Російсько-Українська війна. Новини

Роман Доник

Россияне завезли в "военторг" оборудование, позволяющее перехватывать управление над БПЛА. Есть потери. Перехватывают как крылья, так и коптеры. Естественно, что все беспилотники "гражданские". Других у нас нет.
Уводят и садят. Как в ручном режиме управления, так и летящие по точкам.
Просто информация к размышлению. Особенно тем, кто летает на других участках. Пока р-н ДАП. Но это к сожалению, пока.
16.01.2015 Подразделения РЭБ ВС РФ впервые отработали перехват беспилотников. В январе около 100 военнослужащих и около 20 единиц техники Восточного военного округа тренировались в Бурятии. Учились работать с комплексом «Борисоглебск-2". Это то что официально известно. Что там было еще, нам не ведомо.
Что-то слишком много Бурятии в Украине и вокруг нее.
Не хочу ничего предполагать, но боюсь, что это не обкатка "технологии".
Вряд ли у них хватит ресурсов в открытую делать всю линию фронта, поэтому возможно что-то прячут именно в этом районе.
Мы все понимаем, что рано или поздно все равно начнется очередная большая война.
Хоть все уже и настроились на какое-то непонятное решение вопроса. типа рассосется.
Не рассосется.
Кстати, если это кстати, если в ближайшее время ударят с Горловского направления, то там можно просто брать и расстреливать тех, кто отвечает за оборонные сооружения. без суда и следствия. Слишком явные и очевидные про@бы в том вопросе.

 

«УСУНЬТЕ ВІД ВЛАДИ ВСІХ РОСІЙСЬКИХ ШПИГУНІВ» - АФГАНСЬКІ МОДЖАХЕДИ УКРАЇНЦЯМ.

«Дійте по-партизанськи і приберіть від влади всіх, хто за Росію, і колишніх комуністів» – екс-командир афганських моджахедів.
Однобічне перемир’я з відведенням важкої зброї, що привело до загибелі тисяч бійців, мирних людей та втрати значної території Донбасу, віддача ворогу Донецького аеропорту, Дебальцевого, «демілітарізація» Широкиного, намагання за допомогою Збройни ЗС РФ знищити добровольчі батальйони в Іловайському котлі, ЗСУ знищити ДУК «Правий сектор», ДБ «Айдар», «Азов», «Дніпро-1»…, відведення їх з поля бою, дебільні спроби виправдати свої злочини та зганьбити перед громадою ДУК ПС, ДП «Азов», «Айдар»…, шляхом брехні, умисних вбивств (Сашка Білого та інших патріотів), катувань та тортур добровольців, щоб навісити на них всі злочини, скоєні в Україні…
Скільки ще необхідно навести фактів, що беззаперечно
свідчать про те, що це «сало в шоколаді» є найлютішій ворог України та Українців (цінічних Бандерівців) – боягузливий, злісний, підступний та підлий?
Скільки ще нам буде нахабно брехати свинорила свита цього зрадника та він сам?
Скільки ще буде розстріляно наших беззбройних патріотів на передовій з «відведеної» зброї під час чергового «перемир‘я»?
Скільки ще ця свинорила камарілья збирається віддати на поругу людей та наших земель карлику-садисту?
CКІЛЬКИ…? СКІЛЬКИ…? СКІЛЬКИ…?
Єдиною силою, стримуючою агресію Путіна були, є, та будуть добровольчі батальйони (ЗСУ, повністю підконтрольні зраднику Порошенко та виконують його злочинні накази). Саме тому, це «сало в шоколаді» намагається знищити добровольців.
ВІЙНУ МОЖЛИВО ТА НЕОБХІДНО ЗУПИНИТИ!!
Щоб перемогти злобного карлика, необхідно спочатку перемогти його ставленика – Порошенко (Фірташ під присягою суду лише підтвердив очевидне). И це необхідно робити Українському народу негайно!
Що стосується фронту:
Зараз ворог, готуючись до наступу передислокує війська, підвозить до складів зброю, ГСМ…
Це дає можливість знищувати його на марші, виманюючи решту ворога з укріплених позицій, знищувати техніку, склади, штаби…
Україна у всі часи славилася саме добровольцями, які неодноразово перемагали ворога на зло своїм й чужим генералам.
До найбільш ймовірного наступу ворога залишилось 2 дні. Вважаю, що цього часу достатньо для того, щоб нанести йому критичні втрати в живій силі, техніці та знищити усі склади.
Необхідно всі, що є в розпорядженні МВС, СБУ, ЗСУ, НГУ та саме головне у добровольчих батальйонах диверсійно -терористичні групи та розвідгрупи направити в тил ворога для позбавлення боєздатності його в/ч . Це зупинить не тілько його наступ, але й саму війну.
Афганський народ виграв війну у Москви саме шляхом партизанської війни. Моджахеди радять Українцям позбутися усіх зрадників у владі та армії. Тільки це та
жорстка партизанська війна приведе до перемоги над фашистською Росією.
СЛАВА УКРАЇНІ!

