Разачаровали ...... все детство увлекался индейцами ... думал томагавк , какой то индейско-гуцульский , имени Гойко Митича пехотный полк ... с 14 по16 год с увлечением гонялся за скальпами бледнолицых москалей ...а тут такая проза ! Вот штычек 95 порадовал родными накладками и клеймами Венского арсенала , был немного шокирован его сохраном , на фоне убитого 88-го.
Ein Zigeuner beim Inf.Rgt.Nro.19 in Rarancze.// Ось випадково знайшов фото з 19 піхотного полку в Рідківцях з фокосом в руках
Вот , потеплело ... потянуло в лес , ближе к природе .Зеленые листочки , молодая хвоЯ на сАсенках и елочках , клещи и комары , мусор в окопах и незаметных ямках , свежие помойки и старые ..... Конечно предпочитаем старые ....
З одного боку з фото можна посміятись.З іншого... У нас на границі з Румунією є погранпост,висота біля 1200м.Як тільки осінню випадає перший сніг - погранці сходять вниз,в село,на заставу,до весни.Бо зимою на пост в гори щось доставити нереально. Тому коли буваю в горах,я офігіваю,як в Першу війну солдати витримували там цілі зими,з 14-го на 15-й,і з 16-го на 17-й.Без пуховиків,синтипонів,балонових курток,черевиків "Коламбія",спальників,бензопил,електрогенераторів,снігоходів,квадроциклів і ще туєвої хучі всього,без чого люди зараз не уявляють собі існування в таких умовах.Коли бачиш масштаби бойових дій там - в голову не вкладається,як одні витримували ті умови,а інші їм постачали.Реально - суцільний великий подвиг,з усіх сторін.
Можна погодитися з Опрішком - з покоління на покоління білі робляться м"якішими.Мені довелося, свого часу, попрацювати на Юрі Краковсько-Ченстоховській. І от тоді я зрозумів наскільки твердими були наші предки - ціле обладніння, та матеріали треба було вносити на скалки на власному горбі і не були це гори , а такі собі скали до 800 метрів - але ноги в дупу входили, а потім короткий перекур і до роботи. Але на "старі літа" маю що розповідати моїй доньці.