"Курс молодого бойца"

Дозвольте поделится практикой в облости связи. И так штатные радиостанции как правило с убитыми батареями,зарядить которые на блок посту проблемотично а порой и неможлыво. Остается всеми инстанциями запрещенный мобильный телефон,следовательно необходимо обменятся номерами совсеми соседями и смежниками,а заодно пробить номерок знакомого танкиста и артиллериста так на всякий случай.Зарядка мобилок,необходимо иметь фонарик с функцией подзорядки мобильника. Ну и самое главное больше 10 включиных мобилок на гектар лакомая цель для арты противника.

 

Гарні відео по медецині , якщо були то жорстоко не карайте .

 

- Любой источник света ночью будет казаться ближе, чем днем, примерно на ¼ реального расстояния до него.

- Крупные объекты ночью кажутся больше и выше, чем они есть в реальности.

- Чем лучше (ярче) освещена цель, тем она покажется больше по размерам и ближе по расстоянию.

- При определении расстояний на глаз при искусственном освещении объекты, расположенные на сильно освещенных участках, покажутся ближе, на слабо освещенных – дальше.

- Ночью при искусственном освещении хорошо видна только наружная часть растительности (кустов и нижней части деревьев), а то, что находится за освещенной частью, не видно вообще. Тень от искусственных источников освещения делает невидимым практически все. Поэтому ночью очень эффективны камуфляжи с наружной «лохматостью».

- Ночью поверхность воды выделяется на темном фоне окружающей местности даже при слабом освещении.

- Ночью естественным образом обостряется ночное зрение. Чувствительность сетчатки глаза можно повысить тренировками. Существует практический прием: если вы захотите при очень слабом освещении рассмотреть что- либо, сконцентрируйте луч зрения на предмете, и затем медленно отведите луч зрения немного в сторону. Интересующий вас предмет сразу станет восприниматься четче и яснее.

- Ночью неподвижные цели различить трудно, а движущиеся цели воспринимаются довольно легко.

- Ночью хорошо видны темные предметы на светлом фоне, а светлые – на темном, но очень плохо различаются неподвижные предметы окраски любой интенсивности, находящиеся на границе светлого и темного фона.

- Ночью очень заметен белый и красный свет. Синий свет виден очень плохо.

- При внезапном сильном освещении уровень настроившегося ночного зрения резко падает. На восстановление ночного зрения требуется длительное время, в некоторых случаях до получаса.

- При работе с картой или другими документами используется красный свет, который не утомляет зрение и не напрягает его. После красного света глаз быстро адаптируется к темноте.

- Слышимость ночью значительно лучше, особенно в сырую погоду, после дождя, в горах, у воды и когда ветер дует со стороны противника.

- В безветренную погоду в лесу шаги человека ночью слышны на расстоянии до 40 м, речь отдельных людей – до 80 м, нескольких человек – до 120 м, шепот – до 20м, стук металлических частей снаряжения, заряжание оружия – до 300м, шелест одежды – до 40-50м.

- Сигаретный дым в лесу можно почувствовать метров за 300 – 350.

 

В дополнение к предыдущему посту:

ЗРЕНИЕ И НОЧЬ: ПРАКТИЧЕСКИЕ СОВЕТЫ БОЙЦАМ

Известно, что глаз человека отличается высоким развитием нервных элементов, совершенной оптической системой и разнообразными мышечными устройствами, позволяющими производить поворот глаз и настройку их оптического аппарата. Это дает человеку возможность фиксировать огромный диапазон видимых световых раздражителей, интенсивность которых может различаться в 10 миллиардов раз.

Учитывая это, психологи и физиологи различных стран активно исследовали закономерности ночного зрения человека. Особенно интенсивно такие поиски велись в годы второй мировой войны и были нацелены на решение конкретных прикладных военных задач.
Повышение световой чувствительности глаз по мере пребывания в темноте получило название ''темновой адаптации''. Установлено, что темновая адаптация начинается с момента погружения глаз в темноту. Нарастание световой чувствительности происходит непрерывно в течение всего времени пребывания в темноте и стабилизируется через 60-80 минут. Особенно интенсивно адаптация происходит в первые 15-30 минут. А это значит, что солдат, выйдя из помещения с ярким освещением на неосвещенный пост, в течение часа не способен вести эффективное наблюдение за охраняемым объектом!

Познание закономерностей ночного видения позволяет существенно ускорить время темновой адаптации глаз, повысить их чувствительность к свету. Каковы же эти закономерности?
Во-первых, колбочки и палочки, как рецепторы света, распределены по сетчатке глаза неравномерно. Первые расположены в центре, вторые — на периферии. Отсюда следует, что для обнаружения малозаметных объектов в ночное время их лучше рассматривать периферической частью сетчатки.

Во-вторых, при ночном зрении глаз максимально чувствителен к синему цвету и относительно не чувствителен к красному. Говоря другими словами, объекты синего цвета ночью мгновенно обнаруживаются человеком, но при этом возможна темновая дезадаптация глаз (снижение их чувствительности к свету, «засветка»). Поэтому желательно, чтобы дежурное освещение в помещениях, где отдыхает смена перед заступлением на посты, было красного света.

В-третьих, существует определенная динамика темновой адаптации глаз. Через 5 минут чувствительность глаза увеличивается на 30% от исходного уровня, через 15-20 минут — на 80%. Это время зависит от «перепада» между старой и новой, устанавливающейся чувствительностью. Одно дело, когда человек погружается в темноту из полумрака, другое — когда он предварительно находился в ярко освещенном помещении.

В-четвертых, выявлена закономерность дезадаптации глаз человека к темноте. Так, засветка адаптировавшегося к темноте глаза в течение 5 секунд снижает его чувствительность на 8-10 минут. На это же время снижается своевременность и дальность обнаружения объектов. Следовательно, на постах, которые освещены лишь частично, охранники в течение длительного времени остаются практически слепыми. «Слепота» максимальна тогда, когда человек погружается в темноту сразу после преодоления освещенного участка.

В-пятых, установлена закономерность функционирования симпатической нервной системы человека, проявляющаяся в том, что возбуждение одной из систем симпатической иннервации влечет за собой возбуждение прочих симпатических систем. Были выделены так называемые «физиологические стимуляторы», позволяющие в короткое время значительно повысить световую чувствительность глаз.

К таким стимуляторам отнесены:

а) форсированное дыхание (углубленное, резкое дыхание, начинающееся с полного выдоха);

б) термические раздражители (обтирание лица холодной водой, холодный компресс на затылок);

в) вкусовые раздражители (прием небольшого количества пищи — 10 граммов сахара или сладко — кислой таблетки);
г) легкая мышечная работа (простейшие гимнастические упражнения).

Одновременно названные стимуляторы являются надежным и эффективным средством снятия утомления в области кинестатической и сенсорной деятельности.

Ночью никогда нельзя смотреть на любые источники
света. И если вам очень нужно увидеть, что там происходит, смотрите на периферию освещённого места. Не смотрите на источник освещения – вы всё равно не увидите тех, кто находится за ним. При этом обязательно закрывайте другой глаз, чтобы не нарушать его аккомодацию.
Если надо посмотреть на карту или компас, подсвечивайте себе только красным слабым светом, и только накрывшись чем-нибудь, чтобы не поймать чужую пулю на свою же подсветку. При этом опять же работайте только одним глазом – желательно левым «неприцельным», а другой держите закрытым, чтобы не нарушать его адаптацию к темноте.

