Многие еще хвалят "Трилон-Б" Но у меня оказалась на него аллергия.так.что толком и не испробовал.продал Камраду на форуме.
Я Трилон добавляю (ст.ложка на литр) в смесь из воды, кухонных моющих+пины нержавки и на часик в роторную. Затем, каждую продуваю сжатым воздухом, сушу. Дальше - понятно.
Ну и наверно гильзачи в растворчике перед мойкой часика 2 "помариновать" Так делаю.вроде бы получше отмывает.особенно нутрянку. С уважением.
Так не практикую.Залил, опустил и включаю. Другое дело, что на трехлитровую колбу, не более 70-ти гильз. Если больше - результат хуже. Да, после мойки, вынимаю по одной и промываю каждую в проточной воде, затем стекают горлышками вниз. После - выше указал
Одна цікава історія від Тараса Олійника, яку повідав йому американський снайпер у відставці. Історія така. Високоточники, хто переспоряджає, дуже люблять ретельно вичищати гільзи перед спорядженням. Хтось миє, хтось сталевою ватою шліфує, хтось полірує у мокрому чи сухому вібротамблері... Результат - блєск! В прямому та переносному сенсі) Так от, отой "блєск" ледь не коштував життя снайперу. Під час бойової роботи він перезаряджався, і гільза, що вилетіла із патронника, яскраво зблиснула на сонці. Цим він одразу демаскував свою позицію для ворога, і на неї полетіло усе, що тільки могло полетіти. Він зробив з того висновки, і завжди тримав латунь гільз вже підкисленою, темною. А для вирішення цієї проблеми він співпрацював з Lapua, щоб снайперські патрони отримували заводське чорніння. На жаль, результатів ми поки не бачили. Висновок: не все те золото, що блищить. Потреби та особливості цивільної високоточки та бойової роботи снайперів сильно відрізняються. І це треба враховувати на кожному кроці, а не переносити бездумно свої мирні звички у військову справу.
Дуже і дуже займаються! Особливо ті, в кого життя залежить від результативності пострілу. Тобто військові в першу чергу. Можливо, не релоадять лише поліцейськи снайпери, їм воно не потрібно. Решта - всі релоадять. Інша справа, що там релоадять не стільки через вартість, а саме через можливість створити ідеальний набій і бути впевненим в повторюваності.
Якшо ви маєте на увазі інтерв'ю якоговь спеца - то ні, звичайно не маю. Але дивився в Ютубі кілька роликів про підготовку і життя снайперів армії США і там також йшлося про це.
В 80-х роках я навчався в москві в аспірантурі одного з НІІ, разом з іншим аспірантом американського походження. Він виявився бувшим снайпером у відставці. Під час сесій ми спали з ним на суміжних ліжках у одному гуртожитку. Багато чого він мені тоді порозповідав зі свого військового життя. У тому числі й про релоадінг набоїв, у деталях якого я, на той час, мало що розумів. Один з висновків, що мені запам'ятався, основна мета релоаду - отримання набоїв стабільної якості та з необхідними параметрами здебільшо таких, які неможливо отримати в збройниці. Чесно кажучи, я був тоді дуже здивований тим, що в США, не дивлячись на шалену пропозицію зброї і різноманітних набоїв до неї, є люди, які споряджають набої самотужки.
Згiдний абсолютно, стосовно аматорiв-фанатiв високоточки, яких у Штатах безмежна кiлькiсть. Вояки-снайпери, бiльшiсть часу проводять у тренуваннях, не до релоаду йiм...
Ви дещо не зрозуміли мене. Я підкреслив, що переповідаю історії саме з військового життя того аспіранта, який до того був снайпером. І саме в ті роки він займався релоадом таких набоїв, які йому не могла надати US-army.
Та зрозумiв...Просто донести хочу, що те, про що пишете, скорiше виключення з правил, анiж масове заняття крутнею патронiв вояками...
Не думаю. Той снайпер розповідав, що премудрість релоаду входила до програми військової підготовки снайперів.
