Російсько-Українська війна. Новини

НЗФ ОБСТРІЛЮЮТЬ СВОЇ ПОЗИЦІЇ ТА МІСЦЕВЕ НАСЕЛЕННЯ ЯСИНУВАТОГО

На Донецькому напрямку, а саме поміж населеними пунктами Макіївка та Ясинувата, виявлено 4 ворожі гаубиці Гіацинт калібру 152 мм. За інформацією розвідки сил АТО важке озброєння знаходиться на бойових позиціях НЗФ на відстані близько 8 кілометрів від лінії розмежування, що являється значним порушенням міжнародних домовленостей. Ворог активно використовує важку зброю з метою обстрілів рубежів та місцевих мешканців у районах підконтрольним їм територій. Адже гаубиці націлено саме в напрямку Ясинуватої. Також зафіксовано нанесення масованих вогневих ударів з цієї зброї по позиціям українських військ.
Свідченням системного використання озброєння великого калібру є велика кількість гільз та сліди зміни бойових позицій на незначні відстані.
Керівництво сил АТО наголошує, що ця знахідка стала продовженням підтвердження масового використання зброї на найбільш важливому напрямку фронту, а також викриття підступної тактики бойовиків, які цинічно порушують одночасно декількох пунктів Мінських домовленостей.

 

Російські військові, що діяли у складі ДРГ, зазнали втрат під Донецьком – розвідка Міноборони

У результаті перестрілки з власними підрозділами передових позицій поранення отримав начальник розвідки штабу полку підполковник ЗС РФ Ніколай Маршин.
Розвідка повідомляє про чергові втрати у розвідувальних підрозділах частин та з’єднань 1 АК (Донецьк) ЗС РФ, що діяли у складі диверсійно-розвідувальних груп 30 березня. Про це інформує Головне управління розвідки Міноборони.
Зокрема, згідно з текстом, загинули два та отримали поранення три російських військовослужбовці 5 окремої мотострілецької бригади (Донецьк); загинув один та отримали поранення два російських військовослужбовці 3 окремої мотострілецької бригади (Горлівка); загинув один та отримали поранення два російські військовослужбовці 9 окремого штурмового мотострілецького полку морської піхоти (Новоазовськ).
«Один диверсант отримав поранення під час невдалої спроби пророблення проходу в мінних загородженнях. Інший поранений – унаслідок помилки при поверненні ДРГ з бойового завдання: в результаті перестрілки з власними підрозділами передових позицій поранення отримав начальник розвідки штабу полку підполковник ЗС РФ Микола Маршин», – зазначають у Міноборони.

 

Сьогодні вранці через потужні артилерійські і мінометні обстріли з боку бойовиків українські військові понесли втрати

У четвер, 31 березня, російські найманці випустили в бік сил АТО на Донецькому напрямку майже 200 мін. Речник АП з питань АТО Олександр Мотузяник підтвердив дані щодо втрат серед українських бійців внаслідок цих обстрілів, утім поки що не надав детальнішої інформації.
"Дійсно, сьогодні приблизно з 6 по 7 ранку бойовики обстріляли наші позиції, розташовані поблизу Зайцевого та Майорська. Під час цього обстрілу бойовики випустили близько 200 мін по наших позиціях. Наразі цей обстріл припинився. Попередньо можу сказати, що сили Антитерористичної операції під час цих злочинних дій бойовиків понесли певні втрати, однак про ці дані ми будемо говорити завтра о цій же порі в рамках аналогічного брифінгу", - заявив він.

 

Олег Браславский

Уважаемые дембеля!
С дембелем Вас, спасибо Вам за все.
Но очень Вас просим не увозите домой то что по крупицам собирал народ.
Позвоните своим волонтерам, верните и ребята передадут их следующему призыву.
Вспомните как вы начинали, ведь именно народ помог Вам помог с оборудованием, транспортом, спецсредствами.
Спасибо за понимание.

