Російсько-Українська війна. Новини

РФ пропонувала Польщі окупувати частину України - Сікорський.

"Це була одна з перших речей, яку Путін сказав прем'єр-міністру Дональду Туску (незабаром стане президентом Європейської ради), коли він відвідав Москву. Він продовжував говорити, що Україна штучна країна, і, що Львів - це польське місто і чому б нам просто не розібратися разом", -додав він.

"Путін думає, що він стикнувся з купкою слабаків. І він думає, що ми не підемо на війну, щоб захищати країни Балтії. Ви знаєте, може бути, він правий", - додав Сікорський

 

Вітання від Павла Марчука із Держприкордонслужби.

 

Завтра 1-ий взвод добровольців ВГО "Сокіл", що закріплений за батальйоном особливого призначення "Січ" знову вирушає на фронт захищати нашу Батькiвщину.

 

Wings Phoenix

Самое приятное, друзья, это когда приезжаешь в расположение: начинается такая небольшая "паника" - а? что? где? Крылья приехали?! Наши приехали?! Бердос приехал?! Дайте на них посмотреть! И пошло-поехало: приветствия, обжималки, "а как там, а что там?", народ, наши с гражданки приехали!!! Эмоций - не передать! Потом, выгрузки машин, распределение груза, ну и конечно же - вечернее чаепитие!

 

На фронт отправились бойцы спецроты николаевской милиции.
Украинские бойцы уехали на смену своим коллегам, которые около месяца несли службу на блокпостах.

 

У Днiпропетровську СБУ затримала террориста "ДНР".

У Дніпропетровську Служба безпеки України у результаті спецоперації затримала на конспіративній квартирі одного з бойовиків терористичної організації «ДНР», уродженця та мешканця м. Марганця Дніпропетровської області «С», 1984 р.н.
У ході обшуку у його помешканні вилучено 20 кг пластиду у вигляді голови богатиря із детонаторами всередині, пістолет «ПМ» та посвідчення співробітника «генеральної прокуратури ДНР».
Встановлено, що злочинець із позивним «Рем» брав участь у бойових діях на боці сепаратистів та очолював терористичну групу, яка підпорядковується бойовику «Сармату».

 

Геннадий Корбан: "ДНЕПРОПЕТРОВСК – НЕ ДОНЕЦК: И РАШИСТОВ, И ТЕРРОРИСТОВ ЗА КАЖДЫМ УГЛОМ БУДЕТ ЖДАТЬ ПУЛЯ".

Заместитель главы Днепропетровской ОГА Геннадий Корбан, человек с сигаретой и неумолкающим телефоном, рассказал мне о себе после 12 ночи. В течение пяти часов я ждала его в приемной, где допоздна работаю все: и секретари, и водители. Кто-то простужен, у кого-то носом идет кровь от волнения, когда под здание приходит с протестом группа ВВшников, которых успокаивают беседой советники главы ОГА и комендант Штаба Национального сопротивления.

"В этой стране никто не изобрел ножницы, молнию… Все капиталы возникли очень примитивно: купи-продай"

Я вырос в бедной еврейской семье. Мы жили в коммунальной квартире. У нас был туалет на 4 семьи, и там висели сменные круги для каждой комнаты.

В детстве я рисовал парусные корабли. Мне не хотелось быть моряком, не знаю, почему я их рисовал, но мне они очень нравились. У меня было много разных увлечений. Но больше всего мне нравились различного рода собирательства. Моя бабушка работала в ювелирном магазине, по сравнению с родителями она хорошо зарабатывала и давала мне немножко денег. После уроков в школе я сидел у нее в кассе. На улице Ленина был филателистический магазин, где я покупал марки. Наверное, я хотел кем-то стать, но не помню кем.

В школе прослыл бунтарем. У меня были конфликты с учителями, завучами, директорами. Мог себе позволить сказать, то, что дети обычно не говорят. Я имею в виду мнение. Там, где я учился, директор была явная антисемитка, и я сказал ей это в лицо, будучи ребенком.