Запомните: вовремя закрытый и заранее привыкший к темноте один глаз спас не одного разведчика и контрразведчика. Если у вас есть необходимость зайти с освещённого места в тёмный подъезд, подвал, гараж и т. д. за 20-30 секунд до этого плотно закройте один глаз (в данном случае – лучше правый), чтобы он привык к темноте. Этот глаз вы откроете, когда войдёте в тёмное помещение, и вам сразу станет видно, поджидает вас там кто-нибудь, или нет. Приём простой, но переоценить его невозможно.

Источник:
https://www.facebook.com/azov.batalion/posts/1030604126969709:0

 

Сучасний мобільний телефон дозволяє тобі постійно бути на зв’язку із близькими, обмінюватись фото та відео, читати, дивитись кіно, спілкуватись та ділитись враженнями у соцмережах. Але зараз ти на війні, і з друга мобільний телефон може перетворитись на зрадника, який, у випадку невмілого використання, дозволить ворогу поранити або знищити тебе та твоїх побратимів.

Ця книжка не ставить на меті повчати або щось забороняти. Ти доросла людина, здатна самостійно вирішувати для себе як поводитись, а команди тобі може віддавати лише твій командир. Ми лише дамо тобі декілька порад, які, можливо, стануть у нагоді, та спробуємо пояснити тобі речі, про які ти, можливо, ще не знав або знав ще не все.

1. Що треба підготувати вдома

1.1. Придбай додаткові SIM-картки для свого телефону. Це можна зробити як вдома, так і у дорозі на місце дислокації. Додаткова SIMка потрібна у першу чергу для того, аби ти зміг давати свій номер телефону побратимам із інших підрозділів та місцевим мешканцям, яким довіряєш.

Якщо твій тимчасовий номер телефону дізнаються зайві люди — набагато простіше змінити тимчасову SIMку, ніж ту, номер якої знає багато людей із твого «цивільного» життя. Не забудь повідомити своїм близьким та рідним, якими номерами ти будеш користуватись. Краще аби вони знали всі твої номери, але домовтеся, що вони телефонуватимуть лише на якийсь конкретний номер, а на інші номери — лише у екстрених випадках.

Деякі мобільні оператори регіоналізують SIMки. Це означає, що найдешевше для тебе буде користуватись SIMкою, яка придбана у тій області, з якої ти телефонуватимеш, поки служитимеш.

Тому, для економії коштів, можеш придбати додаткову сімку на місці, куди прибудеш для несення служби, або вдома (у цьому разі потім треба зателефонувати за номером, що вказаний на стартовому пакеті, аби змінити тарифний план на діючий для необхідного тобі регіону). Оскільки у дорозі часу придбати нову SIMку може не бути — краще мати із собою додаткову SIMку, придбану ще вдома. Цю ж SIMку можна буде використовувати як резервну, якщо із придбаною на місці карткою щось станеться.

1.2. Підготуй декілька запасних кабелів та перехідників зарядки для телефону, трійник, скертч-картку поповнення та міцні ємності для зберігання усього цього. Імовірніше за все, твій телефон заряджатиметься від польового генератора, а зберігатиметься в умовах бліндажу чи іншого тимчасового укриття. Аби вберегти телефон та іншу техніку від мишей та інших чотириногих (і двоногих), краще за все прихопити з дому пластиковий або залізний контейнер (як такі, у яких зберігається їжа у холодильнику). Аби не розгубити і не ушкодити SIMки (на війні їх у тебе може з’явитись набагато більше ніж дві) — їх також варто покласти разом, найкраще підійде герметична коробка від льодяників (наприклад: Tic Tac). Використовувати сірникові коробки не рекомендуємо — вони легко промокають. Поруч із SIMками варто покласти вкладиші до стартових пакетів, на яких написані PIN та PUK-коди цих сімок та номери підтpимки абонентів оператора, що обслуговує цю SIMку. Трійник допоможе у ситуаціях, коли телефон вас хоче зарядити багато, а розетка — одна.

До цієї ж «телефонної скрині» варто покласти резервну скертч-картку (або картки, якщо у тебе сімки різних операторів) чи переписати на клаптик паперу вже стерті коди поповнення (аби потім не витрачати на це час у скрутний момент). «Резервний скретч» має бути дійсно резервним. Коли ти хочеш використати його аби зайву годину побалакати із дружиною чи дівчиною — думай про ситуацію, коли треба буде викликати швидку твоєму пораненому побратимові, мобільний телефон буде Вашим єдиним шансом, а гроші у Вас усіх на рахунках раптом позакінчуються.

Поки ти «на материку» радимо ознайомитись із розділами сайтів мобільних операторів для абонентів із зони АТО, там є корисна для тебе інформація:
donbas.kyivstar.ua
company.mts.ua/ua/company/coverage/east-connection
life.ua/uk/mobilnij-zvyazok/korysni-poslugy/peredzvony-meni

1.3. Якщо ти наразі готуєшся до відрядження у зону бойових дій і у тебе є смартфон — обов’язково візьми із собою ще простий маленький «кнопковий» телефон (який має зовні нагадувати перший у твоєму житті мобільний). Брати чи не брати із собою на війну дорогий смартфон — твій особистий вибір. Однак простий «кнопковий телефон» необхідно мати для екстрених випадків. Окрім того, у екстрених ситуаціях менше шкоди наробить користування саме простим «кнопковим» телефоном. Зайве казати, що заряду «кнопкового» телефону може вистачити на декілька тижнів заощадливого до батареї використання, а смартфон «сяде» максимум за декілька днів.

1.4. Якщо є можливість — прихопи із дому автомобільну зарядку та проводову гарнітуру (навушники із вбудованим мікрофоном) для свого телефону. Автомобільна зарядка дозволить тримати телефон зарядженим навіть під час пересувань. Гарнітура дозволить залишити руки вільними і краще зосередитись на оточуючому середовищі навіть під час телефонної розмови.

1.5. Якщо є можливість — придбай додатковий чи зовнішній акумулятор (power bank) для зарядки телефону. Додатковий акумулятор (який вставляється у корпус телефону замість того акумулятора, котрий вже «сів») на простий «кнопковий» телефон можна придбати на будь-якому радіоринку чи у магазині мобільних аксесуарів. На відміну від звичайного додаткого акумулятора зовнішній акумулятор (power bank) дозволяє заряджати будь-який телефон через USB кабель. Найдешевше буде замовити їх заздалегіть у Інтернет-магазині. Якщо твій зовнішній акумулятор матиме вбудований фотоелектричний перетворювач («сонячну батарею») — акумулятор можна буде підзаряджати від сонячного світла навіть в умовах, коли немає жодного іншого джерела живлення електроенергією.

Якщо ж окрім зовнішньої батереї ти ще придбаєш на найближчому радіоринку набір перехідників для зарядки телефонів, які заряджаються не за допомогою звичайного кабелю у стандарті Micro-USB, а за допомогою кабелів із нестандартними отворами («тонка» та «товста» Nokia, старий Samsung і т.д.) — ти гарантовано будеш найбільш популярною людиною своєї роти і всі захочуть бути твоїми друзями. Краще за все мати щонайменше дві зовнішні батареї (одна заряджається, інша із тобою). Якщо фінанси не дозволяють самостійно придбати зовнішні батареї — замовте їх через волонтерів із розрахунку 2 батареї на 10 бійців. Зовнішня батарея повинна мати ємність не менше 8 000 mAh (міліампер-годин). Батарея із меншою ємністю не буде працювати на морозі.

