Кулі для гладкостволу. Обговорення.

Тут у темі продаж кулелійок зайшлася суперечка про кулі Бренеке.
Оскільки обговорення в темах продажу заборонено правилами форуму, пропоную проводити їх у профільній темі, яку власне і започатковую.

Розпочну її зі згаданої вище, широко відомої серед мисливців, кулі Бренеке.



Куля Бреннеке — одна з найпоширеніших в світі куль для гладкоствольної мисливської зброї. Розроблена на початку XX століття німецьким зброярем-винахідником Вільгельмом Бреннеке.
Куля Бреннеке — один з характерних представників турбінно-стрілочного типу куль. Головна частина кулі — зі свинцю, на її бічній поверхні знаходяться похилі ребра. Ребра вельми тонкі; вони легко зминаються при проходженні по стволу, чим забезпечують гарне центрування. Хвостовик кулі являє собою пиж (у перших варіантах, а часто і зараз — повстяний) товщиною 10-12 мм, з'єднаний з головною частиною за допомогою болта.
Куля була розроблена фірмою відомого німецького зброяра Вільгельма Бреннеке (1865–1951) в Лейпцигу. Патент на її винахід був виданий в 1898 році. Ніс кулі першої модифікації був практично пласким, проте потім став конічним. Випускалося кілька різних зразків (1915, 1930 років), поки в 1935 році вона не отримала свій класичний вигляд — в її конструкцію були внесені нові зміни, зокрема, число ребер збільшено з 6 до 12.
Пізніші варіанти кулі, що з'явилися від 1970-х років, відрізняються звичайно формою хвостовика і його матеріалом (пластмаса). Кулі з пластмасовим хвостовиком відрізняються за масою і призначені для стрільби на різні відстані. Проте куля класичного зразка поширена, як і раніше, широко.
Цікаво, що компанія, заснована Вільгельмом Бреннеке, досі належить його прямим нащадкам і є одним з найбільших в світі виробників і розробників боєприпасів для стрілецької зброї.
У польоті куля веде себе не зовсім так, як розраховували конструктори — наявність зовнішніх похило-поздовжніх ребер дуже слабо сприяє її обертанню. Хвостовик, хоча і стабілізує кулю, трохи сповільнює її швидкість.
Крім того, в момент проходження кулі через дулове звуження, ребра майже повністю зминаються, що надає їм невизначену асимметричну форму. Порушення обтічності кулі, викликане деформацією ребер, призводить до зниження швидкості польоту і погіршення бою.
Патрон, споряджений кулею Бреннеке (частина пластмасової гільзи зрізана). Під кулю покладено пластмасовий пиж.
Останні варіанти куль Бреннеке з пластмасовими стабілізаторами за конструктивним рішенням вважаються досконалішими. У них центр ваги розміщений ближче до вершини головної частини; ребра розташовані як на тілі, так і на хвостовику і загальна їх площа досить велика.
Попри те, однією з головних переваг кулі є її висока купчастість і хороша стабілізація в польоті (вона слабо відхиляється, зачіпаючи за гілки і траву). Спроби застосування цієї кулі зі знятим хвостовиком призвели до різкого погіршення бою і посиленню віддачі.
Серйозний недолік кулі Бреннеке — велика складність виготовлення через складну форму і використання спеціальних компонентів (болт, який стягує пиж-стабілізатор, має бути певної форми). Навіть при незначних вадах бій цієї кулею різко погіршується. Навіть виготовлені промислово, а не кустарно, кулі можуть бути дуже поганої якості і мати абсолютно незадовільний бій.
В радянський час, коли куля Бреннеке була однією з куль, що виготовлялися промисловими підприємствами, саме її радили в 1960 — 80-ті роки брати при спорядженні патронів підкаліберними кулями. Кулі Бреннеке класичного зразка за умови якісного виготовлення дають хорошу влучність на дистанції до 80 м. Кулі валового виробництва цілком прийнятні для стрільби до 50 м, вкладаючись на цій дистанції в коло 16-18 см.
Забійність кулі хороша, що дозволяє застосовувати її по всіх великих звірах Північної півкулі (лось, кабан, ведмідь і різні олені). В одному з американських каталогів 1967 року було сказано, що куля Бреннеке успішно використовувалася на полюваннях на великого звіра, навіть такого, як лев, тигр і буйвол.
Технічні характеристики
Початкова швидкість кулі — 430 м/с (при правильному фабричному спорядженні патрона).
Дулова енергія кулі — 2500–2900 Дж для куль класичного зразка 12 і 16 калібру.
Маса кулі 12 калібру — 30-31,5 г.
Маса кулі 16 калібру — 24-25 і до 27 г.
Діаметр кулі 12 калібру по ребрах — 18,5 мм.
Діаметр кулі 16 калібру по ребрах — 17,0