 

Рашистская речка рванула.

 

Рашисты засветили на Донбассе "Град-П". В украинской армии таких нет.

 

Рашисти повернули не туди.

 

С 00.00 и до 15.00 11 мая позиции сил АТО подверглись обстрелу 4 раза.

Как отметил пресс-секретарь сектора "М" Дмитрий Горбунов, на приморском направлении зоны АТО сегодня, по сравнению со вчерашним днем, заметно уменьшилось количество обстрелов и их интенсивность.
Боевики использовали только стрелковое оружие. Один раз был обстрелян Чермалык и три - Широкино.
"Все обстрелы были кратковременными и носили демонстративный характер", - отметил Горбунов. Сократилось, по сравнению со вчерашним днем, и количество полетов беспилотных аппаратов над зоной АТО. Если 10 мая военные зафиксировали пролет 13 беспилотников, то сегодня он был один. Аппарат был замечен над поселком Талаковка.

.

 

Капітан Прайс

Сегодня ночью, с помощью штурмовой группы батальона Донбасс зачищен н.п. Комминтерново (около Мариуполя). Далее зашла НГУ. Слава Украине!

 

Ровеньки. 09.05.2015. Дети несут портреты погибших рашистов. Некоторые даже не скрывают улыбки на лице.

 

Rustam Tashbaev

Рустам Ташбаєв. 11-го травня 2015 року.

Звернення до Української Нації.

Я звертаюсь до найкращіх синів та доньок України у цей важкий для країни час.

Вже рік триває війна, у котрій ми виступаємо на стороні Світла і нас оточують сили Темряви. Ці сили змусили людей вийти на Майдан. Ці сили знехтували добропорядністю та захопили наші території. Ці сили беруть реванш у країні та активно або ж пасивно знищують нашу патріотичну еліту по-зрадницькому завдаючи удар у спину. Вони своєю діяльністю доводять людей до збіднення та грабують усе, на що тільки дивляться їх безсоромні очі.

Люди, замістивши собою та своєю самопожертвою функції Держави, волонтери та добровольці, патріоти та небайдужі - на чей час вже критично виснажені. Сили Темряви, зовнішні та внутрішні зробили усе, щоб принизити їх бойовий патріотичний дух та звести багато неймовірних зусиль нанівець.

Але коли на вас накочується хвиля відчайдушньої безпорадності, зневірення у перемозі Добра над Лихом - подивіться в, чи пригадайте, очі нашіх українських дітей. Та слова державного гімну. Це надасть вам сили пройти або проїхати ще більшу відстань, завантажити ще один пакунок, відкласти у сторону рoзваги та надати допомогу, діслати ще один набой у зброю.

