Комеданти німецьких концетраційних таборів

Re: Коменданты концлагерей

Макс Паули

 

Re: Коменданты концлагерей

Херманн Пистер

 

Re: Коменданты концлагерей

Три Коха

 

Re: Коменданты концлагерей

А Эрих будет?

 

Re: Коменданты концлагерей

Народився в червні 1907 р. у Вессельбурені, в сім’ї будівельника.
З 18 років працював на торгівлі.
В 1928 р. після смерті батька, вступив до NSDAP і SA.
Освіту продовжував здобувати в офіцерській школі SS в Дахау, і згодом був прийнятий на службу в земельну поліцію Данціга.
У вересні 1939 р. переведений до складу однієї з айнзацгруп, яка здійснювала терор на окупованій території Польщі.
Цього ж місяця взяв участь у створені поблизу Данціга концентраційного табору Штутгоф, в який і був переведений на службу, проте до 1942 р. числився в загальних SS, а не в з’єднаннях «Totenkopf».
В 1942 р. був призначений комендантом концентраційного табору Нойенгамме, що поблизу Гамбурга. Довів структуру табору до «взірця», створивши ретельний порядок табірного життя, порядок несення служби і тому подібне.
Всього з 90 тис. в’язнів, які утримувались в таборі вмерло чи було знищено 50% від загальної кількості.
У квітні 1945 р. Паулі організував евакуацію решти в’язнів на трьох кораблях, два з яких були затоплені американською авіацією.
В травні 1945 р. був заарештований американськими солдатами.
03.05.1946 р. на судовому процесі Британського військового трибуналу разом з 11-а працівниками концтабору Нойенгамме, Паулі був засуджений до смертної кари.
Повішений 08.10.1946 р.

 

Re: Коменданты концлагерей

SS-Гауптштурмфюрер. Комендант концентраційного табору в Плашові неподалік Кракова.