 

Переніс сюди з теми продажу:
https://reibert.info/threads/pulelejka-diabola-liman-brenneke-i-drugie.1273917/#post-14197019

Хантер ua.
всі ці пластикові нововедення, (хто стріляв орігинальними кулями і тими, що зараз намагаються втюхати нам з пластиковими хвостами, це - НЕБО І ЗЕМЛЯ!!!)
(шматки свинцю, летять - куди попало!!!), хоч і наче форму абсолютно схожу мають...
Ось на фото оригінальні нормальні кулі, що приходять точно в ціль!


Думаю, хто давно стріляє, ще не забув як виглядає дійсна оригинальна куля "Бренеке", як на мене і всіх мисливців моїх часів - найточніша куля!!! (а не те фуфло, що льють і втюхують зараз тим хто не стріляв ніколи оригіналом!!!)
Блискучі отакі з пластиком цяцянки як оця

можуть приходити в мішень, як попало! (Навіть "утюгами")...
Якщо Вам вони тільки для пострілух "в тому напрямі" - стріляйте ковпачками "Лі" і не морочте голову, бо коли Ви стрельнете такою псевдо "брєнєкє", по звіру і замість голови попсуєтє кишки.... (хто їстиме переговнячене м'ясо?!!!)
Ви ж 60% викинете м'яса!!!
"От така фігня малята"...(с.) дід Панас..
"Не все те золото, що блищить!"...
З приводу - "Діаболо" - там набагато простіше, (але дуже багато грає діаметр і вага!).
Різні сверловки стволів, (діаметри), від класики 18,2 з постійними звуженнями - чоками (-0,5 і -1,0) і до діаметрів сверловки стволів 18,4 з тими ж і різними іншими вкручуванними чоками-звуженнями)...
Тож якось так...

"SКS"-49
И добавить нечего - всё четко разложил по полочкам.
Не охотникам - 100% пофиг чем пликинговать по мишеням пулять, но думаю, что немцы не настолько уж и консерванты, чтоб экспансивной Украинской ноу хау нью Брэнэкэ не охотится, (кто баллистику её просчитывал/испытывал на стрельбе?...) - нееее фиг вам ... стреляют старой, проверенной...
"От тупые...."....

АлексД
В "стандарте" наш Бреннекоид имеет диаметр по наружным рёбрам 18,4 мм. по телу 15,5 мм, вес в районе 32-33 гр. но ничто не мешает заказать желаемые параметры индивидуально. Метод крепежа войлочного пыжа - стандартный, только шуруп входит в головную часть пули (там есть специальный канал). Но вариантов сборки пуль множество и некоторые, как по мне, более "интересней" классического...
Бреннекоид (не только новодел, но и фирменный) может лететь "утюгом" по нескольким причинам:
1. Дефектная пуля
2. Не соответствие диаметру канала ствола. Многие предпочитают пулю по ребрам меньше диаметра ствола (мол, в чеке обожмется). И зачастую даже в этом случае бренекоид демонстрирует более высокую кучность. Думаю, не надо напоминать, что оригинальные Бреннеке имею диаметр по рёбрам 18,6-18,8 мм...
3. Высокое дульное давление.
Споры по пулям были и будут всегда и это прекрасно (если не переходить на личности)! Каждый использует то, что ему нравится, познает новое или нет, ищет варианты или использует только один и т.д. Был только один раз, когда мы пошли на поводу спорщика по поводу Бреннеке (уж очень хороший человек, азартный охотник и стрелок, большой поклонник Бреннеке - именно от него я лично "заразился" бреннекоидами). Старых фирменных пуль в достаточном количестве я не нашел, потому взял классические 32 грамовые пули Бреннеке (не патроны) фирмы Rottweil. Зарядили равное количество со своими Бреннеке и в тире предложил отстрелять на "кучность в тёмную" (стрелок не знал какими пулями он стреляет). Отстрел показал разное СТП (что не удивило, пули разные и мои были чуть тяжелее) но кучность новодела была если не лучше, то точно не хуже фирменной пули. И это при том, что фирменные пули выглядят идеальными, а мои визуально явно проигрывали именитому бренду...

