Польська військова розвідка напередодні та під час першого етапу ІІ Світової війни (1938 -1939 рр.) З часу проголошення незалежності України науковці зробили багато історичних відкриттів, що стосувалися ІІ Світової війни. Вони дали можливість по іншому побачити часовий відтинок 1939-1945 рр. та його слід на долях різних народів і етнічних груп, що потрапили у круговерть переділу Світу, ініційовану двома тоталітарними режимами. Чисельні розсекречені документи значно розширюють можливість досліджень окремих сторінок історії різних регіонів України. Однак, і на сьогодні залишається чимало білих плями, особливо, коли мова йде про регіон, який часто згадуються в наукових доробках під загальною назвою Західна Україна, іноді - Волинь чи Галичина. В даній розвідці особливий акцент хочеться поставити на окремій території – західній частині Волинського воєводства (територія сучасної Рівненської області (Рівненщини). Цей регіон в 1920-1939 рр. став своєрідною буферною зоною для численних груп емігрантів, що через складну політичну ситуацію змушені були покинути УРСР, але прагнули залишатися поблизу її кордонів. Це представники УНР, прибічники Петлюри та так зв. білоемігранти – російська інтелігенція, яка намагалася уникнути репресій з боку більшовиків. Таких нюансів, що різнять історію цього краю від інших частин Західної України є чимало, зокрема, і той факт, що саме тут в 1938 -1939 рр. розгорнулася потужна кампанія з підготовки і впровадження на радянську територію польських агентів. Мета роботи - спроба проілюструвати основні напрямки роботи і специфіку підготовки польськими військовими розвідувальними структурами агентів, умови діяльності на території СРСР напередодні ІІ Світової війни, та їх долю після радянської окупації Рівненщини у вересні 1939 р. Виклад основного матеріалу. Основна робота по підготовці агентури для шпигунської діяльності на території СРСР проводилася у Рівненській пляцувці № 8 корпусу прикордонної охорони – КОП, очолювана капітаном Е.Грабовським. КОП був підрозділом 2-го відділу генерального штабу Польської армії. У його функції входила контррозвідувальна і розвідувальна діяльність в прикордонній смузі. У структуру КОПу входили експозитури, які в свою чергу поділялися на пляцувки. Пляцувка №8 в м. Рівне та пляцувка № 7 в м. Сарни підпорядковувалися експозитурі № 5 у м. Львів. Рівненська пляцувка № 8 складалася з 3-х відділів: відділу розвідки – офензиви, відділу контррозвідки – дефензиви та спецвідділу 2-го відділу польського генштабу так зв. Самостійного інформаційного відділу (самодзельни реферат информаційни – СРІ), який підпорядковувався штабу 2-го корпусу в м. Любліні в той час як пляцувка підпорядковувалася експозитурі в м. Львові. Серед кадрового складу Рівненської пляцувки № 8, як вже зазначалося, начальник – капітан Грабовський, відділ дефензиви: капітан Маляковскій - референт контррозвідки, поручик резерву Врублєвскій - штатний чиновник пляцувки, підпоручик резерву Кот - штатний чиновник пляцувки (вів облік агентури контррозвідки), капрал Магнускій - керівник сітки інформаторів серед робітників секретного фортифікаційного будівництва в районі Костополя та Дубно; відділ офензиви: капітан Завістовскій - референт розвідки (за словами колег – найдосвідченіший розвідник, перед війною відкликаний до Варшави), ротмістр Годлеський (прибув на заміну Завістовському), капрал Криштар - завідуючий технічним відділом пляцувки (тайнопис, фото-дактилоскопія, зброя, одяг, і т. п.), сержант Петровскій (тривалий час завідував технічним відділом згодом переведений у 45-й піхотний полк), сержант Хам, сержант Даненкович; канцелярія: ст. сержант Стемпень - начальник, секретар-машиністки: Якушевска, Будзієвска, Сицінска, Сейнель, сторожі: Квапіш і Фіолек, водії Мєшковскій, Сливка, та наглядач за арештованими (прізвище не виявлено). Відділ СРІ Рівненської пляцувки складався з трьох співробітників: капітана Гогача - керівника, хорунжого Мая, вахмістра Янущака. Всі зазначені особи, окрім Даненкевича проживали в м. Рівне . Рівненська пляцувка мала сітку резидентів, які проживали на території Корецького р-ну -2, Острозьког р-ну – 1, Шумського р-ну -1, Горохівського р-ну – 1, Здолбунівського р-ну -12. Загалом резидентуру