных вещей жертв авиакатастрофы», — заявил глава голландского правительства.

 

И не только прокуратуры. А и создать военную полицию. Включив в ее состав действующие подразделения военной автоинспекции и гауптвахт. Чтобы и военным прокурорам помогали, и сами порядок наводили с расслабоном некоторых.

 

Не надо там военной прокуратуры.

Она себя уже показала - помню, как ОНА в "мирное" время (2007-2012) свою работу пыталась показать.
Стряпали дела направо и налево, на лапу гребли, ксивами своими махали,и за"№№;ли всех подряд по малейшему поводу.
Навскидку из того, что запомнилось:
- прапорщик зимой ставил в отапливаемый бокс свой мотоцикл - "завдав шкоди державі"...
- сержант-контрактник изготавливал в свободное время различные сувениры, а потом их продавал. Делал это для "поддержки штанов". "Коррупція", штраф, занесение в список корупционеров.

Ведь тех же козлов обратно наберут...

 

Така інфа з Twitter:
"В Шишацком районе (Полтавщина) обнаружили мужчину из Шахтерска. Месяц назад на камеру палкой бил раненого украинца и требовал сжечь того."
https://twitter.com/ProtectUkraine?...tw_p=embeddedtimeline&tw_w=262475782163664898

 

Немножко позновато, но все же. На выходных сообщали что отбили Марьинку, Красногоровку и Старомихайловку, на Абакумова уже украинский блокпост. Свояк звонил товарищу оставшемуся на месте, который после боя проехал по Красногоровке и видел очень много трупов (сепары). Говорит зачистка была жесткая, с применением танков. Потом сразу же ВСУ стали со всех сторон лупашить по Марьинке. Сейчас, вроде как сепары, обстреливают артиллерией с Петровки окраину Красногоровки, т.н. Восточку. Воды, света и газа, как впрочем и еды в городе нет.

 

Правоохоронці почали розслідування за фактом встановлення могильної плити із зображенням президента Росії Володимира Путіна в Костополі Рівненської області.

Про це "Українським новинам" повідомило джерело в Костопільському райвідділку міліції.

За його словами, 6 серпня районна організація партії "Правий сектор" провела акцію "поховання Путіна" і встановила на в'їзді в Костопіль з боку Рівного могильну плиту з його зображенням.

Під фото на пам'ятнику напис: "7.10.1952 р." і "9 травня".

Провадження відкрито за ст. 296 Кримінального кодексу (хуліганство).

 

Террористам самопровозглашенной Донецкой народной республики пришел сигнал из России, что дальше боевики должны воевать сами.

Об этом на своей странице в Facebookнаписал один из террористов ДНР Александр Жучковский (на фото).

По признанию боевика, на данный момент он и его группа террористов работают в Снежном Донецкой области. Он сообщает, террористы явно проигрывают силам антитеррористической операции и говорит, что дела боевиков очень плохи.

Тут же Жучковский жалуется на Россию, что не выполнила ряд обязательств, которые взяли на себя высокопоставленные лица. Правда, террорист не уточнил, какие именно.

Также террорист ссылается на сообщение Игоря Стрелкова –Гиркина, в котором говорится, что обещанные деньги так и не поступили от Российской Федерации. Именно поэтому террористы нуждаются в 3 млн долларов, чтобы выплатить зарплаты тем, кто воюет в ДНР. Стрелков заявил, что брать деньги негде, ведь ДНР их не печатает, а финансовая система так и умерла, не родившись.

 