 

https://youtube.com/channel/UCvIN5m2dJWR3_gP8tgp7ShQ

 

Бреннеке, Фостер, Майер, Гуаланди - все пули РФ??? Прикольно! Какие исконно русские фамилии! Ох и любят же московиты себе все присваивать!
За подборку спасибо!

 

Интересно, с каким стабилизатором?

 

С войлочным. Только на моих войлок был между картоном, а на фирменных - между пластиковыми прокладками.
Но я считаю, что хороший пластиковый хвост, даже в виде обтюратора, превосходит войлочный, по крайней мере при плюсовой температуре.

 

Да вот тут, по этому вопросу, как раз спор и разгорелся.
По физике все понятно, чудес не бывает, центр масс смещается в голову, стабилизация пули в полете улучшается.
Но тут находятся сторонники олдскул, которые утверждают обратное. "Очевидное" невероятное!
Я соглашаюсь с мнением, что это разногласие базируется на случаях неправильной сборки пули, а может, и самого патрона.

 

Куля Фостера - різновид мисливської кулі для гладкоствольної зброї, запатентована американцем Джеймсом К. Фостером в 1932 році.
Спочатку проектувалася для полювання на оленя.
Прототипом даної кулі вважається куля французького офіцера Нейслера, що широко застосовувалася французькою армією в часи Кримської війни.
Це поліпшена куля вагою всього 28.3 г, в конструкції якої вдало використано властивість свинцю деформуватися в момент пострілу.
Кулею Фостера ведеться заводське спорядження патронів в США і Канаді.
Куля Фостера для 12-го калібру має діаметр 17.3 мм, але в момент пострілу розширюється до фактичного розміру каналу ствола - приблизно на 1 мм.
При проходженні через дульне звуження ця пустотіла куля стискається, тому стрільба нею абсолютно безпечна для рушниць з найсильнішими чоками.
Щоб домогтися рівномірної деформації кулі в момент пострілу, Фостеру довелося довго експериментувати з пижами під кулю і з формою виїмки в нижній частині кулі.
М'які пижі вдавлювалися в порожнину кулі, що порушувало стабільність бою; занадто же жорсткі пижі зминали нижню частину кулі гармошкою, що також призводило до втрати точності бою.
В даний час під кулю Фостера кладеться два пижа з досить щільною і дуже однорідної маси типу пап'є-маше загальною висотою 21 мм, а під них - на порох - штампований з картону або поліетиленовий обтюратор-пиж.
Така комбінація пижів зберігає кулю Фостера від зайвої деформації і забезпечує властиву їй кучність бою: 5 куль в коло 10 см на 35 м, 5 куль в коло 15 см на 50 м. На великі дальності стрільби ця куля не розрахована.
У нашій країні мисливці виготовляють кустарно аналоги кулі Фостера, що отримали загальноприйняту назву колпачкових куль.

 

Хорошие пули монолит, вся линейка, из таховских: карат, шериф, шершень. Стрелял с фабарм L4S на 140 шагов в фанеру 50х50 см сериями по 5 патронов, разлет пуль 10-20 см.

 

Просто потрібно зробити по 5 однакових набоїв з кулями і з войлочним стабілізатором, і з пластиковим, та перевірити їх на одній і тій же зброї. Тоді все стане зрозуміло який стабілізатор кращий - класичний/олдскульний войлок чи сучасні технології/пластик.

 

Я впевнений, що такий досвід вже є, треба тільки інформацію пошукати по мисливських форумах.

 

в середині 2000-х перепробував усе шо можна було знайти і десятки варіацій навіски, пижів, контейнерів і способів фіксації кулі, цілий сезон за скруткою провів десь у сейфі навіть цілий зошит є з результатами і схемами мішеней. Накращий результат до 90 м (наскіки памятаю до 12-16 см) давала Майєра підкаліберна (завальцована в підрізаній картонній гільзі і підрізаному контейнері без амортизатора), при чому як на соколі так і на сунарі. При чому езультат однаковий був на 3-х різних рушницях при різних навісках

 

А які кулі брали участь в випробуваннях?

