Російсько-Українська війна. Новини

Екс-голова Пентагону: Путін хоче анексувати і схід України

Президент Росії Володимир Путін захопив Крим з допомогою військової сили і цього ж прагне на сході України.
Про заявив колишній міністр оборони США і колишній голова ЦРУ Леон Панетта в інтерв’ю чеському інформаційному каналу ČT24, повідомляє "Радіо Свобода".
Американський фахівець вважає, що вже на самому початку конфлікту потрібно було Путіну сказати, "що він не може використовувати агресію, щоб захоплювати території".
Панетта додав, що на "погрози, які спрямовує Володимир Путін не тільки проти України, але і проти інших, потрібно діяти швидко, діяти так, щоб можна було такий тип агресії зупинити".
На його думку, тому так важливо, що Захід запровадив санкції щодо Росії, "хоч це і тривало довго".
Якщо в Росії хочуть торгувати з іншими країнами, економічно їм допомагати, чи бути членами міжнародної родини – будь ласка, сказав Панетта.
"Однак якщо вони хочуть тільки винищувати, захоплювати землі інших держав, тоді ми їх зупинимо", - заявив він.
На думку Панетта, час, коли здавалося, що "холодна війна" позаду, минув – виглядає, що маємо нову главу "холодної війни".
Колишній міністр оборони США і колишній голова Центрального розвідувального управління (CIA) Леон Панетта взяв участь в міжнародній конференції "Дні США та Європейського союзу", що відбулася в Празі.
За повідомленням чеських ЗМІ, у своєму виступі на конференції Панетта закликав Захід надати військову допомогу Україні.



Путін взяв курс на продовження війни

Після малоуспішного для себе Міланського вояжу господар Кремля прийняв рішення все-таки продовжити міжнародну розмову з позиції сили і віддав команди своїм бойовикам нанести артилерійські удари по Донецьку, свідомо зачепивши "Донбас-Арену", пише Микола Фельдман в Обозревателі.
Вибухи в Донецьку можна розцінювати, як спробу створити собі сильну позицію через внутрішній тиск на офіційний Київ з боку Ахметова. З урахуванням того, як виглядає сьогодні Донецький аеропорт, точкове нанесення збитків "Донбас-Арені" дуже схоже на погрозу. Мовляв, сьогодні улюблене дітище головного українського олігарха ще можна буде відновити, але якщо завтра позиція Порошенка істотно не пом'якшиться, то післязавтра об'єкт вже може не підлягати відновленню.
Позиція Порошенко на міжнародній арені сильна, він дозволяє собі мову ультиматумів. Навіть постійне недотримання перемир'я не міняють його позицій. Навіть зміна міністра оборони не послабила, а тільки раптово посилила Порошенка. Значить, необхідно задіяти останні аргументи для внутрішнього тиску. Серед цих останніх аргументів - особисті інтереси Ахметова. За логікою Путіна багатющий олігарх занадто мало старається для ослаблення позицій Порошенка. "Опозиційний блок" навряд чи зможе пройти у Верховну раду, а це значить, що Кремль навіть не матиме своєї фракції.
Сьогоднішні руйнування Донецька та окремо "Донбас-Арени" - це, схоже, останній привіт Ахметову. Відсутність прогресу завтра за результатами цього сигналу - це повноцінна атака на Маріуполь, це повне руйнування Донецька, в тому числі символічне показове знищення "Донбас-Арени", це курс на повне знищення найважливіших активів Донбасу, серед яких, поза всяким сумнівом, "Азовсталь" .
Таким чином, престарілий диктатор показує, чим він, на його думку, відрізняється від бабусі Меркель. Дідусь хоче сказати, що має яйця і дуже довгі зовнішні статеві органи. Цим і продовжує мірятися з усім світом.
Висновок один. Домовленості найближчим часом досягнуті не будуть. Ціна на нафту продовжить падіння, а Путін буде наполегливо дертися в той кут, в якому його вже дуже скоро будуть мочити всі, кому не лінь. Як терориста в сортирі.

 

Министр обороны Украины констатировал проблемы с обеспечением военнослужащих.

