Російсько-Українська війна. Новини

Трошки тепла Східного Фронут. Юрій Величко©

 

Їхали козаки. Юрій Величко©

 

Полевой лагерь 25-ой ОАЭМБр ВСУ во время почти недельного боя за Шахтерск, лето 2014.

 

Прес-центр штабу АТО

Зведення прес-центру штабу АТО станом на 06:00 годину 20 січня 2016 року:

Вночі бандити знову обстрілювали наші опорні пункти, з метою спровокувати українських воїнів на вогонь у відповідь.
В районі Донецького аеропорту ситуація залишається напруженою. Ворог відкривав вогонь по українських позиціях неподалік Пісків. Опорний пункт сил АТО біля Опитного проросійські бойовики обстріляли з гранатомету, а біля шахти Бутівка бандити застосували міномет.
На Маріупольському напрямку українських воїнів, які тримають позиції неподалік селища Водяне, противник обстріляв з міномету та гранатомету.
Загалом протягом минулої доби зафіксовано 17 випадків, коли проросійські злочинці відкривали вогонь по позиціям сил АТО.

 

Вірний бойовий товариш. Юрій Величко©

 

За прошедшие сутки в секторе "Мариуполь" по позициям сил АТО произведено 5 обстрелов.

Обстрелы 19 января начались около 12 часов.
По позициям ВСУ в районе Водяного был открыт огонь из минометов калибром 120 мм. Позже в течение дня формирования "ДНР" произвели 4 обстрела из стрелкового оружия опорных пунктов ВСУ в районе Марьинки.
Обстрелы завершились в 22:00. Силы АТО 1 раз открывали ответный огонь.

 

Окупированный Антрацит и там шастают вертушки. И это не наши вертушки, это, простите, как?

 

Вчера в воинской части, которая расположена на территории поселка Приазовское в Первомайском районе, произошла трагедия.

26-летний рядовой погиб от огнестрельного ранения в голову.
По предварительной информации, военнослужащий совершил самоубийство. Что стало причиной такого поступка еще предстоит выяснить.

 

Роман Туровец

Зустріти серед мобілізованих справжнього суддю можна нечасто. Така вже особливість нашого суспільства.

– Так, суддя, а точніше – заступник голови господарського суду Житомирської області, – посміхаючись, відповів моє запитання Валерій Давидюк, – іноді товариші жартома називають «суддєю Дреддом».

На фото: зліва - Валерій Давидюк

Спойлер: Весь текст

48-річного десантника призвали на службу в березні 2015 року. До військкомату він йшов, не вагаючись. Потім полігон, півтора місяці інтенсивної підготовки і направлення в зону АТО – звичайний шлях десантника 95-ї аеромобільної бригади в умовах протистояння агресії. А невдовзі Валерію довелось пройти бойове хрещення.

3-го червня 2015 року, коли російсько-терористичні війська пішли в наступ на позиції українців у Мар’їнці, сили АТО за підтримки артилерії нанесли нищівного удару бойовикам і зупинили їх. А наступного дня, 4 червня, підрозділи 95-ї аеромобільної бригади отримали наказ провести зачистку міста. О 6-й ранку десантники підійшли до Мар’їнки.

– По два екіпажі «Спартанів» на кожну вулицю. Ми йдемо першими по-штурмовому, за нами – Нацгвардія проводить зачистку, – поставив завдання ротний.

По спині Валерія пройшов холодок – це був перший його бойовий вихід. І хоча підготовку на полігоні під Житомиром вони пройшли серйозну, хвилювання все ж таки було. Та коли десантники спішилися і пішли ланцюжком, прикриваючись бронею машин, про страх думати було ніколи. Валерій Давидюк стояв кулеметником на турелі. Бронемашини рухались вперед, а кулеметники «Спартанів» перехресно прикривали сторони вулиці. Далися взнаки тренування, які постійно проводилися напередодні. Якщо проґавиш бойовика на даху чи на верхніх поверхах будівлі – загинеш сам і хлопців підведеш. Цю науку Валерій вивчив досконало. Тому крутити головою і слідкувати за кожним рухом на вулиці треба було ретельно.

