Масовий розстріл євреїв у місті Станіслав

Ось пропоную, одну із незакінчених глав з моєї майбутньої книги:

Масові розстріли євреїв Станіслава

Станом на 1939 р. у Станіславі проживало близько 26,5 тис. євреїв. Їх масові розстріли розпочалися з офіційним переходом міста у німецьку зону окупації.

27.07.1941 р. до міста прибув шеф майбутньої Комендатури служби поліції та служби безпеки Станіслава (KommandateurderSicherheitspolizei (SIPO) unddеrSicherheitdienst (SD) гауптштурмфюрер SSГанс Крюгер. З ним прибули і його співробітники – замісник унтерштурмфюрер SS Оскар Брандт (раніше працював «юденреферентом» - «спеціальним офіцером по єврейським питанням»), начальник відділення таємної поліції (Geheim staats polizei - Gestapo) обершарфюрер SS Шотт, слідчий та шеф місцевої кримінальної поліції (Kriminalpolizei - Кripо) обершарфюрер SS Тауш, начальник відділення гестапо обершарфюрер SS Мюллєр, слідчий гестапо обершарфюрер SS Вільг Маурер, начальник відділення гестапо обершарфюрер SS Дауст та інші есесівці. Зі спогадів Емі Вайц «На твоїх руїнах, Станіслав»:27 липня 1941 року - трагічна дата в історії єврейства Станіслава і околиць. Цього дня до міста увійшли німці і влада перейшла в їх руки. Серед частин, що увійшли до міста, були: гестапо, кріпо, СС та інші. Гестапо і Кріпо зайняли приміщення в будинку суду на вулиці Бєлінского. Там же знаходилася в'язниця, оточена високою огорожею. Очолював гестапо і відповідав за знищення євреїв дехто Крюгер, високий 35-річний блондин з жорстким поглядом. Його заступником був справжній звір в людському вигляді на прізвисько Бранд: жирний, величезний, із страхолюдною фізіономією і очима, що випромінювали смертельну загрозу. Третім був Шотт, широкоплечий брюнет середнього зросту, років 30-ти. Четвертим зі вбивць був ад'ютант Шотта на прізвище Мюллер.Перша трійця мала в місті безмежну владу. З їх приходом ангел смерті почав діяти в повну силу. Нові господарі працювали, не знаючи відпочинку, до тих пір, поки робота не була завершена. Їхнє слово було вироком - на життя або на смерть. Спочатку німці діяли спільно з місцевими угорцями і найвідданішими своїми прислужниками – українцями»

По приїзду, нацисти одразу встановили контроль над всіма євреями (жидами) Станіслава. Насамперед, «допомогли» створити їм тимчасове адміністративне самоуправління – юденрат та власну поліцію правопорядку (Ordnungsdienst), яка складалась з числа єврейських чоловіків. Зі спогадів Емі Вайц «На твоїх руїнах, Станіслав»: При радянській владі у місцевих євреїв не залишилося жодної власної організації, що представляла їх інтереси. Німці ж у приказному порядку створили таку організацію - Юденрат (єврейська рада). Головою цієї ради став Моше Ісраель Зайбельд, в числі його членів були доктор Блюменфельд і доктор Розенблюм. Єврейська рада почала свою роботу в старій будівлі єврейської громади. Почалася ця робота з надання соціальної допомоги, якої потребували більшість євреїв. Юденрат звернувся до міської влади і ті, згідно з розпорядженням Gestapo, встановили для євреїв норму у розмірі півкілограма хліба на тиждень. Зрозуміло, цієї жалюгідної кількості було недостатньо, та і його поставляли в гетто нерегулярно, а то, що потрапляло в гетто, мало було схоже на хліб - це було чорне тісто, схоже на обпалену глину. Норма цукру була - 50 грам в місяць - цього вистачало хіба що на пару раз на тиждень. Роздобути будь-які інші продукти можна було тільки через українських селян. Німці приступили до створення «Ordnungsdienst» - єврейської поліції, яка повинна була складатися з сотні молодих чоловіків. Від юденрата вимагалося зібрати необхідну кількість відповідних людей.Коли про це було оголошено євреям - багато хто поквапився записатися. Умови служби в поліції були дуже привабливими - працівникам було обіцяно два з половиною кілограма хліба на три дня, а не півкіло раз на тиждень, як усім іншим, крім того, ця посада припускала можливість роздобути продукти іншими способами і врятувати своїх близьких від голодної смерті. Формений кашкет єврейського поліцейського був зеленого кольору з жовтою стрічкою, на якій було віддруковано «Ordnungsdienst», на рукаві також була зелена пов'язка. Озброєні вони були спеціальною довгою палицею. Начальником поліції був Цалер, його заступником - Міхаель Персер.На єврейську поліцію були покладені обов'язки охоронців, і це ще більше ускладнило життя місцевим євреям. Були серед поліцейських хлопці, які так і не змогли вписатися в цю посаду. Вони залишали цю роботу і втікали з міста.

