Російсько-Українська війна. Новини

Тату на фото № 3 из серии татуировок криминальной субкультуры "Вот что мы любим, вот что нас губит ..." Погуглите. Они там в изображениях на разный манер. С Ув

 

Российские оккупационные войска продолжают нарушать режим тишины в зоне АТО. 48 раз враг открывал огонь по позициям наших защитников.
Больше всего - 23 случая, применение оружия противником зафиксировано на Донецком направлении. Полторы сотни мин запрещенного калибра выпущено по позициям Авдеевской промзоны, Зайцево и Майорского, где враг также активно применял гранатометы и пулеметы крупного калибра. Под минометный, гранатометный и пулеметный огонь попали позиции в Новгородском и Кирово. Неспокойно было в Новотроицком и Нижнем Лозовом. Вблизи Луганского, Верхнеторецкого и Новгородского вражеский огонь велся из БМП.
В начале прошлых суток в Новоселовке, что на Мариупольском направлении, противник открывал огонь из тяжелой артиллерии калибра 122 мм. По укреплениям в Тарамчуке, Талаковке, Красногоровке и Водяном враг вел плотный огонь из запрещенных минометов калибра 120 и 82 мм, защитников Марьинки провоцировал пулеметным огнем, а в Красногоровке и Широкино применил бронетехнику. В Новотроицком к тому же активизировался снайпер.
В Богдановке прошлым утром произошло боевое столкновение. Два вооруженных лица со стороны Петровского подобрались к нашему опорному пункту на расстояние до 200 метров, по ним был открыт огонь из стрелкового оружия. Для прикрытия ДРГ другой группой противника был применен огонь из подствольных гранатометов. Бой длился 20 минут, после чего враг отступил.
На Луганском направлении по позициям в Новоалександровке, Желтом и Золотом противник вел огонь из гранатометов различных систем и крупнокалиберных пулеметов. В Станице Луганской к тому же применил минометы калибра 120 мм. В Старом Айдаре и Катериновке открывался огонь из стрелкового оружия. В Желтом вновь проявил себя снайпер.

 

...

 

братовбивча війна

 

https://twitter.com/vitaliy00700/status/765569760604069888 Горе воякі які сунулись на наш опорнік в Попасній 14,08,16

 

Віктор Муженко додав 3 нові світлини.
Вчора о 13:32 ·
Командир батальйону спеціального призначення “Донбас – Українаˮ Збройних Сил України полковник Вʼячеслав Власенко, який безпосередньо керував угрупованням підрозділів Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України в Іловайську якось сказав: “Це не тільки історія трагедій, це ще й історія обману. Історія продемонстрованого героїзму. Про це також треба писати, про це також повинні памʼятати люди. Ми не були вівцями на бійні, не треба нас так сприймати. Ми билися, і хлопці билися героїчно, і нанесли немалі втрати росіянам, знаходячись в заздалегідь програшному становищі. Ось це народ України і повинний про хлопців пам’ятатиˮ.

До вашої уваги, пропоную свої думки, враження і висновки щодо подій під Іловайськом через призму часу, спекуляцій, маніпуляцій і міфів періодично вкинутих в суспільство “псевдоекспертамиˮ. Переконаний, що все це організовано особами, які зацікавлені (матеріально, морально тощо) “відбілитиˮ свою безвідповідальність, зраду і приховати інтереси (владні, фінансові, бізнесові тощо), а також в забрудненні не так мого імені, як світлої памʼяті відважних воїнів Збройних Сил України.

ІЛОВАЙСЬК ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЧАСУ.
ЧАСТИНА 1. ОБСТАНОВКА У СЕКТОРІ “Дˮ У ЛИПНІ-СЕРПНІ 2014 РОКУ.