складали поляки, або українці, що прийняли римо-католицьке віросповідання, офіцери чи підофіцери резерву, державні службовці, співробітники жандармерії та залізниці. Кожен резидент мав сформовану сітку агентів, українців чи росіян за національністю, які регулярно перекидалися на територію СРСР та сітку інформаторів, частина з яких отримували платню. Всі члени системи: як резиденти, агенти та інформатори мали псевдо («Вільчек», «Карась», «Черняк», «Адамскій» та ін.) . Особлива увага співробітниками Рівненської пляцувки № 8 приділялася вербуванню інформаторів серед працівників залізниці, надто тих, що працювали на Шепетівському напрямку і часто бували на радянській території. Зокрема на ст. Рівне працювало 8 інформаторів, і 2 на ст. Здолбунів, всі вони отримували оплату . Реєстрація секретних співробітників Рівненської пляцувки, як у фінансовій документації, так і в інших облікових документах велася з певною специфікою, зокрема агентура офензиви проходила під непарними номерами від - 15 000 і далі, в свою чергу агентура дефензиви – під парними номерами, від 4 000 і вище. З початком німецько-польської війни СРІ Рівненської пляцувки був реорганізований в офіцерську пляцувку № 10, яку очолив підпоручик Мойрановський, останній до війни працював секретарем Рівненської польської гімназії, що не завадило йому закінчити спецкурси офіцерів розвідників у Варшаві і періодично практикуватися в Рівненській пляцувці. Аналогічна пляцуквка СРІ існувала в м. Костопіль з підпорядкуванням Любліну . До її складу входили начальник пляцувки капітан Клющинскій та офіцер Ромбейко, колишній співробітник польського консульства в Москві. Останній, зокрема, читав лекції про життя в СРСР агентам, яких готували до роботи на радянській території. За три місяці до початку війни в містах Ковелі, Дубно і Луцьку були організовані подібні спецвідділи 2-го відділу генштабу Польської армії. На них було покладено завдання глибокої розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, контроль за якою здійснювали відповідні начальники пляцувок, які по лінії КОПу підпорядковувалися Львову, а по лінії СРІ – Любліну. Фінансування зазначених структур також здійснювалося за двома лініями . Для координації роботи на місцях до Рівного приїздив головний референт розвідки офензиви КОПу у Варшаві капітан Оліхович. Напередодні німецько-польської війни особлива увага Рівненської пляцувки була зосереджена на радіорозвідці. На початку 1939 р. тут було встановлено радіопрослуховування. Загалом робота по організації радіорозвідки почалася в середині 1938 р., тоді ж всіх начальників розвідувальних відділів пляцувок було викликано в Львів для отримання відповідних інструкції. З Рівненської пляцувки до м. Львова їздив капітан Завістовскій. У 1938 рр. до цього виду розвідувальної діяльності ним були залучені 2 інформатори - залізничники, які власними радіоприймачами перехоплювали відомості, що стосувалися Червоної Армії і передавали отриману інформацію на пляцувку. Також капітаном Завістовським з цією ж метою було завербовано начальника військової радіостанції в м. Рівне, яка знаходилася в районі «Грабник». На самій пляцувці рідіопрослуховування вів радист капрал Ягодзінський, який працював на контрактній основі. Найкращі результати давала військова радіостанція, яка мала здатність виявляти розташування короткохвильових радіостанцій радянської розвідки. Саме завдяки їй було виявлено радянську радіостанцію в районі с. Дядьковичі за 7-10 км. від м. Рівне . Про особливу увагу уряду Другої Речі Посполитої до розвідувальних структур напередодні війни свідчить збільшення фінансування на їх потреби.