1.6. Захисти телефон і SIM-картку кодом доступу. Важливо розуміти, що код доступу до телефону захищає збережену на цьому телефоні інформацію (адресну книжку, фото та відео, календар та нотатки, тощо), а код доступу до SIMки не дозволить зловмиснику здійснити дзвінок із SIMки з твоїм номером телефону, переставивши твою SIMку до іншого апарату. Встанови, будь ласка, обидва коди!

1.7. Поміть зарядку та телефон, аби вони не загубилися серед інших. Вдома цей крок може здаватись дивним, але у бойових умовах шнурок зарядки для твого телефону дуже швидко загубиться. Якщо у тебе стандартна модель телефону — ймовірно, що хтось із бійців може помилково взяти твій телефон замість свого. Найпростіше диференціювати твоє обладнання за допомогою смужки кольорової ізоленти. Рекомендуємо прихопити декілька різнокольорових мотків ізоленти із собою — у такий же спосіб можна індивідуалізувати магазини від зброї, рації та інше схоже між собою обладнання.

1.8. Якщо таки вирішив брати із собою смартфон — встанови на нього офлайн карти тієї місцевості, де перебуватимеш, завантаж музику і відео, які підтримуватимуть бойовий дух у тебе і побратимів, зроби резервну копію контактів, фото та відео, і видали всю інформацію, яка може ідентифікувати твоїх родичів або тебе. Ніколи не слухай музику у навушниках на фронті! Слухай її будь ласка лише через зовнішній динамік телефону і лише тоді, коли це не виказує ворогу твою позицію.

1.9. Познайом своїх батьків та близьких із батьками та близькими побратимів із твого підрозділу — це дозволить їм обмінюватись інформацією, збереже їм нерви і зменшить кількість непотрібних дзвінків у критичних ситуаціях. Зробити це можна як «до відрядження», так і вже «звідти» — повідом своїм близьким номери трьох побратимів, із якими найбільше спілкуєшся, і попроси своїх побратимів зробити те саме. Далі спрацює сарафанне радіо.

Важливо не зволікати із цим — адже більшість прикрих ситуацій, пов’язаних із використанням мобільного зв’язку, стаються на початку відрядження або ще по дорозі на місце дислокації, саме через те, що ані ти, ані твої родичі ще не мають досвіду спілкування «із фронтом».


2. Висунення на бойові позиції. Мобільний телефон під час бойових пересувань

Передавач мобільного телефону є джерелом випромінювання радіохвиль. Наявність такого радіовипромінювання можна встановити за допомогою аматорського обладнання, яке продається на звичайному радіоринку. Якщо у лісосмузі біля дороги із одного села в інше раптом з’явилися десять джерел випромінювання — це означає, що там хтось є. Аби визначити це, не потрібно бути спецслужбою чи контролювати обладнання мобільного оператора.

2.1. Тримай свій мобільний телефон вимкненим під час пересувань. Якщо дозволяє конструкція телефону — краще витягнути із нього акумулятор. Це потрібно аби унеможливити мимовільне включення телефону внаслідок випадкового натискання його кнопок елементами одягу, бронежилета або під вагою тіла. Заохоть побратимів зробити те саме. Покажи їм цю книжку та поясни: якщо хтось один із вас підведе — загинути можуть усі.

2.2. Краще не користуватися режимом «Авіапереліт» на смартфоні замість повного вимкнення смартфону. Режим «Авіапереліт» на сучасних телефонах дозволяє використання Wi-Fi або Bluetooth з’єднання. Частина виробників дозволяють вносити зміни до стандартних налаштувань режиму «Авіапереліт». Це означає, що внаслідок стресу ти можеш випадково увімкнути Wi-Fi чи Bluetooth передавач. Із тих же причин (випадкове увімкнення Wi-Fi або Bluetooth передавача) краще не користуватися GPS-приймачем телефону для навігації під час бойових пересувань, а використовувати для цього окремий GPS-пристрій.

2.3. Якщо пересування є тривалим (декілька днів), немає прямої заборони командування на користування мобільним телефоном, і ти хочеш повідомити близьким, що із тобою все добре і їм не треба хвилюватись — радимо наступне:

Запитай дозволу командира на користування телефоном. Навіть якщо командир не помітить, що ти без його дозволу користувався телефоном, це помітить хтось інший і, щонайменше, твої стосунки із командиром можуть бути зіпсовані.
Краще здійснювати такий дзвінок під час нетривалої стоянки, а не під час руху колони (це ускладнює визначення напрямку руху), найкраще — у момент, коли стоянка завершується (починається завантаження у машини).
Не забудь вимкнути телефон і вийняти з нього акумулятор після завершення розмови.
Якщо не вдалося додзвонитися — надішли близьким SMS: вони дізнаються, що із тобою все добре, щойно їх телефон буде знову на зв’язку, а тобі не доведеться знову вмикати телефон аби повторно телефонувати їм.

Якщо ти — командир, дотримуйся і сам такої процедури аби підлеглі бачили приклад. Підлеглі не будуть дотримуватись того, чого ти сам не бажаєш дотримуватись.

3. Користування телефоном на бойових позиціях

Сигнал від мобільного телефону та інших пристроїв, що випромінюють радіохвилі, можна використати аби зрозуміти, де саме і у який час ці пристрої випромінювали сигнал. На практиці це означає, що якщо уся чота (взвод) тримає свої мобільні телефони постійно увімкненими у кишенях одягу під час знаходження на позиціях — зацікавлені особи можуть встановити, де саме і у який час скопичується найбільше сигналів (які випромінюють телефони бійців).

Наприклад: чота збирається снідати о 8 ранку у наметі біля стоянки БТР. Всі їдять із увімкненими телефонами. Ці телефони створюють скупчення джерел радіовипромінення, що встановлюється за допомогою спеціального обладнання. Отже найбільш ефективним буде мінометний обстріл цього намету у зазначений час.

3.1. Саме тому, у випадку тривалого знаходження у одному і тому самому місці (блокпост, посадка, казарми), важливо мінімізувати кількість та тривалість телефонних розмов і тримати мобільний телефон вимкненим більшість часу. Це також заощаджує заряд батареї і не розсереджує твою увагу.

3.2. Вкрай погана ідея — спілкуватися по мобільному під час знаходження у секреті чи дозорі. Окрім ризику виказати себе шляхом визначення джерела радіовипромінення існує набагато більша імовірність, що супротивник почує твій голос або побачить у бінокль відсвічування екрану мобільного телефону.

У надзвичайних випадках, коли іншого вибору немає і це дозволив командир — треба користуватись телефонною гарнітурою (навушники та мікрофон) чи прикрити телефон одягом (якщо не маєш гарнітури). Але необхідно пам’ятати при цьому: навіть якщо ворог не чує тебе — телефон відволікає і ти можеш не відреагувати своєчасно.

Якщо у цивільному житті ти або твій побратим звик грати на телефоні у комп’ютерні ігри «аби руки були чимось зайняті» — подбай заздалегідь про якийсь безпечніший замінник: вервицю (чотки), кубик Рубіка, тощо. Це врятує життя вам обом.