Народився 12.11.1908 р. у Відні, Австро-Угорська Імперія, в сім’ї, яка займалася збутом друкарської продукції.
В 1925 р. приєднався до нацистського молодіжного руху.
В 1930 р. вступив до австрійської NSDAP, де отримав партійний квиток під № 510764. Окрім цього в званні SS манна вступив в австрійські SS, де отримав № 43673.
З 1932 по 1938 рр. служив в елітних підрозділах SS (Allgemeine-SS) у Відні.
В 1937 р. отримав звання обершарфюрера SS.
З 1938 по 1941 рр. перебував на службі в 11-му штандарті SS «Відень».
14.07.1941 р. отримав звання унтерштурмфюрера SS.
В серпні 1942 р. залишив Відень, і перевівся в штаб командування SS і поліції Кракова. Він був призначений, як регулярний офіцер SS концентарційного табору.
11.02.1943 р. був призначений створити і очолити в якості коменданта табір примусової праці в Плашові.
13.03.1943 р. табір був вже готовий. І тепер в нього почали депортувати євреїв з Єврейського гетто в що в Кракові. Майже 2 тис. євреїв померли від виснаження під час депортації, а більшу кількість Гьот особисто стратив. Пробув на посаді коменданта до вересня 1944 р.
03.09.1943 р. отримав завдання закрити єврейське гетто в Тарнові, де й досі невідома кількість євреїв була страчена негайно.
03.02.1944 р. зупинив існування єврейського гетто в Шебні, де також за його особистою участю було знищено невідому кількість євреїв і депортовано до інших таборів.
20.04.1944 р. отримав звання гауптштурмфюрера SS. Окрім цього в якості офіцера він був зарахований до військ SS.
В Плашові, Гьот піддавав тортурам і вбивав ув’язнених щодня. Польдек Пфеффербек, один з євреїв підприємця Оскара Шиндлера (австрійський індустріаліст, почесний член NSDAP, який в часи Голокосту рятував євреїв беручи їх до себе на фабрику в Брненеці (Брюннліці), сказав: «Якщо ти бачиш Гьота, ти бачиш смерть».
Природа взаємовідносин між Гьотом і Шиндлером точно невідома, але відомо, що для того, аби врятувати життя євреям, які працювали на нього (Шиндлера) Шиндлер перебував в добрих стосунках з Гьотом. Ці євреї спочатку жили в таборі його фабрики, і були таким чином захищені.
04.09.1944 р. наближення радянських військ у бік Кракова, змусило окуповану адміністрацію зачинити цей під-табір де жили євреї Шиндлера і євреїв було вирішено перевести в Плашов до Гьота. Аби захистити своїх робітників, Шиндлер безперестанку підкуплював Гьота грошима, а також товарами «чорного ринку».
13.09.1944 р. Гьот був звільнений з посади коменданта табору в Плашові, і був переведений до Штату SS по економіці та адміністрації.
15.10.1944 р. табір в Плашові був закритий. Шиндлер у свою чергу умудрився скласти список євреїв, котрі не повинні були страчуватись, а замість цього відправити їх на нову військову фабрику в Брненеці-Брюнлліці, що в Протектораті Богемія і Моравія.
В листопаді 1944 р. згідно Нацистського законодавства Рейху, Гьота звинуватили у привласненні єврейського майна, і він був негайно заарештований Gestapo.
За його злочини, за які нацистське законодавство передбачало покарання, його мав судити суддя SS Георг Конрад Морген, однак завершення Другої світової війни давало про себе знати, і тому нацистський трибунал ніколи так і не відбувся, і проти нього були сумарно зняті всі обвинувачення.
Після цього він був переведений в Бад Тельц, де йому лікарі SS встановили діагноз на страждання психічною хворобою і цукровим діабетом. Його негайно госпіталізували, і він пролежав до свого арешту американськими підрозділами в травні 1945 р.
27.08.1946 р. розпочався перший судовий процес Вищого народного трибуналу в Кракові по карній справі Гьота.
31.08.1946 р. слухання справи було перенесено на інше число.
02.09.1946 р. розпочалося нове слухання справи.
05.09.1946 р. Гьот був визнаний винним в масових розстрілах (близько 10 тис. чол.) в гетто Шебнінського табору і в Плашові.
Повішений 13.09.1946 р. в Кракові.
У 2002 р. була опублікована книга – інтерв’ю з дочкою Гьота, Монікою, яка носить назву «Ich muß doch meinen Vater lieben, oder?» («Я мушу любити свого батька, мушу чи ні?»).
В 1980-их рр. після того, як Моніка дізналася від своєї матері про те, що її батько винен в Голокості, вона через деякий час після дачі інтерв’ю покінчила життя самогубством.
Амон Гьот став після смерті міжнародно відомим коли у фільми «Список Шиндлера» його зіграв схожий на нього актор Ральф Фіннес.

 

Re: Коменданты концлагерей

Франц Штангл-комендантТреблинки

 

Re: Коменданты концлагерей

Франц Штангль

Народився 26.03.1908 р. в містечку Альтмюнстер в Австрії в сім’ї військовослужбовця.
З 1923 р. у віці 15-и років, працював на текстильній фабриці.
В 1931 р. пішов на службу в земельну поліцію Лінца і досить швидко дослужився до чиновника політичного відділу поліції, що вів боротьбу, як з лівими так і з правими силами.
В 1934 р. приєднався до нацистського руху.
В березні 1938 р. вступив в NSDAP в Австрії.
В листопаді 1940 р. покликаний до Берліна, де йому було доручено по лінії SS керувати здійсненням програми евтаназії (умертвіння) в інституті в Хартгеймі, поблизу Лінца. За допомогою евтаназії передбачалося знищувати психічнохворих і важкохвроих людей, які непіддаються лікуванню.
В березні 1942 р. керував створенням концентраційного табору Собібор, а через два місяця став його комендантом і пробув на цій посаді до вересня цього ж року.
У вересні 1942 р. призначений на посаду коменданта концентраційного табору смерті Треблінка. За час його керівництва табором, там було знищено близько 700 (за іншими даними 900) тис. людей.
Шлях до Треблінки відкривався наступним чином; Будівля (довгий барак) була обладнана газовими камерами, розташовувалась зліва. Одразу по лівій стороні за цим довгим бараком розпочинався, як казали німці «Reise bis Himmel» (шлях до небес). На великій відкритій площадці працював так званий «сортувальний загін», який розбирав гору речей померлих. Неподалік розміщувався екскаватор, який викопував ями для трупів.
02.08.1943 р. відбулося масове повстання в таборі, декілька сотень в’язнів зуміли втекти. Згодом повстання було придушене. Штангль через місяць разом зі своїм штабом були переведені в Трієст. Там він працював в концентраційному таборі Сан-Сабба – головному таборі на Адріатичному узбережжі.
В 1945 р. повернувся в Австрію, де був заарештований.
В 1948 р. організував втечу і через Італію добрався в Сірію, де жив під власним прізвищем.
В 1951 р. переїхав в Бразилію. Жив і працював в містечку Сан-Пауло.
На почтку 60-их рр. його особистість було ідентифіковано, і його заарештували.
В 1967 р. виданий владі Федеративної Республіки Німеччини.
В 1970 р. засуджений до довічного позбавлення волі.
Очолюючи «фабрику смерті» Треблінка, Штангль все ж таки залишався люблячим чоловіком та батьком.
Якось в інтерв’ю запитали його дружину Терезу Штангль: «Як ви гадаєте, що би було, якщо б ви в якийсь момент поставили чоловіка перед вибором – Я розумію загрожуючу для тебе небезпеку, але попереджую: або ти йдеш геть зі своєї страшної роботи, або ми з дітьми йдемо геть від тебе?»
Тереза Штангль: «Напевне, якщо б я поставила його перед вибором – Треблінка або я – він би…так…він в кінці кінців вибрав би мене…»
Але її чоловік, напевне зробив би ще краще, він вибрав би свою дружину і свою роботу.
Помер 28.06.1971 р. у в’язниці Дюссельдорфа.