 

кругла, спутнік (2 різні з різною товшиною і висотою поясків), польова 1 у декількох варіаціх, бреннеке і ще декілька непомню назви - кругла з направляючими у задній частина і циліндричні різної форми були 3 або 4. Правда деяких було по пару штук то я сам робив форми і лив. Усі підкалібері бо получок і чок. Кругла і спутнік найгірше літали - до 40-50 м можна використовувати, і ше якась циліндричних дуже кувиркалася, то я їх і не брав більше. Подив вечером може ше пару штук лежит в сейфі, + назви записував, доповню

 

Куля полева мала б показати результати значно краще маєра.
Куля маєра одна із самих вибагливих до спорядження. Її основний недолік це низька швидкість на якій вона стабілізується в польоті. Збільшення швидкості призводить до кувиркання. Що ми тільки не робили так і не побачили стабільності в цій кулі. 80% прильотів боком. На сьогоднішній час при такому великому асортименті куль, куля маєра скоріше за все історія чим конкурентний варіант.

 

Може тому що куля Майєра розроблялась для димного пороху?

 

Можливо.
Хоча швидкість можна зменшити. Стабілізація кулі за рахунок отвора, це не той варіант.

 

Трохи про кулю Маєра.

Що таке куля Майєра. Спорядження кулі Майєра
Напевно, самий поширений на всій території Радянського Союзу і тепер, в колишніх його республіках, припас для гладкоствольної мисливської зброї - куля Майєра, в просторіччі любовно звана "турбинкой". А. К. Майєр - видатний радянський інженер, конструктор, який створив і популяризировавший свій винахід а 1963 році. Куля Майєра найбільш зручна в спорядженні і набагато частіше інших приносить удачу в мисливському промислі.



ТИП, КОНСТРУКЦІЯ, СКЛАД
Турбинно-стрілочний тип мисливських куль досить широко поширений. Куля Майєра має форму циліндра, в якому є внутрішній канал. В ньому, так само як і зовні кулі, є похилі ребра, надають обертання в польоті, яких зазвичай шість. На відміну від багатьох інших конструкцій, тут важче головна частина кулі, а не хвостова.

Зроблена куля Майера з свинцю. По діаметру зовнішні ребра трохи більше калібру зброї, саме тому при пострілі вони мнуться, щоб таким чином була забезпечена найкраща центрування кулі в стволі. Відливати такі кулі вдома досить клопіта справа, але більша частина вітчизняних мисливців роблять це. У конструкцію самостійних лійокок часто вносить корективи, тому куля Майєра 12 калібру, наприклад, іноді значно відрізняється від такої ж, але іншого виробника, навіть по вазі.

ПЕРЕВАГИ
Це дуже вдала конструкція. Хоча в польоті куля Майєра 12 калібру (та інших калібрів теж) веде себе все-таки по-різному. Виявилося, що похилі ребра на обертання не працюють, але зате допомагають збалансованості. Центрування в стволі щільне, тому влучність цієї кулі перевершує практично всі інші моделі куль для гладкоствольних рушниць. Розсіювання виходить таким же, яке буває при стрільби з нарізної зброї, якщо використовується куля Майєра, відгуки буквально всіх мисливців підтверджують це.

Звичайно, кулі повинні підбиратися дуже ретельно, щоб не було дефектів, а вага була однаковою у всіх. Навіть на сто метрів і більш влучність буває дуже високою, що не можна сказати про інші моделі. Зазвичай інші кулі точно вражають ціль, якщо вона знаходиться на відстані не більше шістдесяти метрів. Велику вагу і прекрасну деформованість при ударі має куля Майєра 12 калібру. Спорядження кулі має бути точним, тоді забезпечується її вражаюча здатність практично на всіх дистанціях. Про це докладно буде розказано нижче.



НЕДОЛІКИ
Звичайно, має недоліки і куля Майєра 12 калібру. Відгуки говорять про те, що вони найбільш помітні, якщо куля виготовлена кустарно і неякісно. Наприклад, використаний занадто м'який свинець, в якому немає добавок для додання міцності сплаву. В цьому випадку потрібно точно знати, як зарядити кулю Майєра. Посилений заряд пороху змусить кулю перекидатися в польоті, тому що вона зминається від перевантаження під час пострілу, навіть внутрішній канал може закритися.