На сегодняшний день в украинской армии существуют проблемы с обеспечением военнослужащих всем необходимым в связи с приближением зимнего периода. Об этом заявил министр обороны Украины Степан Полторак в эфире 5 канала во вторник вечером.
"К сожалению, с обеспечением Вооруженных сил Украины есть проблемы, потому что нам нужно успеть одеть людей. Это связано с тем, что с опозданием были приняты административные решения. Это связано с тем, что та система, которая была создана в ВСУ, в Министерстве обороны, не позволяла быстро принимать решения, а страдает солдат", – сказал он Полторак.
Министр также сообщил, что уже принят ряд решений, обеспечивающий военнослужащих всем необходимым. "Наша главная задача – чтобы люди на передовой в первую очередь получили форму. Мы приняли ряд решений, которые обеспечат их в ближайшее время. Это будет сложно, потому что время упущено. Я прошу, чтобы солдаты, которые находятся на передовой, понимали, что мы делаем все возможное, и мы это обязательно сделаем", – заверил Полторак.
http://news.bigmir.net/ukraine/8537...oval-problemi-s-obespecheniem-voennoslyjashih-

 

Sergei Loiko
СТАЛИН-FUCKING-ГРАД

 

ОБСЕ: Буферную зону также будут контролировать военные РФ и Украины.

К патрулированию буферной зоны на Донбассе будут привлечены представители Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе, провозглашенных республик, украинские и российские военные. Об этом говорится в отчете наблюдательной миссии ОБСЕ.
"Представители миссии встретились в Луганске с командующими двух секторов Совместного центра по контролю и координации (за режимом неприменения оружия). Те рассказали, что у них нет четких инструкций о начале патрулирования, но им было сообщено, что патрули планируется формировать в составе российского офицера, украинского офицера, представителя ЛНР и наблюдателя ОБСЕ", - сообщается в отчете, передает ТАСС.
Также уточняется. что "собеседники настаивали на использовании автомобилей организации, однако наблюдатели объяснили, что транспортировка на них кого-либо, кроме членов миссии, запрещена, и что мандат не предусматривает руководство патрулями Совместного центра".
http://mignews.com.ua/sobitiya/inukraine/4030554.html

 

Во время "большого взрыва" в Донецке.

 

"Укринформ.

Денисова утверждает, что бойцам в зоне АТО платят не менее 6 тысяч гривень
По словам Денисовой, правительство приняло решение и вдвое повысило денежное обеспечение военнослужащих, относящихся к разным воинским формированиям и находящихся в зоне АТО, поэтому в настоящий момент менее 6 тысяч грн они не получают."


То скоро - чи то вже таке настало ? Хто підкаже з обізнаних побратимів ? Маю безпосередній інтерес та зацікавленість . А мо то взагалі неправда ?

 

По 22 БТО - правда.

 

По 80 бригаді - теж правда, але з запізненням в місяць... Рядовий за учебку отримує 3 тис., в зоні АТО - 6 тис.

 

Насколько я знаю от товарища, который сейчас там, то младшим офицерам, со всеми надбавками, выходит в районе 9. Солдатам и старшинам чуть меньше.

 

Бои под Иловайском: рассказ автоматчика батальона «Днепр-1».