После школы я хотел поступать на философский факультет. Но мне сказали, что этот факультет особенный, поэтому посоветовали в столице не пробовать. Я нашел философский факультет в Ростове-на-Дону и поехал туда с мамой. Когда сдавал документы, у меня спросили, имею ли рекомендации какого-то партийного органа. Поскольку такой рекомендации у меня не было, сказали, что не допускают к экзаменам. На этом мои мечты стать философом рухнули. И я поступил в металлургический институт, отучился там чуть больше полугода, потом бросил его и пошел в советскую армию. Прослужил там от звонка до звонка. Полное образование получил в горном Днепропетровском институте на факультете экономики. По специальности - финансист. Сложилось так, что работал на товарно-сырьевой бирже в России. На тот момент Союз распался, это был как раз 91-й год. Экономические связи все разваливались, и биржа уже не нужна была. Тогда понял, что можно зарабатывать на так называемом внебиржевом рынке: покупаешь в одном месте, продаешь в другом. Все очень просто и тупо. В этой стране никто не изобрел ножницы, молнию… Все капиталы возникли очень примитивно: купи-продай. Кто начинал с футболок, кто с компьютеров, кто еще с чего-то. А я проводил многоходовые сделки. Покупал на Измаильском картонно-бумажном комбинате гофрированную тару, отправлял ее в Латвию, а там брал сливочное масло, вез его в Азербайджан и менял на бакинские кондиционеры. Привозил их в Украину и продавал. И на этой операции зарабатывалось 2000%. Тогда и заработал первые капиталы.

"После того, как в тебя стреляли, страшнее всего, что придут и добьют"

Я патриот, прежде всего, своего дома, моих родителей, близких, которые здесь живут. Мне здесь комфортно, хорошо. Я говорю не только о Днепропетровске, а об Украине. Это можно сравнить с женщиной, с которой живешь много лет. Зададут тебе вопрос: любишь ли ты ее? Ты не знаешь, что ответить - любишь или нет, но точно жить без нее уже не можешь. Вот примерно так и со страной: ты настолько прижился, что можно сказать люблю или не люблю, но правда в том, что без этого ты не можешь жить. Я не могу жить без этого города, без этих людей, без этой страны. Без каких-то привычных вещей. Даже когда нахожусь где-то долгое время и как бы комфортно там ни было, все равно начинает тянуть обратно.

У меня никогда не возникало мыслей уехать в Израиль. Я даже никогда не претендовал на израильское гражданство. Хотя есть масса возможностей и для меня это сделать просто. 250 тысяч людей спрашивают: "У тебя что, нет паспорта?". А у меня, правда, его нет. Если придет такой момент, когда он понадобится, я на месте приму это гражданство. У меня было много разных острых ситуаций в жизни, но подтолкнуть к такому меня могла бы, например, невозможность въехать в нашу страну. Какие-то заказные уголовные вещи. Такое было после Майдана, но даже тогда, находясь в Израиле в течение полутора месяцев, я не принял гражданство.

От мысли, что в Днепропетровск может прийти война, становилось страшно. Я вставал с этой мыслью и ложился. Я не мог себе представить, что здесь начнется стрельба, какие-то захваты, отсутствие власти, беспредел на улицах, бомбежка. Мне это просто жутко было представить. Страх, на самом деле, - весьма сдерживающее чувство. Когда в тебя стреляют, например, ты просто не ожидаешь этого, а осознание приходит через 5 минут. У меня был страх после первого покушения на мою жизнь, когда выстрелили, опустошив весь рожок автомата, я сижу и тишина. Я думал, сейчас подойдут и добьют - выстрелят в упор. Вот этих 5- 7 минут ожидания были страшными. Потому что в тот момент, когда стреляют, ты просто этого не осознаешь. Так же и с войной. Я думал о своих старых родителях, о семье, о детях. И мы делали все, чтоб этого здесь не случилось. Все, что только возможно.

Но, если бы война началась здесь и затянулась, может быть, пошел бы в партизаны. Сделал бы это, потому что здесь масса людей, которые в меня верят. Взять их и бросить - перечеркнуть себя самого. Плюнуть на себя самого и всю жизнь себя за это не уважать.

 

Юрий Бирюков

Ни времени, ни сил, ни денег. Ничего не хватает, катастрофически. Это не жалоба, это простая и прямолинейная констатация факта. Жизнь разделилась на три неравномерные части: волонтерская работа по 79й бригаде, работа в министерстве и семья. И семья как-то вот получает меньше всего внимания (семья, знаю что читаете - сорри, искренне).