3.3. Надсилай SMS-повідомлення або повідомлення за допомогою мобільних месенджерів замість телефонних розмов. Аби твоїм родичам було простіше зрозуміти , коли ти надіслав SMS, можна додавати дату та час (мобільний телефон відображає час та дату отримання SMS, а не час та дату, коли це SMS було відправлене), а аби близькі менше сумували — якусь просту новину з твого фронтового побуту. Наприклад: «Vse dobre. 02.09.2014 10:20. Bachyv metelyka» або «Vse dobre. 07.01.2015 14:27. Zyiv polyovu kytyu». Не варто додавати у такі повідомлення інформацію про обстріли та негаразди: тобі від цього легше не стане, а близькі будуть хвилюватись. Окрім цього, така інформація може потрапити не у ті руки.

3.4. Мобільним телефоном краще за все користуватися біля добре укріпленого укриття, здатного витримати артилерійський обстріл, або біля того місця, де скупчення мобільних телефонів є природним (магазин, сільрада). Також краще кожного разу змінювати час дзвінків, аби не було можливості встановити графік цих дзвінків.

3.5. Телефон має бути постійно максимально зарядженим. На війні ніколи не знаєш, що станеться у наступну хвилину. Рекомендуємо тобі постійно тримати телефон у стані зарядки акумулятора не менше 75% (три рисочки на індикаторі заряду) і постійно мати із собою запасний акумулятор чи зовнішню батарею із кабелем зарядки.

3.6. У випадку спланованої атаки супротивник у першу чергу подбає про відключення мобільного зв’язку. Також це можуть зробити свої підрозділи задля твоєї ж безпеки. Не варто надіятись на мобільний телефон як на засіб зв’язку у екстрених випадках. Подбай про те, аби твій підрозділ завжди мав із собою справні засоби спецзв’язку (рації, дротові польові телефони) і аби ці пристрої були у належному стані (налаштовані канали та захист, заряджений акумулятор, є запасний акумулятор, особливо у зимовий час).


3.7. У польових умовах заряджатися твій телефон буде від генератора. Від нього ж будуть заряджатись і телефони та електронні пристрої інших бійців. Рекомендуємо вимикати або переводити телефон у режим «Авіапереліт» під час зарядки. Це скоротить час зарядки і дозволить іншим бійцям також зарядити свої пристрої. Окрім цього, телефон не буде нікого відволікати вібрацією або рінгтоном (якщо на нього подзвонять) і не буде випромінювати радіохвилі. Краще за все обладнати герметичну скриню для зарядки техніки поруч із генератором і завести у неї подовжувач із трійником. Це дозволить захистити техніку від мишей та інших шкідників, а також захистить її від потрапляння вологи у випадку дощу або снігу.

3.8. Подбай про те, аби акумулятор на твоєму телефоні «жив» довше. Зменш яскравість екрану до мінімальної, відключи усі додаткові сервіси (вже згадувану геолокацію, автоматичні оновлення програмного забезпечення, тощо). Дбай про те, аби акумулятор не розряджався постійно «до максимуму». Це ілюзія, що повний розряд акумулятору є «кращим» для нього. Акумулятори мають певний ресурс роботи (цикли «зарядка/розрядка»). Повна розрядка акумулятора є одним циклом.

3.9. Якщо постійно думати про те, що все буде добре — все дійсно буде добре. Але варто заздалегідь підготуватись до «стрьомних» випадків. Тоді вони будуть не такими вже й стрьомними.

Більшість телефонів мають функцію «скинути до заводських налаштувань». Це означає, що вся інформація у пам’яті телефону зітреться. Варто запам’ятати комбінацію клавіш або послідовність натискань на екрані, що викликає функцію «скинути до заводських налаштувань» аби вміти швидко користуватися нею у екстрених випадках. Важливо усвідомлювати, що спеціальне обладнання дозволяє повністю або частково відновити інформацію навіть з «відформатованої» картки пам’яті, і тому все одно не записуй у пам’ять телефону нічого зайвого і не надійся на те, що встигнеш «скинути» пам’ять телефону.

Якщо ж «екстрений» випадок таки настане — думай у першу чергу про своє життя та здоров’я, а також про життя і здоров’я побратимів. На крайній випадок (наприклад: об’єктивний ризик потрапити у полон із зайвою інформацією) телефон можна знищити прикладом зброї, залити водою чи бензином аби кинути у вогонь. При цьому пам’ятай: якщо ворог побачить, як ти це робиш — у тебе буде більше проблем, ніж якщо б хтось щось побачив на твоєму телефоні.

3.10. Коли матимеш вільний час — завчи на пам’ять 5 «екстрених» номерів телефону. Раніше, у «доелектронну» добу, люди пам’ятали номери телефонів. Тепер, коли вся інформація зберігається у електронній адресній книжці, а SIMки міняються досить часто — ми можемо не пам’ятати навіть телефони близьких людей, годі казати про побратимів, із якими ти познайомився віднесно нещодавно і у доволі незвичних умовах. Якщо втратиш свій мобільний, але не пам’ять — зможеш лишатися на зв’язку і не підведеш своїх близьких та побратимів.

4. Зміст розмов, фото та відео зйомка, смартфони, месенджери і соціальні мережі

Гетьман Очевидько вчить нас, що «не має нічого таємного, що не стане явним». Саме тому — не фотографуй і не знімай на відеокамеру свого телефону нічого, що не хотів би бачити у вільному доступі в Інтернеті або в руках у ворога. Мобільні месенджери та соціальні мережі можуть бути неймовірним джерелом підтримки для тебе та твоїх побратимів, але разом із цим онлайн-знайомі, які видають себе за симпатичних дівчаток або твоїх друзів, насправді можуть збирати інформацію для нанесення удару по тобі і твоїм побратимам або використовувати тебе для поширення чуток та дезінформації. Також те, що зараз здається сміливим або смішним вчинком «на пам’ять», через певний час може стати тягарем на все життя або призвести до смерті чи поранення.

4.1. Не роби фотознімків «з вікна» під час пересувань на місцевості. Фото природи можуть виглядати дуже красиво на твоїй сторінці у соціальній мережі — але вони можуть містити характерні форми рельєфу, сліди від техніки, і т.i., які не помітні для тебе, але помітні для фахівця.

4.2. При фотозйомці завжди треба отримати дозвіл від усіх осіб, що будуть у кадрі. Це стосується як військових, так і цивільних. Війна закінчиться — ти повернешся додому, а вони житимуть тут далі. Якщо плануєш опублікувати фото в Інтернеті — необхідно повідомити про це всіх зображених на фото. Якщо на фото випадково потрапила незнайома людина, котра не давала дозволу на фотозйомку — публікувати таке фото не варто. Навіть якщо фотозйомку тобі дозволили — пам’ятай про свій обов’язок не підставити людей. Також важливо отримати дозвіл у «господаря« місця зйомки (кабіна БТР чи вертольоту, бліндаж, тощо).

4.3. Фотографуватись біля техніки — погана прикмета. Якщо «не йметься»: при фотографуванні біля техніки переконайся у тому, що до кадру не потрапляє інформація, яка дозволяє ідентифікувати цю техніку (порядкові номери, службові індекси, характерні дефекти, солдатські вдосконалення, «колоди для самовитягання» і т.і.)