Враховуючи те, що Станіслав все ще перебував під угорським суверенітетом, з боку угорської адміністрації видавались вказівки та відповідні заборони, зокрема в обмеженні прав вільного пересування. В зв’язку з цим 29.07.1941 р. Станіславська обласна управа сповістила всіх жителів міста про наказ Королівської військово-адміністративної команди в Станіславі ч. 64/1941 від 28.07.1941 р., який звучав так: «Кожний жид чи жидівка старші віком над 12 років обов’язані на вулицях, дорогах і прилюдних місцях носити на правому рамені, на верхньому одягу, 10 см широку опаску виразної жовтої краски. Жидів, які появлятьсяпісля 4 серпня 1941 р. без опаски покарається примусовою роботою, а за другим разом інтернуванням в таборі праці. За чистоту опаски відповідає власник». (газета «Українське Слово», вівторок, 29.07.1941 р.). Зі спогадів Емі Вайц «На твоїх руїнах, Станіслав»: Німці, в руках яких були плани відносно долі євреїв (зрозуміло, євреям невідомі), поступово почали ці плани здійснювати. Одним з перших наказів гестапо по єврейській громаді став наказ носити на правій руці білу пов'язку з блакитною зіркою Давида. За непокору наказу - розстріл. Усі євреї міста вимушені були «прикрасити» одяг пов'язкою. Це дозволило німцям з легкістю впізнавати євреїв і хапати їх з метою відправки на примусові роботи в околицях.

Поряд з цим, німці розпочали примусове виселення євреїв з будинків по вул. Бєлінського (зараз Академіка Сахарова), де мала розміщуватись Комендатура служби поліції. Виселення проводилось протягом кількох годин, вимагалось залишати лише нові меблі. Потім було завезено відповідне обладнання, і цілий осередок робітників зайнявся облаштуванням приміщень та в’язниці. Офіційна адреса Комендатури вже була не вул. Бєлінського, 15, а вул. Поліцайштрассе, 15.

02.08.1941 р. в суботу, на 12 год. до приміщення Комендатури, Крюгер запросив представників юденрату, у тому числі і його голову Ізраїля Зібальда, франтом вийшов на балкон другого поверху і у них, що стояли біля під’їзду спитався: «Ви хто такі?». Після того, як представники єврейської общини представились, Крюгер у делікатній формі заявив: «Я для євреїв дуже добра людина, після мого перебування і при від’їзді від євреїв вони жалкують і навіть плачуть за мною… запевняю панове, ви і ваша громада також будете любити мене і жалкувати по моєму від’їзді». Після репутації про себе, Крюгер також запевнив представників общини, що «… Адольф Гітлер також дуже добра людина, і на період війни, ізолює євреїв від інших національностей, де вони будуть спокійно жити і працювати. Тому пропоную вам провести регістрацію всієї єврейської інтелігенції по спеціальності та для знайомства зі мною, і дати їм вказівки в роботі по новому, забезпечити явкою в Gestapo на 3-є серпня 1941 р. (неділя), до 12-ої год. – всіх представників єврейської общини і рабинів, до 14-ої год. – адвокатів з кодексами і законами про судочинство, до 16-ої год. – наукових робітників і вчителів, до 18-ої год. – лікарів і фармацевтів, до 21-ої год. – художників, артистів і музикантів, а до 10-ої год. 4-го серпня 1941 р. (понеділок) – інженерів і фотографів». Після цього унтерштурмфюрер SS Оскар Брандт, запросив їх в середину приміщення, і погрожуючи нагайкою, вимагав щоб особисто для нього зібрали з квартир євреїв, меблі, килими, постільні речі та інше майно, при цьому заявлявши: «…в гіршому випадку в понеділок для вас влаштую «Blaumontag» («Кривавий понеділок»). Завтра ми всі відпочиваємо, можете і ви відпочивати».