 

Артилеристів 28 окремої механізованої бригади ОК «Південь» відвідали керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука та перший заступник Луганської ОДА Єлизавета Пушко-Цибуляк.
Взявши участь у спільному молебні, що його відслужили військові капелани, керівники області поспілкувалися з військовими, оглянули умови проживання особового складу.
З гордістю бійці показували виготовлену власними силами лазню, спортзал, капличку.
Висловивши подяку воїнам за самовіддане служіння українському народу, обласні керманичі відзначили бійців почесними грамотами Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.
В свою чергу артилеристи подарували почесним гостям бойовий прапор бригади, майстерно виготовлений сувенір з гільзи артилерійського снаряду та хрест-оберіг.

 

72 Гвардійська ОМБР. ОПЕРАТИВНЕ ЗВЕДЕННЯ: Вчора 30.03 біля населеного пункту Гранітне відбулося бойове зіткнення із застосуванням СПГ,АГС та стрілкової зброї між нашим підрозділом та російськими бандформуваннями. Противник навмисне підігріває конфлікт, щоб показати свою присутність та велику значимість для своїх господарів.

 

Юрий Мысягин

Помните сигары?
Нам их друзья из США присылали, чтоб немного порадовать пацанов в АТО, из 93-ей бригады.
Мы ещё в шутку называли "подарок от Госдепа"

Пацаны историю рассказали...
Приезжает днём на самый передок очередная проверка, заходит майор и .......
Орфография сохранена.
- Ни@уя се 93-я зажралась!!! Сигары курят!! Ни@уя се. Вообще о@уели. А говорят что бригада бедствует. Откуда сигары??
- Товарищ майор, здесь волонтеры были и передали. Сказали что от Госдепартамента США подгон))
- От кого??
- От Госдепартамента США. Они тут всем раздавали. Вот нам дали. Соседям. Говорили, что очень многим в 93-й раздали.
- Из США передали?
- Да.
- А чего Вам дали, нам нет?
- А сказали, что только тем кто воюет. Кто на передке.
- А что ещё раздавали?
- Арахисовое масло.
- Какое на@уй масло?
- Арахисовое. Мы его на печенье мазали. Никогда раньше не ели. Очень необычное и вкусное.
Майор стал медленно краснеть все больше и больше
- Вообще ох@уели. А чего нам не дали. Мы тоже в воюем.
- Не знаем. Они сказали, что только тем кто на передке. Сами ходили и каждому по одной раздавали.
Майор больше ничего не спрашивал.
Забыл наверно даже зачем приехал.
С красным лицом вышел.
Рявкнул на своих подчинённых
- Что стоите? Видите 93-я воюет, сигары курит и масло жрет от Госдепартамента, а вы только водку жрете в тылу.
И они все побежали за майором гуськом

Гггг)) Подтверждаем, за несколько поездок на передовую было роздано больше 600 шт. сигар.

 

16 батальйон знешкодив снайпера, який кошмарив іх від початку активізаціі дій на промзоні.
У цьому ім допоміг тепловізійний приціл, придбаний за кошти кожного з вас. Тих, кому не байдуже.
Військові зізнаються, що відтоді стало значно спокійніше. До того ж, ворог не очікував активності наших вояків вночі. Тепер вони знатимуть, що украінська армія готова давати відсіч у будь-який час доби. Тож, передаємо подяку від наших захисників і не забувайте про те, що краще допомогти зараз, ніж зітхати про страшні наслідки війни.
Дар`я Бура

 

Армен Шахарьянц

Хожу сам не свой вторые сутки. Не выдержал, буду писать.
Позвонил моему хорошему товарищу боец и попросил получить для него посылку, которую он собирался послать из армии. В посылке должна была быть тушонка, сгущёнка, мёд и прочие продукты и вещи которые мы с вами господа волонтёры возим солдатам. А они посылают это домой.
Это, как понимать? Мой товарищь конечно же послал бойца, очень далеко а мне имени не назвал, пожалел родителей. Я то всё равно узнаю и этому "герою" мало не покажется. Но сам факт настораживает. Потому, что у меня уже был случай когда зимнюю тёплую форму которую я купил бойцу на наши с вами деньги, боец переслал своему отцу, что бы тот ходил на рыбалку. Отец оказался адекватным и принёс форму мне, что бы я передал кому нибудь другому.
Прошу, Вас мои дорогие друзья волотнтёры проверяйте и перепроверяйте, кому вы везёте помощь. Очень не хочетс, что бы за наш счёт, кто то наживался.