4.4. Відключи геотеги. Більшість програмного забезпечення камер сучасних мобільних телефонів зберігає географічні координати місця, у якому було зроблено знімок. Така інформація зберігається у файлі із фотографією і дозволяє із точністю до кількох метрів встановити на карті місце фотографування. Важливо розуміти: коли ти відключаєш геотегування на своєму телефоні — воно застосовується до нових фотографій та відео, але ніяк не впливає на вже створені раніше фотографії. Якщо користуєшся Instagram чи Flickr — не забувай про це. До війни ти навряд чи про це замислювався, і тому тепер красива родинна фотка із дитиною, зроблена у батьків вдома, може легко видати точне місце проживання твоїх близьких.

4.5. «Надійність» та «захищеність» месенджерів, таких як Viber, Skype, Facebook Messenger тощо — ілюзія. Повідомлення у таких месенджерах дійсно важче перехопити ніж SMS, але ці месенджери мають «відмички» (backdoor) у програмному коді, наявність яких вимагається законодавством США. Також, месенджери рівня Viber глибоко інтегруються із програмним забезпеченням смартфону і дозволяють зчитувати твою адресну книжку, місце знаходження та службові статуси мобільної мережі (у тому числі: кому і коли ти телефонував за допомогою звичайного мобільного зв’язку). Сприймай повідомлення у мобільних месенджерах так само як і SMS. Не треба писати і надсилати там нічого зайвого. «Надійних» месенджерів не існує.

4.6. Не додавай незнайомих людей, які просяться до тебе «у друзі» у соцмережах та у месенджерах. Перебування на фронті безумовно підвищує твою популярність. І це заслужено, адже ти ризикуєш життям заради своєї країни. Однак не втрачай голову у гонитві за такою популярністю. Коли ти приймаєш «у друзі» зовсім незнайомих людей, окрім того, що ці «друзі» можуть бачити набагато більше приватної інформації про тебе, ти ще й підводиш своїх справжніх друзів — побачивши таку людину у тебе «в друзях» вони подумають, що це спільний знайомий і також можуть прийняти запит. Те ж саме стосується і спілкування у месенджерах типу Viber, де незнайома людина може надіслати тобі фотографію або особисте повідомлення, знаючи номер твого телефону і спровокувати тебе на подальше особисте спілкування.


Повертайся із перемогою живим та здоровим!
З повагою, твої друзі з Українського Війська.

 

Cвого часу використовували ці карти для бійців одного з батів.
Постоянный адрес: http://uafile.com.ua/get/134582/

 

Подскажите пожалуйста средства для чистки и смазки оружия которые зарекомендовали себя в войне против рашистов.

 

Пользовался Бруноксом , многие пользоваллись Баллистолом .

 

ОПЫТ ОГНЕВОЙ ПОДГОТОВКИ В ЧЕТЫРЕ ЭТАПА

Хочу поделиться собственным опытом обучения личного состава "интуитивной стрельбе". Он может пригодиться командирам взводного, максимум ротного звена, особенно участвующим в контртеррористической операции в Чечне. Используя предлагаемую методику, вы сможете создать группу, умело маневрирующую, а главное, стреляющую навскидку без промаха, из любых положений, даже ночью по вспышкам, без специальных прицельных приспособлений.
{{direct_hor}}

Настоящий боец должен уметь стрелять из всех положений.
Фото Юрия ИВАНОВА
В 1996 г. огонь нашей группы весьма впечатлял своих, а "духов" так просто вгонял в панику. Судите сами: средний показатель стрельбы - одно попадание на три одиночных выстрела. Время, затрачиваемое на выстрел, составляло 0,5 сек. И никакой фантастики. Добиться такого же результата можно за один месяц интенсивного обучения. Причем традиционная техника "ровная мушка - плавный спуск" нисколько не мешает осваивать так называемую "интуитивную стрельбу".

ПЕРВЫЙ ЭТАП

Полученные автоматы приводятся в положение к "нормальному бою" и с этого момента в оружейную комнату не сдаются! Автомат круглосуточно находится при бойце. Это необходимо воспринимать буквально: автомат либо не выпускается из рук, либо носится в положении "на ремень". Боец должен привыкнуть к оружию, как к части своего тела. Оно не должно ему мешать ни при каких видах повседневной деятельности. Контроль на разряженность, естественно, постоянный. Все попытки "поиграть в войну" должны пресекаться самым жесточайшим образом. Это трудно, но возможно.

Ношение автомата в положении, удобном для стрельбы, замена магазина, ежедневная чистка и смазка, разборка и сборка - все это должно быть на уровне подсознания, как манипуляции с ложкой. Необходимо помнить, что полная разборка не нужна - АКМ (АКС) этого не любит.

ВТОРОЙ ЭТАП

Боец должен ежедневно сотни раз вскидывать автомат к плечу с наводкой на цель. Сначала он правильно прикладывается, чтобы затыльник приклада точно попадал в выемку плеча, щека касалась приклада, целик и мушка были ровно совмещены. Особое внимание необходимо обращать на правильную стойку: ноги - на ширину плеч, правое плечо приподнято, плечевой пояс напряжен, корпус в пол-оборота к цели и слегка наклонен вперед. В этом положении нужно замирать на несколько минут, чтобы мышцы "запомнили". Когда стойка закреплена, намечается цель (какая-либо точка в пространстве на одном уровне со стрелком), закрываются глаза, оружие плавно вскидывается к плечу в направлении цели. В момент касания нажимается спусковой крючок и открывается правый глаз. "Ровная" мушка должна "держать" цель. Это движение необходимо постепенно ускорять, соблюдая при этом плавность. Как правило, дня через три-четыре постоянных упражнений целик и мушка надежно "держат" цель, "выстрел" производится за 0,5 сек.

ТРЕТИЙ ЭТАП

Упражнение усложняется: цель теперь находится на разных высотах, слева, справа и сзади. Как только глаза поймали цель - они тут же закрываются, корпус поворачивается, автомат вскидывается. Темп выполнения упражнения - от медленного к быстрому. Способы разворотов для каждого бойца индивидуальны.

ЧЕТВЕРТЫЙ ЭТАП

Проходит, как правило, во время отработки типовых ситуаций на тактико-строевых занятиях. "Стрельба" осуществляется в движении. Главное требование - движение не должно прерываться ни на мгновение. Никаких остановок, даже самых коротких. Усложняется это упражнение элементами акробатики: кувырками, перекатами. Нельзя замирать на месте ни на миг. Каждое движение должно быть плавным, не прерываться во время "стрельбы". Если вас кто-то взял на прицел, то малейшая остановка - стопроцентная смерть, а беспрерывность движения дает шанс. Точная стрельба этот шанс увеличивает.

После каждого этапа желательно провести практические занятия. При этом много стрелять не требуется: 15-20 выстрелов одиночным огнем вполне достаточно для закрепления навыка. Мишени, величиной не больше футбольного мяча, устанавливаются на разных расстояниях - от 15 до 150 м. Стрельба по ним первоначально ведется трассирующими пулями, чтобы каждый разведчик видел траекторию полета пули, ее высоту. Он должен автоматически, на глаз определять расстояние до цели и "видеть" точку прицеливания в зависимости от расстояния. На установке прицела здесь не акцентирую внимания, потому, что во время скоротечного боя никто на целик просто не смотрит, да и противник возможности правильно прицелиться, как правило, не дает.