Доброволець
Мар’їнка
Вже йшов повномасштабний бій, коли наша колона під’їхала до міста. Ще на під’їзді ми зустріли автомобіль батальйону «Азов», що пронісся з неймовірною швидкістю в протилежну сторону – везли поранених. Ми вивантажилися на шосе в очікуванні вказівок і готуючись вирушити. Неподалік стояла понівечена вантажівка з морозивом. Бійці підтягували бронікі, набивали патронами додаткові магазини, їли морозиво з розбитої вантажівки.
Постійно били міномети й зрідка працював «Град». Нова група «Азову» вишикувалась і рушила під прикриттям вантажівки. Батальйон «Шахтарськ» теж вишикувався перед наступом. Останні інструктажі. Все місто заміноване розтяжками й протитанковими фугасами. Один вибухнув під танком й залишив його неушкодженим, але поклав групу Азовчан, що йшли під його прикриттям. Одному з них відірвало ногу. Потім він помер. Ми з Жоржем ломанулися вперед знайти вулицю, на яку потрібно було завернути нашій роті для зачистки. Вибігли на місток через річку, зв’язалися по рації з командуванням уточнити, чи не пропустили ми вулицю, адже річки на карті не було. Саме в цю мить по нам почали стріляти з-за річки. На перший погляд здавалося, що на мосту немає куди сховатись. Але ми так щільно притиснулись до асфальту, що жоден стрілець не дістав би нас. Швидше за все стріляли наші. Адже ми помилились і вийшли в той сектор, де нас не мало бути.
Наш загін рушив вулицею. Страшна спека і перестрілка з-за будинків втомлювала й уповільнювала шлях. Заходити у кожний будинок не було ні часу не можливості. Відійти ж із нашої вулиці аби взяти участь у перестрілці було заборонено. Ми не мали плану бою, не знали позицій. А головне, інші групи не очікували зустріти нас в іншому місці. Снайпер, чи танк із великої відстані міг не впізнати білих позначок «АТО». Квартал за кварталом, вулиця за вулицею ми просувалися вперед. Аттілі та Лінуксу доводилося постійно боротися з командою, аби зупиняти неперевірену стрілянину. Адже важко втриматися від пострілу у відповідь, якщо звідкісь прилітає куля. Усім здається, що це стріляє снайпер (снайпери ввижаються всім і скрізь). Буває, деякі навіть вистрілюють весь боєкомплект по уявним ворогам, а потім ніхто не може визначити, хто ж перший почав стрілянину. Хоча при цьому всьому за 50 метрів хтось веде бій. По ним б’ють у відповідь. Ми не знаємо хто це, тому виконуючи наказ продовжуємо просуватися по нашій вулиці. Один із наших загонів натрапив таки на ворожого стрілка. Назвати його снайпером важко, адже з невеликої відстані сепаратист ні в кого не влучив. Після обстрілу будинку спробували піднятися на висотку. Але той поверх, де орієнтовно знаходився ворог, було перетягнуто розтяжками і закладено неабиякими фугасами. Вирішили плюнути на перевірку й рушити далі.
Місто було практично порожнім. Лиш де не де лишалися старі люди. Вони приязно зустрічали наші загони, запрошували напитися води. Зі здивуванням ми чули українську мову. Виявляється, околиці Донецька не зрусифіковані остаточно. Школа, де знаходилося бомбосховище, було заміноване сепаратистами при відході. Більшість населення виїхала з міста. Чиїсь пси, яких покинули господарі, у пошуках прихистку приставали до груп військових, не відходячи потім ні на мить. Сідало сонце. По волі стихав бій. Дальні блокпости сепаратистів були взяті Українською армією та батальйоном «Азов».
Ми виконували в цьому бою суто допоміжну функцію. Але і це непросто для людей - непрофесійних військових. Поступово ми вчимося, і добровольчі загони перетворюються на грізну силу. Наш батальйон показав себе в цьому бою вже достатньо дисципліновано. Командири досягли свого і вишкіл не пройшов даремно. Про «Азов» скажу лише те, що хлопці взяли весь удар на себе. Вони проводили бій, а ми їм допомагали тримати околиці. У «Азовчан» 14 поранених і один убитий. Батальйон «Шахтарськ», слава Богу, без втрат. Але війна – це справа колективна. Тут кожен виконує свою місію. І той, хто лупить з гармати, і стрілець, і волонтер, що збирає гроші на амуніцію і медикаменти, і лікар, що витягає пораненого з бою. Єдність України в цій війні – ознака довогоочікуваної перемоги. Кожний вдалий постріл, кожна зібрана тисяча гривень, кожний вилікуваний боєць єднає країну в непереможну Націю. І кожен боєць знає, що робимо ми спільну, велику справу. Сьогодні ми знаємо, що візьмемо Донецьк і Луганськ. Сьогодні ми віримо, що повернемо Крим. Сьогодні, в очікувані артобстрілу, ми мріємо, що коли-небудь візьмемо Москву. Адже поки існує Кремль, наше майбутнє буде в небезпеці…
«Азов» показав себе як досвідчені бійці, і нас переповнює гордість, що ми змогли взяти участь у першій спільній операції. Але найбільші герої, все ж варто зазначити - це українські армійці. Ці мужні люди ведуть кровопролитні бої, звершують героїчні подвиги, захоплюють нові рубежі, і все це з офігєнно поганим постачанням. Вони роблять танкові прориви і ведуть артобстріли, очікуючи удару «Градом» у відповідь. Вони тримають останні рубежі. На їхніх блокпостах завжди темно (аби не влупили з міномета) і завжди говорять пошепки. Але це рідко знято на камеру, бо там рідко буває преса.
Ми ж очікуємо ночі. Всі займають позиції поближче до підвалів. Машини заганяють між будинків. Всі очікують удару «Градом» з позицій сепаратистів. Нові й нові колони виїжджають із міста. І стає трохи самотньо та моторошно у повній тиші, що наступає. Наше завдання – підтримати танки, що окопалися на дальніх рубежах, аби втримати місто до ранку. Після важкого гарячого дня приходить довгоочікувана прохолода й тиша. Сідають батареї рацій і телефонів. Десь недалеко палає будинок. Я зв’язуюсь з Аттілою і Лінуксом, що тримають позиції біля школи з бомбосховищем. Досі не прийшло команди зніматися з позицій. Всі в очікувані – йти в перед на підтримку танкам, чи виїжджати. З хвилини на хвилину має влупити ворожий артобстріл.
Прийшла команда – без ліхтарів і навіть габаритів виїжджати з міста. Наша армія на ніч залишає Мар’їнку. За ніч від артобстрілу сепаратистами місто зазнало великих руйнувань. Думаючи, що в місті лишаються наші вояки, ворог використав пристойний запас боєприпасів. Маневр був вдалим, і Українська армія вранці знову зайняла місто без жодних втрат. За дальніми рубежами починаються околиці Донецька. Він буде взятий. Адже з нами Бог.