Как сказал один мой знакомый, большой чин: Война это прежде всего бизнес. Кто то торгует тушонкой, кто то солярой, кто боеприпасами и техникой, углём или лесом, Или РОДИНОЙ!

Печально однако!

 

Батарея 152-мм самоходных гаубиц 2С3 «Акация» 30-й ОМБр ВС Украины.

 

Зведення прес-центру штабу АТО станом на 18:00 годину 31 березня 2016 року:

Ситуація в зоні проведення антитерористичної операції залишається складною.
Кількість сьогоднішніх обстрілів позиціях українських воїнів залишається майже на рівні вчорашнього дня та складає 37 разів. Проросійські найманці поступово підвищують свою активність застосовуючи вогневі удари з важкого озброєння.
Ранок почався для захисників наших позицій у Зайцеве та Майорську з потужних ворожих обстрілів. Тут впродовж двох годин вони застосували вогонь артилерії калібру 152мм та 122мм і мінометів калібру 120мм і 82мм. Загальна кількість снарядів та мін склала більше 300 одиниць. Підтвердженням того, що НЗФ використовували озброєння великого калібру проти місцевого населення є численні свіжі воронки на приватних садибах місцевих мешканців глибиною від одного до півтора метра та у діаметрі від 2 до 4 метрів.
Пізніше значну кількість вогневих ударів з мінометів було випущено по Водяному та Талаківці. Окрім оборонних рубежів наших сил в промисловій зоні Авдіївки, ворог знову цілив в помешкання мирних мешканців знищуючи будинки та автомобілі. Застосовуючи такі негуманні методи бойовики мали на меті підвищити рівень незадоволення місцевих мешканців та спровокувати невдоволення українською армією.
Також розвідкою сил АТО поміж населеними пунктами Макіївка та Ясинувата виявлено 4 ворожі гаубиці Гіацинт калібру 152 мм. Важке озброєння знаходиться на бойових позиціях НЗФ на відстані близько 8 кілометрів від лінії розмежування, що являється значним порушенням Мінських домовленостей. Ворог активно використовує важку зброю з метою обстрілів рубежів та місцевих мешканців у районах підконтрольним їм територій.

 

Історія елітних солдат австрійської армії, які стали на захист України.

Розповідь про двох австрійських добровольців та їх побратимів, що вже не перший рік воюють у лавах Правого Сектору.

Коли світить сонце це означає, що нічого доброго не слід очікувати. Ніколи. Ні на якій війні. І тим більше не в окопах біля Донецького аеропорту. Бо якщо українські солдати мають хороший вид на злітну смугу, то і російські терористи також мають хороший вид.

О пів на другу по обіді Бен та Алекс стоять біля вогнища на своїй по-спартанськи облаштованій позиції. Клейонка худо-бідно натягнута між двох дерев. Раптом поблизу вибухає граната, починається «стрєлкотня» – терористи прострілюють ліс у їхньому напрямку. Бен і Алекс зриваються, біжать на свої позиції і відкривають вогонь у відповідь. Це буденне життя на Донбасі, між життям і смертю, небезпечно, незручно і завжди в напруженні.

Вночі, якщо зброя мовчить, вони чистять свої автомати, варять чай, готують їсти або сплять у своїх лежанках. Їх опорний пункт знаходиться під землею, захищеною кількома слоями деревини, землі і пластику. Холодно, сиро і зовсім не так як в маленькому селі у Форальбергу на Заході Австрії, де народився Бен – виходець з хорошої сім‘ї вищого достатку.

У багнюці і холоді він здійснює свою мрію – потрапити на справжню війну, на фронт. Разом з ним також Алекс, виходець з Нижньої Австрії та три побратими з Америки: Чарлі, Ковбой та Креґ. Ця п‘ятірка воює на українській стороні проти (про)російських терористів. Добровільно. За їжу та нічліг.

