На сайті Миронівської міської ради у фейсбуці міститься інформація щодо передачі рідним останків знайденого бійця Ковальова Гаврила Степановича, який загинув у 1941 р. на Миронівщині. Миронівська міська рада - дописи | Facebook
Миронівська міська рада Знаковою подією відзначився сьогоднішній день. Біля пам'ятника Дніпровському десанту (що на перехресті доріг Тулинці-Грушів, Київ-Канів) відбулося відкриття меморіальних дошок з іменами загиблих десантників на території Миронівщини та Ржищівщини та передача рідним решток загиблого в роки Другої світової війни рядового Гаврила Ковальова, який нещодавно був знайдений бригадою пошуковців біля с.Македони. Захід розпочався заупокійним молебнем за загиблим десантником. Службу очолив митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин у співслужінні з священиками Миронівщини. Варто зазначити, що рядовий Гаврило Ковальов (народився 1908 р. у Краснодарському краї) був знайдений разом з двома іншими бійцями - Нечипоренком Георгієм (1910 р.н., Краснодарський край) і третім невідомим. Ідентифікували визначених військовослужбовців по капсулі, в якій зберігався папірець з даними бійця (такі виготовляли на початку війни). Рештки рядового Ковальова передали доньці Зінаїді та онуку Ігору Квасницькому, який, за збігом долі, зараз проживає у с.Грушів. Пам'ятну дошку з переліком імен загиблих на цих землях десантників урочисто відкрив перший заступник Миронівського міського голови Олександр Шпиль, голова Спілки ветеранів України Віктор Шмаков, голова Спілки ветеранів Миронівщини Ігор Савченко та заступник Ржищівського міського голови Юрій Терещенко. Від кожного до всіх присутніх прозвучало вітальне слово. Посадовці дякували пошуковій групі за те, що продовжують з роками нести нелегкий обов'язок пошуку загиблих солдат, які потроху виходять зі списків безвісти зниклих... Також до слів подяк, підтримки рідних приєдналися депутат обласної ради Дмитро Жукотанський та голова Київської обласної організації УСВА Станіслав Янківський. А керівник Групи "Пошук" Віталій Настін передав рідним загиблого знайдені особисті речі загиблого (ніж, капсулу з розшифровкою, монети тощо). В ході заходу митрополита Августина нагороджено ювілейною медаллю "Ніхто крім нас" за вагомий внесок увічнення пам'яті воїнів повітряно-десантних військ. Після церемонії прощання та покладання квітів, хвилиною мовчання під звуки метроному присутні вшанували пам'ять усіх загиблих десантників. Вічна пам'ять всім, хто ціною власного життя боронив рідну землю в роки Другої світової війни!
Трохи опишу цю історію. Весною 2021 року шукачі монет повідомили до білоцерківського "Пошуку", що на полі в Миронівському районі знайшли останки солдата. Хлопці виїхали на місце, де на полі виявили останки трьох військовослужбовців Червоної армії, які загинули в боях 41-го року. Пару фото пошукових робіт.
У двох військовослужбовців були виявлені особисті розпізнавальні знаки (ЛОЗи), які були направлені камраду AlexVornamen, котрий їх опрацював. 1. Ковальов Гаврило Степанович. 2. Нечепоренко Георгій Максимович. Обидва призвані з Кубані.
Оскільки подальший пошук треба було здійснювати на території РФ, я звернувся по допомогу до пані Наталії (Наталья Дементьева), котра люб"язно погодилася допомогти. На Кубані рідних Ковальова не знайшли, але в ході пошуків встановлено, що вони після війни переїхали до м. Києва, де і проживають зараз. Жива дочка загиблого Ковальова, пані Зінаїда. Також, у Миронівському районі, в с. Грушів, проживає внук Ковальова, Ігор. За збігом долі, останки Ковальова знайдено неподалік сусіднього села, приблизно за 10 кілометрів від Грушева. 2 серпня відбулася передача рідним останків Ковальова Г.С., та його особистих речей, а також поховання загиблого на кладовищі в с. Грушів.
Пані Зінаїда, дочка загиблого, дякувала всім, хто прийняв участь у пошуку та поверненні її загиблого батька.
На жаль, поки що не встановлено рідних Нечепоренка Георгія Максимовича, 1910 р.н. Останки цього солдата в даний час перебувають на зберіганні.
Наталю, прийміть, будь ласка від нашої групи Велику Вдячність за допомогу у розшуку родичів бійців! Якщо б не Ви, ми б довго їх шукали. З Повагою.
Добрый день! Спасибо Вам, за добрые слова. Моё сообщение потёрли, о моём отношении к Украине. Посчитали его " Не по теме". А я всё равно напишу. Могу сто раз написать - Украину люблю и уважаю. Уважаю труд поисковиков Украины. Но не всех. Днепр - Украина - позор для Украины. Я всегда буду помогать Украине, по мере моих сил. Никогда не забуду честности и порядочности , к памяти погибших солдат. Я всегда с Вами, Украинцы! Р.С. Можете ещё раз удалить. Моё мнение, всё равно останется в моей душе. И я не считаю, что мои искренние слова, были лишними и не нужными в теме.
