Низка подій глазами спецури. Хрипата зелена мавпа кинула шукати мир у складках крайньої плоті путіна, вдягла зелену футболку та косить під Черчиля, її піарщики строчать низковартісні папірці про ключову роль мавпи в Перемозі України, підмінюючи реальність на казки. А ми повинні пам'ятати як воно було насправді. Серед нас, серед друзів та бойових побратимів є багато загадкових та цікавих особистостей. Часто в фб або при зустрічах вони багато жартують, пишуть, але про себе та свої завдання ніколи не говорять, або якщо й щось розказують, то через роки. Мені поталанило бути одним з тих, хто знає трошки більше, і кому пощастило з 24-го лютого працювати в одній команді з тими, про чию роботу знають одиниці. Дні та тижні перед початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24-го лютого для багатьох залишаються темною сторінкою. З дозволу та прохання друга я трохи привідкрию завісу над однією невеликою історією.. в хроніки нашої війни вона навряд чи ляже, адже це не масштабні операції, та й не операції зовсім, а просто відданість та хитрість наших розвідників. Далі пряма мова мого друга: "Північна частина Київської та Чернігівської області завжди були якимось віддаленим від метрополій, не відсталими, але тихими, безтурботними і романтичними районами. Далі Катюжанки сама природа вже була напівдикою. Іванків, Оране, Страхолісся - останній навіть з урахуванням дач у прибережній зоні все ж таки домінував у затишші. Також Чернігівська область, Славутич, Лошакова гута, Дніпровське та ближні до них села. Краї з піщаними дорогами, де сосни, болота, озера та просто величезна територія, не захоплена урбаністикою. 2021 рік, квітень - створив такий собі "сюрприз", як навчання військових Росії в Криму. Повернувся до Києва, обговорюючи будь-які можливості та варіанти вторгнення з півдня. Багато ветеранів готувалися до так званої тихої війни. Це означало, у разі якихось протестів у південних областях, висування туди в цивільному, н-ну кількість військових для подальшого поповнення підпілля проти місцевих колаборантів і можливих гостей з Криму чи РФ під виглядом місцевих. Нагадаю, що офіцери у спецслужбах діяли і ці операції підтримували. Вторгнення не було, але кількість військ у Криму давала зрозуміти, що все ще попереду, і те, що не сталося у квітні-травні, буде пізніше. Літо, осінь, безтурботні часи... Афган - операція з порятунку дипломатів і громадян України та громадян інших країн, які потребували евакуації. Поки всі жили своїм життям, для нас з'являлися перші сигнали про те, що Росія акуратно, та й грубо, почала накопичувати сили в Білорусі. Під виглядом навчань ввозилося техніки в десятки разів більше, аніж за всі попередні роки навчань До початку нового 2022 року ця картина з технікою та кількістю особового складу все більше і більше набувала загрозливого характеру і давала зрозуміти, що є висока ймовірність вторгнення з Північного напрямку. Цей пост, або скажімо так, стаття написана нами, як елемент історії, щоб багато фактів не забувати, та й дати зрозуміти, чи змогли б ми, ви - уникнути вторгнення або дати відповідь ще на початковій стадії. За моєю особистою ініціативою та співробітниками деяких спецслужб було організовано кілька, скажімо так, мікро груп, до яких входили ветерани та просто друзі, кому не байдужа ситуація з можливим військовим конфліктом. Особливих матеріальних і технічних засобів не потрібно було, всього лише смартфон, тепле взуття (все-таки зима) та й одяг. Нашу увагу привернули три-чотири напрямки, що мають тактичне значення при просуванні на Чернігів та столицю, а саме КПП Славутич, міст через Дніпро, міст через Прип'ять, залізничні мости, можливі місця старих поромних переправ, де берег Десни дає можливість спуститися технікою до води, траса Термахівка-Малин, Іванків. Найкоротший шлях - все ж таки КПП Славутич. Перший виїзд. 14 січня, на так званий Старий-Новий рік ми вирушили вдвох до Гончарівська, зустрілися з офіцерами танкової бригади. Була інформація від місцевих, що в прикордонних селах РБ розташувалися РСЗВ та інші системи, (у результаті це виявилося хибною інформацією) Цікавою була їхня думка по можливими сценаріями. Ближче до обіду через поля та села ми доїхали до КПП Славутич - берег Дніпра, рибальські бази, рибінспекція, кілька дач якихось генералів на березі, та й затока. Відстань до основи моста від бази - 300 м. Одягнулися в стилі місцевих рибалок - всякий там камуфляж "дуб", "берізки", тощо, ящик для рибалки, бур для льоду і висунулись "ловити рибку". Річка Дніпро у цьому місці є кордоном, розділена по осі нібито лінією. Рибалок це не лякає, вони сміливо ловлять і рибалять. Лід 15, 20 см. Вийшли на лід, а там під мостом чоловік 40 рибалок, не наших (рибалка дозволена як білорусам, так і громадянам України). Хоча місцеві - люди похилого віку, заядлі рибалки стверджують, що під мостом зимова рибалка - без толку, не рибне місце і т.