Природно, деформована куля влучною практично ніколи не буває. Тут може допомогти тільки підкаліберна куля. І навіска пороху ні в якому разі не повинна перевищуватися. Інший випадок - коли матеріал кулі занадто твердий. Це значно гірше, оскільки є ризик пошкодити ствол рушниці. Ще один недолік - навіть якщо правильно відлити і завжди правильно споряджувати кулю Майєра, вона в польоті буде відхилятися при перешкодах. Кущі, а також гілки дерев, будь-яка природна перепона можуть перешкодити її точному польоту.

ДЛЯ ЧОГО ВОНА ПОТРІБНА
Практично будь-які кулі, призначені для мисливської гладкоствольної зброї, потрібні для видобутку великого звіра. Це різні олені, ведмідь, кабан, лось та інші тварини. Куля Майера з гладкостволом застосовується для найбільшої з дичини, що зустрічається в нашій країні.

Придбати такі кулі досить легко, вони частіше інших затребувані, а тому постійно є у продажу у всіх мисливських магазинах. Крім того, необхідно відзначити, що продається така куля за досить низькою ціною, на відміну від інших куль.



ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Довжина повинна бути двадцять два міліметри (плюс-мінус 0,3) - це для 12 калібру. Куля Майєра 16 калібру точно такої ж довжини, а от вага розрізняється. Дванадцятий калібр важить 34 грами, а шістнадцятий приблизно 29 грамів.

Швидкість залежить від спорядження патрона, зазвичай вона досягає 420 метрів в секунду. Також від спорядження залежить і дульна енергія, зазвичай вона становить близько трьох з половиною кілоджоулів.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Трчність спорядження кулі Майєра надзвичайно важлива для результативного полювання. Стрільба кулею значно відрізняється від стрільби, наприклад, шротом, а тому в спорядженні кульового патрона потрібна особлива акуратність, щоб постріл не вийшов фальшивим, але був дієвим. Тим не менш багато мисливців лають себе після промаху за погано споряджений патрон.

Методика зарядки кульового патрона не повинна ні в чому порушуватися. Найголовніше - не можна користуватися чужим спорядженням і матеріалами, якість яких невідома. А набої власного виготовлення потрібно в обов'язковому порядку випробувати, причому з тієї ж самої рушниці, з якою доведеться йти на полювання.



СПОРЯДЖЕННЯ
Споряджають кулю Майєра 12 калібру за рекомендаціями її творця. Потрібна паперова гільза з капсулем, в яку насипають два грами пороху. Капсуль "Жевело", а порох краще "Сокіл". Температура не повинна бути нижче -4 градусів за Цельсієм. Якщо мороз перевищує -20 градусів, то кількість пороху на одну десяту можна збільшити. Вага кулі 12 калібру 33-34 грама, на це і слід орієнтуватися. Далі на порох треба дослать прокладки з картону завтовшки в загальній складності близько трьох міліметрів, після чого потрібен повстяний пиж завтовшки в півкалібру ствола, який розрізається на чотири частини по висоті.

На повсть потрібно насипати дрібну тирсу, на яку поставити пиж з картону трохи більше півсантиметра товщиною. Слідом йде трьохміліметрова прокладка з картону діаметром рівно таким же, як у тіла кулі, не рахуючи ребер. Така оснастка повинна розташовуватися точно по центру в трубці гільзи. Після цього потрібно опустити кулю як можна більш акуратно, без зміщення товстого картонного пижа. Гільзу тепер можна завальцювати. Шар тирси повинен залишати для цього приблизно п'ять міліметрів.



ЯК ЗРОБИТИ ПАТРОН ХОРОШИМ
Який набій вважається добре спорядженим? Для гладкоствольної зброї-це той, у якого при пострілі порохові гази створюють тиск не більше 663 кг на квадратний сантиметр. Якщо поперечник розсіювання на відстані п'ятдесят метрів не перевищує десяти сантиметрів. Якщо точки прицілювання і попадання збігаються при стрільбі на п'ятдесят метрів. Як досягти такої якості?

Спочатку приготувати всі елементи для точного спорядження набоїв. Простежити, щоб капсулі були однакові за роком випуску, а краще - однієї партії. Довжина гільзи і довжина патронника повинні співпадати, а також і діаметри - внутрішній гільзи і каналу ствола. Перевірити, щоб порох був однієї партії, а картонні і повстяні пижі не відрізнялися від набою до набою. І, звичайно, маси куль теж потрібно підібрати, щоб вони були однаковими.