Я знаю що сили та гроші вже вичерпуються. Я розумію що розачарування стоїть прямо за вашою спиною і вже торкає ваше плече. Але не втрачайте надії, бо революція ще не закінчена. Ії не дали закінчити сили Темряви своєю агресією, своїми порожніми обіцянками. Своєю ненавистю та зневагою до простих людей. Своєю безмежною жадібністю. Своїм звірячим садизмом з боку деяких представників правоохоронних органів.

Ми зараз перебуваємо на проміжній станції. Нам треба дозаправити наш потяг, відчепити порожні вагони, що вчепилися мертвою хваткою після Майдану, та консолідувати наші сили та наміри.

Революцію буде завершено. Бо це наш обов'язок перед загиблими за сотні років та нещодавно. Це наш обов'язок перед ні в чому не повинними дітьми. Ми не залишимо їм ту купу лайна, що несчисленна армія "експертів", "профессіоналів" та політичних "діячів" залишила нам. Вони повинні піти геть та ніколи більш не впливати на майбутьнє наших дітей!

Революцію буде завершено бо наявні усі необхідні для цього протиріччя між народом України та колективним "менеджментом" що поводиться як дурень та боягуз.

Революцію буде завершено тому, що їм наплювати на надії та побажання окремого, так званого "пересічного" громадянина України.

Я закликаю вас, нащадки вільної козацької нації, забути про ваші взаємні непорозуміння. Почати спілкуватися з як найширшим колом патріотів своєї країни. Залучайтесь до лав Українського Козацького Війська, "Правого Сектору", добровольчих батальонів, та других політичних, військових та громадських організацій! Не беріть справу покарання на себе, не реагуйте на провокації! Не дайте силам Темряви дуже зручний для них привід заточити вас у в'язницю або знищити! Будьте розумними і оцінюйте людей, потенційних товаришів у боротьбі - за їх патріотичні вчинки по факту, а не за зовнішність, національність або чутки, що не мають явного доказу. Позбавтеся цієї звички лаятися за побитий горщик! Бо можна РАЗОМ виготувати новий та ще кращий!

Також пам'ятайте кожної миті що сила Темряви - у розсіювані Світла. Коли Світло збирається у потужній промінь - Темрява відступає.
Це повинно стати вашою мантрою, повторюйте це щоденно, будь ласка. Та дивіться на таких же патріотів як ви другими очима. Вибачайте один одного за дрібниці. Не давайте Темряві задовольнити безмежний апетит та з'їсти вас одне за одним.

Тримайте свої очі розплющеними та уважно слухайте. Бо дуже скоро смолоскип визволення нації буде піднято. І ваша справа - не дати йому загаснути завдяки вашій неуважності, байдужості або викривленню подій засобами інформації, що є на озброєнні олігархічно-феодального ладу.

Не витрачайте свої здібності на пусті балачки про ТИСЯЧУ ПРИЧИН, ЧОМУ НІЧОГО НЕ МОЖНА змінити на краще. Думайте та обговорюйте ОДНУ ПРИЧИНУ, чому це ЗРОБИТИ ПОТРІБНО. Бо однієї досить, щоб переважити ту тисячу.

Слава Нації!

 

Заступник військового комісара: Ви не уявляєте, як важно дивитися в очі матері, у якої загинув син.

Заступник обласного військового комісара у Запорізькій області напередодні відправки на службу у зону АТО розповів про те, що його спонукає йти на війну, та що він відчуває, коли дізнається про смерті бійців. В інтерв’ю УНН полковник Михайло Логвінов розповів про свій професійний шлях та труднощі на ньому, про роботу у військкоматі. І звичайно, висловив свій погляд на конфлікт у Донбасі та перспективи його вирішення...

Розкажіть трохи про себе, чому вирішили бути військовим?