д. Походивши по льоду ближче до тієї компанії, відразу кинулося в очі, що багато хто просто сидить без напрягу, не перевіряючи по 40 хв вудки, що дало нам зрозуміти - а рибалки-то не справжні). Наступного дня - сонячна погода. Нам вдалося зробити багато прихованих фотографій, також у кадр потрапив човен на повітряній подушці прикордонників РБ. Найцікавіше, що човен зупинявся в натовпі рибалок, висаджувалися 4, 6 чол., човен йшов за острів, де в нього сідали знову таки кілька людей з рибальського товариства. 16 січня ми ці фото та відео подали для аналізу у служби. Охороняють міст, це явно і очевидно. Всі дійшли спільної думки, що явно все це підготовка і має серйозні мотиви. Насправді і нічого не відбувається, для звичайного мешканця, для нас же це був сигнал, що все складніше. На додачу до цієї "рибалки", наші друзі з РБ подавали фото та відео фіксації кількості техніки та особового складу. Саме напрям Житомирської, Київської та Чернігівської областей. Повернувшись до Києва, оперативники обговорювали можливі варіанти протидії та можливі сценарії подій. Ми, зі свого боку, попросили підтримку, в плані відеокамер, приладів нічного бачення та інших засобів. Звичайно ж, не отримали нічого. "Поки що немає, не час та й не варто зациклюватися". Хоча багато офіцерів із цих служб взяли все до уваги і за кілька днів ми вже провели зустрічі, де обговорили подальші дії. Були пропозиції підтягнути, скажімо, ближче до кордону, готуватися, готувати лінію оборони тощо. За словами деяких спецслужб, не дозволили нікого близько до кордону відправляти, нібито команда зверху не провокувати росіян. Хочу наголосити, що цією нашою розповіддю не звинувачую нікого, та й мета його не викриття, а просто частина історії. 5, 6, 7 лютого і тд. Приблизно з 2 лютого, у прикордонних районах РБ почали посилювати блокпости, а в загальноприйнятих заходах з'явилася так звана контррозвідка. Якщо коротко, то це перевірка всіх, хто виїжджає в прикордонну зону, перевірка телефонів, фото і відео, тощо. Це був перший такий жорсткий сигнал, що все переходить із фази навчань у фазу більш небезпечну. 14 лютого висуваємось у ніч. На наше улюблене кпп та міст. Завдання - перевірити, наскільки вночі забезпечують охорону. Перевірили опори моста. І якщо на боці РБ стояли камери, які працюють в тепловізорному режимі, то на нашій стороні всього 2 прикордонники в будці) і нічого. Можливість інженерних заходів відкрита. Для цього приїхали обізнані люди, і за кілька днів все підготували, влаштували, наші ж хлопці з іншої групи, вище по річці ще два мости, в тому числі залізничний міст, теж підготували. Це з 14 до 20 лютого. Отримана інформація з РБ показувала нам, що техніка та о.с. підтягуються до кордону Київської та Чернігівської області, про що ми щодня писали та говорили. Деякі політики у ЗМІ заявляли, що західні колеги та наші партнери нагнітають, не гарно це, усе це не реально, та й ударних угруповань не спостерігаємо... Для чого це так говорилося - до цього дня не можу усвідомити і зрозуміти. Замість підготовки доріг, мостів, ми займалися тупо нічим. У Чорнобилі залишалися ЗСУ та НГУ, правда про їх кількість було невідомо. 19 лютого вночі сталися два інциденти, навіть не інциденти, а вже можлива легка провокація. Танк, БТР, і кілька вантажівок наблизилися до кордону в районі Прип'яті, у зв'язку з чим наряд прикордонників і поліції був терміново евакуйований, але вторгнення техніки не було. В цей же час біля КПП Славутич також був схожий інцидент - БТРи та техніка. Ми тоді вночі виїхали до району Іванкова - Дитятки та у прикордонних районах, а також і по Чернігівській області наші хлопці виїхали на обумовлені точки, щоб у разі початку провести наші дрібні плани. На кільці з тилу Іванкова вже того вечора поліція та НГ почали облаштувати блокпост, в інших селах тиша - ні військових, ні інженерів. Поліція - це звичайно добре, але проти танка з блокпоста особливо не допоможеш. А тим більше проти колони. Наші фотографії з усіх місць із нічними вилазками були на "нарадах" у спецслужбах, і вони все ж таки в міру можливого брали це до уваги і намагалися якось дати розгорнуту інформацію. Вже буквально за пару днів до 24-го спільно з поліцією та НГУ та дорозі Овруч-Київ ми знайшли на різних точках 8 автономних камер, повернутих в сторону Києва, які, за попередніми підрахунками напротязі місяця передавали інформацію.. Також зі сторони Чорнобиля ще були 4.. Нажаль виявили їх ми надто пізно. Далі.. а далі було 5 ранку 24.02. Продовження буде..." (с)
Інформація неповна,потрібно висвітлити героїзацію таких осіб як юга,танюха акумулятівна стуганістка,шнайпер пашіністський,на і тилове забезпечення стінобудівночого з рукзаконесущим.