СПОСОБИ СПОРЯДЖЕННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ
Навіску пороху треба робити дуже точно, з похибкою не більше 0,01 грамів, і стискати заряд з силою приблизно вісім-десять кілограмів. На порох досилаються картонні прокладки або пластиковий обтюратор, потім засалений повстяний пиж, майже до кінця розрізаний навхрест, після чого досилається куля і проводиться завальцювання гільзи.

Пиж ні в якому разі не можна поміщати на кулю, і ніколи нічим не заливати - ні стеарином, ні парафіном. У рушницях іноді бувають досить великі звуження дула - більше міліметра у дванадцятому калібрі. Тому застосовуються підкаліберні кулі. У рушницях дванадцятого, наприклад, часто використовуються кулі шістнадцятого калібру.

ПРИСТРІЛКА
Температура повітря при пристрілці повинна приблизно відповідати тій, яка очікується в день полювання. Якщо розкид куль занадто великий, потрібно зменшити пороховий заряд. Так само слід вчинити, якщо кулі летять вище точки прицілювання більше, ніж на п'ятнадцять сантиметрів. Коли кулі потрапляють нижче цієї точки, але купчастість влаштовує, маса пороху може бути збільшена. У разі якщо це не усуває проблему, тип кулі замінюють на той, що легше, і навіть змінюють спосіб спорядження.

Самозарядні рушниці з підствольним трубчастим магазином вимагають особливої уваги. Патрони там розташовані впритул один до одного, значить, куля повинна бути втоплена в гільзі, щоб вершина її була нижче приблизно на п'ять міліметрів завальцованного дульця, щоб вона не утикалася в попередній набій, що може призвести до нещасного випадку. У момент пострілу куля може наколоти сусідній капсуль, і відбувається або вибух набою, або повний розрив магазину.



ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день у світі існують десятки видів куль для мисливської зброї, які мають абсолютно різну конструкцію, і постійно розробляються нові, більш ефективні. Форма, вага, розміри, матеріал, з якого куля виготовлена, завжди залежать від призначення. Якщо слідувати рекомендаціям конструктора кулі при її спорядженні, можна досягти чудових результатів. Якщо ж використовувати звичайні способи, прийнятні для інших куль, успіху можна не досягти зовсім. Мисливці часто намагаються самостійно модифікувати конструкцію кулі Майєра, змінюють спосіб спорядження патронів. Зазвичай показники при цьому не поліпшуються, хоча, звичайно, не без винятків.

Зрідка експерименти приводять до несподівано хороших результатів. Однак необхідно мати на увазі, що для будь-якого плану експериментів зі спорядженням мисливських набоїв потрібен великий досвід поводження з боєприпасами та зброєю. Але навіть при достатньому досвіді обережність повинна бути максимальною. Звичайно, в мисливських магазинах можна придбати кулі найрізноманітніші, там гарний вибір завжди відмінна якість. Однак зброя настільки індивідуальна, що кулі часто підходять тільки за основними характеристиками. Тому багато мисливців виготовляють їх самостійно або ж доводять до потрібних параметрів покупні у відповідності з вимогами тієї чи іншої зброї.



У віддалених місцевостях мисливці досить часто ллють кулі самостійно, бо магазини далеко. Дехто для цієї мети навіть надбає навички роботи з кресленнями, використовує всілякі станочки, в тому числі і токарні, оскільки лійки для відливання кулі Майєра, наприклад, не такі прості у виготовленні.

 

Подписался! Отличная новая тема. Спасибо. С ув.

 

Якісь різновиди кулі Ширинського-Шихматова!

Куля Ширинского-Шихматова була сконструйована більше 100 років тому князем А.О. Ширинским-Шихматовим для полювання на ведмедів.
Спочатку куля представляла собою свинцевий циліндр діаметром на 2 мм меншим, ніж діаметр каналу ствола. Знизу куля мала каліберний ободок, а у верхній частині конусний отвір до 3/4 висоти кулі і хрестоподібні надрізи на глибину отвора.

