Доброго, в мене ще Кальвіль є, на фото точно не підкажу, бо перебирали пару разів з ящика в ящик могли перемішати трошкі. З червоних ще є Чемпіон, Джонатан, Флоренція, Айдаред і ще з старої яблуні назви якої не хто не пам'ятає нажаль. На фото скоріш за все сорт Чемпіон. Да ще Курського трошкі є, но моїм він щось не дуже на смак, а от сік і сушка з нього файна.
Доброго, як початківець зі стажем виганяю мурах подалі. нажаль тікі після хімії тікають в мене, тлю оприскую актофітом і насойкою залишків табака, в мене теж прокинулися і починають шкоду робити .
Мазав якась хімія на стовбур з тюбіка вичавлюєш і в проекті мурахи липнуть і гинуть, но заради тлі вони роблять дорогу з трупів і за пару днів влаштовують автобам перекокпа і обмотка скотчем теж не дуже, пил бруд, дощик і далі починають бігати. Робив кругові приспособи з водою, теж знаходять лазейку і треба пільнувати часто. Тож якось так.
Доречі ще є питання до громади порадили на молодих деревах обривати цвіт для збільшення росту перши пару років, два роки як посадив яблуні і вже відцвітають, купував у перевіреного садівника вдома, тож про якість і сорт питання не має, але хочеться і спробувати яблука, варто чи ні ? Планую пару штук лишити на пробу, щоб не обтяжувати рослину. Хтось так робив чи ні .
Теж цікавився цим питанням, бо колись так затормозив грушу.На другий рік після посадки на ній завязалися 13 шт плодів.Я їх залишив,всі визріли.А наступні два роки вона сиділа на місці,майже не росла і не дала жодного плоду.Тільки аж на третій рік відійшла. На рахунок яблунь,то я чув інфу що в скороспілих сортах （тобто ті, які гарно цвітуть вже на другий рік）, потрібно залишати не більше 5 шт плодів.
Посаджена колоновидна яблунька в цьому році вже цвіте ділема і хочеться подивилися що вродить, і наче пригнічений рост буде, гадаю одне можна лишити. Фото додаю, навіть бірка ще не відпала.
Планую в осені купити собі, колись збирав дикі в лісі варення дуже смакувало в зимку і присмак геть інший ніж домашня . Поділетеся фото що виросте і вродить .
Кажись она привита у вас , Я в таких случаях обязательно рядом вставляю прут ( палку) и аккуратно подвязываю . Были случаи и не раз когда в месте прививки ломалась и замульчировать очень желательно ( влага и тепло будет оставаться ) с УВ
Мене пригощали плодами яблуневидної айви.Так я різав її на дуже тоненькі шматочки , заливав медом, та ставив в холодильник.Через добу вже можна смакувати. Зберігати так можна 2 тижні. Ще чув що можна начиняти нею дику качку при запіканні, та робити айвовий лікер.
Доброго всім, шо за холера на молодих яблуньках і мабуть треба знову білити, бо ці дощі все змили геть з дерев . Фото додаю, хто підкаже шо за болячка і як лікувати .
Впевнений на 95 %, що це буйволина цикадка, або якийсь інший вид цикадки. В мене теж були такі дерева. Після обробки препаратом （Брунька）, пішли на поправку.
Брунькою обробляв по інструкції, до цвітіння, в більш-менш теплу погоду.Такі пошкоджені ділянки, потрібно прямо заливати з оприскувача.
Підніму трошкі тему, завтра привезуть хімію буду прискати все по трошку достав з льоху майже останні, бо лишилося на пару раз перебрати і все сорт якщо не помиляюся Чемпіон.
Можливо буде цікаво комусь. Яблука Симиренка У ніч з 17 на 18 вересня 1938 р. розстріляний 47-річний професор Володимир Симиренко — український помолог і селекціонер плодових культур, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Після третього арешту Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня 1938 року засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938. Місцем поховання В. Симиренка вважається урочище «Солянка» в міській зоні Курська. 29 грудня 1891 р. народився Володимир Левкович Симиренко, український учений-садівник, селекціонер, помолог, один із перших агроекологів. Його батько Левко Платонович Симиренко. успадкував усе краще в родині. З дитинства закоханий у батьківський сад, мріяв стати біологом. Левко закінчив гімназію Одеси, де уславився любов’ю до природничих наук, віртуозною грою на роялі та прекрасним голосом. 1873 року він став студентом Київського університету. На жаль, пильна увага поліції до народовольця змусила Симиренка перевестися на навчання до Одеси, а там після обшуку, реквізиції власної бібліотеки й листування уже під конвоєм складав випускник іспити. Далі висилка у маєток батьків, знову – трус і Лук’янівська тюрма Києва. А звідти 1879 року українця чекав шлях на білі ведмеді. Уже в дорозі Симиренка догнала звістка про надання йому ступеня кандидата природничих наук. На чужині, у Красноярську, козакові пахли яблука. На замовлення золотопідприємця Кузнєцова Левко Симиренко розвів оранжереї, де плекав виноград, ананаси, троянди, орхідеї й камелії. Вперше в Сибіру український учений почав вирощувати покривні карликові сади. Симиренком було закладено у Красноярську парк, що і сьогодні є прикрасою та гордістю міста. Прийшла вістка, що страчено зятя Семена Яхненка – Андрія Желябова, що обидва городищенські заводи були продані на злам (вони знаходилися на орендованій землі). Вартові закону не залишали вченого в спокої. Його звинуватили у приналежності до групи “Червоний хрест” і на рік запроторили до камери-одиночки, там Левко захворів на тиф і мало не переставився. Згодом його