Російсько-Українська війна. Новини

А чому Ви думаєте що на виході нуль???
Просто всьому свій час, є деякі речі про які навіть натякати не потрібно.

 

Захисники українського неба для збиття 4 ворожих ракет типу "Калібр" застосували лише 4 ракети комплексу С300.

Про це повідомив у фейсбуці головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, інформує Цензор.НЕТ.
"В районі м.Дніпро збито 4 ракети "Калібр". Нами застосовано лише 4 ракети комплексу С300", - зазначив Залужний. Джерело: https://censor.net/ua/n3361984

 

Sharp`s
Том Купер про ситуацію на фронті без прикрас.
Поля боїв в Україні вже майже місяць фактично «сплять». У тому сенсі, що всупереч багатьом твердженням, жодна зі сторін не досягла певних серйозних успіхів.
Повітря/Ракетна війна Після серії самозаймань на різних російських авіабазах та складах боєприпасів в окупованому Криму розвідка повідомила, що ВКС РФ евакуювали уцілілі літаки з авіабази в Саках. Але імперія завдала удару у відповідь. У своєму стилі та традиціях. 17 серпня вранці Ту-22М3 ВКС задіяли два Х-22 для враження Затоки південніше Одеси. До речі, це свого роду підтвердження того, що у ВКС практично не лишилося Х-22 (напевно, знайшли ці дві ракети в якомусь забутому Богом кутку): Міноборони РФ заявило про вбивство «більше 300 українських бойовиків». Що ж, мабуть, це є підтвердженням того, що в сучасному словнику з’явилися такі терміни, як «воєнізовані українські діти» та «українські екстремістські пенсіонери» — інакше я просто не уявляю, у що ще вони могли влучати в цьому місці. Не менше «воєнне значення» мали удари Х-59 по Миколаєву: два удари додалися до знесення Чорноморського національного університету імені Петра Могили (мабуть, це «воєнізований університет»?). Була ще інформація, що був ще один удар десь у порту, але мені не вдалося знайти жодних подробиць.
Битва за Донбас Харків. Останні два дні місто постраждало сильніше, ніж за попередні тижні. Щонайменше 6 людей було вбито та 18 поранено. Keystone cops у Москві навіть застосували крилату ракету «Калібр», щоб вразити житловий будинок у Салтівському районі, а потім і гуртожиток. Щодо того, хто що тримає: лінія фронту тим часом сильно укріплена з обох боків і проходить від Соснівки до Прудянки, Дементієвки (обидві утримуються українцями), до Великих Проходів (нейтральна смуга) і до Малого Веселого, Тернової, до Рубіжного (всі належать російським загарбникам). На південний схід від Харкова минулого місяця росіяни застали українців зненацька, просунувшись із Чкаловського через Нову Гнилицю до Гракова. Українці зупинили їх лише у Ртищівці. Відтоді росіяни обстрілюють Базалівку та Леб’яже. Для українців це не дуже добре, оскільки росіяни відтіснили їх до Куп’янська — до межі ефективної дальності М777. Ізюм. На північний захід від міста українці (а це 3-я танкова бригада, оснащена Т-72) в районі Балаклії за останні кілька тижнів погано почувалися, втративши там кілька сіл. Що зміцнює мою думку про те, що українські танкові бригади, як правило, не дуже добре почуваються у цій війні. Принаймні схоже, що і десантно-штурмові, і механізовані бригади ЗСУ справляються набагато краще, ніж танкові частини. Поки не знаю точної причини: звісно, такі частини, як 3-я та 4-а танкові «тільки нещодавно» (див.: з 2019 року) були перетворені з резервістської на штатний статус. Однак з точки зору артилерії всі вони повинні бути оснащені однаковою кількістю гармат та реактивних систем залпового вогню. Звідки таке враження? Ну, поки що у 3-го танка проблеми з утриманням лінії фронту завширшки 4−5 км на південний схід від Харкова і на північ від Ізюму, на південь від Ізюму, 93-та механізована бригада розбила ще одну російську БТГ, яка заїхала між Вернопіллям і Бражківкою для атаки на Нову Дмитрівку. Південний схід Ізюму: після того як ЗС РФ були витіснені з Довгенького (тобто їм не дали повернутися туди після контратаки 93-ї механізованої бригади наприкінці минулого місяця), вони займаються мінуванням усюди. Далі на південний схід: руїни Краснопілля, Богородичного та Тетянівки благополучно перебувають у руках українців (справді, росіяни були витіснені з усіх трьох населених пунктів). Погляньте на мапу: це сектор приблизно 30 км, у якому одна механізована бригада вирує вже цілий місяць. Звісно, багато подробиць залишаються невідомими, але, за моїми оцінками, за цей період 93-я дивізія демілітаризувала лише три російські БТГ — в обмін на 1 (буквально: одну) БМП, підтверджену як знищену. Продовження нижче.
