Листівки та поштівки

Поштівка з зображенням генерал-полковника Михайла Омеляновича-Павленко. Видання Воєнно-Історичного Інституту в Торонто. 1954р.

 

Рідкісна поштівка накладу Центральної Управи Українських Січових Стрільців від січня 1918р. з зображенням "Прапору Українського Легіону "Українських Січових Стрільців" авторства Івана Іванця, освячення якого відбулося 28.11.1917р. у присутності митрополита Андрея Шептицького.

 

Рідкісна поштівка виготовлена в Німеччині у 1950р. у рік загибелі Головнокомандувача УПА Тараса Чупринки(Романа Шухевича).

 

Поштівка накладу Крайового комітету СУМу у Великій Британії. Від продажу цих листівок виручені кошти йшли на дитячі табори. 1950-ті роки.

 

Листівка з версією герба України, яка була вилучена НКВД при арешті селянина Василя Лучика з с. Іспас Вижницького району Чернівецької області і підшита до його кримінальної справи. 3 червня 1944 року.

 

Поштівка з Прапором Союзу Українських Емігрантських Організацій у Франції.

 

Поштівка «Зимовий похід 1919–1920». Художник С. Кіндзерявий-Пастухів, учасник походу. Друга половина 1960-х рр.

 

Поштівка з Архіву ОУН. 1929р.

 

Поштівка, яка видана Богословсько-Педагогічною Академією УАПЦ у Мюнхені. Середина 1940-х років.

 

Поштівка товариства Луг у Львові.

 

Пластова поштівка авторського видання Мирослава Григоріїва. Чехословаччина. 1930-ті роки.

 

Похід у Львові 3 березня 1918 року.

 

Поштівка на честь високого церковного ієрарха Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). На аверсі зображено повний герб церковного прелата. Композиція поєднує візантійсько-українську традицію з латинськими правилами церковної геральдики. Зверху розташований капелюх із широкими крисами та шнурами, що закінчуються 15 китицями (fiocchi) з кожного боку. Це чітко вказує на ранг Кардинала. Під галеро (капелюхом) бачимо митру східного зразка, що символізує належність до візантійського обряду. За щитом навхрест розміщені патріарший (двораменний) хрест та посох (жезл), що підкреслює юрисдикційну владу. Присутнє зображення Покрови Пресвятої Богородиці — покровительки українського козацтва та Церкви. У верхній частині — Тризуб (символ державної спадкоємності), під ним — рука, що тримає пальмову гілку (символ мучеництва або перемоги) на фоні крила (можливо, атрибут Архангела Михаїла). На нижній стрічці розміщено девіз старослов'янською мовою: «ГДЬ КРѢПОСТЬ МОЯ» (Господь - кріпость моя). Це герб Йосифа Сліпого на престолі глави Української греко-католицької церкви.

Дана поштівка є цінним документом епохи «змагань за Патріархат» УГКЦ. Вона демонструє, як українська еміграція майстерно поєднувала національну символіку (Тризуб) з релігійною ієрархією, утверджуючи суб'єктність України на міжнародній арені через церковні структури. З високою ймовірністю була надрукована у 1965–1966 роках (одразу після консисторії в Римі), як офіційна або напівметрічна картка для вітань, пожертв або поширення серед вірян українських поселень у США, Канаді чи Європі. За стилістичними ознаками, композиційною точністю та історичним контекстом, автором цього геральдичного малюнка є Микола Битинський (1893–1972) - найвидатніший український геральдист XX століття, мистецтвознавець та графік, який працював у еміграції. Лише Битинський на той час володів настільки глибокими знаннями, щоб так філігранно поєднати латинські атрибути (кардинальське галеро з 15 китицями) із суто візантійськими елементами (східна митра, патріарший хрест). Микола Битинський був офіційним творцем сучасної геральдики УГКЦ у діаспорі. Саме він у 1960-х роках (перебуваючи в Торонто, Канада) розробив оновлений проєкт герба для Йосифа Сліпого після його звільнення та отримання кардинальського титулу. Включення Тризуба у герб церковного ієрарха було сміливим кроком, який просував саме Битинський. Він вважав, що герб голови Церкви має відображати ідею національної єдності та державної традиції (УНР), оскільки Церква в діаспорі виконувала роль "держави без території". Малюнок був створений близько 1965 року. У цей час Битинський активно публікував свої праці з геральдики в журналах "Визвольний шлях" та окремими альбомами. Цей конкретний малюнок згодом тиражувався багатьма видавництвами (наприклад, "Орлик", Мюнхен) як офіційна картка-репрезентація Кардинала.