На освоение всех этих этапов обычно уходит 15-20 дней, вернее, суток, так как процесс обучения не прерывается ни на минуту. Причем он не мешает соблюдению распорядка дня. Все плановые занятия не мешают, а наоборот, помогают скорейшему приобретению и закреплению навыков обращения с оружием на подсознательном, мышечном уровне.

Очень удивляются сами обучаемые, когда на 10-15-й день во время контрольных стрельб с закрытыми глазами попадают в баночку из-под УЗРГМов на расстоянии 100 м. Этот факт придает, во-первых, уверенность в своих силах, самоуважение, а во-вторых, пробуждает дух состязательности среди солдат.

СЛАЖИВАНИЕ

Следующим и значительно более сложным этапом является огневое слаживание группы. Кроме всего прочего, это еще и очень рискованное мероприятие, так как возможны случайные попадания по своим, неожиданные рикошеты. Чтобы этого не допустить, нужно отработать взаимодействие внутри группы до полного автоматизма. Тренировки проводить до "седьмого пота", пока парни не начнут друг друга чувствовать буквально кожей, не перекликаясь и не оглядываясь. Все типовые построения группы, действия в той или иной ситуации с различными вариантами должны быть отработаны до полного автоматизма. Это сложно, но достижимо. Главным образом успех зависит от понимания каждого в группе того, что в руках солдат жизни многих людей, и их собственные в том числе. Значит, нужно формировать это понимание как в составе подгрупп, так и в группе в целом. Разведчик, вскидывая автомат, должен постоянно следить, чтобы в его сектор "обстрела" не попадали свои. Периодически нужно подавать команду "замри" и детально указывать на ошибки. К боевой стрельбе в составе группы разведчиков следует допускать, только добившись полного автоматизма выполнения всех маневров.

Через месяц с начала обучения мы уже добились нормального маневрирования группы, довольно сносной стрельбы (80-90% выстрелов попадают в цель), раза три совершили боевые выходы (в условиях войны никто не даст возможности целый месяц благодушествовать в лагере). Теперь наступает самый сложный, на мой взгляд, этап обучения.

РЕЖИМ ОГНЯ

Необходимо научить людей не стрелять. Личный опыт показывает, что это самое сложное в ходе обучения. Особенно важно это умение для разведподразделений.

Ведь что такое разведка? Тихо прошли, увидели объект, доложили координаты и также тихо ушли, не сдвинув при этом ни травинки, ни листика. Первый же выстрел - засветка группы, отряда, а возможно, и всего замысла старших начальников. Поэтому к стрельбе нужно выработать серьезное, ответственное отношение. Здесь применим принцип: "Не вижу - не стреляю, стреляю - попадаю".

Я не говорю, конечно, о задачах типа "найти и уничтожить". В таких случаях, естественно, разведчик должен действовать решительно, дерзко, творчески, и если уж приходится стрелять, то делать это быстрее и точнее противника. Но нужно помнить, что разведчик не пехотинец. У него нет с собой ящиков с патронами, гранатами. Все, что есть - носимый БК, триста, максимум шестьсот патронов, шесть-восемь гранат. И все! Пополнить его за счет противника - такое случается только в кино и приключенческой литературе. У меня лично за шесть кампаний в различных горячих точках так получилось раза три, не больше. А столкновений с противником - от скоротечных огневых контактов до затяжного боя, переходящего в рукопашную схватку, было далеко за сотню. Значит, нужно расходовать боеприпасы экономно. Опыт показывает, что самый оптимальный режим огня - одиночный, по два выстрела за один раз.

Конечно, если вас атакует плотная масса обколотых боевиков, то не только можно, но и нужно, перекинув автоматный ремень через какую-либо опору, стрелять "по-пулеметному", очередями, поворачивая ствол вправо-влево. Во всех остальных случаях - только одиночный огонь, причем строго дозированный. Вам достаточно сделать одно-два попадания, чтобы надежно вывести противника из строя.

БОЕКОМПЛЕКТ

Теперь о калибре. Я всегда предпочитал калибр 7,62 мм. Мне, старому солдату, совершенно непонятно, как 5,45-й может быть лучше и эффективнее 7,62-го? Я перечитал литературу, выслушал специалистов, но понять это утверждение просто не в состоянии. Но, как говорится, на вкус да на цвет...

Теперь о БК. Мы обычно брали с собой десять снаряженных магазинов, то есть 300 патронов. Из них один заполнен трассерами, два бронебойно-зажигательными, остальные - обычными. Полоски изоленты наматываются на магазины для различия на ощупь. Больше 4-6 гранат РГД или Ф-1, РГО и РГН в зеленку лучше не брать. ГП-25 - по необходимости, 10 ВОГов. Следует помнить, что и РГО-РГН, и ВОГи имеют способность взрываться в самый неподходящий момент, задев какую-нибудь веточку или сучок.

В 1996-м, уходя в длительную "автономку", мы брали с собой двойной БК.

ПУЛЕМЕТ

Если ты не Рэмбо, то ПКМ просто так к плечу не вскинешь. Да и нет необходимости. Пулемет надевается на ремень, приклад прижимается к боку таким образом, чтобы ствол находился всегда параллельно земле. Сначала этого трудно добиться, но потом человек привыкает носить оружие именно так, а не иначе. Периодически этот навык нужно закреплять практической стрельбой. При этом основное внимание направляется на то, чтобы пули летели параллельно земле. Корректировка огня производится поворотами и наклонами корпуса пулеметчика или опусканием его на колени. Стреляет он, как правило, короткими очередями.

Если вам придется стрелять из пистолета, то чтобы не сбивать организм с мышечной памяти, вскидывайте его, как автомат, сохраняя плечевую "рамку". Это выглядит примерно так, как показывает в своих фильмах Стивен Сигал, - у него прикладка одинаковая и для пистолета, и для винтовки.

Сейчас немало написано о тактике и технике стрельбы, но тот способ, что я описал, мне нравится больше всего. Он не требует большого расхода боеприпасов, обучение проходит практически круглосуточно, результат достигается сравнительно быстро. Месяц - это не срок, даже на войне. И это вместе с тактикой, а обучение стрельбе - не более 10-15 дней. Люди становятся увереннее в себе, а человек, уверенный в своих силах, способен даже в экстремальной ситуации правильно оценить обстановку и принять правильное решение. Навык стрельбы навскидку остается на всю жизнь.

НЕСКОЛЬКО СОВЕТОВ НАПОСЛЕДОК

Находясь на броне или иной технике, заряжайте магазин с трассирующими пулями. Дело в том, что техника в движении сильно качается, и, чтобы попасть в цель, приходится жечь лишние патроны. Трассер же позволяет корректировать огонь - третий выстрел, как правило, попадает в цель. Кроме этого, трассирующая пуля имеет огромное психологическое воздействие: человеку кажется, что она летит ему прямо между глаз. Вид пули заставляет его инстинктивно прятаться. В результате огонь противника ослабевает и становится неприцельным. Помимо этого, от трассирующего состава происходит заражение крови раненого. К минусам трассирующих пуль можно отнести демаскировку стрелка, но ведь технику и так видно со всех сторон - скрывать свое местонахождение смысла нет. Другое дело, когда вы ее покидаете, то должны стать невидимыми. Сразу же - перестегнуть магазин и передернуть затвор, выбрасывая предыдущий трассер. Для удобства мы спаривали магазины таким образом, чтобы патроны обоих смотрели вверх. Спаривать один вверх, другой вниз, не рекомендуется: при стрельбе из положения лежа в нижний магазин набивается грязь и неизбежны задержки при стрельбе. Можно слегка смазывать патроны. Надежность оружия значительно возрастает. Но необходимо более тщательно следить за чистотой магазинов - если на масляную пленку попадает пыль, то отказы неизбежны.