Мар’їнка
Вже йшов повномасштабний бій, коли наша колона під’їхала до міста. Ще на під’їзді ми зустріли автомобіль батальйону «Азов», що пронісся з неймовірною швидкістю в протилежну сторону – везли поранених. Ми вивантажилися на шосе в очікуванні вказівок і готуючись вирушити. Неподалік стояла понівечена вантажівка з морозивом. Бійці підтягували бронікі, набивали патронами додаткові магазини, їли морозиво з розбитої вантажівки.
Постійно били міномети й зрідка працював «Град». Нова група «Азову» вишикувалась і рушила під прикриттям вантажівки. Батальйон «Шахтарськ» теж вишикувався перед наступом. Останні інструктажі. Все місто заміноване розтяжками й протитанковими фугасами. Один вибухнув під танком й залишив його неушкодженим, але поклав групу Азовчан, що йшли під його прикриттям. Одному з них відірвало ногу. Потім він помер. Ми з Жоржем ломанулися вперед знайти вулицю, на яку потрібно було завернути нашій роті для зачистки. Вибігли на місток через річку, зв’язалися по рації з командуванням уточнити, чи не пропустили ми вулицю, адже річки на карті не було. Саме в цю мить по нам почали стріляти з-за річки. На перший погляд здавалося, що на мосту немає куди сховатись. Але ми так щільно притиснулись до асфальту, що жоден стрілець не дістав би нас. Швидше за все стріляли наші. Адже ми помилились і вийшли в той сектор, де нас не мало бути.
Наш загін рушив вулицею. Страшна спека і перестрілка з-за будинків втомлювала й уповільнювала шлях. Заходити у кожний будинок не було ні часу не можливості. Відійти ж із нашої вулиці аби взяти участь у перестрілці було заборонено. Ми не мали плану бою, не знали позицій. А головне, інші групи не очікували зустріти нас в іншому місці. Снайпер, чи танк із великої відстані міг не впізнати білих позначок «АТО». Квартал за кварталом, вулиця за вулицею ми просувалися вперед. Аттілі та Лінуксу доводилося постійно боротися з командою, аби зупиняти неперевірену стрілянину. Адже важко втриматися від пострілу у відповідь, якщо звідкісь прилітає куля. Усім здається, що це стріляє снайпер (снайпери ввижаються всім і скрізь). Буває, деякі навіть вистрілюють весь боєкомплект по уявним ворогам, а потім ніхто не може визначити, хто ж перший почав стрілянину. Хоча при цьому всьому за 50 метрів хтось веде бій. По ним б’ють у відповідь. Ми не знаємо хто це, тому виконуючи наказ продовжуємо просуватися по нашій вулиці. Один із наших загонів натрапив таки на ворожого стрілка. Назвати його снайпером важко, адже з невеликої відстані сепаратист ні в кого не влучив. Після обстрілу будинку спробували піднятися на висотку. Але той поверх, де орієнтовно знаходився ворог, було перетягнуто розтяжками і закладено неабиякими фугасами. Вирішили плюнути на перевірку й рушити далі.
Місто було практично порожнім. Лиш де не де лишалися старі люди. Вони приязно зустрічали наші загони, запрошували напитися води. Зі здивуванням ми чули українську мову. Виявляється, околиці Донецька не зрусифіковані остаточно. Школа, де знаходилося бомбосховище, було заміноване сепаратистами при відході. Більшість населення виїхала з міста. Чиїсь пси, яких покинули господарі, у пошуках прихистку приставали до груп військових, не відходячи потім ні на мить. Сідало сонце. По волі стихав бій. Дальні блокпости сепаратистів були взяті Українською армією та батальйоном «Азов».
Ми виконували в цьому бою суто допоміжну функцію. Але і це непросто для людей - непрофесійних військових. Поступово ми вчимося, і добровольчі загони перетворюються на грізну силу. Наш батальйон показав себе в цьому бою вже достатньо дисципліновано. Командири досягли свого і вишкіл не пройшов даремно. Про «Азов» скажу лише те, що хлопці взяли весь удар на себе. Вони проводили бій, а ми їм допомагали тримати околиці. У «Азовчан» 14 поранених і один убитий. Батальйон «Шахтарськ», слава Богу, без втрат. Але війна – це справа колективна. Тут кожен виконує свою місію. І той, хто лупить з гармати, і стрілець, і волонтер, що збирає гроші на амуніцію і медикаменти, і лікар, що витягає пораненого з бою. Єдність України в цій війні – ознака довогоочікуваної перемоги. Кожний вдалий постріл, кожна зібрана тисяча гривень, кожний вилікуваний боєць єднає країну в непереможну Націю. І кожен боєць знає, що робимо ми спільну, велику справу. Сьогодні ми знаємо, що візьмемо Донецьк і Луганськ. Сьогодні ми віримо, що повернемо Крим. Сьогодні, в очікувані артобстрілу, ми мріємо, що коли-небудь візьмемо Москву. Адже поки існує Кремль, наше майбутнє буде в небезпеці…
«Азов» показав себе як досвідчені бійці, і нас переповнює гордість, що ми змогли взяти участь у першій спільній операції. Але найбільші герої, все ж варто зазначити - це українські армійці. Ці мужні люди ведуть кровопролитні бої, звершують героїчні подвиги, захоплюють нові рубежі, і все це з офігєнно поганим постачанням. Вони роблять танкові прориви і ведуть артобстріли, очікуючи удару «Градом» у відповідь. Вони тримають останні рубежі. На їхніх блокпостах завжди темно (аби не влупили з міномета) і завжди говорять пошепки. Але це рідко знято на камеру, бо там рідко буває преса.
Ми ж очікуємо ночі. Всі займають позиції поближче до підвалів. Машини заганяють між будинків. Всі очікують удару «Градом» з позицій сепаратистів. Нові й нові колони виїжджають із міста. І стає трохи самотньо та моторошно у повній тиші, що наступає. Наше завдання – підтримати танки, що окопалися на дальніх рубежах, аби втримати місто до ранку. Після важкого гарячого дня приходить довгоочікувана прохолода й тиша. Сідають батареї рацій і телефонів. Десь недалеко палає будинок. Я зв’язуюсь з Аттілою і Лінуксом, що тримають позиції біля школи з бомбосховищем. Досі не прийшло команди зніматися з позицій. Всі в очікувані – йти в перед на підтримку танкам, чи виїжджати. З хвилини на хвилину має влупити ворожий артобстріл.
Прийшла команда – без ліхтарів і навіть габаритів виїжджати з міста. Наша армія на ніч залишає Мар’їнку. За ніч від артобстрілу сепаратистами місто зазнало великих руйнувань. Думаючи, що в місті лишаються наші вояки, ворог використав пристойний запас боєприпасів. Маневр був вдалим, і Українська армія вранці знову зайняла місто без жодних втрат. За дальніми рубежами починаються околиці Донецька. Він буде взятий. Адже з нами Бог.

