Конторка "Пошук Днепр" или как то так...

Ситуация - где то месяц назад ездили со товарищи под Софиевку (Днепропетровская область)... Место старое - два года назад расковыряли там ганс-ячейку пулеметную, полную всякого шмурдяка... "Нанюхали" на глубинник в поле что то крупное... Начали копать... Показались мотки "колючки"... Признак шороший... Так и есть - другим концом примотаны к костям... Под костяком что то есть - дедекторы разрываются... Костей похоже было на троих... Одного подняли - боец РККА, а под ним - ДПшные диски и сошки торчат... 100% - в земле ДП был... Под второй костяк вместе с "колючкой" МГшная лента набитая уходила (состояние - паршивое в отличи и от дисков ДП) и едрёно звенел детектор - то же что то солидно лежит - на лопате с землей бакелит раскрошеный - может приклад зацепили?
Это все преамбула.
А теперь амбула:
Неуспели мы развернуть деятельность по подьему бойцов и того что было под ними, как к нам в гости пожаловали товарисчи, представившиеся членами "Пошук Днепр" или как то так... Несли они всякую чушь о полях и мародерстве... И все такое - мол мы сволочи - а они тимуровцы...
Ну, мы яму то, пока треп был, присыпали, расклакнялись и отчалили, ну а комрады-пошуковці остались ментов ждать с санэпидем станцией - типа бойцов эксгумировать...
Естесно, сгорая от праздного любопытства мы туда вернулись через две недели - результат таков - вокруг ямы разбросаны патроны мосин и к 98, мелькали гнилые парабеллумы, обрывки ленты и колючка... Так же немного костей поверх зарытой ямы... Ради интереса копнули - один из бойцов где лежал - там и лежит, а из остальных двоих - перемес с глиной и землей. Видать выкинули лопатами и назад сгребли когда яму зарывали. И естественно в яме - мертвая тишина... Кроме костей нет там нгичего... Кости мы прикопали.
То что ДП там был - это факт, сами видели. За бутылкой водки упырь местный поведал что и МГ от туда вынули городские с бумажками... А вот бойцов забыли... Не хорошо как то...
Пы.Сы. Интересует судьба машингевера и дегтяря пехотного... Наверна в ментовку здали
А бойцы в яме - это на совести "тимуровцев"...

 

Не хочу вас обидеть,но сделали вас как лохов.
Какая CЭС?Место надо было добивать место или в начале их ,а потом место.
Хотя бы вы , раз решили так поступить , отъехали куда-то в сторонку да посмотрели что будет дальше. Название мне знакомо, вроде один отряд с такой аббревиатурой был на слуху.

 

"Пошук Днепр" - это случайно не linol, wolfgrey и компания...?

 

Кстати - это не первый случай связаный с.....
Но, лично я, что в плюс, ничего не могу сказать потому что все что я слышал подобного - были рассказки за кружкой пива.
Минус - это рассказывали камрады находящиеся у меня в доверии.

Единственное что могу сказать, что лично не сталкивался в деле с Пошуковцами, хотя и варианты и предложения были.

Очень хочется услышать мнение самих пошуковцев по данному вопросу с комментариями.

З.Ы. Если бы не завязал с копом - то обязательно бы проконтролировал некотрые моменты.

 

Ой, а то мы не с Вами ездили?
А то знаете, форум, ники и все такое ))))

 

Вот так и глушат, мешок на голову, И ПАЛКОЙ!
А у меня вопрос к уважаемым адвокатам:
Скажите, а Вам не предлагали случайно поучаствовать в подъеме бойцов, с последущей передачей найденной при эксгумации сопутки в музей?
С какой целью интересуюсь?
Для себя спрашиваю.
Про кости даже писать ничего не буду,- абсурд и бред.

 

Вас просто развели !

 

Тут вариантов может быть ДВА,отталкиваясь от факта оставления в земле останков и "отбора хабара":
1) контора - действительно левая,посему нужно было попросить глянуть "бумаги".
2) ребята были уверены в том,что вы вернетесь(что вы,как я понял,и сделали),поэтому посчитали нужным выбрать всю шнягу,а останки прикопать с целью последующей выборки,ибо эксгумация просто так не делается - к ней нужно быть готовым - мешки,транспорт,маршрутный лист,..., т.е.это не спонтанная акция априори. Если б останки остались валятся разбросанными вокруг ямы - дело одно,а,как видно из Вашего "допысу" - они были зарыты и один останок даже нетронут.

 

Загальноукраїнська патріотична газета "Молодь України". за 2008 рік.