 

Може комусь пригодиться досвід виготовлення тактичного ремня.
https://reibert.info/threads/troxtochkovij-taktichnij-remin-svojimi-rukami.628288/

 

Спиральный тренчик (страховочный шнур) своими руками.



Добрый день всем!

Давно мечтал приобрести пару спиральных страховочных ремешков, типа современных пистолетных, для страховки снаряжения, типа рации, GPS или ножа. Основное преимущество таких тренчиков в компактности и при этом достаточной рабочей длине. Первая мысль купить на eBay или в соответствующих магазинах в городе упиралась в жабу, так как было ясно что 15-20 долларов, которые за них просят, они не стоят. А еще недавно попался мне на глаза обзор Панды про такие тренчики, только еще более тактического вида, в паракорде. И я засомневался что они фабричного изготовления.

И действительно, оказалось что сделать их проще простого. Может это и было известно всем заранее, тем не менее предлагаю на суд подробное описание процесса изготовления с фото:





Итак.

Для изготовления тренчика понадобятся:

1. Паракорд 550, любой китайский, желаемой расцветки
2. Леска для триммера, диаметром 2,7 мм (можно 3 мм, но он жестче, и хуже скручивается)
3. Пассатижи, кусачки, ножницы
4. Термоусадка диаметром 6 и 8 мм.
5. Фен строительный
6. Клеммы кабельные или кабельные наконечники
7. Зажигалка
8. Кабельные хомуты (стяжки)
9. И основа, на которую мы будем все это мотать. Опытным путем я пришел к диаметру основы в 8 мм, с этим можно эспериментировать. Лично у меня для основы пошли: строительный карандаш (наихудший вариант, так как мягкий и мнется стропой), крупная крестовая отвертка и круглый напильник, на который я одел термоусадку, чтобы не рвать паракорд.



Далее все просто.

Отмеряем нужную длину лески и такую же паракорда. Тут опять же экспериментально выяснено, что начальная длина ужимается в спирали примерно в 4 раза, но растянуть спираль при использовании обратно на эту же длину не получается за счет резкого сопротивления колец, и инструментом становится неудобно пользоваться, кроме того тренчик будет расслабляться и пружина провиснет. Комфортное растяжение возможно примерно до 2 раз от длины пружины, или же до половины начальной длины.

Таким образом, я принял чистую длину лески в 1,5 метра, плюс по 10 сантиметров с обоих концов для «ушек», итого 1,7 метра. Такая леска свивается в пружину около 30 сантиметров на 8 мм стержне, и комфортно растягивается до 75 — 80 сантиметров. И более того — идеально входит на мои «основы»: отвертку, напильник и карандаш. Еще ограничение в том, что чем больше длина, тем сложнее запихать леску в паракорд.

Итак, после определения нужной длины, режем леску и паракорд, и из паракорда вытягиваем все внутренние нити, которых должно быть 7. Затем вдеваем леску в полученную оболочку от паракорда.









Далее полученную леску в оболочке закрепляем на основе, оставляя 10 сантиметров хвостики. Закреплять проще всего стяжками. Стяжки затягивать нужно хорошо, или даже ставить по две. Так как если в самый ответственный момент они расцепятся — все придется переделывать.



И мотаем нашу стропу плотно прижимая витки. Стропа сопротивляется, руки устают, с непривычки пару раз витки соскальзывают. Потом пошло нормально.

 

Далее полученную заготовку бросаем в крутой кипяток и варим 10 минут, затем резко охлаждаем.





И снимаем шнур с заготовки.
Получаем наши спирали, которые осталось оконечить.



Можно использовать разные способы. Я попробовал 2: кабельные клеммы и кабельные наконечники с петлей из самого шнура. Второй способ мне понравился больше, так как шнур выходит очень прочный, особенно если выбрать леску с сердцевиной, а клеммы достаточно тонкие и будут «слабым звеном». А вот петля из самого шнура равна по прочности всему тренчику, и осталось ее только грамотно закрепить.

Нам понадобятся кабельные наконечники и термоусадка. Наконечники взял, какие были, нужно чтобы шнур в два слоя в них легко заходил. Если есть пресс для обжима — будет еще лучше. Я обошелся пассатижами.



Последовательность следующая:

1. Надеваем на свободный конец спирали термоусадку меньшего диаметра, продвигаем ее на первый виток. В целом — это по желанию, мне больше понравилось, когда «ушки» близко к спирали, можно делать «хвосты» с удлиненной прямой частью, зависит от потребностей.



2. Выбрасываем с кабельного наконечника пластиковую часть (если она была), продеваем шнур петлей. Конец шнура обрезаем, и подплавляем зажигалкой, для аккуратности и удобства продевания в трубочку наконечника.



3. Далее обжимаем трубку пассатижами, если она большего диаметра, то делаем «защип» на краю трубки, заворачиваем полученный край и финально — делаем пару поперечных зажимов, чтобы исключить выскальзывание шнура.











Далее надеваем термоусадку, усаживаем ее феном. Надеваем через ушко еще одну, большего диаметра, усаживаем. Повторяем для второго конца.







И все готово.



Можно желать яркие шнуры без оболочки, так как леска обычно ярких цветов, чтобы было легко найти в аварийном случае, можно эскпериментировать с длиной и диаметром намотки, а так же с типом оконечивания. Когда рука набита, при трех основах для намотки, на 3 штуки тренчиков уходит где-то час.

Всем удачи и надеюсь, информация не была бесполезной.








Автор - не я.

Источник: http://nepropadu.ru/blog/guestroom/9926.html

 

Справочники от Defence Express.
http://www.ex.ua/698812413681

 

Джентльмени, на прикладі фотографії хочу продемонструвати комплектацію саперного спорядження та почути фахову думку спеціалістів. Також це фото може бути посібником для волонтерів, яким можливо доведеться забезпечувати саперні підрозділи.
На фото представлений орієнтовний зразок сучасного саперного комплекту. Останній на думку автора являє собою самий базовий комплект інструментів, які мають бути у наявності у сапера, незважаючи на те, що комплектація може зазнавати змін відповідно до виконуваної задачі.
Я хотів би почути професійні поради фронтовиків: чим би цей набір можна доповнити, від чого відмовитись, а що замінити. Думаю ця інформація була б корисною для всіх, хто є сапером або мусить освоювати це ремесло за обов’язком служби та війни.