Сіверськ. Попри заяви/очікування різних експертів (які стверджували, що Залужний просив у Зеленського дозволу повністю піти з району на північний схід від Слов’янська та Бахмута), лінія фронту там уже кілька тижнів виглядає стабільною. Звісно ж, росіяни постійно зондують ґрунт і проводять «розвідку боєм», але у 10-ї гірничострілецької та двох бригад ПТ, схоже, немає проблем із утриманням їх на місці. На південь все трохи інакше.
Бахмут. Почнімо із Соледара… Більшу частину останніх 4−5 тижнів росіяни продиралися через підступи до цього села, сильно укріпленого батальйоном 80-ї десантно-штурмової бригади. Я вже давно збився з рахунку, як часто вони оголошували його захопленим. 17 серпня з’ясувалося, що вони — а це: щонайменше одна БТГ ПВК — лише зараз, «нарешті», вийшли на південно-східну околицю, де бої точаться у районі житлових будинків. Українські позиції на південь у Бахмутському (утримувані одним із українських добровольчих загонів) також зазнають сильного тиску. Близько двох тижнів тому в Бахмуті 58 мотострілецькому полку вдалося зупинити наступ росіян на східну околицю міста. На південь 72-га механізована бригада перебуває під сильним тиском у Зайцевому та Кодемі вже як мінімум тиждень. Думаю, росіяни заявляли про взяття Зайцева вже 4−5 разів, але насправді захист однієї тільки Вершини залишається для них серйозною проблемою. Іншими словами: перспективи швидкого наступу росіян на Бахмут і далі зараз дуже мізерні.
Лінія контролю. Утримання старих ліній фронту в районі Донецька не було для українців «розвагою» за останні кілька тижнів. Росіяни обстрілювали та штурмували такі місця, як Нью-Йорк, Авдіївка, Піски, Красногорівка, Мар'їнка тощо дійсно «як божевільні». Перші два досі тримаються. Проблема в тому, що росіяни вбивають між ними клин: минулого тижня вони захопили Новоселівку Другу, а згодом взяли Опитне. Далі на південь північні Піски тим часом видаються нічийною територією (тобто 56-та механізована бригада була нарешті витіснена звідти), але атаки на Водяне та Невельське були відбиті. Не менш тривожна ситуація в Новомихайлівці: оскільки росіяни захопили Солодке, тепер це місце атакують не з одного, а одразу з двох напрямків (сходу та півдня). Більше того, сепаратисти, напевно, вийшли на дорогу, що сполучає Новомихалівку з Павлівкою, далі на південний захід. Іншими словами: виявляється, вони проходять через найкращі українські укріплення у цьому районі. Цей сектор утримує українська 53 механізована бригада, яка зазнала значних втрат ще наприкінці лютого-початку березня. Звісно, це велике формування (чотири мехбати, принаймні один танковий батальйон, а зенітна частина навіть експлуатує Тунгуски), але воно перебуває в постійних боях вже шість місяців і жодного разу не було значно посилено (настільки, що я сумніваюся, що у нього є М777 або достатньо БПЛА). Інакше кажучи: настав час для Генштабу розпочати «робити щось там» — замість того, щоб ігнорувати цю область у своїх звітах.
Південне Запоріжжя. Новин особливо немає — якщо не вважати того, що росіяни мінують підходи до всіх сіл уздовж лінії фронту.
Мелітополь. Російські штаби та склади в місті обстрілюються з такою регулярністю, і ЗС РФ зазнають таких втрат, а їхнє військове керівництво настільки впевнене у своїй здатності зберегти контроль над містом, що тим часом поширює брошури з порадами про те, як пережити удари HIMARS.
Херсон. Українська артилерія, тим часом посилена шведськими FH77, так сильно обстрілює росіян, що, як повідомляє розвідка, всі останні вцілілі мости через Дніпро вибиті, а 49-а САА і XXII АК вже тим часом відвели свій штаб на східний бік… і що всі контратаки росіян на українському «Білогірському плацдармі» (на південь від Давидова Броду) були відбиті з великими втратами. Але, своєю чергою, українцям теж не вдавалося закріпитися протягом 3−4 тижнів.