на два роки вислали до Іркутської губернії, де він зустрів свою долю: польська революціонерка Арнольда Грушевська стала дружиною Симиренка. Молоді переїхали на висилку до Курська і, нарешті, у рідний Мліїв під гласний нагляд поліції. Тут Левко Платонович заклав найкращий не тільки в Росії, а й у Європі маточний колекційний сад і школу садівників. Сюди приїздив Чехов і скупенький Антон Павлович отримав чималу колекцію троянд для своєї дачі в Ялті. Імениті сановники, члени царської родини зверталися до Левка Симиренка за порадами. Мліївський сад нараховував 900 сортів яблунь, 839 – груш, 350 – вишень та черешень, 165 – аґрусу, 84 – слив, 54 – горіхів, 36 – жорделів /абрикосів-дичок/, 115 – броскви /персиків/ і 937 – троянд. Тут Левко разом із братом вивів сорти яблунь Ренет Симиренка, присвячений пам’яті батька; Пепін Рібстон, Ренет Баумана. Найпершими помічниками Симиренка були його дружина, обидва сини, дочка. Коли вченому дозволили виїздити за межі маєтку, він вивчав сади Криму, Кавказу, що дало матеріал для книги “Кримське промислове плодівництво”. Досліджуючи помологію, науку про сорти плодових і ягідних культур, Симиренко видав унікальний тритомний підручник «Помологія», заснував новий виробничий напрямок цієї науки. 1894 року Французьке помологічне товариство вручило Левку Платоновичу найвищу нагороду – Велику Золоту медаль, а наступного року обрало своїм почесним членом. 1916 року Московська академія звернулася до вченого із пропозицією очолити там кафедру, але Симиренко відмовився працювати на чужині. А далі – у рамках зачистки України від її еліти у 1919 р. у Києві за загадкових обставин загинули молодші брати Левка Платоновича – Микола й Олекса. І як тут не згадати долю Миколи Леонтовича!? У Різдвяну ніч 1920 року, коли вчений писав останні сторінки своєї великої книги, куля бандита смертельно поранила 65-річного Левка Симиренка в його власній хаті. Після пострілу вбивці увірвалися через вікно до кімнати, зняли з умираючого вченого куртку, перевернули усе догори дном, імітуючи крадіжку. У селі були відомі імена злочинців, але ніхто їх не переслідував і дожили вони до глибоких літ. Одразу ж більшовицька влада націоналізувала хутір, сади, школу. Було знищено архів генія садівництва, його ділова документація, бібліотека. 28-річний Володимир Левкович заступив батька.Він навчався в Києві у гімназії на вул. Коцюбинського, 12; випускник сільськогосподарського факультету Київської політехніки – очолив Мліївську дослідну станцію. Згодом став професором Уманського сільгоспінституту, 1930-го року – організатором і директором Українського науково-дослідного інституту південних плодових і ягідних культур /першого в Союзі/. Володимир Симиренко мав конфлікт із Мічуріним, тому один із московських мічурінців доніс на українця. У цей час сімя жила в Китаєвому. Напередодні Різдва влада влаштувала ніч трусу, знищила унікальну наукову бібліотеку, родинний архів. Володимир Симиренко 1933 року він був арештований за участь у «антирадянській шкідницькій організації» і провів одинадцять місяців у камері смертників. Листопад 1933 — кінець грудня 1937 — перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії. 1938 — заарештований утретє. Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня 1938 року 47-річний професор засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938. Місцем поховання В. Симиренка вважається урочище «Солянка» в міській зоні Курська. Радянська влада ненавиділа Симиренків. На Платоновому хуторі у 1858 р. родина побудувала Свято-Троїцький храм. Біля храму – родинне кладовище. Поховання зрівняли з землею; з храму зробили будинок культури; сцена постала на місці поховань родини. Біля огорожі могила Левка Симиренка, навпроти неї поставили туалет. Циркуляри влади заборонили пропагувати симиренківську школу садівництва; праці Симиренків вилучалися з видавництв і бібліотек; ренет Симиренка повеліли іменувати “Зеленка Вуда”; цвинтар і родинна церква у Млієві, поховання на Аскольдовій могилі були сплюндровані. Та яблуко від яблуні недалеко котиться… Дружина Володимира Симиренка, Марія Демидівна, забрала сина й дочку, ховалася по селах, потім пішки добралися до Західної Європи, перебували у таборах інтернованих. Доводилося жебракувати. У Бельгії та Франції їх врятувало прізвище. Діти одержали в Європі престижну високу освіту. Доля закинула Олексу Володимировича до Канади, він став доктором наук, професором Невадського, Міннесотського та Пенсильванського університетів, автором багатьох праць із політології. Його сестра Тетяна Симиренко – Торп народилася 1926 року на уславленому Платоновому хуторі під Черкасами, саме вона пронесла через усі роки вузлик із листуванням батька. Поліглот, працювала радником-експертом із питань економіки у Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків. Не раз була у складі урядових делегацій. Із далекої Канади приїздила в Україну Тетяна Симиренко, повертаючи славні імена рідних.(с)
Вчора зняв для зберігання 14 шт яблунь швейцерської селекції 《Red Love Era》, бо вже почали сипатися.Посадив її восени 2019 року. Одне скуштували,смак не схожий ні на жоден сорт.Досить смачне,солодко -кислувате （але не кисляк ）, віддає нотками лісових ягід. І це я робив нормування,бо навязалося їх 40-50шт.