Надрізані частини з'єднувалися свинцевим пояском, порожнеча заповнювалася салом, отвір закривався зверху капсюлем типу "Центробой", щоб сало при польоті кулі не видавлювалося з надрізів.
Цей варіант кулі призначався для рушниць з циліндричними стволами і не мав на хвостовій частині пижа.
Другий варіант кулі був зроблений для рушниць з дульними звуженнями, що дозволяло стріляти їй зі стволів з чоками. Для цього куля має два провідних паска, внаслідок чого добре центрується в стволі: пояски при проходженні через чок легко обжимаються, і куля отримує вірний напрям, не створюючи небезпеки для міцності ствола.
У передній частині є екстенсивна порожнина, а з боків чотири надрізи для того, щоб куля, наткнувшись на перешкоду (ціль), правильно розгорталася і розбивалася на великі шматки. Порожній простір закупорюється воском.



Ця куля 12-го калібру важить 37.5 г. Не володіючи обертальнимрухом при польоті в повітрі, вона все-таки дає купчастий бій і чудову забійність.
За своїми балістичним якостям куля Ширинского-Шихматова набагато досконаліше багатьох куль.
При спорядженні кулі Ширинский-Шихматов застосував високий (близько 20 мм) повстяний пиж, що дозволяє поміщати кулю безпосередньо на пороховий заряд, без застосування додаткових пижів. Щоб повернутися до цієї ідеї, було потрібно майже 80 років (куля Полєва).
До 1917 р продавалися як кулі заводського виготовлення, так і кулелейки для виготовлення кулі в домашніх умовах.
На винахід звернули увагу такі визначні знавці мисливської зброї, як Л.П. Сабанеев і С.А. Бутурлін.
У своєму "Мисливському календарі" Сабанеев наводить опис кулі Ширинского-Шихматова.
В т.1 книги "Стрільба кулею", виданому С.А. Бутурліним в 1912 р, є такі рядки: "Найнадійнішим снарядом є, мабуть, куля-жереб князя Андрія Олександровича Ширинского-Шихматова ... Гідність цього снаряда в тому, що він при ударі в тушу звіра рветься легко, не витрачаючи на розрив значній живої сили удару, так як частини вже надрізані. Потім рветься він цілком певним, завжди однаковим чином, а не в залежності від випадку. Нарешті, рветься на частини - чотири хрестовини і днище - досить великі, щоб наносити кожна великі рани, йти глибоко і вражати кістки. Донце навіть іноді проходить на виліт в ведмедя ... "



Після 1917 р відомостей про кулю Ширінского- Шихматова в мисливській літературі майже немає, промисловість її, мабуть, ніколи не випускала.
Причиною такого невиправданого забуття було не недосконалість кулі, а, безсумнівно, походження її винахідника.
Основний недолік цієї кулі такий же, як і у всіх інших, що мають екстенсивну порожнечу і надрізи, що полегшують розгортання при ударі: при зустрічі з перешкодою вона здатна розвертатися і втрачати напрямок.
Тому куля Ширинского-Шихматова підходить для тих полювань, для яких і була створена - на ведмедя в барлогах, на копитних у відкритій місцевості.

 

Так. Ця куля вже давно і у нас продається. Була і тут на форумі, і в магазинах є. Існують версії на 3, 4, 5 та 6 сегментів.

 

Основний цікавий момент - обертальні коливання кулі в польоті. На відео чітко видно, що стабілізації хвостовиком не відбувається, ба навпаки, судячи з усього, саме ПК прикручений сякось-накось дестабілізує кулю. На тестах стріляють до 10 ярдів - це пшик. На 50м з такою деривацією, кулі знесе на півметра....

 

Скоріше не обертальні, а перекидальні!
Взагалі не зрозуміло, куля має стабілізуватися легким хвостовиком, та на відео схоже, що куля летить без стабілізатора?

 

Дещо не про кулі, але близько.
Набої 410-го, та їхня нАчинка.



Найцікавіший, на мій погляд, другий зліва!
Сплющеної картечі в релоаді бачити ще не доводилося! Скоріш за все, вона, вкупі з мілким шротом, буде мати більший за звичайну картеч вражаючий ефект.
Фарбовану полімерами картеч (крайнє справа фото) також не часто можна зустріти в релоадерів. Вона перешкоджає освинцюванню ствола рушниці.
Покриті міддю шрот і картеч (3 позиції всередині знімку) зустрічаються частіше. Слугують тій же менті, що й пофарбовані полімерами, та мають іншу ваду. Після їхнього застосування треба розміднювати ствол. А ця робота навіть трохи складніша за очищення від свинцю.