Якщо у 1937 р. щомісяця виділялося до 300 злотих то у кінці 1938- початку 1939 рр. сума місячних витрат сягала більше 3 000 злотих на пляцувку . Основна увага Рівненської пляцувки була зосереджена на розробці радянського напрямку, її співробітники допитували радянських розвідників, затриманих КОПом. Найбільш цінних радянських розвідників приїздили допитувати працівники Львівської експозитури, зокрема капітан Томіцкій . У грудні 1937 р. з відділу офензиви Рівненської пляцувки до м. Здолбунів було відкомандировано сержанта Даненковича, який мав провести допити іноземців, переважну більшість яких становили німці, що прямували з СРСР, останніх під приводом карантину на кілька днів затримали на ст. Здолбунів. До допитів було залучено ще 4 співробітники пляцувки на чолі з капітаном Грабовскім, що приїхав з Львівської експозитури, ним був розроблений запитальник відповідно до якого і проводилися допити. В першу чергу розвідку цікавили місця дислокації військових частин, озброєння армії, фортифікаційні роботи, військові паради, опис обмундирування війська, призовні та мобілізаційні кампанії. Не залишалися поза увагою розвідки і питання стосовно промисловості, особливо воєнної, в СРСР, сільського господарства, колгоспів, радгоспів, структура радянських партійних установ, їх особовий склад, порядок отримання та форма документів. Частина німців, переважно вихідці з м. Сталіно (Донецька), на допитах зізнавалися, що перед виїздом були завербовані НКВС . Окрім відомостей отриманих від пасажирів залізниці, працівники пляцувки постійно отримували інформацію від секретних співробітників залізниці, що працювали на напрямку Здолбунів – Шепетівка. Інший напрямок роботи який потребував чималих зусиль з боку працівників пляцувки – підготовка і перекидання розвідників на територію СРСР. У 1938-1939 рр. здійснювати такі акції ставало все важче, оскільки з боку СРСР значно посилилася охорона прикордонної смуги і більшість перекинутих агентів або потрапляли до рук радянських прикордонників, або, натрапивши на останніх, поверталися назад. Доповідна записка заступника наркома внутрішніх справ УРСР А.Кабулова наркому внутрішніх справ СРСР Л. Берії свідчить, що за період з 1 січня по 1 липня 1939 р. на території УРСР затримано 138 порушників кордону зі сторони Польщі. Результатом довготривалої слідчої роботи над арештованими, стало викриття 25 агентів польської розвідки. У документі зазначено, що особливу активність польська розвідка почала проявляти з травня 1939 р., якщо у лютому – березні затримували по 1 агенту, в квітні - 2, то в травні затриманих було вже 7, а в червні – 14 . Перед проведенням акціями по перетину кордону агентів ретельно готували. Так у м. Здолбунів підготовкою займався вже згадуваний сержант Даненкович. Підготовка проводилася на конспіративних квартирах, де проживали агенти, які прибували з інших міст, місцеві приходили на заняття в призначені години. У м. Здолбунів в кінці 1938 - початку 1939 рр. функціонувало 4 конспіративні квартири, «оформленням» яких займався капітан Завістовський. У передвоєнний період на кожній квартирі було підготовлено по 2 агенти (загалом 8 осіб) . У цей же період в м. Рівне також існувало кілька конспіративних квартир, які належали 3-м власникам. На цих квартирах пройшли підготовку 9 агентів. Кожен з агентів, які готувалися до переходу на територію СРСР за різних обставин були завербовані резидентами та іншими секретними агентами. Переважну їх більшість становили особи затримані за кримінальні злочини, яким загрожувало тривале ув’язнення. Серед таких - вахмістр 3-го Уланського полку, перекидання якого на територію СРСР планувалося влітку 1939 р. Будучи у відпустці в м. Гоща вахмістр продав місцевому жителю пістолет. Як виявилося пізніше, пістолет придбав один з членів ОУН. Після з’ясування цієї обставини, вахмістра було позбавлено звання і передано до суду, який присудив винуватця до 2-х років ув’язнення. Аби уникнути покарання, останній погодився на розвідувальну діяльність, але перед здійсненням операції відмовився від виконання завдань поставлених пляцувкою, за що був попереджений про крайній захід з боку командування – ліквідацію . Загалом навчання агентів здійснювалося за певною програмою, розробленою капітаном Завістовскій. Основні її завдання були спільними для кожної пари агентів, але методи їх здійснення варіювалися в залежності від індивідуальних можливостей і інтелектуального розвитку кожного окремого агента. Програма підготовки була розбита на кілька розділів. 1-й містив у собі відомості про СРСР: а)адміністративний устрій СРСР, республіки, автономні краї, області, райони, сільради; б) адміністративний устрій УРСР, центр, область, район, особлива увага приділялась адміністративному поділу тієї місцевості до якої за легендою належав агент; в)державний устрій СРСР – вибори до Верховної Ради, Раднарком, Верховну Раду Республік, обласні виконавчі комітети, райвиконкоми, держустанови в масштабі району і особливо сільради. 