Ввечері, цього ж дня, представник німецької місцевої адміністрації крейсгауптман Гайнц Альбрехт запросив до себе Крюгера, Брандта, Шотта, Тауша, Дауста, Мюллєра, Маурера й інших та у відповідності до розпорядження Головного управління служби безпеки проінструктував їх про проведення операції «Blaumontag», яка передбачала фізичну ліквідацію всієї єврейської інтелігенції міста. Згодом були визначені ролі, методи та встановлено остаточний термін проведення операції (08.08.1941 р.) по закінченню винищення єврейської інтелігенції. Зі спогадів гауптштурмфюрера SS Ганса Крюгера: «Ми отримали розпорядження Головного управління державної безпеки, яке передав нам командир SS та поліції дистрикту Галичина бригадефюрер Г.Кацман. В ньому говорилось: «...потрібно негайно очистити територію від євреїв шляхом їх ізоляції в гетто і поступової ліквідації» (архівні дані м. Людвігсбург, Німеччина).

Адвокати, юристи, які викликалися в Комендатуру з кодексами і законами про судочинство й гадки не мали про операцію «Blaumontag», вони гадали, що викликаються для отримання інструкцій з приводу застосування норм польського законодавства, а ті хто передбачив небезпеку, замість явки, намагались переховуватись. Таку ситуацію Альбрехт і Крюгер передбачили ще у суботу 2-го серпня при підготовці проведення операції «Blaumontag», і тому всі вулиці, провулки та околиці міста були перекриті і посилені патрулями поліції.

03.08.1941 р. в неділю о 12 год., Крюгер вийшов з приміщення Комендатури і делікатно звернувся до представників єврейської общини: «А, панове…!!! Прошу до приміщення». Доктор Шауднер, який залишився живий, розповідав, що: «…делікатність Крюгера не приховувала його звірства, і при словах «прошу до приміщення», риси його обличчя і голос віщували, щось чорне, огидне та жахливе...». Коли представники общини і рабини увійшли до коридору, раптом з різних кімнат посходились есесівці Брандт, Шотт, Дауст та інші. Брандт вийняв з кобури пістолет і направляючи його у різні боки почав бігати навколо євреїв. Обершарфюрер SS Маурер закричав: «Що ви тут стоїте, як свині в хліву… ставайте по-троє...». Всі стали у стрій по троє, фармацевт Штерн, як самий старший по роботі та віку, став окремо, попереду. Крюгер підбіг до нього та зі всієї сили вдарив його нагайкою в обличчя, так, що той впав, а коли піднявся, другим ударом в потилицю завалив на підлогу, а Брандт носками чобіт почав щосили добивати його. Також був побитий консультант першої поліклініки, лікар Розенбаум. До зубного лікаря Горліка, який стояв в першому ряді, підійшов Дауст, вихопивши в нього накинуте на ліву руку пальто сказав: «воно тепер тобі не потрібне...». Таким чином операція «Blaumontag», гестапівцями, згідно інструкції Альбрехта, була розпочата.

Доктор Лібесман, пізніше розповідав, що він прибув в Комендатуру із запізненням. У дворі та коридорі по троє і по групам вже були вишикувані всі лікарі (терапевти, рентгенологи, невропатологи, педіатри, генікологи, та інші). В самому ж коридорі з лівого боку грав патефон і під його звуки лунали дикі галаси жінок та чоловіків – представників єврейської общини - рабинів, адвокатів, вчителів та інших спеціалістів. Старші груп по черзі підходили до Крюгера і доповідали про наявність спеціалістів. Тих євреїв, які доповідали з порушенням уставу німецької армії, Крюгер розстрілював на місці. Євреїв, які прославилися працею та мистецтвом, Крюгер викликав в окрему кімнату і допитував їх під прикриттям звуків патифону. Спільно з Брандтом, Шоттом, Маурером, Даустом та Мюллєром, він бив їх кулаками та рукояткою пістолета, нацьковував сторожового пса і лише після того, як євреї втрачали сили і свідомість, розстрілював їх.

Жорстокими методами есесівці допитували рабинів - служителів культу. Вони запрошували їх до убиральні, і обличчям втикали у пісуари, поверх накриваючи верхнім одягом. Для нагляду ставили вартових з допоміжної поліції і при спробі показати лице з пісуара чи підняти пальто і спробувати дихати повітрям, поліцаї одразу ж били їх в потилицю прикладами гвинтівок. В результаті тортур трьох рабинів замучили в убиральні. Сімдесятирічного рабина Горвіца і такого ж віку педіатра Заславську, після численних допитів, роздягли догола і під шумовий оркестр організований з заарештованих та посилений мегафоном, змусили танцювати так званий «вальс смерті» до втрати сил і свідомості, а потім Крюгер не виходячи із-за столу, який був обкладений закускою та радянським шампанським, їх розстріляв.