За 10 хвилин ми вступимо в бій. А Мадж доїдає морозиво з розбитої вантажівки

Один із загонів «Азову» вирушив в центр міста

Кожен крок несе небезпеку

Довгоочікуваний привал

Батальйон «Шахтарськ» - вперед квартал за кварталом

Один з командирів батальйону «Шахтарськ» Аттіла

Один з командирів батальйону «Шахтарськ» Лінукс

Розбита автівка сепаратистів

Місце вибуху фугасу. Тут отримав смертельне поранення боєць "Азову".

Командир батальйону "Шахтарськ" спалює трофейні колорадську стрічку та посвідчення сепаратиста.

 

И внести изменения в Конституцию , разрешающие розги и смертную казнь через расстрел на месте по законам военного времени . Ввести должности народных комиссаров и замполитов в каждом подразделении начиная с роты . Пора уже вводить такие нормы ибо уж очень часто появились заявления о походе в Раду и активно выражается недовольство состоянием обеспечения и командования . Пора рубить на корню все вольнодумства и "панибратство" . Нельзя перечить "ихъ превосходительству" . Если уж дан приказ умирать - значит умирать ( хоть сам застрелись ) и никаких пленов , перегруппировок , отходов и переходов с возвращениями . Прочитайте на досуге кто имеет возможность роман Зинаиды Тулуб "Людоловы" , там гетьман Сагайдачный как-то сказал : " Роби своє, а я… Не можу я зараз нічого діяти. Я наче непохований мрець: бачу, чую, а ворухнутися не можу. " Вот так , ось так шановні брати-форумчани - виходить нема у гетьмана важелів впливу , окрім гестапівської прокуратури .