2-й розділ стосувався Комуністичної партії: а) коротка історія Компартії, б) її цілі і завдання, в) організаційний устрій – ВКП(б), ЦК, Політбюро ЦК КП(б)У, обком, райком, первинна організація, г) керівники партії і уряду. 3-й розділ - комсомол: а) мета і завдання організації, б) організаційний устрій (до обкому). 4-й розділ містив інформацію стосовно Червоної армії: а) форма родів військ і знаки відмінності, б) структура Червоної армії до дивізій по родах військ, в) Нарком оборони, г) НКВС і міліція. 5-й розділ – читання радянської періодики і літератури. 6-й розділ – спецдисципліни: а) компас, орієнтування по компасу вдень і вночі, практичні заняття з топографічними картами, визначення масштабу, б) орієнтування за сузір’ями, сонцем і деревами в) марш-кидки вдень і вночі від 10-ти до 30-ти км. 7-й розділ – знайомство зі зброєю: а) револьвер, пістолет, граната, б) практичні заняття. 8-й розділ – спостереження: а) як вести спостереження, б) як втекти від переслідування, в) практичні заняття. 9-й розділ – організація охорони кордону: а) спосіб переходу через кордон, б) знайомство з ділянкою кордону, де має відбутися переправа, в) спосіб знищення слідів спеціальним порошком, для уникнення переслідування з собаками при переході кордону. 10-й розділ - загальне ознайомлення і поведінка: а) знайомство з радянськими грошима, залізничними квитками, чергою за купівлею квитків у касі, компостування, вихід на залізничну платформу, нумерація і типи вагонів, кондуктор, провідник, контролер і спілкування з ними, б) ресторан, їдальня, чайна, будинок колгоспника, перукарня, ринок, в) манера поведінки. 11-й розділ – завдання і документи. Завдання давалося на 2-3 дні до переправи, безпосередньо при переході кордону вручалися документи . Як вже зазначалося, агенти готувалися і працювали парами. Ті, що пройшли навчання в м. Рівне перекидалися на радянську територія в червні-липні 1939 р. Перша пара (Ільченко – Боєр) була перекинута на територію СРСР на ділянці застави Киликиїв 20-го прикордонного загону. Перед нею було поставлено наступні завдання: а.) пройти до м. Миропіль, звідти потягом доїхати до м. Бердичів, де встановити рід військ розташованих в казармах (місце розташування казарм на карті агентам показали при підготовці), б.) встановити концентрацію військ в районі м. Бердичів, в.) добути накази підписані комендантом міста і кілька екземплярів місцевих газет. Агентам
також були дані прізвища власників явочних квартир в м. Бердичів, а на карті вказані місця їх розташування . Для виконання завдань агентам було виділено 10 днів. Потрапивши в перестрілку з радянськими прикордонниками пара повернулася. Через місяць їх знову було викликано до Рівненської пляцувки, але на виконання завдань було відправлено одного Ільченка. Друга пара (Ягодкін – Бойко) 17 червня 1939 р. була перекинута капітаном Завістовським і ротмістром Годлевським на ділянці застави Мухарів – Крайня Деражня 20-го прикордонного загону. Перед агентами стояли завдання: дійти до м. Миропіль, дізнатися, яка військова частина розташована у 200 м. на захід від ст. Миропіль, дізнатися назву військової частини, розташованої в лісовому таборі біля ст. Миропіль, добути оголошення і накази підписані начальником гарнізону і кілька примірників місцевої преси. На виконання завдань агентам дали 6-7 днів. Оскільки ця пара з завдання не повернулася серед керівництва пляцувки була версія, що агенти здалися радянським прикордонникам. Згодом версія підтвердилася тим фактом, що місце переправи стало об’єктом посиленого контролю з боку радянських частин. Третя пара (Висоцкій – Поліщук) була перекинута на територію СРСР в середині липня 1939 р. в присутності резидента Прокоповича і сержанта Даненковича, як і для двох попередніх пар агентів, була використана одна з ділянок 20-го прикордонного загону. Серед завдань поставлених перед агентам: з’ясування концентрації радянських військ в районі м. Новоград-Волинський. Висоцькому, як агенту, що готувався на мобілізаційний період, було необхідно в деталях ознайомитися з дорогою на зазначений населений пункт. Після