Початок.
Для повного розуміння обстановки, яка склалась в районі Іловайська в період 20-х чисел серпня 2014 року, треба розпочати з того, що передувало цим подіям. А саме з обстановки, яка складалась в липні-серпні того року, необхідно уявити лінію зіткнення, яка була станом на початок липня 2014-го. Вона якраз проходила від Станиці Луганської по півночі, район Красного Лимана, Ямполя, Закотне. Ще не був взятий Слов’янськ і лінія зіткнення проходила північніше його околиць, західніше Донецька, причому суттєво західніше – приблизно в районі Курахово. Авдіївка тоді ще не була під нашим контролем. І особливо важливо – це обстановка на півдні, в районі Докучаєвська, який тоді ще не був під нашим контролем.
Тобто, лінія зіткнення проходила південніше Донецька в районі Волновахи з виходом через Сонцеве на Амвросіївку. І якраз тоді уже було проведено низку заходів щодо відновлення ділянки державного кордону, взяття її під контроль – на ділянці від Амвросіївки до Ізварино. Загальна протяжність ділянки, яка була взята під контроль – 267 кілометрів. Залишилась тільки невеличка ділянка – близько 60 кілометрів – від Ізварино до Пархоменко, східніше Луганська. Причому близько 90% цієї ділянки – це непрохідна місцевість.
Поставка росіянами техніки, озброєння і матеріальних запасів бандформуванням так званих “ЛНР-ДНР” була можливою тільки через Ізварино – Краснодон до Луганська, або через Пархоменко – невеличкою дорогою Пархоменко – Князь Ігор – на Луганськ. Якраз взяття під контроль ділянки державного кордону дало нам можливість повністю заблокувати поставки бойовикам озброєнь та матеріально-технічних засобів з Росії.
Саме тоді провели операції зі звільнення Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Дзержинська. Якраз в липні 2014-го ми провели операції щодо взяття під контроль і звуження кола ізоляції в районі західніше Донецька – це і Авдіївка, і Піски, і південніше Донецька – Докучаєвськ, Старобешеве, Комсомольськ, з виходом в район Іловайська.
І це створило велику загрозу для незаконних збройних формувань та для російських найманців. Тому що підживлення озброєнням, військовою технікою і матеріально-технічними засобами, включаючи і продовольство, стало неможливим в тих обсягах, які їм були потрібні, виникла реальна загроза загалом путінського проекту “Новоросіяˮ, який тоді набирав обертів.
Саме у цих умовах росіяни прийняли рішення щодо нанесення вогневого ураження по нашим підрозділам, які займали взводні опорні пункти і блокпости, якраз на цій ділянці – між Ізварино і Амвросіївкою. І перший масований вогневий наліт відбувся в районі Зеленопілля по підрозділах 2-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади, де ми понесли серйозні втрати: 24 загиблих – із них 19 військовослужбовців Збройних Сил і 5 представників Державної прикордонної служби, 76 поранених. 56 чоловік мали бойові психологічні травми і тільки за деякий час були або повернуті у підрозділи, або продовжили лікування в спеціалізованих медичних закладах. Загалом з району Зеленопілля впродовж півтори доби було здійснено евакуацію 156 чоловік.
“Другий фронтˮ – інформаційний, було відкрито в мирній Україні: на фоні тих подій нагніталася істерія, з подачі окремих ЗМІ, не без участі спецслужб Росії проводили мітинги, блокування урядових установ, Верховної Ради, Адміністрації Президента із закликами вивести підрозділи з прикордонної зони.
Продовження буде.

 