9 травня 2008 року в селі Юрівка відбулося перепоховання бійців і командирів 37-їарміїта моряків Пінської військової флотилії, які героїчно загинули в 1941 році, захищаючи Київ від фашистських загарбників.

Останки загиблих були знайдені активістами Київської громадської організації «Товариство ветеранів розвідки ВМФ» та пошуков-цями військово-історичного загону «Дніпро» пошукового клубу «Пошук» за п'ять кілометрів від села, в полі поблизу стародавнього скіфського кургану «могила Язви», у засипаній ямі від снаряда. За напівзотлілими залишками одягу, флотськими ременями з якорями, пасмом жіночого волосся, медичною сумкою санінструктора, тільки й можна було припустити, хто прийняв тут останній бій. Ми ніколи так і не взнаємо, як загинули ці люди. Можливо, німці розстріляли на місці поранених у атаці моряків і ді-вчину-санінструктора, що залишилася з ними до кінця, кинувши тіла у яму від снаряда. А, може, все було інакше, і після бою зігнані окупантами місцеві жителі поховали в полі загиблих моряків. Тим більше, як стверджують очевидці, на місці бою залишилися тоді лежати кілька загиблих моряків, одягнених у чорні флотські бушлати.

Двадцять п'ятого — двадцять шостого серпня майже всі кораблі Дніпровського загону загинули, а ті, що залишилися, з боєм почали прорив до Києва, атакувавши і знищивши наведену німцями понтонну переправу в селі Доман-тове. Спроба прориву уздовж берега, зайнятого супротивником, закінчилася трагічно. До Києва змогли прорватися тільки монітор «Вітебськ» і З катери.

Чотирнадцятого вересня з екіпажів загиблих кораблів у Києві були сформовано два загони моряків. Перший з них чисельністю в 640 чоловік діяв в районі Гоголева і майже у повному складі загинув на чолі зі своїм відважним командиром майором В. Добржинсь-ким. 27 моряків, яким удалося вціліти, відійшли до Борисполя. Другий загін моряків чисельністю 440 чоловік (командир — капітан І. Гальченко) прикривав відхід військ на південному фланзі Київського укріпрайону і потім, також з боями, відійшов до Борисполя.

З особового складу кораблів, тилових і штабних підрозділів флотилії, зосереджених в Дарниці, був сформований загін моряків у складі двох батальйонів по 360 чоловік, окремої роти морської піхоти з 120 чоловік і роти командного складу з 140 чоловік. А удосвіта 20 вересня на полі поблизу с. Іванків поблизу Борисполя він прийняв останній бій, забезпечуючи прорив із оточення армійських частин. Відчайдушною атакою моряки двічі вибивали супротивника із с. Іванків, але, позбавлені артилерійської підтримки, вимушені відійти, понісши великі втрати. Далеко не всім вдалося пробитися до своїх. Згідно архівним даним, до 1 січня 1942 р. з оточення вийшло близько 50 чоловік командного та 400 рядового і старшинського складу. Більшість із них воювала потім у складі Волжської військової флотилії під Сталінградом.

Доля моряків, які залишилися в оточенні, склалася трагічно. Оточені частини були розітнуті супротивником на дрібні групи і в більшості своїй знищені або полонені.

Наприкінці ЛИПНЯІ941 року оборону Києва на цій ділянці фронту тримали бійці 175 стрілецької дивізії та моряки Пінсько-Дніпровської флотилії. Ось так біля Юрівки, далеко від моря, героїчно гинули моряки.

На подвір'ї місцевої школи яблуку ніде було впасти: місцеві жителі й мешканці навколишніх сіл, ветера-ни-моряки й розвідники, члени військово-патріотичного клубу, пошу-ковці, солдати й офіцери з військових частин Київського гарнізону, представники місцевої влади... В центрі, під спущеними прапорами України, Росії, Білорусі та прапором Військово-морських сил, стоять труни з солдатськими касками на них. Тут покояться останки оборонців Києва. В почесній варті завмерли юнаки в формі червоноармійців зразка початку Другої світової війни. Провести бійців у останню дорогу приїхали й військові — аташе посольства Росії Сергій Ігнатенко та помічник військового аташе при посольстві Республіки Білорусь Павло Назаров.

...Над цвинтарем лунає прощальний військовий салют. На братську могилу лягають квіти, свічки... Загиблих поминають у місцевій школі за християнським звичаєм..... Після сумних урочистостей мені вдалося поспілкуватися з юнаками. Ними виявилися учасники клубів військово-історичної реконструкції з України, Росії, Естонії, Чехії, навіть з-за океану, які приїхали до Києва, щоб узяти участь в військово-історичній грі «Взяття Берліну в травні 1945 року».