проведення операції Висоцкій повернувся однин і лише з оголошенням мобілізації в серпні 1939 р. знову був залучений до розвідувальної діяльності на території СРСР . Четверта пара (Жилін і «Чернецкій») була перекинута на радянську територію в кінці липня 1939 р. в районі 20-го прикордонного загону на дільниці застави Крайня Деражня. Перед агентами стояло одне завдання – з’ясувати рід і кількість військових частин розквартированих у м. Полонне. З цією метою планувалося використати родичів одного з агентів, що мешкали в Полонному та при сприятливих обставинах завербувати їх. Окрім зазначених пар, в середині червня 1939 р. на одній з дільниць 20-го прикордонного загону капітаном Завістовським були переправлені розвідники Танчук і Марчаковський. Пара прямувала в район м. Славута і в своєму розпорядженні мала апарат для прослуховування телефонних розмов, а також пару почтових голубів. Голуби видавалися для потреб розвідників з військової голуб’ятні КОПу батальйону «Гоща» і випускалися агентами в разі їх затримання на радянській стороні. На наступний день після переправи голуби повернулися, а вночі повернулися і агенти, один з яких в сутичці з радянськими прикордонниками отримав 12 поранень . При переправі на радянську територію агентура забезпечувалася документами: довідкою з сільської ради, паспортом (виготовлявся технічним відділом 5-ї експозитури в м. Львів), схемою дороги. До кожного паспорта і довідки додавалася «легенда» в якій вказувалася назва населеного пункту - місця походження документів. Агент повинен був знати прізвище ім’я , по батькові голови і секретаря сільської ради, оскільки в документах печатки і підписи завжди були нечитабельні. При переправі агент залишав «легенду» на прикордонній заставі. Також агенти отримували радянські гроші від 50 до 200 рублів на особу в залежності від завдання. Для самозахисту і здобуття необхідної інформації кожна пара отримувала зброю: один – два пістолети, три блоки патронів та 2 гранати кожному, а також один-два ножі, компас з підсвіткою, годинники, кишенькові ліхтарі, тонку мотузку, порошок для знищення слідів (складався з нюхального тютюну, червоного перцю, йодоформу, іноді креозоту). Напередодні здійснення переправи агенту видавали радянський одяг, або польський подібний до радянського, голку, нитки і щітку для одягу. Особлива увага приділялася взуттю, яке обов’язково мало бути на резиновій підошві, підбори без цвяхів, від шнурівок відрізали наконечники. Для харчування агенту видавався хліб, ковбаса, шоколад (без обгортки), м’ятні цукерки для вгамування спраги, взимку горілка. За два-три дні до переправи агент отримував надруковане завдання, яке мав завчити напам’ять і здати при переході кордону. Напередодні операції агент перевірявся на якість засвоєння «легенди», здавав всі особисті польські документи, підписував розписку про отримання радянських документів, грошей, зброї та ін. В операціях по переправі агентів на радянську територію в 1939 р. з співробітників Рівненської пляцувки № 8 були задіяні: капітан Завістовскій, ротмістр Годлевскій, ст. сержант Стемпень, штатний чиновник 2-го відділу генерального штабу Польської армії Врублєвскій, контрактний чиновник Гришталь, ст. сержант Петровскій, капітан Маляковскій, сержант Даненкович, а також резиденти Прокопович, Желтінскій і Павляк . Перетини кордону відбувалися в районі м. Корець, с. Кривин, с. Шумськ, та ін. Попри високий рівень професійних навичок перерахованих осіб, підготовка агентів проводилася нашвидкуруч і не давала потрібних результатів. Більшість з перекинутих на територію СРСР розвідників поверталися помічені радянськими прикордонника, а деякі з них добровільно здавалися в радянський полон. Давався в знаки і той факт, що напередодні німецько-польської війни радянсько-польський кордон став охоронятися значно ретельніше, а вздовж прикордонної смуги почали накопичуватися радянські війська Київського ОВО. Серед помилок, які ставали фатальними для польських агентів – вживання в розмовній мові польських термінів (секретар сільської ради – писар), неправильних назв предметів, посад, населених пунктів. Навіть такий продукт харчування як сало, часто видавав чужинців, оскільки в останніх шкірка на ньому була ошпарена