Інтелігенцію, яка нез’явилась на виклик в Комендатуру, не дивлячись на національність (поляки, євреї, українці, росіяни) гестапівці арештовували у їхніх квартирах і доставляли до в’язниці гестапо, піддавали побоям, роздягали до натільної білизни, і систематично вивозили на розстріл в ліс за село Павельче (зараз село Павлівка). Комуністів та радянський партійний актив після катувань – викручування рук, випорювання животів, спини, та іншого, гестапівці розстрілювали просто у дворі в’язниці. Для залякування, під час розстрілів, членів радянського партійного активу, по всіх камерах в’язниці, заарештованих змушували дивитися у вікна. Хворих і нездатних піднятися гестапівці забивали нагайками і палицями.

04.08.1941 р. в понеділок. на 11 год. до Комендатури прийшли «запрошені» 37 дипломованих інженерів. Їм було наказано увійти до якоїсь зали, і вишикуватись повернувшись обличчям до стіни. Потім їх поділили відповідно до професійних груп: будівельники, машиністи, електрики, хіміки, тощо. Вони утримувались приблизно до 19 год., після чого їм наказали сісти по-турецьки (схрестивши ноги), у бік обличчям до стіни. Як прийшов Крюгер, одразу почав розпитувати кожного по черзі, хто є за фахом, що робив за більшовицьких часів і дотепер. Кожен із спеціалістів почав відповідати на поставлені питання, а секретар Крюгера робив собі якісь замітки. Після допитливої процедури, 13 спеціалістів, які над чимось працювали, викликали до Крюгера в кабінет. Коли вони стояли перед ним, Крюгер вів з ними досить делікатну розмову, заявляючи, щоє володарем їхнього життя і смерті, що симпатизує євреям, і навіть в Кракові за ним нудьгують, що прийшлось одного єврея – ад’ютанта забрати із собою.

До 05.08.1941 р. всю викликану і доставлену конвоєм єврейську інтелігенцію, що залишалася в живих, гестапівці з допоміжною українською поліцією, зі зв’язаними руками і ногами, та роздягненими до натільної білизни, ярусами до стелі заповнювали камери в’язниці, в яких вони утримувались до 08.08.1941 р. Територія в’язниці складалась з двох приміщень: двоповерхового (утримувались заарештовані по лінії гестапо) та чотирьохповерхового (утримувались по лінії кримінальної поліції та допоміжної поліції). У камерах утримувалисьпо 20 в’язнів. Була також і окрема камера в підвальному приміщенні, де утримували до 70 ув’язнених.

08.08.1941 р. померлих і живих євреїв, як дрова завантажували на автомашини і вивозли за місто в ліс біля села Павельче, викидали в заздалегідь викопані ями та засипали землею. Операцію «Blaumontag» в основному було закінчено. За шість днів есесівці знищили: 142 лікаря., 68 інженерів, 425 вчителів, 16 художників і письменників, 135 юристів, 180 членів єврейської общини і служителів культу, 27 музикантів та артистів, 76 фармацевтів, 28 ветлікарів та приблизно 1750 службовців з вищою освітою, а всього 2865 євреїв.

Хоча заплановане на відповідну дату знищення єврейської інтелігенції було закінчене, однак погроми почали й далі продовжуватись, навіть і проти представників інших національностей.

Так, 20.08.1941 р. в лісі за селом Павельче було страчено 800 представників польської інтелігенції.У цьому ж лісі за переховування євреїв були страчені і францісканські монахи: генерал францісканського ордену о. Ян Перегрін Хачела, брат Стефан Косіорський і о. Ремігіш Войцик.

Політика Крюгера та інших нацистів відносно євреїв була спланованою таким чином, що з одного боку він співпрацював з ними в окремих питаннях, а потім, коли вже вони були не потрібні, наказував страчувати всіх без вибору.

Фото будівель - Будівля по вул. Поліцайштрассе, 14, де розміщувалось Gestapo та Sipo (На сьогоднішній день це вул. Академіка Сахарова, а в будівлі розташовані УМВС України та УСБ України в Івано-Франківській області)

 

Шеф Станіславського Gestapo, гауптштурмфюрер SS Ганс Крюгер.