Прошел Иловайск. Прошел Майдан. Самое страшное впереди – выборы в ВР... Артем Кравченко. 24 года. Окончил Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта им. ак. В.Лазаряна...Их было 15 человек. Их называли «Учебная группа». Прямо с полигона их выдвинули на Иловайск. 4 человека погибли. Еще трое считаются пропавшими без вести – учитель истории Юрко из Донецка, учитель русского языка Славко из Снежного и тренер по боевому гопаку Максим из Желтых Вод, с которым Артем и пришел в батальон. С Артемом был «Днепр-1», 93 бригада, «Донбасс», «Миротворец», «Херсон», «Свитязь», «Франкивськ». Артем пошел «туда» 17 августа. Уже 29 августа была команда отступать. Артем был ранен, попал в плен. 31 августа спасен...
В первый же день погибло 2 человека, еще 3-е были ранены. При этом второго 200-го удалось забрать только через 7 дней – при наступлении на Иловайск с другой стороны города. Это была разведка боем. 100 бойцов, два БМП, один танк. Засада. Когда по нашим начал работать «Град», пришлось отступить назад в лагерь – в Старобешево.
Второй день – неприступный Иловайск. Дошли вместе с «Азовом» до блокпоста: одним команда брать церковь, Артему с товарищами – дом. Начался минометный обстрел, наступление было прекращено. В ту ночь был приказ занять круговую оборону и ночевать на передовой – в подвалах, секретах. К обеду следующего дня у «Азова» уже было пару 200-х. Подтянулся «Шахтерск».
На 3-й день в обед все повторилось снова... Минометный обстрел усилился – били прицельно, с разных сторон. Наши снова отступили на Старобешево.
Уже в лагере пришел командир – Юрий Береза. Он сказал: «Донбассу» нужна помощь. Отступать нельзя. Кто не хочет, может не идти». Перед ним стояло человек 70 «Днепр-1». 9 отказались. Остальные выполняли приказ до последнего.«Азов» и «Шахтерск» не пошли.
А я увесь час стояв і думав: “Чим я кращий за “Донбас”? Їм допомога потрібна. У мене є наказ. Я вірив, я хотів вірити керівництву. І відкидав, відчайдушно відкидав усі балачки про зливання батальйонів.
На 4-й день Артем вошел в Иловайск. Дорогу контролировала 93-я бригада, среди их бойцов Артем встретил друга из Верховцево... Игорь позже попадет в плен к чеченцам. Вшестером на БТР и Оке они будут прорываться к своим. Впереди зеленка — позади зеленка. Остановятся, не зная куда идти. В этот момент сзади появится гранатомет. И спереди появится гранатомет. В плену Игорю будут угрожать срезать со спины татуировку — Герб України, но вскоре обменяют на военнопленных.
В Иловайске каждый следующий день был похож на предыдущий. Монотонные, одинаково-опасные дни... Постоянное ожидание чего-то – врага, техники, подмоги. Наряды, секреты, патрули, зачистка домов — пустые, брошенные жилища. Если нужна была огневая поддержка, Артем выезжал на пикапе с АГС...
В одном из домов Артем нашел больную пожилую женщину – ее закрыли снаружи, дверь была сцеплена велосипедной цепью. Ей поднесли воду, она жадно и долго ее пила.
"Коли я був у полоні, росіяни мене постійно запитували: “Чому ви прикриваєтесь дітьми? Чому ховались у школі?” Я пояснював їм, повільно і довго — ми закріпились у школі, бо спочатку там була база ДНРівців. Вони звідти по нам стріляли. Спочатку ми вибили звідти сепарів, потім закріпилися там. Це уже не була школа на той момент".
24 августа Артем пошел в наступление – именно в ту часть города, где давал свой первый бой. В этот же день бойцы отыскали товарища, погибшего в первый день наступления. На очищенной территории нашли портреты путина — долго смеялись. Правая сторона Иловайска теперь была под нашим контролем.
"Усе було добре, аж поки нам не сказали, що ми в оточенні. Артилерія нас обстрілювала постійно. Перевага в артилерії була на їхньому боці десь 4:1. Працювали міномети, “Град”, “Ураган”. Нас обстрілювали принаймні по 4 рази на добу. Здавалося, це ми — повстанці і воюємо проти регулярних частин. 25-26 числа почалася паніка. Не тотальна, ніхто не тікав. Просто читали Інтернет і розуміли до чого йде. Усі частини відійшли аж до школи. Кожного дня було по кілька 200-х. Я собі постійно повторював: “Треба вижити. Треба вижити”.
28 августа бойцам сообщили, что их будут выводить. Все были счастливы. По имеющейся информации – им дали время до 22:00. Некоторые знали об этом уже в обед...к 17:00 все уже были готовы ехать домой. Но никто никуда не поехал.