П’ятеро побратимів по зброї називають себе „Task Force Pluto“ (укр. Команда Спецпризначення Плутон). Вони приєдналися до Правого Сектору, який на сьогодні залишається єдиним добровольчим батальйоном, який ще досі офіційно не увійшов до складу Збройних Сил України. Вони мають змогу і дозвіл воювати на передовій лише завдяки поблажливості деяких офіцерів ЗСУ. Правий Сектор називає себе націоналістичним, незважаючи на брехню кремлівської пропаганди про фашизм та інші видумки.

„Task Force Pluto“ (Команда Спецпризначення Плутон)


Ці добровольці цінуються у лавах Збройних Сил через свій рівень високої мотивації і дисципліни та через те, що вони приходять зі своєю трофейною амуніцією та зброєю, яку часто можна обмінювати на іншу зброю або різні цікавинки солдатського побуту. І ці добровольці потрібні як ніколи, тому що війна продовжується навіть незважаючи на той факт, що про захоплення нових територій мова не йде.

Чарлі проміняв офіси Каліфорнії на окопи в Донбасі

Спойлер

Бійці Правого Сектору разом з дюжиною інших бійців без військової приналежності, допомагають українським військовим утримувати позиції біля донецького аеропорту. Тільки вчора командування дало наказ на відхід 51 бійцю ЗСУ. Без добровольців утримувати цю лінію фронту було би набагато тяжче. Вони залишаються на позиціях 7 днів на тиждень. Потім відпочинок і ротація на базі – також на 7 днів.

Таке життя це повна протилежність того, що очікували від Бена його батьки. «Вони бачили мене у більш консервативному руслі. Я грав на скрипці, займався гірськолижним спортом». Також, як повноцінний член своєї місцевої громади, він був учасником добровольчої служби пожежників. Все швидко закінчилося, коли він перервав навчання у технічному коледжі і пішов в австрійську армію. «Я завжди хотів бути солдатом. Я згадую, як кожного року на карнавал я вбирався у камуфляж». В армії він пройшов вишкіл як Gebirgsjäger – гірська піхота, яка вважається елітним підрозділом австрійської армії. Там він познайомився і з Алексом, який разом з ним зараз також воює в Україні.

Алекс з нашивкою австрійської армії 18 Jägerbattalion

У 2012 він був відряджений на перше своє завдання у Косово. Те, що мало стати для нього бойовим хрещенням, обернулося повним розчаруванням. Безкінечне патрулювання, ніякого військового духу, ніяких перешкод та випробувань. Потім він пройшов курс для роботи в охоронній сфері. Робота охоронцем кораблів та супровід суден біля берегів Сомалі. Невдала спроба попасти в французький іноземний легіон і назад у Австрію. У 2014 році після вторгнення російсько-терористичних військ він вперше відправляється в Україну. І знову невдача – він не потрапив на передову. Тоді Бен відправляється в Сирію і вступає в ряди курдських партизан YPG, потім в ряди Пешмерги (курдська армія) в Іраку і воює проти терористів «Ісламської Держави». У кінці кінців він знову потрапляє в Україну.

«Війна стала нормальною частиною мого життя. Вбити або бути вбитим в бою для мене є абсолютно нормальною складовою життя. І я готовий до цього морально, я готовий боротися за те, що вважаю правильним. Я борюся проти людей, які за гроші нападають на інші країни і знищують життя людей, знищують їх шанс на майбутнє. Тільки уявіть собі, щоб хтось в Австрії творив те, що зараз творить Росія в Україні».

З Австрією Бен подумки вже спалив усі мости. «Я вже не маю ніякого зв’язку до того життя, яке відбувається вдома. Я вже просто не витримую цього. Всі пріоритети тільки навколо грошей, все тільки і про це. Здоровий глузд, принципи, традиції, сім’я, дружба, політика – це вже не рахується. Люди вже не володіють собою і розгубили свої ідеали». Бен каже, що проблема не від масової міграції, а від того, що Європа не може пережити зміну часів.