В’язниця Gestapo (Сьогодні це Івано-Франківський слідчий ізолятор управління ДПтС України в Івано-Франківській області)

 

До цієї теми також написав та дослідив такі факти

«Табір смерті» («Todlager») та єврейське гетто


Після знищення єврейської інтелігенції, німці приступили до посиленої підготовки першого етапу масового винищення всього єврейського населення Станіслава.

Гайнц Альбрехт дав вказівку ввіреній йому організації «Arbeitsamt» сформувати з української та польської молоді (чоловічої статі) так звані робітничі команди - baudienst, особовий склад яких повинен був перебувати на казарменому положенні. Під загрозою смерті, декілька днів, члени команд baudienst руйнували пам’ятники старовини, бюсти вождів та радянські заклади культури, а після цього озброївшись лопатами та ломами займалися виключно копанням загальних та одиночних могил для євреїв.

По всіх вулицях міста був розклеєний наказ Альбрехта та Крюгера про категоричну заборону вуличного руху: євреям після 19-ої год., полякам та українцям після 21-ої год. вечора. В цьому ж наказі, євреям категорично заборонялося ходити по місту без пов’язки з шестикутною зіркою на правій руці і ще й по тротуарам. Вони могли ходити тільки з пов’язкою і тільки по середині вулиці де проходять підводи та скот. На виконання цього наказу гестапівці та українські міліціонери, без попередження розстрілювали всіх євреїв, які з’являлися на вулиці після 19-ої год. вечора. Євреїв розстрілювали також і вдень при першій спробі ступити хоча б однією ногою на тротуар.Зі спогадів Емі Вайц «На твоїх руїнах, Станіслав»: Інший наказ забороняв євреям ходити по тротуару - тільки по бруківці. Той же наказ забороняв їм вступати в розмови з арійцями.Були випадки, коли машина, що проїжджає по бруківці, змушувала єврея зробити крок на тротуар, якщо це відбувалося на очах у німця,«злочинця» могли розстріляти.

У цей так званий «підготовчий період», гестапо та українська допоміжна поліція заарештовували євреїв на квартирах і після катувань розстрілювали. На протязі двох-трьох днів з в’язниці гестапо на розстріл, у ліс за село Павельче, відправлялось по декілька машин, завантажених євреями в одній натільній білизні.

У перших числах жовтня 1941 р. робітниками baudienst на єврейському кладовищі в північно-західній частині Станіслава, що по вул. Семирадського (тепер вул. Степана Ленкавського) було викопано велику кількість могил. Весь квартал – кладовище та велика територія навколо (сьогодні – це вул. Бельведерська, Ленкавського та прилеглі провулки), площею близько 6 га, був обнесений колючим дротом в чотири ряди. На кожному ряді, а також у східній частині кварталу, на синагозі, були встановлені кулеметні вежі, по периметру – пости та вартові.

11.10.1941 р. в суботу, євреям було наказано доставити до гестапо декілька екземплярів плану міста Станіслава. Єврей на прізвище Дзюльо, який працював у технічному відділі юденрату прибув до гестапо на 12 год. з планом міста. Перед цим зустрівся з іншими євреями та розповів про плани Крюгера, які сповіщали знищення єврейського населення Станіслава - 12.10.1941 р. Прискоренню кривавої акції сприяв запланований візит генерал-губернатора Ганса Франка, який повинен був прибути до її закінчення, а тому есесівці вирішили, ще до його приїзду зробити місто «чистим».

12.10.1941 р. в так звану «чорну неділю Станіслава», на саме єврейське свято Гошанаг Рабах, Крюгер наказав провести масову криваву акцію – «Blutsonntag». Багато очевидців, свідчили про ту страшну подію по різному, однак картина вимальовувалась одна. В цей день, з самого ранку, почали зганяти євреїв на ринкову площу міста, яка ще називалась «Табором смерті». День був сонячний. На площі помістилось від 10 до 12 тис. євреїв. На легковому автомобілі з відкритим дахом на площу в’їхав Крюгер, і до більшості євреїв, які вже були на місці із всім своїм майном, звернувся з такими словами: «На цьому вашому новому місці, де ви будете жити, ваші цінності вам не потрібні. Зберіть їх у загальний фонд…». Коли євреї почали віддавати свої речі, ними було заповнено дві вантажівки і все майно було вивезене.