Приказ был выдвигаться в 5 утра 29 августа. Возле каждого села колонна удлинялась, расширялась, росла, поглощая всю новых и новых людей и технику. Приблизительно в 6 утра начала поступать информация, что русские требуют, чтобы наши солдаты опустили флаги, опустили оружие, бросили и не минировали технику. «Днепр-1» на эти условия не пошел.
Я увесь час думав: “Якщо помирати, то зі зброєю.” Так же? Так?
Вскоре начался первый минометный обстрел, но не прицельный. Микроавтобус, на котором выезжал Артем, был поврежден и раньше, поэтому не выдержал — и попросту остановился.
Хаос. Артем перепрыгнул в желтый «Богдан» – это был “Миротворець” і “Херсон”. Подобным образом поступили все бойцы.
Колонне дали уйти вперед, и она оказалась между несколькими линиями засад. По нашим открыли огонь. Подбитые машины останавливались, переворачивались, из-за них останавливались другие и сдавали назад.
"З мого автобуса всі повистрибували. Ми лишилися з бійцем удвох. Я дивлюсь у нього на шиї вервечка з Майдану і тому кричу йому: “Не бійся! Прорвемося!”. У цей момент куля влучила йому прямо у спину, а мені — в плече.
Оніміння. Шум в руці, якесь дивне бовтання. Я заскочив у пікап “Дніпро-1”, але їхали ми не довго. Один потужний вибух і я побачив друга Богдана уже біля колеса. Я підбіг до нього. Він був ніякий. Якраз у цей момент я отримав ще 2 кулі".
Артем отползал..., а за ним взрывались боекомплекты наших парней. Его засыпало осколками. Какое-то время длился бой, за которым наступила абсолютная тишина. Артем мечтал, чтобы наступила ночь. Было очень жарко, мучила жажда и хотелось укрыться в темноте.
Долез до кустов, там встретил 2-х бойцов. Они обещали помочь, но сразу после этого стали ехать колонны россиян. Большие, огромные, с техникой. Ребята, не долго думая, забрали аптечку и убежали. Обещали вернуться. Через полтора часа стало ясно, что не вернутся. Позже, уже в Днепропетровске они сказали, что Артем погиб. Но он не погиб.
В любой непонятной ситуации, притворяйся мертвым. И Артем притворялся. Мимо него шли колонны русской техники – по 8-10 единиц. Всю ночь. Однажды к нему подбежал русский, совсем молоденький солдат и срезал разгрузку, забрал гранаты. Техника шла без фар – иногда в метрах десяти от раненого. Приходилось отползать, чтобы не раздавила, чтобы не раздушила.
Резко похолодало. Зубы стучали. Оголенные нервные окончания давали о себе знать. С девяти утра Артем ждал темноты – в темноте же он мечтал о рассвете. Спас Celox — Артем нашел пол пакетика и засыпал в ногу. Кровотечение уменьшилось. В какой-то момент стало ясно, что наш друг в глубоком тылу, и за ним уже никто не придет.
Земля была выгоревшая, черная. Только маленькие тоненькие дубки чудом уцелели. Артем уцепился за них и приподнялся. Вдали виднелось село Новокатериновка, где он получил первую пулю. Впереди было спасительное Старобешево, но нет, до него бы он не дополз. Решил попытать счастья в Новокатериновке. 3 километра ползком по выжженой земле.
"Я займався кросом — це дуже допомогло. Знайшов свій ритм — 10 метрів повзу, 2 хвилини відпочиваю. На животі надто повільно. Треба було стати навколішки. Одна рука не розгиналася — опирався на відкриту долоню. Інша навпаки — не розгиналася, тому опирався на кулак. По землі нормально – боляче по асфальту. Щойно зрозумів механіку, механізм як рухатись, стало легше". Рылся в кучах мусора, но и там воды не было. Дополз до села — в хлев. Свиньи воду свою не отдавали, стали его кусать. Обезумевшая от стресса курица летала по всему сараю и, казалось, пыталась кричать. Артем выполз во двор, упал. Там его и нашел хозяин двора.
Ты чей бушь? Украинская или российская армия?
Украинская.
Йо-ма-йоо!
Вот и все, что сказал мужик. Он поддерживал ДНР. Он перебинтовал Артема. У него под двором лежало 6 убитых украинских солдат. Он нашел их документы и телефоны. Позвонил их родителям. Потом сказал, что парней нужно похоронить и ушел. Вечером за Артемом пришли русские солдаты.
"Я одразу зрозумів, що вони росіяни. Солдати здивувались. Я вказав їм на їхній акцент, поведінку. Це дуже чути. Вони спитали у мене, навіщо я воюю за Коломойського? Вони спитали, де армія Правого Сектору? Вони притихли і абсолютно серйозно спитали — де в нас дитячі концтабори? Бо вони прийшли рятувати жінок і дітей... Я скільки міг, все їм пояснював.У них лишалася остання пляшка мінеральної води. Її віддали мені. До речі, вони не знали слова “сепаратист”! Я розказав. Вони сміялися. Вони називають сепаратистів “ополчєнцамі”. На следующий день Артема отдали Красному Кресту. 31 августа он был спасен. Вывозили его на вертолете...
http://blogs.lb.ua/elena_stadnik/283291_rotatsiya_ponovomu_ilovayska.html

