Російсько-Українська війна. Новини

Боевики отказываются забирать трупы, оставшиеся после атаки на украинские позиции под Светлодарском

В ходе боев под Светлодарском была выявлена и обстреляна ответным огнем разведгруппа российских оккупационных войск, которая пыталась атаковать наши позиции.
Об этом сообщает в Штабе АТО.
После происшествия на поле боя осталось 4 трупа боевиков. Российское командование не хочет забирать тела, чтобы не признавать перед ОБСЕ свою ответственность за действия, которые привели к обстрению обстановки на Светлодарской дуге.

 

Околиці Міжнародного аеропорту "Луганськ", вересень 2014-го року.

 

Зведення прес-центру штабу АТО станом на 18.00 19 листопада 2016 року

19 грудня бойовики продовжили обстріли наших позицій на всіх напрямках. Найбільше, як зазвичай, на Маріупольському напрямку. Зі 122 міліметрової артилерії – Водяне. З мінометів 120 та 82 міліметри окупанти неодноразово обстрілювали наші позиції в районі Широкиного, Новотроїцького та Талаківки. Біля Широкиного тричі фіксувалися обстріли з БМП, а поблизу Павлополя – зі стрілецької зброї.
В районі Луганського та Авдіївки, що на Донецькому напрямку, бойовики вели вогонь з мінометів різних калібрів. Біля Зайцевого – з гранатометів.
На Луганському напрямку з гранатометів вели вогонь по Новоолександрівці, Лобачовому та Станиці Луганській. З стрілецької зброї - по Новоолександрівці.
На цю хвилину відбулося 30 обстрілів.

 

Лейтенант Сергій Цвєтков вийшов на четверту вулицю авдіївської пром-зони. Разом із ним – командир розвідвзводу з позивним «Нокс» та ще троє бійців. Вони мали зайняти нові позиції і знищити будівлю на початку п’ятої вулиці, що закривала сектор стрільби. Пряме влучення в неї гранати зрівняло б усе із землею та збільшило зону обстрілу. Досі бойовики почувалися там вільно і дістатися до них українські захисники не могли. Тепер від ворога їх віддаляли якісь двадцять метрів.
Було ризиковано, проте бійці почали облаштовувати для себе бліндаж, а Цвєтков із «Ноксом» пішли оглянути місцевість. Командири виявляли максимальну обережність до таких сюрпризів як закладена міна, сигнальна ракета тощо. Але на них чекала інша несподіванка.
Раптом Сергій помітив бліндаж «сєпарів». Він був глибоко вкопаний і добре замаскований, проте його видавали білі мішки з піском, які встановлюють для захисту. Офіцери вийшли просто на бліндаж: перед ними зяяла бійниця і ствол кулемета був спрямований в їх бік.
Цвєтков зупинився і запитав:
– «Ноксе», ти бачиш те саме, що і я?
– Так, – почув відповідь напарника. – Якби був стрілець, ми б уже попрощалися з життям.
– Напевне, сплять.
– Зараз пожалкують про таку зухвалість.
– Я обійду їх із тилу, – сказав, стиснувши автомат, Цвєтков.
«Нокс» зайшов із фронту, а лейтенант Цвєтков рушив до виходу з укриття ворога. Командир розвідвзводу намагався витягнути кулемет, але щось завадило. Він засунув руку в бліндаж через бійницю і тут пролунав постріл. Його поранило в руку.
У своїх припущеннях десантники не помилилися. Так, у бліндажі дійсно спали троє терористів і прокинулись надто невчасно. Тоді Сергій пустив автоматну чергу просто в бійницю. Потім у бліндаж залетіла граната. Ворожий кулеметник загинув на місці, а двоє інших бандитів почали тікати через тунель, який слугував їм запасним виходом. Черга з «калаша» Цвєткова їх зупинила. Ворога знешкодили у лігві. Завдання було виконане. А «сєпарам» показали, що українці не зволікають і зухвалості не пробачають.
Командир аеромобільно-десантного взводу 81-ї окремої аеромобільної бригади лейтенант Сергій Цвєтков лише цього року закінчив військовий виш і відразу – на війну. Можна сказати, що авдіївська «промка» стала його постійним місцем служби. Тут він провів три ротації і був двічі поранений. Після лікування одразу повертався до підлеглих. Не міг їх надовго залишати самих на фронті.
– 15 травня доповів про прибуття командиру батальйону. Мені дали лише п’ять днів на те, щоб прийняти техніку та особовий склад, тому вже 21 числа виїхав на ротацію до промзони, – розповідає Сергій про перші дні на війні.