Окремо відібрану частину євреїв, повантажили на декілька машин і вивезли на кладовище, яке було поруч з табором, де по приїзду їм наказали роздягтися. Одяг та взуття поскидали на вантажівки та відвезли на залізничну станцію для відправлення до Німеччини. Із спогадів Ю.Фоєрмана: «Через головні ворота ми увійшли на кладовище, де тисячі людей сиділи рядами на землі. Праворуч українські юнаки закінчували копати величезну могилу довжиною 60 метрів, шириною 20 метрів, глибиною 5 метрів. Нам було наказано сісти на землю і віддати під загрозою розстрілу (кілька трупів вже було) золото, гроші, золоті ручки і т.п. Збирали це під контролем німців євреї. На кладовищі були українська поліція, жандарми і гестапо. Я зрозумів, що це у них не перша подібна акція, а річ для них дуже звична. Весь час прибували нові групи людей, встановили кулемет...»..

На кладовищі почались масові розстріли. Крюгер взяв особисту участь у кінозйомці кривавої акції. Представники служби поліції (Sipo) спільно з представниками поліції служби порядку (Ordnungspolizei) та залізнодорожної поліціїпідводили євреїв до трьох заздалегідь підготовлених ям та змушували їх туди стрибати, після чого стріляли. Щоб не було затримки, інші заряджали автомати і подавали їх тим що стріляли. Дітей кидали в ями живими, економлячи при цьому патрони. Ті євреї, які очікували своєї черги в ту чи іншу яму, що вже були закладені першими трупами, подалися в жахливу паніку, голови паморочило від побаченого, дехто в ями падав вмліваючи; вони кидалися назад, однак задніх тіснили кулеметники. Тих хто з «черги» наважувався втекти, чи робив спробу втечі, розстрілювали на місці. Багато трупів звисало на колючому дроті, лежало на території кладовища чи за його межами.Із спогадів Ю.Фоєрмана: «Розстріл почався в першій годині. Наказано розділитися на групи, зняти верхній одяг, підійти до могили. Живими мали стрибати в могилу. У тих, що лежали в могилі стріляли з автоматів четверо гестапівців. Двоє німців і двоє українців. Деяким пощастило - їх застрелили відразу. Інших тільки поранило, вони задихалися і мучилися перед смертю. Вночі багато вибралось з могили, і пішли додому. Я втратив тоді дев'ять близьких родичів (батьків, сестру з чоловіком і двома дітьми, брата з дружиною і вісімнадцятирічною дочкою). Ми сиділи на землі нерухомі , скам'янілі та безбарвні. Мокрий сніг падав на нас. Я дивився на те, що відбувається навколо. Кілька разів збирав всю силу волі, щоб довести собі, що це реальність, а не злий кошмар. А тим часом в могилу кидали вагітних жінок, матерів з дітьми на грудях і стріляли по них без зупинки. Врятуватися серед тисяч людей спробував тільки один: по дорозі до могили втік у поле і, незважаючи на гонитву (було вже темно), втік. Ті, що стріляли змінювали один одного, в перервах закушували бутербродами…».

До 19 год. вечора, екзекуцію було закінчено. Все поле гостро пахло свіжою кров’ю, навколо стояли червоні калюжі. Того дня було страчено, зі слів одних очевидців та безпосередніх учасників тих подій до 6 тис. євреїв, зі слів інших від 9 до 10 тис. євреїв. Факт знищення залишається фактом, насправді з майже 12-и тисяч єврейської юрби, в живих (поранених та скалічених) залишилося декілька сот євреїв. Крюгер побачивши, що ті, які ледь дихали та могли ще рухатись, сказав, що Адольф Гітлер дарує їм життя і запропонував їм три рази його привітати нацистським салютом: «HeilHitler!». Коли напівживі євреї палко борючись за життя та порятунок, зробили те що їм наказав Крюгер, їх нагими відпустили додому, і Крюгер запевнив, що їх ніхто більше не потурбує. Також Крюгер запропонував порятунок керівнику єврейського Управління праці д-ру Тененбауму, однак наступний заявив, що відмовляється приймати такий жест з рук вбивці, і що він хоче померти зі своїми братами.

Після 12.10.1941 р. розпочався другий період в житті єврейського населення Станіслава. Якщо попередній, можна назвати вступним періодом, то наступний період – з 13.10.1941 р. до 31.03.1942 р. – період гетто та подальших страт.

13.10.1941 р. удосвіта, тих євреїв, які за нацистським цинізмом були «врятовані Адольфом Гітлером», і були звільненими, гестапівці знову розшукали та заарештували, і відправили до «Табору смерті» на розстріл, хоча деяким євреям все ж таки було дароване життя за умови тісної співпраці з дозволом заселятися у будь-яке «звільнене» житло.