 

Re: Коменданты концлагерей

a pochemu nechego skazano o Mengele komendant asvenzuma

 

Re: Коменданты концлагерей

Менгеле не был комендантом. Дорос только до главного врача в Биркенау, потом аналогичная должность в лагере Гросс-Розен.

 

Re: Коменданты концлагерей

Да я с тобой согласен, но кажеться был главним врачом в концентрационном лагере Аушвитц - Биркенау. Вот из моей личной энциклопедии (на укр.)

Йозеф Менгеле народився 16.03.1911 р. в старовинному містечку Гюнцбург, що на березі Дунаю, в Баварії в сім’ї Карла Менгелє, власника фабрики «Karl Mengele und sohns», по виробництву сільськогосподарської техніки, на якій охоче працювало багато мешканців цього містечка.
В 1920-их рр. Менгелє вивчав філософію в Мюнхенському університеті, де познайомився з расовою ідеологією нацистського філософа Альфреда Розенберга, арійська теорія якого мала неаби-який вплив на свідомість будь-якого нациста початківця.
В Мюнхені Менгелє неодноразово відвідував мітингові збори, які проводив майбутній фюрер третього рейху Адольф Гітлер. Як-не-як виступи Гітлера справили на нього досить магнетичне враження.
В 1935 р. дістав степінь доктора філософії.
В 1937 р. вступив в NSDAP.
В 1938 р. Менгелє дістав і медичну освіту, закінчивши університет медицини у Фрнкфурті-на-Майні. Поєднуючи вивчення філософії і занять медицини, він прийшов до висновку, що люди як і собаки, володіють родоводом. Пізніше він став проводити досліди по виведенню раси голубооких, світловолосих нордичних велетнів.
В 1939 р в званні унтерштурмфюрера SS, вступив до військ SS.
В 1940 р. брав участь у військових подіях у Франції. Допомагав важко пораненим.
В травні 1943 р. за наказом рейхсфюрера SS Генріха Гіммлера Менгелє прибув до концентраційного табору Аушвітц. Він був призначений головним лікарем Аушвітціа І – це був головний табір по сортуванню та відбиранню до праці чи до умертвіння людей.
Дві інші філії які розміщувались поряд і складали основу всього Аушвітца були – південна філія по масовому знищенню людей – Аушвітц - Біркенау, північна філія по масовому та швидкому примусовому залученню до безоплатної та непосильної праці - Аушвітц - Моновітц.
Менгелє з посмішкою на обличчі, інколи у супроводі таких лікарів як Кьоніг, Тілон, Кляйн та інших, щодня зустрічав приїзджих новачків. Його присутність на розвантажені ешелонів, які прибували в Аушвітц І, мала подвійну мету. По-перше, він відбирав тих, хто ще міг попрацювати на рейх перед умертвінням; по-друге він відшукував блакитнооких близнюків для дослідів по виведеню так званих «нордичних суперменів», які повинні були в майбутньому являти собою нову «обрану расу».
На терміналі залізничної мережі Аушвітца Менгелє вирішував питання, хто буде негайно знищений, а хто ще попрацює на славу рейху та армії, проте згодом також буде знищений. Ті кому було призначено під ударами батогів і кийків працювати на рейх направлялися в північну частину табору, непрацездатні, інваліди, люди похилого віку та діти в південну його частину.
Коли одного разу йому доповіли, що в одному з блоків завелися воші, він одразу віддав вказівку перевести з бараку робочого табору до табору знищення, в газову камеру, майже 750 жінок для їх стерелізації.
Насамперед в концтаборі Аушвітц також проводились різного роду досліди, на чолі яких був Менгелє. Лікарі та сам Менгелє свідомо брали активну участь в зловживанні своїм медичним становищем над безпорадними тілами людей.
Велика кількість дослідів, які проводились цими лікарями по прямій вказівці Гіммлера, були визнані умисними вбивствами під приводом збирання медичних даних, а також більшість з яких спричиняло пацієнтам неминучі страждання.
Менгелє досить активно проводив досліди над дітьми, особливо на близнюках. Він використовував дітей у дослідах з поліпшення людської породи, якими захоплювалися нацистські науковці. Призначені для експерементів діти утримувались в окремих бараках.