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Російське військове командування продовжує свої спроби "дать результат в ближайшее время", відповідно до вимог свого вищего військово-політичного керівництва. Однак, судячи зі всього, виходить то у нього, м'яко кажучи, не дуже...
Добрий день...!!!
1. На Харьківському операційному напрямку, спроба російського командування організувати "раптовий наступ", виявилась невдалою...
Південно-східніше міста, в районі Чугуїва, противник намагався, як йому здавалося, раптово... силами, не меньш як 2-х БТГр (ймовірно зі складу 138-ї та 25-ї мсбр 6-ї ЗВА) прорватися на рібубіж Малинівка - Стара Гнилиця, атакуючи на двох ділянках - від Чкаловського на Нову Гнилицю та Гракове, а також від Миколаївки у бік Коробочкіного та Пушкарного.
Після початку цих атак йому вдалося просунутись частково з вихідних рубіжів. Але вже невдовзі передові підрозділи противника були зупинуті та відкинуті... в районі Граково та північніше Миколаївки. Більше того, в районі Миколаївки противник був вимушений взагалі відійти на вихідні рубежі...

Спойлер

Стосовно цього "раптового" експромта російського військового командування можливо зазначити лише одне. Буквальне та формальне відношення до постулатів та принципів оперативного мистецтва приностиь не стільки "гарантований успіх", скільки зайвий клопіт на ваші багатостраждальні дупи...
Не треба розуміти викладені у відповідних настановах та підручниках РЕКОМЕНДАЦІЇ буквально, як обов'язкові до виконання, за будь-яких обставин. До всього треба відноситись творчо та вдумливо, намагатися, принаймні, передбачити реальні, а не уявні наслідки тих чи інших ваших рішень.
Якщо у підручнику написано, що у випадку невдачі наступу на обраному вами напрямку, треба "перенести зусилля на інший", то може вартує замислитись про те... де саме краще це зробити? Може варто подумати про те, що механічний перенос зусиль на сусідній напрямок може привести до того ж самого результату...не? Але кому я то говорю...
2. Противник продовжує свої спроби таки прорватися північніше та південіше Бахмуту, не рахуючись із втратами у лавах батальонів пвк "вагнера" та "бомбаських мобіків". Окрім того, саме цікаве, що "ретельно спланована" та організована "операція" по взяттю Сіверська таким собі комбінованим способом, поки що, за великим рахунком, й не розпочалась. Хоча, було логічним очікувати, що разом з черговою активізацію атак на Бахмутському напрямку, противник почне реалізацію вже давно задуманого ним "подвійного наступу" на Сіверськ. Але усе вилилося у хаотичні спроби атакувати передові позиції ЗСУ від Спірного на Івано-Дар'ївку й далі та просунутись з району Берестового на Виїмку якомого "глибше".
Оперуюча тут тактична ударна група противника, основу якої складають вже достатньо "порепані" батальоні 2-го АК (зі складу його 2-ї та 4-ї мсбр), була кілька днів тому підсилена двома БТГр зі складу 41-ї ЗВА ЦВО (зі складу її 35-ї та 74-ї мсбр). Протягом минулих днів, вона зуміла лише вийти на східні та південо-східні околиці цих населених пунктів і потім... зупинитися. Прикметно, що обидві "кадрові" російськи БТГр-и діють виключно у якості "підсилення та резерву", тобто у другому ешелоні. У бій їх вводять лише епізодично і при першій ліпшій нагоді тут же відтягують назад...
На цьому, "Сіверська операція" противника... поки що зупинилась. І чесно кажучи, я не думаю, що без, принаймні, серьйозного тактичного перегруппування сил та засобів на цьому напрямку, командування військ противника має якісь суттєві перспективи до її відновлення...
Хоча, слід відзначити, що можливості для цього у противника тут існують, і він цілком ще здатний підсилювати окремі ділянки фронту на цьому напрямку за рахунок, як своїх тактичних резервів (а вони тут у нього присутні), так й за рахунок інших ділянок лінії фронту. Зокрема, за моїми даними командування противника на цьому напрямку здатне задіяти протягом 3-4 годин додатково не меньш як 1.5-2 БТГр (правда, не повного складу). Найбільш вірогідно на напрямку Верхньокам'янка - Верхньокам'янське, або як альтернатива - Білогорівка - Григоріка - Серебрянка.
В свою чергу, на Бахмутському напрямку дуже чітке та виражене прагнення противника прорватися у район Красна Гора, Благодатне і вийти на північні окраїни міста, а також через Вершину прорватися на Зайцеве та Опитне, судячи зі всього, також, м'яко кажучи, забуксовало.