Работа в министерстве - поиск той самой черной кошки, в той самой черной комнате. Только в подвале Донецкого аэропорта кошка была (и не одна) - так что она нашлась быстро. А тут… А тут не кошки, кошек нет. Зато тут вся остальная фауна. Хотя нет, некоторые представители больше смахивают на флору - растет себе под солнцем такой себе одуванчик, и ничего его не беспокоит. Ни война, ни отсутствие бюджетных денег. Бесят. Бесят даже не те, кто пытается по прежнему что-то урвать, при этом делая часть полезной работы. Таких мы потом вычислим, выгоним, посадим. Бесят те, кто делает вид. И фиг под него подкопаешься. А в случае опасности - сразу на больничный. У нас такой гуманный КЗоТ, по нему нельзя уволить на больничном. Так и живут себе - от санатория и до санатория.
Мифы и легенды о куче денег в МО, грозные фразы из КабМина о том, что миллиарды неосвоены, крик и вопль общественности о застое и косности. Где-то есть правда, где-то нет. И нет денег, все выделенные ресурсы уже расписаны. Хуже всего, как и всегда - с вещевым обеспечением. На нужны “вещевиков” деньги всегда выделялись по остаточному принципу и последние 10 лет на склады не закладывалась ни форма, ни обувь. Спальники? Что это? Как-как, ка-ре-ма-ты? Подождите, запишу. Тактические ботинки? Баллистические очки? Ооо…
Да, все это меняется на ходу, да. Но зима пришла, уже. А мы, как всегда, буксуем. С сегодняшнего дня в Службе тыла и вооружений УЖЕ работают две группы волонтеров (спасибо генерал-лейтенанту Хижему и полковнику Гуслякову), уже принимаются решения. Сокращен путь на согласования, получено добро от Министра. Но зима уже.

И самая грустная, но и счастливая часть жизни - волонтерская. Мои братья ждут меня, они верят в меня. И я стараюсь привозить самое лучшее, самое необходимое. Но не всегда в полном объеме, не всегда вовремя - не хватает денег. На сейчас остаются открытыми вопросы по нескольким старым проектам, уже подходят сроки оплаты новых… В среду буду в АТО, везу опять много теплого и вкусного… Но нужна помощь. А ее - все меньше. И силы людей на исходе, и запасы закончились. Да и мир, какой-никакой, странно-тревожный, не объясненный толком, пропитанный кровью раненных. Для нас эта война была таким шоком, что получив перемирие (не мир, а перемирие) - многие из нас постарались поскорее забыть о войне. Только пацаны там, на передовой. Ждут...

 

Yashka Tsygankov

Сфоткались перед ввходом на "апирацыю". Сходили. Покошмарили москаликов. Вернулись. Сидим в доме, начинается арт обстрел, а мы фотки по блютузу перекидываем. Надо бежать в подвал! Какое там! Щас подожди ещё фотку не перекинуло!

 

СБУ викрила підпільну диверсійну організацію, яка готувала теракти під час виборів у Харкові та Києві.