До речі, наприкінці минулого року патріотами-ентузіастами з пошукового загону «Дніпро» поблизу села Іванків біля Борисполя (там теж точилися кровопролитні бої) було знайдено останки 20 моряків, перепоховання яких відбудеться 22 червня. На одному з бійців збереглася безкозирка і навіть (унікальний, безпрецедентний випадок!) стрічка з безкозирки. Тут же було знайдено 2 медалі й напівзотлілий документ, схожий на партквиток. Усі знахідки передано фахівцям судмедекспертизи — може вдасться встановити імена їх власників. Остання дорога довжиною в 63 роки!

Наталя ІШАХОТНЮК,
Ольга ІШАХОТНЮК.

е.ч. - В ЛИЧКУ.

 

Вы верите в то, что официалы просто закидали кости обратно в яму, не упаковав их хотя бы в пакеты? Ведь копать то снова придется и уже более акккуратно. Так упростите себе задачу. И что помешало этим бравым ребятам за целый месяц с лишним поехать и выкопать? Видно СЭС никак не доедет. И как это они появились вдруг из ниоткуда именно в этом месте? А если честно, то видел я уже этих официалов в работе - весь ненужный хлам в виде чушек и прочего железа - МЧСниками, а то что похабарнее ( вроде коробок и цинков с патронами хорошего сохрана) по карманам. Кости, кстати в некоторых местах, так до сих пор и прикопаны. Ждут великого пришествия, только дождутся ли?

 

Верить нужно в себя и в "разумное,доброе,вечное".
А чтО,может, официалы даже в магазин за хлебом с эксгумационными мешками за пазухой ходить должны - вдруг встретят там "черных следопытов"? Значит не было у них тогда с собой необходимого,и не было тогда в планах эксгумации в том районе - место отметили и заберут останки когда надо.
Скажу главное - "простым копарям" всегда легче "официалов" живется - они ни перед кем не подотчетны,их никто не проверяет,они не привязаны к спонсорам(которым обязаны отчитаться по деньгам и доказать "целесообразность" и "рентабельность" проекта),они не составляют планов по поиску на утверждение и не пишут полевых отчетов. Вы,надеюсь,взрослый человек и понимаете что такое "инструкция","конъюнктура" и "бюрократия",которые мешают жить всем,кто хочет легальности.
Да "простым копарям" это и не интересно. Им токмо жалко,что хабар у них перехватили... Или Вы считаете,что они обязаны брать только кости,а "вкусное" складировать для "эмпирических любителей истории"? Естественно,что ВОПы - МЧСникам,а "сопроводиловку" - с собой. А как иначе?

 

Так ото ж!

 

Вольфгрей спасибо ))))
Именно этого я и ожидал.
Хоть Вы нонче и не Пошуковец, но все равно, благодарю Вас за исчерпывающий, хоть и резкий комментарий.

З.Ы. Предлагаю подобные темы так и разруливать, вне зависимости от того хают в них "оффициалов" или "дикарей".
Таким образом можно будет хоть на немного уменьшить случаи откровенного мародерства и неуважительного отношения к останкам павших.

 

Не горячитесь, камрад! Может он не Ваших видел. Встречаются и такие ( как он пишет), официалы - типа некоторых наших ассоциаций.

 

А кто сказал, что он не Пошуковець. Пошуковець - это статус! И не важно официал он или кто другой, но дело свое знает. Я уверена.

 

Круто. Класс. Но я вообще то имел в виду принадлежность к отряду, в связи с чем, слово написал с большой буквы, согласно правил современной публикации, принятой в журналистике.

Тема не об этом вообще то

А то что Серый волк дело знает - спору нет )))

 

Так сколько-то этих отрядов "Днепр"?

 

Блин у вас что у всех "весение обострение"? То у Одесситов дрались, счас у Днепропетровцев началось. Кто следуещий на очереди?

 

Wolfgrey
какой чуствительный мальчик...уничижительный тон его задел...
каждый сам отвечает за свои поступки, а вести себя как чмо прикрываясь корочками и обсирать других чести не прибавляет...

 

Ну встретились в поле два отряда. Одни - якобы официалы, другие - нет. Поговорили. Рассказали друг другу кто и что. Познакомились. Официалы попросили бы "сообщить им" о найденных останках. Пожали бы друг другу руки и - разошлись. А дальше пусть Господь Бог на небе и "органы" на земле судят - кто есть кто.
И все дела! Кто-то говорит что он сейчас тоже вроде как "в черную" копает, и тут же таких-же "топит". Вот она "изнаночка" патриотизма...