Він приходив щодня і щодня приносив з собою іграшки, цукерки, шоколодки, новий одяг. Діти називали його «Добрим дядею». Та насправді ця доброта була абсолютним цинізмом, він прагнув увійти в довіру до дітей аби не втрачати з ними контакту під час експерементів.
Менгелє приходив щоранку, після переклички, щоб порахувати і знати скільки у нього є «піддослідних кроликів». Для дослідів у них також відбирали кров, іноді так багато, що діти непритомніли.
Як розповідає одна жінка, яка була в той час таким «кроликом», їй а також і іншим на протязі визначеного лікарями часу робили не менше як п’ять уколів, в праву руку. Одного разу після таких уколів їй стало дуже зле. Наступного ранку, Менгелє, у супроводі чотирьох інших лікарів, прийшов до неї, подивився на її температурний графік і сказав: «Дуже шкода, вона ще така юна, а жити їй залишилося тільки два тижні».
Одним з дослідів Менгелє було також виведення «сеамських близнюків». За деякими фактами він очолив мндичну операцію, під час якої, разом, були до купи зшиті два хлопчика-цигана. В кінцевому результаті така операція не увінчалася успіхом а лише спричинила дітям неминучі страждання. Руки дітей виявились досить сильно заражені в місцях резекції кровоносних судин, після чого вони померли.
Для порівняльного паталогоанатомічного обстеження близнюків, вони мали померти одночасно. Піддослідних дітей умертвляв Менгелє. Ці дослідження немали аналогів в історії світової медицини. Брати – близнюки вмирали одночасно і можна було зробити розстин обох тіл. Хіба за звичайних обставин можна було знайти братів близнюків, які помирали в той самий час і в тому самому місці.
Окрім близнюків його цікавили карлики та хворі на «ному» - вологу гангрену, яка вражала обличчя.
Особисто від Анни Франк, Менгелє дістав прізвисько «Tod Engel» («Ангел смерті»), через його злу з посмішкою подобу та його вчинки. Він відповідальний за десятки тисяч смертей. Також за деякими історичними фактами він мав коханку яка працювала у цьому таборі, спостерігачем, її звали Ірма Грьозе, вона була досить жорстокою і неврівноваженою жінкою.
31.07.1944 р. за словами свідка тих подій Максиміліана Штернола, відбулася жахлива сцена знищення циганського табору. Стоячи на колінах перед Менгелє і лікарем Богером жінки і діти благали змилуватись над ними. Проте це не вплинуло на коменданта Йозефа Менгелє. Їх по звірячому збили і під кийками заштовхали в грузовики, де в середині в трюмі машин працювали труби які в момент включеного мотору заповнювали приміщення вихлопними газами.
В 1945 р. Менгелє був заарештований і поміщений в британський шпиталь для інтернованих німців. Проте довго він там не затримувався, йому вдалося втекти.
В 1947 р. він перебрався в Південну Америку, жив в Парагваї, згодом і в Бразилії.
В 1949 р. використовуючи деякі зв’язки, йому вдалося виїхати до Риму (Італія).
В 1954 р. з документами на ім’я Грегоріо Грегорі Менгелє виїхав в Буенос-Айрес (Аргентина).
Він був оголошений у міжнародний розшук, як військовий злочинець. Розшук не зупинявся ні на день, але з повною достовірністю його виявити не вдавалося, хоча за деякими свідченнями в 1957 р. він дістав громадянство Парагваю.
В 1961 і 64-му рр. також за послухами його бачили в Бразілії.
В 1961 р. за його піймання була встановлена винагорода в сумі 5 тис. доларів США.
В 1971 р. Центр документації в Хайфе збільшив суму винагороди до 50 тис. доларів США.
В 1973 р. польська Комісія по розслідуванню нацистських військових злочинців, доповіла, що їй відомо точне місцезнаходження Йозефа Менгелє, який в даний момент використовує вигадене ім’я Педро Кабальєро і проживає в Парагваї в провінції Амамбей, неподалік від бразильського кордону.
Сусіди, які жили поруч з його помешканням розповідали, що Кабальєро (Менгелє) охоче і з задоволенням розповідав співбесідникам про своє минуле.
Помер в 1979 р. від інсульта.
В 1985 р. за деякими даними місце і дата смерті його не відомі. Багато піддавало сумніву той факт що він помер, вірили в те, що йому в черговий раз вдалося сховатися.