Спойлер

Пригадує, що до «промки» його підрозділ прибув зранку. Всі залишилися в укритті, а він з офіцером, якого мав змінити, пішов на рекогносцировку. Коли зайшли на першу позицію, ворог почав по них бити з легкої стрілецької зброї та підствольників. Це був перший вогневий контакт Сергія з противником.
– Коли атаку відбили, завів свій взвод у район під назвою «Дачі». Приготувалися тримати оборону. Адже нашу зміну застерігали, що ворог може розпочати стрільбу будь-якої миті. Ми зайняли позиції. Відстань між нами і противником була від п’ятдесяти до ста метрів. «Сєпари» знали, що ми провели ротацію, тому вирішили перевірити нас на міцність, – розповідає Цвєтков.
– Протягом першої ночі наші десантники тричі були в близькому вогневому контакті з ворогом. О 20.00 розвідка помітила ворожі ДРГ. Вони працювали парами, пересувалися між сховищами і діяли дуже обережно. Таке враження, що нас вивчали і шукали слабкі місця. А потім почалися обстріли, на які українська сторона змушена була відповідати.
Наступного дня офіцер знову вийшов на рекогносцировку та зафіксував всі місця розташування сил ворога та його вогневі точки. А з настанням ночі взводний вирішив готуватися до бою. Він передбачив усі дії терористів. А ті зазвичай повторювалися. Коли все починалося за звичним сценарієм – під покровом ночі ворог знову відкрив вогонь першим, наші влучно вдарили по ньому. Окупанти зазнали втрат. Наші хлопці трималися добре і не давали їм попуску. Коли стрільба вщухала, українські захисники чекали нової атаки бандитів, яка знову закінчувалася провалом.
А на четвертий день ротації десантники й поготів відкинули проросійських найманців подалі, вибивши їх із сусідньої вулиці.
Ось так вже за чотири дні перебування на фронті молодий лейтенант повернув клаптик української землі.
Ворожі обстріли тривали й далі. «Сєпари» продовжували застосовувати тактику роботи невеликих ДРГ.
Отримавши від своєї групи з двох солдатів сигнал про фіксацію чергової ДРГ, Сергій Цвєтков з двома десантниками пішов їм на допомогу. Вп’ятьох вони знищили сім диверсантів противника.
А 25 квітня офіцер дістав перше поранення. Це були звичайні бойові будні. Під час переміщення між постами перед ним розірвалася ворожа граната, випущена з підствольного гранатомета. Командира взводу поранило в руку, але він цього відразу не відчув та продовжив оглядати позиції. За деякий час рука заніміла, з неї почала крапати кров. Його евакуювали до польового шпиталю, потім доправили до Дніпра, а звідти передислокували до Одеси. Адже у підствольного гранатомета осколки, які не можна дістати магнітом, спеціальні ж прилади для цього були тільки в Південній Пальмірі. Там офіцера прооперували. А 28 квітня він уже повернувся на «промку». Каже, що не міг валятися на госпітальному ліжку, хотів назад до побратимів, на фронт.
За кілька днів Сергія перекинули на інші позиції, які були за 500 метрів до противника. На новому місці ворог майже без упину обстрілював десантників з мінометів. Наші закріпилися в бетонній будівлі, дах якої був весь в дірках від ворожих мін. Там вони оборонялися чотири доби і витримали дев’ять прямих влучень.
Друге поранення Сергій дістав в обличчя. Його підрозділ тримав позицію в будівлі з великими вікнами. В одне з них залетіла граната з РПГ. В авдіївській лікарні промили рани та поставили діагноз – контузія правої половини обличчя. Щоб поновити сили, офіцеру вистачило лише одного дня. Після виписки він знову повернувся на «промку».
Сергій розповів, що одного разу на передовій згадав слова свого викладача і начальника кафедри з військового вишу. У пам’яті виринуло: «Будь готовий до всього, особливо коли твій підлеглий зневірився і каже тобі, що більше не може…». Такий випадок у молодого офіцера стався. Тоді Цвєтков просто спокійно поговорив із солдатом, який втомився воювати, і зміг повернути йому віру в себе. А коли було потрібно, став з ним пліч-о-пліч у бою. Після цього десантник змінився, повернувся думками до колективу і продовжував воювати із лицарською хоробрістю. Сергій каже, що на фронті такі речі додають упевненості підлеглим та зміцнюють авторитет командира.
– На фронті ми намагалися завжди знімати стрес гумором. Слухали жартівливі пісні, анекдоти, самі жартували. Якось у перерві між обстрілами ми почули запрошення від ворогів на чай. Вони намагалися бути серйозними, щоб викликати в нас довіру. Ми відповіли їм кулеметною чергою, – розповідає Сергій.
На запитання, який день на війні був найважчим, він сказав, що на війні взагалі непросто. Особливо, коли рахуєш розриви мін, які б’ють по твоїй позиції, і налічуєш більше двохсот лише за дві години. Ось в такі моменти стає не по собі.
Нині його частина перебуває у пункті постійної дислокації. Десантники відновлюють сили після чергової ротації. Але в авдіївській промзоні залишилося дещо, що нагадує про 81-шу окрему аеромобільну бригаду. Сергій передав новій зміні власний винахід – «систему залпового вогню «Укроп». Ідея повністю належить молодому офіцерові.
П’ять одноразових гранатометів РПГ скріпили між собою і разом поставили на підставку. Направили під кутом 35 градусів і зробили спусковий механізм, щоб одночасно робити постріл з усіх труб. На практиці ця зброя довела високу ефективність. Коли противник чув хлопок від РПГ, то переховувався, як від однієї гранати, насправді отримував п’ять. «Укроп» і сьогодні нагадує ворогу з «промки» про десантників і, зокрема, про Сергія Цвєткова.
“Військо України”