Вранці, унтерштурмфюрер SS Брандт викликав до себе одного з врятованих євреїв – д-ра Ляма та сповістив його про те, що він буде новим головою юденрату (Зібальд хоча і пережив криваву акцію, але переховувався) та запевнив його, що: «…те, що відбулося вчора, сталося з вини євреїв, тому що вони винні у початку війни і потрібно було їх за таке покарати. Щось подібне вже взагалі більше не повториться…». Лям у свою чергу своїм заступником назвав єврея Гольдштейна та поповнив юденрат новими членами єврейської общини, серед яких також був і очевидець тих подій - інженер Юліус Фоєрман.

20.12.1941 р. Альбрехтом було офіційно оголошено про створення єврейського кварталу, так званого гетто. Як правиломайже на всій окупованійСхіднійЄвропі, в Станіславінімці вибрали саму старуі закинуту частинуміста для його створення.Точне число євреїв в гетто не відоме, але близько 20 тис.євреїв довелось жити в цьомуневеликомуіщільнопереплетеномурайоні.До його створення, усіх євреїв, які проживали поза межами гетто, змусили туди переселитисяз 1 по 15.12.1941 р., тобто до часу його відкриття. Більшостієвреям не вдалось знайти дах над головою,атому іудейськарадаповинна буларозміститиїх в кожному доступному приміщенні, в томучислі складів і синагог.

Причина появи гетто обґрунтовувалась необхідністю боротьби із спекуляцією, яку нібито спричиняли євреї, скуповуючи в українських селян сільськогосподарську продукцію за заниженими цінами.

Територію гетто було відгороджено від решти міста високим двохметровим дерев’яним парканом, обнесено колючим дротом і поставлено під охорону німецької жандармерії й української поліції ззовні та єврейської поліції («Ordnungsdienst») під командуванням Захлера зсередини (близько 100 осіб). В будинках, розташованих безпосередньо по периметру гетто вікна повинні були бути заблоковані дерев’яними брусами. На кожних воротах (всього – три) було по дві вежі з озброєними охоронцями. У ґетто сформували власну адміністрацію – юденрат (рада) та поліцію, члени якої замість зброї носили дерев’яні кийки.

Зайти і вийти з ґетто, за винятком урядових осіб, можна було лише при наявності спеціальної перепустки та лише для виконання важких примусових робіт. Євреї працювали на фабриках в ґетто або за його межами на німецьких підприємствах та лігеншафтах (німецьких господарствах). Єврейське Управління праці обслуговувало ці заводи та фабрики на чолі зі своїм новим головою Горовіцем, який змінив Тененбаума.Бюро праці видавало відповідні посвідчення для робітників.Соломон Гюнсберг згадує: «Єврейське населенняздійснювало роботи в самих важких умовах, практично без яких-небудьінструментів, іпіддавалосьпобиттюпідчас робіт...».

Умови життя в гетто були невиносимі.Санітарні умови були несприятливими. На території ґетто, окрім майстерень, крамниць та інших закладів була і власна лікарня, яка постійно перенаповнювалась хворими. Під час першої зими 1941–1942рр. багато євреїв загинуло від голоду та холоду. Щодня помирало від 20 до 30 євреїв, яких відразу закопували на подвір’ї або відвозили на єврейське кладовище. Купити продукцію на чорному ринку могли тільки ті, що мали гроші.Только те, с деньгами налево смогли купить дополнительную еду на черном рынке, который должен был быть контрабандой в гетто;Но лишь немногие люди могли позволить себе непомерные цены потребовал.Можно было продать вещи юридически «арийской» населения в магазине создана и ведении Экхауза, член Синедриона

До кінця березня 1942 р. у гетто відбулись поодинокі розстріли – п’яні гестапівці вправлялися в стрільбі по живих «мішенях», кидаючи з другого чи третього поверхів єврейських дітей і нальоту стріляли по них.

31.03.1942 р. відбулась перша депортація близько 5 тис. непрацездатних євреїв та їхніх угорських біженців-одноплемінників до концентраційного табору в Белжеці (Люблінський дистрикт). Під час акції близько 150 осіб було вбито на вулицях, чимало спалено живцем у їхніх оселях. В ґетто залишилося близько 15 тис. осіб, а його площу було зменшено на третину.