 

А кой чёрт там русские будут делать? Почему не офицеры с Эфиопии?

 

Всё зависит от времени прибывания в зоне АТО, насчитываэтся премия,расчитывается по определённой формуле, но не менее 3 тысяч гривен Т.е зарплата + премия в зависимисти от срока прибывания но не менее 3000. Соответственно в следующем месяце за придыдущий после подтверждения факта прибывания в зоне АТО.

 

Те, кто стоят насмерть! Защитники Донецкого аэропорта.
Скорейшего возвращения живым и с Победой!

 

Доброволец. На руки 400 грн. И 2500 грн. Пока все, что дали. Четвертый месяц там...

 

Генпрокуратурі знадобилось більше двох місяців, щоб відреагувати на публікацію ZN.UA про вкрадені боєприпасах.

В той же час військові в зоні АТО вже неодноразово скаржилися на погане забезпечення з боку держави
В Миколаївській області з морського порту зникли більше двох десятків мільйонів набоїв.
Про це йдеться в повідомленні Генпрокуратури України.
"Встановлено, що внаслідок недбалого ставлення колишніх високопосадовців Міністерства оборони України з 2000 року по теперішній час у ДП "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" (Миколаївська область) без належного обліку, охорони та режиму зберігалися 50 мільйонів набоїв калібру 7,62, які за договором комісії з державною компанією "Укрспецекспорт" призначалися для реалізації в одну із африканських країн, однак, у зв'язку з накладенням ембарго на експорт, реалізовані не були", - розповіли в ГПУ.
Майно так і не повернули власнику, "всі обліково-звітні документи, що могли свідчити про приналежність боєприпасів до оборонного відомства, були знищені, а самі набої зняті з обліку".
"Проведеною під час перевірки інвентаризацією вказаних засобів ураження зафіксовано наявність лише половини з їх первинної кількості. Будь-які дані про місцезнаходження решти набоїв відсутні", - зазначили в прокуратурі.
Суму збитків оцінюють в 16 мільйонів гривень.
Крім того, на відкритих майданчиках цього ж порту було виявили ще понад 14 тисяч ящиків набоїв різного калібру, які не знаходяться на обліку. Вони надійшли з військових частин Міністерства оборони України у 1992 році, не були реалізовані та за роки зберігання у невідповідних умовах виявилися суттєво пошкодженими.

Головна військова прокуратура 21 жовтня розпочала кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення до військової служби).

Нагадаємо, що про згадану ситуації ZN.UA писав ще в серпні. Як стало відомо виданню, в порту крім мільйонів патронів перебувають заарештовані БТР. При цьому МВС і Нацгвардія вже неодноразово зверталося до Міноборони з проханням передати боєприпаси, зброю і бойову техніку для забезпечення військовослужбовців. Міноборони написало в Кабінет міністрів про "забуті" патрони ще наприкінці червня цього року, однак ніякої реакції на час написання статті не було.

 

Сотня огневой поддержки "Палії". Полк "Азов".

 

Киборг Позывной Маршал. Оперативная информация! Аэропорт Донецк.

 

Видеообращение "Гиви" и "Мотороллера" - Тарапунька и Штепсель жгут. Да простят меня настоящие актёры за сравнение.

 

Два "генерала" или папахи где то отжали?