Отже.
1 – утилітарний підсумок з системою МОЛЛЕ;
2 і 3 – старий планшет для підривників лишив, але доповнив його новим планшетом, функцію якого виконує наприкладний патронташ під нарізні набої. В ньому можна закріпити 10 підривників серії МУВ, а за на півкільця зачепити Р та Т-подібні чеки а також комплект міцних англійських булавок, які виконують функцію запобіжних чек у підривниках МУВ.
4 – Оправка для зведення підривників МУВ. Підривники мають дуже сильну пружину, а ударник може проткнути палець до кістки, тому для безпечного зведення краще використовувати оправку, яка убезпечить руки і зекономить час.
5 – Мультітул «Лезермен» або «Ганзо» ну ви понєли – універсальний інструмент з набором біт для виконання самих різноманітних задач. Через свою універсальність волію мультітул носити у кишені, а не у сумці;
6 – Кусачки-бокорізи електротехнічні з ізольованими рукоятками для роботи з електродротом.
7 – Обжим – для виготовлення запалювальних трубок. Тільки з обжимом ця процедура є абсолютно безпечною. На якомусь навчальному відео бачив, як сапери «Правого сектору» використовують для обжиму звичайні пласкогубці. Такий спосіб можливий , але потенційно небезпечний.
8 – Ніж – для проведення допоміжних робіт.
9 - Котушка з дротом для мін натяжної дії серії ПОМЗ та ОЗМ.
10 – Ізоляційна стрічка;
11 – мірна рулетка;
12 - планшет для чек та карабінів, що використовуються для підривників серії МУВ – планшет містить карабіни для мін натяжної дії, застарілі запобіжні втулки для підривників МУВ та довгі шпильки, які служать як спосіб кріплення;
13, 14 - Рогулька зі шпагатом та грубими нитками для проведення різного роду кріпильних робіт. Доповнено котушкою капронової нитки;
15 - Пенал під «саперні» сірники;
16 – ліхтарик.

Пенали з запалами МД-2, МД-5М та капсулями-детонаторами КД8 переносяться у окремому підсумку.

Також цікавлять два питання питання наступного плану.

Чого тут немає:
1 – мультиметр – для перевірки напруги у електромережі;
2 – підривна машинка КПМ-1 – для здійснення підриву електричним способом зарядів вибухових речовин та мін;
3 – підривна машинка ПМ-4 для здійснення підриву електричним способом зарядів вибухових речовин та мін;
4 –спецключі для роботи з підривниками протитанкових мін серії МВ-57 та МВ-62. Серія цих підривників може переводитись у бойове/не бойове положення шляхом маніпуляцій з механізмом підриву. Але для доступу у нутрощі підривника потрібен спеціальний ключ, який дозволяє відкрутити масивну заглушку. Такі ключ зара в дефіциті, і сапери обходяться іншими інструментами.;
5 – пенали для електрозапалів ЭДП та ЭДП-р. Звичайні пенали не годяться, оскільки до підривника приєднано дріт;
6 – газова запальничка.
7 – пластмасові кріплення-стяжки для електродротів найбільшої довжини – вельми універсальна і корисна річ для закріплювальних робіт;
8 - щуп. Як мінімум з немагнітного металу, а ще краще - неметалічний.
9 - кішка з шматком мотузки мінімум 30 довжину - для стягування мін з місця.
Якщо хтось може доповнити, що тут має бути відповідно до потреб на фронті – поділіться будь ласка.

І останнє питання? Що взагалі з цього спорядження переноситься на собі для негайного доступу, а що – в рюкзаку? Підсумок можна зачепити за РПСку і забезпечити швидкий доступ до інструментарію. Водночас я не знаю, наскільки безпечно переносити прямо на собі пенали з підривниками. Може все це спорядження носиться у рюкзаку і дістається за потреби з рюкзака? Панове сапери, поділіться будь ласка як, що і в яких місцях ви носите з переліченого спорядження.

Буду дуже вдячний за відповіді. Разом до перемоги!

 

Як спеціаліст ( інструктор-сапер 79 ОАМБр та ДУК ) можу сказати наступне:

- ключ до підривачів МВЧ-62 можна зробити зі звичайного гвіздка довжиною 50 мм та перетином 2-2,5 мм. На фронті більшість протитанкових мін саме класу ТМ-62 , та найпоширеніші підривачі серіїї ТМ-62;
- в якості щупа діелектричного можна використовувати кінчик вудки(повнотілий). В підсумку щуп+дерев'яна ручка. У зібраному стані щуп повинен бути з жалом не менше 10 см.;
- необхідно мати 4-5 шприців 5 куб. для знешкодження розтяжок зі скобами;
- для постановки розтяжок використовується рибацька "сталька" наматана на котушку типу "Нєва".
- для різноманітних розтяжок та сюрпризів треба дофіга кілець та чек від гранат;
- така ж кількість ричагів;
- запальничка з турбо;
- стосовно мультиметра, то треба з прозвонкою. Обов'язково знати його характеристики. Наприклад, прозвонка працює на деяких тільки при опори до 70 Ом.
- невеличка дерев'яна дошка(я користуюсь кільцевим зрізом стовбура діаметром 15 см та товщиною до 1 см) для поріщки в польових умовах ДШ та ОШП. Дошка повинна бути завжди сухою. Можна й на черевику, але це крайняк;
- великий скотч для скріплення шашок між собою;
- стандартну сумку сапера можна зразу ж викинути і переносити все тільки в підсумках;
- металевий дріт від ручок сигнальних димів. З них можна робити в польових умовах необхідні деталі для підривачів МУВ та "хитрих" розтяжок;
- гвіздки 3 см;
- саморізи по дереву 3 см;
- звичайні сірники;
- 2-3 ударних механізмів(верхня частина УЗРГМ без детонатора) вифарбувана в колір "хакі";
- саперна кішка-"ялинка"(для розтяжок ) та кішка-"гак"(для протитанкових) з двома-трьома фалами зі стропи загальною довжиною не менше 30 м. Кішками користуватися тільки на своїй території, бо якщо на сепарській, то є шанс що після вибуху розтяжки чи міни біля вас приземлиться пару 120 мм сіпарських мін;
- шпагат білого чи червоного кольору.Тягнеться за собою для маркування розмінованої доріжки;
- термоусадка для ізоляції проводів;
- ще одна запасна ручка до КПМ-1 чи щось на зразок ручки, але щоб працювало;
- невеличка садова лопатка ;
- розкладна пилка типу Fiskars;


Так як форум читає вата, то не буду писати все та не розшифровую призначення деяких вже написаних.

 

Відео що знімав покійний Віталя Тіліжєнко на нашій базі :

 

Але є ще одне питання: що з переліченого спорядження можна носити на собі, а що - тільки у рюкзаку? Чи безпечно скажемо у поясному підсумку носити підривники у пеналах?

 

Підривники - безпечно. Це ж тільки ударні механізми, по-суті. А от детонатори та вибухівку в рюкзаку і окремо одне від одного.

 

Вопрос по видео с ОЗМ-72. Почему применяют древний МУВ-1 и химичат с предохранением. если есть МУВ-2. МУВ-3 (с металоэлементами) которые надежнее и намного проще при установке?

 

Металоелемент підривників МУВ-2 і МУВ-3 дуже чуттєвий до температури. Якщо при +20 підривник стане у бойове положення за 2 хв., то при температурі -20 він може ставати у бойове положення 50 годин. МУВ попри свою прмиітивність дозволяє привести підривник у бойове положення миттєво шляхом видалення англійської булавки.

 

МУВ-2 в таких мiнах не використовуэм тому що в е ого чека на видавлення. Вiн для мiн типу ПМД-6 та под. А стосовно МУВ то його можна також легко зняти . Це особливо актуально коли мiна ставиться для охорони периметру на ночiвлю.

 

На фото імпровізований клюд до підривача МВЧ-62 з гвіздка.
Імпровізована кішка для натяжних датчиків зі звичайного мішечка з нашити на нього гудзиками , які ми іноді використовуємо.

 

Епізод нашої підготовки бійців 79 ОАМБр . Саперка.
PS: в навушниках звук кращий.