12.04.1942 р. німці провели чергову селекцію євреїв у ґетто, яких поділили на три категорії: «А», «B» та «С». До перших двох категорій відносились здорові і працездатні, до третьої – хворі, старі та непрацездатні. Особи категорії «А» жили в центрі ґетто, «Б» – в районі вулиць Галицької – Петра Скарги й вважалися «робочим резервом». Для категорії «С» (понад 3 тис. осіб) було виділено два непристосованих приміщення – колишнього млина та шкіряної фабрики, які були розташовані в «Таборі смерті» в гетто.

До кінця квітня 1942 р. близько 3 тис. непрацездатних євреїв та інших в’язнів із категорії «С» було знищено. Населення «Табору смерті» постійно змінювалося, оскільки починаючи з квітня 1942 р. до Станіслава почали привозити євреїв з інших ґетто, більшість з яких відразу ж відправляли до Янівського концтабору у Львові і «таборів смерті» на території Польщі (Белжець, Майданек). Перебувати в ґетто дозволяли тільки працездатним євреям. Німецька поліція час від часу проводила облави на тих, хто не міг працювати.

Як писав свого часу німецький історик Дітер Поль: «На протязі шістнадцяти місяців ця маленька поліцейська дільниця – працівники якої іноді мали по двадцять п’ять років – організовувала та здійснювала зйомку 70000 євреїв і депортації 12000 в табори смерті. Акти таких жахливих розмірів, як правило, пов'язані лише з великими каральними загонами SS, які діяли в окупованому Радянському союзі».

07.05.1942 р. близько 600 євреїв з ґетто розстріляли.

З травня по серпень 1942 р. під час кількаразових облав у пошуках заборонених продовольчих продуктів на території ґетто нацисти розстріляли ще 400 євреїв.

Черговий масовий розстріл відбувся і 22.08.1942 р., який провів комендант охоронної поліції (Schutzpolizei), капітан Штреге. Приводом до цієї «відплатної акції» стала заява нацистів, що єврейський хлопець побив українського поліцая, і вимога, щоб юденрат видав їм тисячу євреїв. Коли голова юденрату Гольдштейн відмовився виконувати вказівку, його та усіх інших членів юденрату (20 осіб) повісили, а 1,2 тис. євреїв розстріляли.

Станом на середину жовтня 1942 р. єврейське населення Станіслава було майже винищене. Єврейські робітники були звільнені з всіх фабрик та організовані в одну групу під керівництвом обершарфюрера SSХаллербаха. Вони повинні були збирати і сортувати майно депортованих євреїв з гетто B і C. Їхня робота відбувалась під наглядом членів Sonderdienst.

На 05.11.1942 р., всіх робітників з так званої групи Халлербаха було викликаноі їм сказано, що так звана спеціальна комісія зі Львова приїхала та вимагає, щоб всі роботи (збирання та сортування майна депортованих євреїв) були закінчені до 01.03.1943 р.Більшість єврейських робітників будучи впевненими, що вони по крайній мірі до кінця року будуть в безпеці, а також немаючи вибору, підкорились вказівці. Після цього більшість із групи були заарештовані працівниками Халлербаха та доставлені до в’язниці гестапо і все їхнє майно було вилучене.Цього ж днявгетто був проведенийзагальний обшук, під час якогобагатоєвреїв були вбиті, а іншівідправленідов’язниці.Частина гетто була підпалена.Євреїзв’язницібули депортовані в Белжець.

25.12.1942 р. на подвір’ї місцевої буцигарні ґетто зібрали близько 100 євреїв, внаслідок чого деякі з них померли від холоду на морозі, інші були розстріляні вранці.

Окрім цього, в 1941–1943 рр. у місцевому госпіталі по вул. Бельведерській есесівці знищили понад 60 хворих та лікарів в основному єврейського походження.

24-25.01.1943 р. поліція здійснила рейд по території ґетто, внаслідок чого близько тисячі євреїв було розстріляно, а 1,5-2 тис. депортовано до Янівського концентраційного табору у Львові.

23.02.1943 р. розпочалась остаточна ліквідація ґетто, коли німецька поліція оточила його територію та почала облави і розстріли євреїв, які там ще залишались. Останніх в’язнів знищили під час акцій 4 червня, 25 червня та 14 липня 1943 р. У в’язниці залишили лише невелику групу фахових спеціалістів, зокрема інженерів та технічних працівників. Коли Червона армія вступила до міста, тут залишилося всього сто євреїв, які пережили Голокост. Загалом близько 1,5 тис. євреїв зі Станіслава пережили Другу світову війну.

п.с. Тема й досі не закінчена, а деякі абзаци будуть перефразовані....