Але на фронті Бен покладається тільки на себе і свою здатність вижити. З часу підписання Мінських угод перемир’я ніколи не існувало. Обстріли ідуть постійно. На початку цього року знову посилюється протистояння на двох гарячих напрямках – Донецькому та Маріупольському.

Основним плацдармом українсько-російського протистояння був і досі залишається Донецький аеропорт та його околиці. Його звільняв український спецназ влітку 2014 року і після довгої героїчної оборони аеропорт було перетворено в руїни та українська армія відступила. Але на околицях продовжується позиційна війна. Місія спостерігачів ОБСЄ вже майже рутинно звітує про кількість обстрілів повздовж лінії фронту.

По обіді Бен та Алекс ідуть облаштовувати кулеметне гніздо. Багнюка в окопах чуть не по коліна. «Всі говорять про Кібервійну і хакерські атаки, а ми тут воюємо мов у Першу світову війну», – дивується Алекс. І дійсно, оборонні споруди української армії у районі аеропорту використовувалися у світову війну. Проте у Другу світову. Бен добре розуміє розподіл сил по обидві лінії фронту. І так як українська сторона не використовує артилерію, то у випадку масованої атаки Іванів їм доведеться лише тікати, впевнений Бен (він часто вживає слово «Іван», коли говорить про росіян по іншу сторону фронту). Навіть коли ситуація виглядає безвихідною, він не опускає рук. Він приїхав сюди воювати, як і його брати по зброї. І всіх їх об’єднує спільна ціль – вони хочуть зупинити російську агресію і Путіна в Україні.

Націоналістичні погляди Правого Сектору Бену та Алексу також не чужі. «Коли люди втрачають національну гордість і традиції – вони втрачають обличчя», – каже Бен. Алекс, який після 2.5 років служби в армії Австрії став дезертиром, думає так само. Також вони часто зляться на так званих «патріотів» а-ля Ляшко, 80% з яких вважають себе великими вояками та, насправді, часто просто мають довгий язик і нічого з себе не представляють.

Бен, син австрійсько-туніських батьків, в свої 25 років багато повоював і побачив світу. Він вірить у свою місію в Україні і хоче її якомога краще виконати. Він перфекціоніст і не сидить і хвилини без діла. Він завжди готує їжу, чистить зброю або перевіряє аптечки. Він настирливо пояснює всім побратимам, що зброю треба чистити кожен день після бойового чергування. І він має всі аргументи, щоб бути правим в цьому. Автомати Калашникова, якими вони воюють, мають не один десяток літ. Якісь куплені на чорному ринку, якісь захоплені в бою в терористів. Його грунтовність і перфекціонізм часто конфліктує з українською ментальністю: він дратується, коли побратими ходять по відкритій місцевості у зоні ураження снайперів противника чи коли місцеві люди ходять по небезпечних місцях біля лінії фронті, а потім шукають виправдання. Він також не переконаний, що його американські побратими добре підготовлені і загартовані. Він хвалить австрійську військову підготовку і каже, що всі плани американців з їхньою сучасною зброєю будуються на тому, що прийде підкріплення з повітря. «В них багато дорогої техніки і спорядження, камер нічного бачення і тепловізорів, але без них вони ніщо».

Недалеко від позиції, де розірвалася граната противника, американський побратим Чарлі чистить зброю. Бензином, зубною щіткою і ганчіркою. Ще кілька місяців тому він сидів у бюро в Каліфорнії. Він не вбачав в цьому будь-якого сенсу життя. Але на війні все навпаки. Він переконаний, що боротися це закладено у кожної людини в генах. «Коли приходить щось чуже і починає тебе знищувати, ти повинен боротися. Уявіть собі, щоби сталося, якби ніхто не зупинив Гітлера. Часом потрібно застосувати насилля, щоб зупинити такі речі».