кип’ятком і очищена, тоді, коли на радянські території її осмалювали, або взагалі зрізали. Навіть шоколад – завжди присутній у польських розвідників, часто містив на собі написи польською мовою і за формою відрізнявся від того, що виготовлявся в СРСР, міг стати причиною викриття. Радянським прикордонникам також вдалося встановити особливості фальшивих паспортів вилучених в польських агентів. Серед таких: легкість видалення дистильованою водою сітки з сторінок паспорта; різниця між водяними знаками фальшивого і справжнього документа; печатки і штампи на фальшивках здебільшого старих зразків, що давно вийшли з використання. Інші документи і довідки, якими забезпечувалися агенти польської розвідки були виконані на старих бланках, які давно вийшли з ужитку . Незважаючи на складну ситуацію в яку потрапила Польща перебуваючи у стані війни з Німеччиною, робота агентів і шпигунів на радянській території не припинялася . З 1 по 7 вересня 1939 р. радянськими прикордонними загонами було затримана 9 порушників кордону, деякі з них мали при собі зброю. Частина затриманих аргументували свій перехід бажанням уникнути служби в польській армії . Всі затримані у вересні 1939 р. агенти польської розвідки були для радянських карально-репресивних органів важливою здобиччю напередодні окупації Західної України. Частину з них перевербовано і направлено назад до Польщі, інших - залишено у в’язницях для отримання цінної інформації про кадровий склад та агентуру експозитур і пляцувок. Результатом отриманої інформації при розробці агентів польської розвідки стали арешти її штатних і контрактних співробітників, резидентів, агентів, інформаторів. Серед таких співробітник Рівненської пляцувки № 8 – М. Даненкович, резидент В. Верещинський, агент К. Шинкарук. Слідчі справи стосовно співробітників польської розвідки вирізняються з поміж інших суворістю винесених вироків. Так у Звинувачувальному вироку від 27 листопада 1941 у справах В.Верещинського і К.Шинкарука, санкціонованому заступником облпрокурора Сталінградської області зазначено: «…Враховуючи ступінь здійсненого злочину застосувати до звинуваченого Верещинського В.І. вищу міру покарання – розстріл, до звинуваченого Шинкарука К.О. – розстріл» . Постановою Особливої наради СРСР від 24 червня 1942 р. Шинкарука К.О. засуджено до 10-ти років виправно-трудових таборів, Верещинського В.І., як польського громадянина, амністовано 12 серпня 1941 р . Таким чином можна стверджувати, що незважаючи на складну політичну ситуацію, в якій опинилася Польща в кінці 1938 - 1939 рр. її розвідувальні структури не припиняли своєї діяльності на території УРСР. Посильний вклад у здобуття секретної інформації на радянські території здійснювала Рівненська пляцувка № 8 та її підрозділи, що розташовувалися в населених пунктах сучасної Рівненської області. В результаті окупації Західної України частина співробітників польських розвідувальних структур опинилася в руках радянських карально-репресивних органів. До в’язниць НКВС потрапила і велика кількість жителів прикордонної смуги, запідозрених у шпигунській діяльності (Шкурський Д. , Відер А. , Шилін І. , Пасман А. , Костюк Т. , та ін.) особи, що займалися контрабандою, що також залучалися для розвідувальних цілей (Кирилюк М. , Мигловець Л. Кухновець К. ), втікачі із УРСР, які в 30-х роках уникли розкуркулення і виселення до віддалених регіонів СРСР (Головійчук П. ), які, на думку карально-репресивних органів видали таємну інформацію про СРСР, а також власники конспіративних квартир польських розвідувальних структур (Тарновська А ). Незаперечним є той факт, що польські розвідники, та громадяни ІІ Речі Посполитої запідозрені у співпраці з розвідувальними органами засуджувалися до найбільших термінів покарання (8 років), що, як не парадоксально, свідчить про значний рівень їх професіоналізму, в якому радянські спец органи вбачали серйозну загрозу.
Не розумію чому , ? коли я копіював текст статті не зкопіювались посилання на архів??? отож! кому потрібна повноцінна стаття з посиланнями на архів , прошу вашу пошту закину якщо потрібно......
Интересная информация. Впечатлил тот факт, что поляки продолжали направлять своих агентов на территорию СССР в начале сентября 1939 года...