 

Оксана Бикова
14 мин ·


Ребят везут в Харьков. Там нужна кровь,носки,трусы,памперсы,что-то одеться.

 

Daniel Rodriguez
18 мин. ·


Засекайте время, через 40 минут их разорвут в клочья и они будут орать про наступление ВСУ и карателей.

 

Бойцы разведвзвода 54-й ОМБр ВС Украины на Светлодарской дуге.

 

Сектор "М". Апрель 2015г.

 

Зведення прес-центру штабу АТО за минулу добу 19 грудня 2016 року

19 грудня бойовики продовжили обстріли наших позицій на всіх напрямках. Найбільше, як зазвичай, - на Маріупольському. Зі 122-міліметрової артилерії тут були обстріляні Широкине та Водяне. Широкине протягом доби потрапляло під вогонь 120 та 82-міліметрових мінометів, озброєння БМП і танків. Мінометних обстрілів також зазнали наші позиції в районі Новотроїцького, Мар’їнки і Талаківки.
На Луганському напрямку з мінометів калібру 120 та 82 міліметри було обстріляне Кримське. З гранатометів - Новоолександрівка, Лобачеве, Кримське та Станиця Луганська. По Станиці Луганській вогонь вів снайпер.
На Донецькому напрямку окупанти зі 122-міліметрової артилерії та 82-міліметрових мінометів обстрілювали Луганське. Під вогонь мінометів різних калібрів також потрапила Авдіївка, а поблизу Зайцевого ворог вів вогонь з гранатометів.
Загалом протягом доби зафіксовано 47 обстрілів.

 

Українська розвідка розповіла про чергові факти, що підтверджують низький морально-психологічний стан бойовиків на Донбасі.

Про це повідомляє Depo.Донбас з посиланням на Головне управління розвідки Міноборони України.
«Три дні тому загін зі складу так званого 9-го полку російсько-окупаційних військ мав бути знятий з передової через масове пияцтво. Однак бойовики не погодилися з рішенням командування, і відкрили вогонь по тим, хто приїхав їм на зміну. У підсумку, троє бойовиків були поранені», – йдеться у повідомленні.
Крім того, повідомляється, що у «7-й бригаді» терористів 11 п’яних бойовиків вирішили поїхати за оковитою на бойовій броньованій машині.
«Водій втратив орієнтацію і наїхав на мінне поле, в результаті чого троє бойовиків були знищені, ще п’ятеро – отримали важкі поранення. Командування «бригади» намагається приховати цей епізод, і списати втрати на міфічні обстріли з боку українських військ», – пояснюють у відомстві.
Також повідомляється, що триває дезертирство в рядах проросійських найманців.
«Вчора сім окупантів з «7-ї та 8-ї бригади» так званого «9-го полку» самовільно покинули позиції», – зазначають у повідомленні.

 

Опитне ПС.

Широкине

 

По Світлодарській дузі.

Сьогодні в 6:00 ранку росіяни знову спробували атакувати позиції на Світлодарській дузі, які напередодні зайняли війська Збройних сил України. Звичайно, ніхто не хоче віддавати свого, але наші воїни першу атаку відбили.
Станом на 11:30, коли вдалося поговорити з представниками батальйону 54 бригади, бойові дії на цьому напрямку не припинялися. Була друга спроба вибити наших військових з зайнятих позицій. Військові кажуть: «Стабільно тяжко, але всі позиції утримуюємо – і старі, і нові».
По втратам. Вчора ввечері росіяни знову, як ненормальні, обстрілювали артилерією, мінометами та іншим озброєнням наші позиції – один наш військовий загинув, четверо отримали поранення. Сьогодні зранку також маємо втрати. Але знову ж, цитуючи бійців: «Якби не було втрат, ми вже були б відтіснені до Бахмута, а так – все під контролем!».
Дуже просять не розганяти паніку і не вірити в чутки, мовляв, хлопці на нових позиціях опинилися відірваними від основних підрозділів. Зв’язок є з усіма, хоча до позицій справді важко добиратися.