Порик (Борик) Василь

Харьков плен 1942 года полно по этому Уманскому шталагу

 

Звание Героя Советского Союза ему присвоили, судя по всему, к 20-й годовщине со дня гибели.
Интересно было бы узнать, кто (какой орган) оформлял представление (наградной лист) к званию Героя Советского Союза на лейтенанта Порика В.В.?
Как версия (строго не судите): мог во Франции установить связь с местной резидентурой Разведупра НКО СССР и выполнять задания, полученные из Москвы. Поэтому его могли и не исключать из списков как попавшего в плен, а перевести в распоряжение Начальника Разведупра как выполняющего специальное задание в тылу противника. Это может объяснять, почему на него нет приказа об исключении из списков, почему нет наградных документов в базе и т.п. Афишировать это никто бы не стал по понятным причинам: одно дело, когда военнопленный, другое - когда кадровый сотрудник военной разведки.
З.Ы. По Рихарду Зорге, кстати схожая ситуация: присвоение ГСС тоже приурочили к 20-й годовщине гибели, на "Память народа" тоже только учетная карточка захоронения.

 

Вітаю друже!
Я теж збираю інфу про цю особистість.
Справа в тому що ще у 1994 році Бобринецький сільгосптехнікум приєднався до Білоцерківського національного аграрного університету. Історією якого я теж цікавлюсь.

Але у мене виниклі питання:
1. У інтернет просторі є пост від правнучатої племінниці – Олена Порик, яка на 2014 рік мешкала у м. Москва. Але вона знає не більше ніж кожен з нас!!! Як так?! Відомо що кожен родич прагнув «примазатись» до якогось свого славетного пращура! Це ж і пошана, і просування по роботі, а головне усі пільги які повинні отримувати родичі!!!
2. На «Вікі» роки служби зазначені не 1939-41 рр., а 19939-1944?? Тобто виходить що три роки полону йому зараховують як службу в армії?!!
3. Як що він Національний герої Франції, чому його немає у списку кавалерів ордену Почесного легіону?!
4. «Просував» його кандидатуру як героя не Шелест а журналіст, головний редактор газети «Комсомольська правда», а головне зять Хрущова – Олексій Аджубєй!!!
5. Є ще одне цікаве співпадіння від села Соломірка (зараз с. Порик) до с. Уланівка (зараз смт. Уланів) по прямій близько 20 км. Селище Уланівка батьківщина тодішнього ректора Білоцерківського с/г інституту Бамбури Максима Мойсейовича. Бамбура почав працювати у нас з 1933 року на посаді першого керівника робфаку (робітничого факультету). А відтак теоретично міг приїжджати на батьківщину та агітувати до вступу до Білоцерківського с/г інституту.
Тому пропоную такий шлях пошуку:
1. Звернутися до адміністрації Бобринецький сільгосптехніку.
2. Подати офіційний запит до районної ради (там повинні зберігатися протоколи засідання ради з приводу перейменування села)
3. Але головне знайти протоколи засідання селищної ради по цьому питанню!!! (зрозуміло що постанову щодо перейменування села могли спустити «зверху», але як на любому засіданні може проявитися «людський фактор». Тобто деякі могли виступити проти. «Чому він а не я, чи сусід, чи мій родич??! А у нас є більш достойні?! Ага тепер все їм, родині Пориків, а не нам/мені?!»)
4. Якщо і це не дасть результату, з’їздити до цього села та розпитати мешканців. Могли залишитись чутки.
5. Звісно що за плином часу прямих свідків можна не знайти, але залишилися свідки другого порядку (ті хто чув, кому розповідали)!!! Або свої місцеві легенди!
P.S. Минулого року я спілкувався з директором Бобринецького сільгосптехнікуму, але він про це розповів загалом. В цьому році 17 листопада у БНАУ буде відмічатися День сільського господарства, сподіваюсь що знову прийдуть усі підшефні універу. Сподіваюсь знову його побачити розпитати більш змістовніше. А поки що піду схожу до архіву універу може щось «накопаю»!!!