Штурмові групи рухалися повільно. Бійці Національної гвардії, що йшли позаду, заходили у двори, перевіряли будівлі й підвали, тому десантникам не можна було відриватись від груп, що проводять зачистку. Іноді справа і зліва лунали одиночні постріли бойовиків, короткі черги з великокаліберних кулеметів, але у безпосередній контакт вони з українцями не вступали.

Близько трьох кілометрів центральною вулицею українці йшли майже 4 години. Від напруження у Валерія змокла спина, хотілося пити та відірватись від кулемета він не міг – десантники підходили до центру Мар’їнки, де, по даним, закріпились бойовики. До цього часу ніякого опору наші бійці не зустрічали.

На підході до будівлі райвідділу міліції звідти у десантників раптом полетіли гранати й зчинилася шалена стрілянина.

– Кулеметник, бий по вікнам, ..ля! – голосно гаркнув хтось поруч.

Він дав довгу чергу по вікнах другого поверху. Бойовики затихли на кілька секунд і знову почали поливати українців вогнем. Стріляли вони хоч і не зовсім прицільно, проте грамотно – з глибини приміщень, а ще періодично міняли позиції, переміщуючись з поверху на поверх. Відчувалось, що бій ведуть не вчорашні «трактористи» і «шахтарі».

Поки Валерій прикривав своїх, штурмова група підійшла впритул до будівлі. Але увійти до райвідділу не змогли – на вході стояли міцні двері. Кувалда не допомогла і ситуація почала затягуватись. Так само не допоміг й постріл з гранатомета – бойовики тільки активізувались і відповіли щільним вогнем. Тоді були поранені старший екіпажу «Спартану» і помічник кулеметника, товариш Валерія.

Раптом по радіо почувся голос ротного:

– Хлопці, вам на допомогу йде «коробочка»!

Потужний постріл танку розніс двері на друзки. Ще два постріли завершили справу – нацгвардійці увійшли до райвідділу й зачистили його. Група бойовиків була ліквідована і десантники пішли виконувати завдання далі.

– Коли закінчився бій, я поглянув на годинник. І здивувався, бій тривав близько трьох годин, а для мене він пролетів швидко. Ось таке воно було, моє перше бойове хрещення.

 

ОБСЕ заявляет об обстреле Коминтерново, но не назвали виновных.

Об этом указано в отчете ОБСЕ.
«Ситуация вокруг Коминтерново остается напряженной. Во время пребывания в поселке Специальная мониторинговая миссия слышала 12 неопределенных взрывов между 10:21 и 10:30 в районе юга и юго-запада от места расположения наблюдателей», - указано в отчете организации.

 

Мужыки из этого дома включили принцып - Моя хата с краю,ни чего не знаю, или -Это не моя война воевать не пойду, под бабской юбкой отсижусь,или - Вот когда постучится в мой дом война вот тогда и пойду на фронт. Ну и накаркали она и постучалась.
Украинцы выключайте косаря, типа у меня дети кто их кормить будит. Подумайте лучше как вы им в глаза после войны смотреть будите. Со мной сейчас служит много Одесситов у нескольких небыло срочки и 8 человек приняли присягу за день до отправки, у нескольких по трое детей,многие по второй ротации, многим уже за пятьдесят..Много среди них русских (некоторые даже не говорят на Украинском языке), есть молдоване, есть болгары и даже несколько цыган но все они подписали контракты ,со словами Родину нужно защищать с бабами и детьми потом разберемся. Вот НАЦИЯ воинов. Вот будущий оплот нашей ДЕРЖАВЫ. Берите с них пример и у нас все получится.

 

Сапери АТО знешкодили 49000 мін і вибухових пристроїв, розмінували 80 об'єктів,розчистили 1000 км автодоріг та колій.