Контррозвідка Служби безпеки України викрила та попередила задум іноземних спецслужб з дестабілізації ситуації в Україні шляхом терористичних актів стосовно вищих посадових осіб країни, диверсій на об'єктах критичної інфраструктури, організації масових заворушень за участю проросійськи налаштованих громадян.
Для реалізації запланованого російською спецслужбою механізму під прикриттям громадсько-політичного об’єднання «Громадська ініціатива» було створено підпільну диверсійно-терористичну організацію з чіткою ієрархічною структурою, яка включала політичний, правовий, силовий та оперативний блоки.
Встановлено, що керував цією підпільною диверсійно-терористичною групою завербований російськими спецслужбами громадянин Російської Федерації Сергій Растрігін (1992 р.н., уродженець м. Харків, прізвиська «Віктор», «Студент», «Архітектор») Також до керівництва причетний громадянин України, засновник організації «Кияни за чисте місто», комендант «Антимайдану», завербований ФСБ РФ, Олександр Зінченко.
С. Растрігін затриманий контррозвідкою, Зінченко переховується в Москві.
Злочинний задум групи полягав у захопленні адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, проведенні диверсій та терактів на підприємствах зв'язку, транспорту та комунального господарства столиці.
Контррозвідка СБУ виявила у місті Києві обладнану схованку зі зброєю: ПЗРК, протитанкові гранатомети, реактивні вогнемети, гранати.
Крім того, диверсійна група мала організувати протестний рух проти дій української влади та масові заворушення для дестабілізації ситуації в Україні. З цією метою планувалась активна робота в середовищі військовослужбовців, агітаційні заходи в трудових колективах та профспілкових організаціях. Зокрема, підтверджено причетність російської сторони до організації та провокування 14 жовтня ц.р. сутичок з правоохоронцями поблизу будівлі Верховної Ради України.
Так, контррозвідка СБУ встановила чоловіка, який разом з групою молодиків у балаклавах вчиняв бійки та зафіксований журналістами на відео. Ним виявився громадянин України «О», 1962 р.н., уродженець Російської Федерації, зареєстрований у м. Луганськ, який має посвідчення генерала донського козачого війська
16 жовтня ц.р., підрозділи СБ України в Харківській області затримали керівника силового блоку терористичної організації – колишнього командира окремого спеціального взводу ВВ МВС України, громадянина України «Є», 1966 р.н., уродженця Харкова та його активістів, у тому числі особу, яка представилась Павлом «К».
Під час затримання у ватажка вилучено пістолет з набоями, ніж, а також посвідчення громадського фонду сприяння боротьбі з корупцією та охороні громадського порядку "Порядок та безпека".
Встановлено, що він безпосередньо відповідав за підбір, вивчення та формування бойових груп загальною чисельністю близько 200 осіб для здійснення терористичних та диверсійних актів. З цією метою використовував зв'язки серед колишніх співробітників правоохоронних органів, військовослужбовців ЗС України, насамперед, з досвідом бойових дій, а також членів місцевих команд зі "страйк-болу".
Для озброєння групи колишній міліціонер замовив у російських кураторів 50 автоматів «АК», 50 пістолетів «ПМ», боєприпаси, гранати, вибухівку та амуніцію.
На даний час контррозвідкою здійснюються заходи з припинення протиправної діяльності решти керівників та членів терористичної організації «Громадська ініціатива».

 

На Одещині СБУ затримала чотирьох рашистiв - активістів з т.зв. "Куликового поля".

У рамках проведення превентивних заходів напередодні позачергових виборів до Верховної Ради України на Одещині СБУ знешкодила екстремістську групу, яка за завданнями спецслужб РФ мала вчинити низку терористичних актів та організації акцій протесту з метою дестабілізації ситуації в регіоні.

16 жовтня ц.р. співробітники СБУ затримали чотирьох місцевих мешканців – членів т.зв. організації «Куликове поле». Троє з них відомі на прізвиська «Ліс», «Таліб» та «Інтелігент».

Встановлено, що наприкінці серпня ватажок групи – «Таліб», під час поїздки до м. Москва РФ отримав завдання від т.зв. «Координаційного центру «Новая Русь» створити в Одесі злочинну групу, яка мала організовувати масові антиукраїнські акції з дискредитації органів влади та правоохоронних структур.

Відповідні інструкції «Таліб» отримував через зв’язкового з Придністров’я – офіцер спецслужби Росії призначав йому зустрічі у м. Бєлгород. Спецслужбіст організував усім членам групи проходження у тренувальному таборі на тимчасово анексованій території в АР Крим спеціальної військової підготовки – навчання мінувально-саперній справі, тактиці ведення бою в умовах міста. Після підготовки вони мали повернутися до Одеси і за обумовлену плату розгорнути диверсійну роботу.

Під час обшуків у помешканнях затриманих Служба безпеки вилучила пістолети, боєприпаси до них, вибухові пакети, холодну зброю, прилади дистанційного управління для вибухових пристроїв, топографічні карти місцевості та спеціальну військову літературу.
Тривають оперативно-слідчі дії.

 

Миру і так не було, особливо останніми днями, а в Дебальцево, Щасті, аеропорту його не було взагалі, ні дня. Крім того, була купа наступів терористів, про які взагалі не згадував ніхто. Наприклад, на позаминулому тижні в районі Волновахи близько 250 свіжоприбулих рашистiв при підтримці танків пішли в наступ на позиції ЗСУ. Перебили майже всіх, тепер сидять тихо.