У 70-ті роки, коли я навчався у школі, було дуже престижним служити в армії. Зокрема батько був військовим. Він – ветеран Великої вітчизняної війни. Свого часу навчався у авіаційній школі тут, у місті Запоріжжя. Це були 39-41 роки. Потім, коли німці підійшли до Запоріжжя, авіаційну школу було евакуйовано до міста Омськ (Росія). Він там ще майже три роки навчався. Згодом був командиром літака – пікіруючого бомбардувальника Пе-2. Я також обрав військову професію. Вступив до Сімферопольського вищого військово-політичного училища. Після навчання я одразу молодим лейтенантом поїхав служити до Забайкалля в навчальну частину, де проходив службу. Потім після землетрусу у Вірменії 7 грудня 1988 року я був направлений у складі зведеного батальйону до Вірменії, де виконував урядове завдання із ліквідації землетрусу. Так сталося, що після розпаду Радянського Союзу я приїхав додому, на Запоріжжя. Прийняв присягу на вірність українському народові у 1991 році, далі служив у 55 окремій артилерійській дивізії.

Зараз звичайні солдати, які беруть участь у бойових діях, скаржаться на своїх керівників, багато з яких про військові дії читали тільки у підручниках. Чи воювали Ви раніше?

Так. У 88-91 роки на Кавказі почалась, будемо казати, національна ворожнеча між Вірменією, Азербайджаном - Нагірний Карабах. Безпосередню участь у цих бойових діях брали військовослужбовці тодішньої радянської армії. Я пам’ятаю ці роки, коли весь Кавказ горів і тоді вже ми побачили, що у недалекому майбутньому Радянський Союз розпадеться. Війна на Кавказі залишила на мені відбиток. Національні відносини я побачив на власні очі: як люди вбивали одне одного. Ми були живим щитом між двома народами. Ми з Вірменії вивозили азербайджанців, а з Азербайджану – вірменів. В нас кидали каміння, прокляття в нашу адресу, – коли ми їхали у Вірменію або Азербайджан.
...Моя служба – все моє життя. Я все життя віддав війську. Я дуже радію, що в мене двоє синів, вони також зі мною були на Кавказі, і також стали офіцерами ЗС України.

Тобто у Вас династія?

Так, один син майор, другий – капітан. Вони служать у 55-й окремій артбригаді. Коли я приходжу у бригаду, в мене завмирає серце. Там пройшли мої кращі роки, там служать мої сини. Сини були в АТО – під Дебальцевим, Донецьком, Маріуполем – бачили смерть… Мені не соромно за них...

Чи змінилась обстановка у військкоматі після військових дій на Донбасі?

Так. Військовий комісаріат у березні 2014 року приступив до виконання державного завдання. Ми провели чотири мобілізації, призвали п’ять з половиною тисяч запоріжців. На жаль, 77 осіб загинули. Ви не уявляєте, як важно дивитися в очі матері, у якої загинув син. Я буваю на кожних похоронах. Мені боляче говорити слова вдячності… Події 2014 року змінили все. Це змінило наш повсякденний уклад. Я пам’ятаю, були і блокування наших військкоматів. Пікетували цю будівлю, "мінували". Було важко. Ви, мабуть, самі побачили, нас охороняють. Деякі військові не витримали. Один капітан, Валентин Воронов, став дезертиром. Поїхав у відпустку в Крим з дружиною і не повернувся. Є і такий офіцер. Є дезертири і серед солдатів. Проти них порушені кримінальні справи. Ми зрозуміли, що в Україні ведеться вітчизняна війна проти російської агресії. На території Запорізької області є п’ята проросійська колона, вони намагаються зірвати нашу діяльність. Але головне – захистити країну! Я певен, ми переможемо.

Вас називають військовим спікером, ви маєте відправляти солдат, інколи, на смерть…І маєте повідомляти батькам про ці смерті. Що Ви відчуваєте у цю мить?