Найбільш загрозливим, звісно, є ділянка на якій противник спромігся ще тиждень тому вийти до Покровського і наблизився до східної окраїни Бахмуту. Але, здається, що цю відстань від Покровського до Бахмуту подолати він так й не спромігся.
Безпосередньо, на Бахмутському напрямку діють принаймні три тактичні групи противника, м'яко кажучи, дуже змішого характеру. Від "штурмових" батальонів пвк "вагнер\ліга", до "стрілецьких батальонів мобілізаційного резерву 1-го та 2-го АК" та кадрових російських підрозділів. Північніше Бахмуту наступає приблизнь до 3-х БТГр (ще 1 БТГр у резерві), десь до 2-х БТГр наступають на Бахмут "в лоб" (тобто зі сходу) й ще до 3-х БТГр оперують на ділянці від Зайцево до Кодеми, маючи у резерві ще 1 БТГр. Таким чином, можливо сказати, що у "штурмі Бахмуту" приймає участь ударне тактичне угрупування прротивника у 6-8 БТГр, яке має у резерві ще 2 БТГр.
Протягом останніх 2-ї днів, це угрупування хоча й не припиняло спроб атакувати та штурмувати передові позиції ЗСУ, просування не добилося. Навіть на дивлячись на масоване застосування артилерії та АА. Більше того, згідно певної інформації (яка потребує перевірки), не встигнувши закріпитися на позиціях в районі Вершини, після короткої контр-атаки ЗСУ його передові підрозділи були вимушені відійти.
Отже, в обох ключових "флангових районах" на схід від Краматорсько - Слов'янської агломерації противник так й не спромігся, протягом останніх 2-х діб, досягнути бодайь якогось суттєвого успіху. Його прагнення вийти на рубіж річки Бахмутка на ділянці від Бахмута до Сіверська, як найближче тактичне завдання, на сьогоднішній день так й залишається не виконаним.
3. В районі Авдіївки та прилеглого з півдня району на ділянці Піски - Новомихайловка, продовжуються вперті та жорсткі бої. Діюче на цьому напрямку угрупування 1-го АК у двоешелоному бойовому порядку, намагається прорватися у північно-західному напрямку, очевидно, маючи на меті вийти на тили угрупування ЗСУ, яке продовжує оборонятися безпосередньо у Авдіївці та на схід и північ від неї.
Очевидно, що у цьому сенсі ключовими для військ противника пунктами є Красногорівка північніше Авдіївки, напрямок Пески - Первомайске, а також рубіж Водяне - Опитне.
На відміну від Бахмутського напрямку, де противник демонстрував більше адекватні методи та форми досягнення своєї мети - наприклад, організував нещодавно спробу просунутись південіше Кодеми з боку Горловки, то на Авдіївському напрямку він демонструє добре відому та "обкатану" методологію - лобові атаки при масованій підтримці артилерії та АА.
Звісно, це певним чином "дає результат". Особливо в умовах, коли противник (тобто ЗСУ) на цій ділянці не можуть дати тобі адекватну відповідь, зважаючи на те, що поступається тобі у кількості вогневих засобів, в тому числі в ствольній та реактивній артилерії.
Окрім того, маючи перевагу на цій ділянці у кількості піхоти (а я нагадаю, що майже увесь 1-й АК нині сконцентрований саме на цих ділянких та й ще підсилений не меньш як 2-а штурмовими батальонами чвк "вагнер" та 2-а БТГр зі складу 150-ї мсд 8-ї ЗВА ПівдВО, командування військ противника має можливість, не особо замислюючись над обсягами втрат у "живій силі" організувати майже бесперервний (так би мовити перманентний) штурм опорних пунктів та районів оборони ЗСУ на вказаних ділянках...
Та й загалом, враховуючи район, який примикає до Пісок з півдня - Мар'їнка та напрямок Новомихайлівка - Антонівка - Веселий Гай, можемо казати про "широту та сміливість тактичного задуму командування противника"...
І дійсно, протягом минулого тиждня, противнику вдалося на південь від Авдіївки, просунутись в районі Піски (але явно не до кінця селища, судячи зі всього північно-західна його окраїна все ще прострілюється ЗСУ), вийти до Опитного (і наскільки я зрозумів, закріпитися на його південого-східній окраїні), просунутись в районі Новомихайловки ( не більше ніж на 1.5 км). На цьому весь успіх противника за 2 тиждня його шалених атак на цьому напрямку - вичерпується...
Хоча, звісно, є ще східна околиця Красногорівки, формально захоплена противником до цього, але кажуть він там "буває набігами", тому що на цій ділянці існує висока вірогідність фатального вогневого ураження для нього, в разі якщо спробує там закріпитися.