 

Re: Коменданты концлагерей

Есть у кого фото Эгона Цилля???

 

Re: Коменданты концлагерей

Хуго камрад -пожалуиста

 

Re: Коменданты концлагерей

Благодарю,кстати сейчас сразу не вспомню как у него прозвище то ли гном то ли карлик или маленький Цилль что то в этом роде,жаль нет ростовой фотки.

 

Re: Коменданты концлагерей

Хуго эсть мнение что это Эгон Цилль в партинои форме

 

Re: Коменданты концлагерей

А хто такий Егон Цилль?

 

Re: Коменданты концлагерей

Так це не Вам, це взагальному звернення до тих, хто почав про цього есесівця!

 

Re: Коменданты концлагерей

Вы меня удивляете,это комендант Флоссебурга и Нацвейлера.Умер в Дахау в 1974 году.

 

Re: Коменданты концлагерей

Проведу анализ и отвечу уже сегодня.

 

Re: Коменданты концлагерей

Я бы сказал 50 на 50,может он а может не он.Но скорей всего он.Но я могу ошибаться.

 

Re: Коменданты концлагерей

Хуго, а Ви маєте, хоча б якусь про нього додаткову інформацію, бо я взагалі чуть чуть маю?

 

Re: Коменданты концлагерей

Вот Франц Циреис -комендант Маутхаузена

 

Re: Коменданты концлагерей

Цилль, Эгон

(Zill), (1906, Лейпциг — 1974, близ Дахау), военный преступник. После окончания школы работал пекарем. В 1923 вступил в НСДАП и СА, прежде всего чтобы избежать финансовых затруднений. После воссоздания НСДАП в 1925 вновь вступил в партию в Плауне и одновременно в СС. Один из первых 534 членов СС. В мае 1934 переведен в соединения “Мертвая голова” и направлен в небольшой концентрационный лагерь близ Хемница. В 1943 в составе дивизии СС “Мертвая голова” воевал на советско - германском фронте. В конце 1943 назначен в концлагерь Дахау, затем служил в лагерях Лихтенбург, Равенсбрюк, Хинцерт, а позже стал комендантом концлагеря Натцвейлер, а затем и Флоссенбурга. Выл неуравновешенным человеком с садистскими наклонностями, в т.ч. любил натаскивать собак на заключенных. Отличался небольшим ростом, за что получил кличку “Маленький Цилль”. После войны арестован и за совершенные преступления приговорен к пожизненному тюремному заключению. Впоследствии срок снижен до 15 лет. В 1955 освобожден.

 

Re: Коменданты концлагерей

А! я це маю, а щось ще детальніше?

 

Re: Коменданты концлагерей

Карл Кюнстлер комендант Флоссенбурга - хронический алкоголик. 24.8.1942 смещен за пьянство,переведен в 7-ю дивизию СС,погиб при обороне Нюрнберга в апреле 1945.