Складно відповісти… Коли вперше загинув в Криму запорізький військовий, я поїхав на похорони. Я виступав на похоронах, дивився в очі дружині, батькам, – було дуже важко… Потім, коли загинув Сергій, солдат 79-й бригади, якого я відправляв з військомату… Михайло, Льоша, Діма... - я знаю всі ім'я, прізвища. Коли загинув Льоша Циганков під Маріуполем, я приїхав на похорони, там була дружина. Вона сказала мені "Як? Він мав служити 45 діб, а служив 120 діб і загинув"… Як я мав їй відповісти? Як сказати дружині? Сльози в очах! Ну… я бачив багато смертей у Вірменії, проте коли гинуть земляки, дуже важко. Треба щось казати батькам.
Спочатку мені було важко розмовляти з військовими, в мене питали, як вбивати своїх братів. Але я кажу, що на Донбас прийшли вороги, ми маємо захищатись. Ми не прийшли в Краснодар, ми на своїй землі! Ми йдемо захищати свою землю. Якби не було підтримки "ДНР" Росією, українська армія розбила б їх за два тижні.

Минув рік з початку АТО, але Ви вирішили поїхати на війну саме зараз. Чому так?

В мене є обов’язки. Я маю проводити мобілізацію. Ми провели чотири черги мобілізації. Це не проста справа, я мав це робити. Мабуть, історія поставить крапки над "і". Військові комісари зробили дуже багато, щоб зупинити агресію Росії. Вже настав час використати свій досвід на практиці. Я хочу сам зрозуміти, як наші діти захищають Донбас від російських військ. Кожен офіцер повинен пройти зону АТО – від лейтенанта до генерала. Тому що йде війна. Справжня війна. Це мій вклад в перемогу.

Чи можливо порівняти ті війни, які Вам довелось пройти, з війною на Донбасі?

Війна різних народів – вірмени з азербайджанцями – це одне. У нас Росія напала! Це загарбницька війна – зовсім інша ситуація. Ми маємо підняти все населення на боротьбу. В нас дійсно війна. Застосовуються "Смерч", інша важка зброя. У Вірменії я пам’ятаю "Гради", але так масово – ні! Зараз у нас справжня війна двох держав. Йде неоголошена війна. Всі знають, Росія напала на Україну. Росія поставила "ДНР", "ЛНР" сотні одиниць артсистем, бронетехніки. Це війна проти українського народу.

Чи можливий мирний шлях вирішення конфлікту на Донбасі?

В Росії профашистський режим Путіна. Якби не було підтримки "ДНР" Росією, українська армія розбила б їх за два тижні. Наприкінці серпня ми могли звільнити Донецьк, однак вторгнення регулярної армії Росії призвело до справжньої війни. Але українська армія непереможна... я впевнений, що нашу країну ніхто не загарбає, тим паче наш північний сусід і так званий "старший брат". І вони вже це точно знають, тому що наш військовослужбовець захищає. І знають, що таке український солдат, – це найкращий солдат у світі. Про це казали і генерали Північно-Атлантичного блоку НАТО, коли наші військовослужбовці брали безпосередню участь у миротворчих операціях, ще у 90 роки.

Михайло Олександрович відправиться у зону бойових дій через декілька днів після Дня Перемоги, проте куди і на який час – офіцер умовчує.
http://www.unn.com.ua/uk/publicatio...-divitisya-v-ochi-materi-u-yakoyi-zaginuv-sin

 

Там видео удалили, вот, что это быдло вякает:

 

Командующего парадом «ДНР» в Донецке разыскивает за мошеничество МВД России.

Один из лидеров сепаратистов "ДНР" - "заместитель министра обороны" Сергей Великородный - в Москве находится в розыске по ст. 159 ч.4 УК РФ "мошенничество, совершенное организованной группой лиц или в особо крупных размерах".
Так, ресурсы сепаратистов отмечают, что Великородный руководил "парадом" в Донецке 9 мая, является "полковником" и "добровольцем из России, воюет с первых дней, еще со Славянска".


Вместе с тем на сайте главного управления МВД России по Москве еще с августа 2012 содержится информация об объявленном в розыск Сергея Николаевича Великородный по ст.159 ч.4 УК РФ.

http://petrovka38.ru/document/23906
http://www.62.ua/article/823090