Тож, підсумуємо...
На цьому прикладі можемо пересвідчитись в тому, що Чугуївський "експромт", вперто-баранячі удари по Бахмутській брамі та власне спроба організувати "відтіснення" ЗСУ від околиць Донецьку... це ланки одного ланцюга.
І називається цей ланцюг просто - "радянський шаблон війни". Головний "посил", якій російське військове командування з нього винесло - якщо не получаєЦЦа на цій ділянці (напрямку), то треба спробувать на іншій ділянці... Інше - не важливо...
Йому навіть на думку не спадає, що цю "іншу ділянку" варто обирати, виходячі з якоїсь більш-меньш тактичної або оперативної доцільності... після всебічної оцінки. Головним крітерієм вибору російського командування у цьому сенсі є думка про те, що "... тут можливо прорватися" (або як йому здається... "можливо"), а там - неможливо". Над такими "дрібницями", щодо того... чи взагалі варто туди прориватися, або скільки то буде коштувати... воно, або взагалі не замислюється, або замислюється вже "опісля того як рішення прийнято"...
О це й маємо можливість сьогодні спостерігати...
Ми можемо прорватися на Бахмут (вони так думають), а на Сіверськ не получаєЦЦя... то ну его нахер той Сіверськ... будемо укладати "мобіків" штабелями під Бахмутом....
Або... ну не получаєЦЦя прорватися на дорогу між Харьковом та Старим Салтовим... О, тоді попремо на Чугуїів, заодно відсунемо "укрів" від чутливого напрямку Шевченково - Купянськ... Але ж це безглуздо...там відстань, принймні у 2 рази більша... й треба буде перетаскувати резерви вкругаля. Тим більше, що такими діями у загальній ситуації на Харьковському напрямку НІЧОГО НЕ ЗМІНИТИ. Та й пофіг, але можливо прорвемося к Харькову з півдня...
Чесно кажучи, така логіка видається мені іноді, м'яко кажучи, дивною...

 

Андрій Александров

За вчора демілітаризація пройшла в наступних локаціях:
- Слов'яносербський р-н, Луганщина. Мінус БК.
- Бериславський р-н, Херсонщина. Мінус БК.
- Василівський р-н, Запоріжжя. Мінус база Свинорейху.
- Нова Каховка, Херсонщина. Уточнюється.
- Севастопіль, Кримщина. Уточнюється.
Загалом: мінус 2 склади БК, мінус 1 база Свинорейху.

 

Російські загарбники, які вдерлися на територію України, продовжують зазнавати втрат. Станом на ранок 21 серпня втрати особового складу противника становлять приблизно 45 200 осіб.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Генштабу ЗСУ.
Як зазначається, загальні бойові втрати противника з 24.02 по 21.08 орієнтовно становлять:
особового складу - близько 45200 (+300) осіб ліквідовано,
танків -1912 (+5) од,
бойових броньованих машин - 4224 (+12) од,
артилерійських систем - 1028 (+10) од,
РСЗВ - 266 (+0) од,
засоби ППО - 141 (+0) од,
літаків - 234 (+0) од,
гелікоптерів - 197 (+0) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня - 806 (+3),
крилаті ракети - 190 (+0),
кораблі /катери - 15 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн - 3143 (+6) од,
спеціальна техніка - 99 (+2). Джерело: https://censor.net/ua/n3362132