Віктор Муженко додав 3 нові світлини.
8 год ·
ІЛОВАЙСЬК ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЧАСУ.
ЧАСТИНА 1. ОБСТАНОВКА У СЕКТОРІ “Д" У ЛИПНІ-СЕРПНІ 2014 РОКУ.
Продовження.
15-17 липня 2014 року, 260 кілометрів прикордонної смуги, яку контролювали на той час Збройні Сили України, мали ширину від 8 до 25-30 кілометрів на різних ділянках. Противник спробував взагалі ізолювати наші війська в цій прикордонній смузі. Тривали активні бої в районі Дмитрівка – Дьяково – Кожевне – Маринівка.
Маринівка – це прикордонний перехід східніше Амвросіївки, або південніше Степанівки. Проводили заходи щодо підвозу матеріально-технічних засобів, постачання боєприпасів до угруповання сил АТО. Ми мали складнощі, адже російська артилерія вже “системноˮ била і по комунікаціях, забороняючи цей підвіз, або створювала серйозні проблеми з підвозом і подачею матеріально-технічних засобів. Спроба здійснити доставку авіаційним транспортом теж тягнула за собою втрати – був збитий літак Героя України Дмитра Майбороди. Причому тоді нами було зафіксовано перший пуск системи “Букˮ з території Російської Федерації, саме по цьому літаку.
Тому було прийнято рішення вивести підрозділи з прикордонної смуги, і в кінці липня – на початку серпня 2014-го ми провели успішні рейдові дії. Рейд 95 окремої аеромобільної бригади забезпечували підрозділи 25 окремої повітрянодесантної бригади, спільно з батальйонною тактичною групою, яка була створена на базі 1 механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади.
Рейдові дії були успішні і дали нам можливість вивести в ніч з 6 на 7 серпня угруповання загальною чисельністю понад 2,5 тисяч осіб – понад 2100 військовослужбовців Збройних Сил і близько 500 представників Державної прикордонної служби України, а також 300 одиниць техніки. Операція пройшла вдало, практично без втрат.
Наголошую, рейд був успішний. В ході рейду було досягнуто позитивних змін в оперативній обстановці, була взята під контроль висота 277 – відома як Савур-Могила. Також взяли під контроль Степанівку – це важливий населений пункт, який стояв якраз на перехресті всіх комунікацій, якими надходили техніка, озброєння та людські ресурси до незаконних збройних формувань.
Але всі спроби взяти Дмитрівку були для нас невдалими, тому що ми мали недостатньо сил і засобів у тих підрозділах, які були до цього задіяні, а наростити не було ніякої можливості. Крім того, в районі Дмитрівки противником були зведені дуже серйозні укріплення. Тож лінія зіткнення проходила південніше Дмитрівки, південніше Дʼяково і далі на схід, в район населених пунктів Бірюково, Червонопартизанськ, до Ізварино.
Після рейду та виводу угруповання сил АТО, від Маринівки до Ізварино, практично по всьому південно-східному і східному кордону до Ізварино не залишилось жодних наших підрозділів. Але замислом передбачалось провести лінію ізоляції цієї зони – з урахуванням тих підрозділів, частина яких були задіяні в рейдових діях – по лінії Амвросіївка – Благодатне – Савур-Могила – Степанівка – потім південніше Антрацита та з виходом на Ровеньки. Підрозділи 24 бригади повинні були з півночі на південь також вийти в район Ровеньки. Для цього необхідно було задіяти і ті сили, які були у нас на державному кордоні – це близько 2,5 тисяч людей – для того, щоб ми могли взяти під контроль Ровеньки.
Отже, планувалося перенести лінію кордону на 40-60 кілометрів на захід або на 50-60 кілометрів на північ від реальної лінії державного кордону – створити лінію блокування. Але морально-психологічний стан особового складу угруповання, яке вже було виснажене в прикордонні, не дав нам такої можливості. Люди не були готові виконувати таке завдання. Крім того, військовослужбовці, не витримавши психологічної напруги почали масово здаватися в полон, переходячи державний кордон з Росією.
У другій половині серпня 2014-го лінію блокування довелось перенести суттєво західніше. Були задіяні і підрозділи, які брали участь в рейді, окрім 95 аеромобільної бригади, яку ми вивели через неконтрольовану територію в район Дебальцеве. А підрозділи 30-ї, 24-ї механізованих, 80-ї аеромобільної бригад зайняли оборону на лінії Степанівка – Міусинськ – між Сніжним і Антрацитом, виключно Красний Луч, Миколаївка, Червона Поляна, до району Лутугине. До цього часу також було проведено коридор і була суттєво розширена контрольована нами зона в районі Луганського аеропорту, а також були взяті під контроль два населені пункти Новосвітлівка і Хрящувате, що дало нам можливість практично повністю заблокувати підвіз матеріальних засобів до Луганська.
Отже, якщо ми змогли б реалізувати всі ці замисли, ми повністю заблокували б Донецьк, Макіївку, Горлівку, Єнакієве і Луганськ, а також мали б лінію ізоляції від Лутугіно на південь – виключно Красний Луч – в район Степанівки з виходом в район Амвросіївки. У цьому кільці планувалося оточити незаконні збройні формування, які ми могли б контролювати без будь-якої можливості підвозу матеріально-технічних засобів. І це стало однією з тих умов, чому росіяни зробили цей, я вважаю, крок відчаю, і ввели на територію України підрозділи регулярних збройних сил Росії. Без оголошень, без жодних нот, повідомлень, ультиматумів ….
Далі буде.

 

не ображайте свиників©

 

Каждый такой сгоревший cnh около 150 тыс евро... А сзади еще прицепное оборудование... Печаль.

 

Не касается, напрямую, данной темы.... но....