5 різних персонажів з різними життєвими історіями. Алекс, наприклад, став дезертиром, тому що в австрійській армії він ніколи би не отримав можливість застосувати опановані навички. Американець з позивним Ковбой каже, що адреналін це найкращий наркотик. Своїми маленькими конфліктами і нечесними поступками він зруйнував своє майбутнє в армії США і поїхав закордон. Креґ відслужив 5,5 років в Іраці та Афганістані, та не зміг повернутися до цивільного життя вдома. Психічні післявоєнні розлади і стрес добивали його. Він їхав 28 годин через всю країну, щоб вбити свою дружину за те, що вона зрадила його з його співслуживцем. Цього не сталося і після сварки з його дружиною, він дав себе заарештувати не роблячи ніякого опору. Армія США одразу ж допомогла йому повернутися з тюрми на службу. Проте він не мав права бачити своїх дітей і зразу поїхав закордон. Він каже, що тут він живе своєю мрією. Він розказує про свою віру в Бога, про християнство та віру стародавніх вікінгів, рай і пекло, Валхаллу для воїнів і про те, чому Бог обрав саме такий шлях для нього. «Війна це балансування між дурістю і героїзмом», – каже Креґ.

Ці п’ятеро таких різних воїнів ведуть життя, яке незрозуміле для інших людей. Кожен з них має свої різні мотиви бути тут. У той же час вони не є найманцями. Вони не отримують грошей чи інших винагород. Вони воюють за хліб та воду, та найважливіше – за доступ до лінії фронту. Їм подобається те, що вони роблять і вони хочуть допомогти українцям у цій війні проти росіян – у війні, яка абсолютно не їхня.

Якщо б ця війна закінчилася або їм заборонили доступ на передову до бойових дій – вони поїдуть на нову війну. Можливо, в Сирію боротися проти бойовиків «Ісламської держави» або у Ємен воювати разом з хуситами проти саудів, чи у Південний Судан. «Якщо війна тут в Україні закінчиться для нас – ми поїдемо далі, на нову війну».

Ця війна перетворилася для них на найжахливіший конфлікт їхнього життя, який їм ніколи не виграти: війну із самими собою. «Я не маю коріння. Я солдат і це у моїй крові. Вдома я буду чорною овечкою, я розіб’юся сам об себе. Зараз мені нема що там робити», – каже Бен.

Проте рано чи пізно Бен хоче повернутися до цивільного життя, стати знову на «нормальний шлях». Але це перед усім через його надію, «Надію на те, що колись я зможу зрозуміти себе. Себе і все, що відбулося і відбувається навколо».

 

Сьогодні зранку бойовиками НЗФ було випущено не менше сотні снарядів та мін різного калібру по населеному пункті Зайцеве. Внаслідок сьогоднішнього ранкового масованого обстрілу із окупованих бойовиками Гольмівського, південного Зайцеве та Рум’янцево із застосуванням артилерійських систем калібру 152мм та 122мм і мінометів калібру 120мм і 82мм одну будівлю було зруйновано вщент, декілька – значно пошкоджено. Майже всюди на приватних садибах місцевих мешканців в Зайцевому спостерігаються численні свіжі воронки глибиною від одного до півтора метра та у діаметрі від 2 до 4 метрів.

 

Бої за Нікішино. Бійці 15 огпб 128 ОГПБр тримають оборону в зруйнованому селі, котре на 50% контролюється рашистами, а на інші 50 - нашими. Бої за цей н/п точилися лише між піхотою. Але одного дня Т-64БВ рашистів заїхав в село і почав подавлятии наші вогневі точки. Боєць з позивним "Седой" взяв РПГ та підбив танк. Щоправда він його не знищив, лише вивів з ладу на деякий час. Але практично ж одразу після того, як "Седой" випустив ракету з РПГ, танк вистрелив у відповідь. Від "Седого" нічого не залишилося. Коли стемніло, то сепаратисти евакуювали танк у свій тил. Чергова атака не вдалася, штурм було відбито. За декілька годин до бою "Седой" дізнався, що в нього народився син. Але він його так і не побачив.

 

Морской пехотинец на фоне ЗРК 9К35 «Стрела-10» ВМС Украины.