Всім доброго дня! Прошу вибачення наперед, якщо про ці книги вже хтось з камерадів написав. Однак лишній раз представити працю поважної людини ніколи не буде лишнім. Отож, камеради, прошу всіх звернути увагу на ці книги. Для тих кому цікава історія України. Інтервю з автором цих книг
ПУМА–Дромедар. Абвер (у 2-х кн.) Книга 1: Відновлення збройної боротьби за незалежність України і Вірменії. 1939–1941 роки Автори: Середницький Ярослав Антонович ISBN: 978-966-634-972-2 Кількість сторінок: 256 Рік видання: 2016 Формат: А5 Спойлер У 1939–1941 роках відновилася боротьба за незалежні Україну й Вірменію проти Червоної Російської імперії, яка завоювала ці країни в 1920–1921 роках. У спеціальних підрозділах Вермахту ПУМА (Абвергрупа-101) і “Дромедар” (пізніше – Абвергрупа-114) її вели 20-річні українські й вірменські добровольці. Командував ними досвідчений військовик – німецький командир ПУМИ, а потім “Дромедару”, хорунжий Галицької Армії та ротмістр Абверу Олександр Іван Пулюй. Йому допомагав на стадії формування “Дромедару” капітан контррозвідки Російської Імператорської армії та старшина війська незалежної Вірменії Місак Торлакян. Політичне керівництво забезпечили поручник Українських Січових Стрільців, полковник Січових Стрільців (київських), начальник Штабу Армії УНР, Голова Проводу Українських Націоналістів отаман (генерал) Андрій Мельник і вірменський командир “Дромедару” генерал Драстамат Канаян – командувач війська незалежної Вірменії в боротьбі з турками і більшовиками, Військовий міністр, один із керівників націоналістичної партії “Дашнакцутюн” на еміграції. У цій книзі йдеться про те, як молоді добровольці та зрілі військовики потрапили до підрозділів Абверу спеціального призначення, про бойові дії ПУМИ під час охорони оперативного тилу 54-го корпусу 11-ї німецької армії під час наступу з Румунії через Бессарабію до Миколаєва на Південному Бузі. Описано також військові операції частин 11-ї німецької армії, що привели до розгрому переважаючих сил совєтських військ у Бессарабії, на Миколаївщині, Подніпров’ї, Північній Таврії та Криму в 1941 році.
ПУМА-Дромедар. Абвер. Три кримські та північно-кавказька катастрофи Червоної армії в 1941–1942 років Автори: Середницький Ярослав Антонович ISBN: 978-966-634-898-5 Кількість сторінок: 312 Рік видання: 2015 Спойлер Двадцятилітні українці – перекладач 72-ї німецької піхотної дивізії буковинець Степан Петрівський і старший матрос штурмового загону Феодосійського десанту кубанець Іван Комишуватий – воювали в 1941–1942 роках по різні боки фронту: перший за незалежну Україну, а другий – за червону Росію. Вони стали свідками чотирьох катастроф Червоної армії: трьох Кримських і Північно-Кавказької. Учасники боїв за незалежну Україну й Вірменію в 1918–1921 роках – ротмістр Олександр Іван Пулюй і генерал Драстамат Канаян – командуючи зондергрупою Абверу “Дромедар” і Вірменським Леґіоном, зробили свій внесок у ці катастрофи.Холодної зими 1942–1943 років на велетенських просторах Росії для Німецької армії настав час платити за політичні та стратегічні військові прорахунки Адольфа Гітлера, який, ігноруючи позицію свого Генштабу, віддав наказ одночасно наступати в серпні 1942 року на Сталінґрад, Північний Кавказ, а також на Єгипет у Північній Африці. Встановлена в Україні вищим керівництвом Третього Райху колоніальна політика суперечила позиції генералітету Збройних сил Німеччини про створення на зайнятих землях незалежних держав. Як наслідок, в Україні під проводом ОУН розпочалася збройна боротьба проти нових “визволителів”, що принесли економічний грабунок, голод і нещадний терор.На історичному тлі цих подій зображено долю двох поколінь борців за незалежність України і Вірменії.
Павло Шандрук. Вереснева кампанія 1939 року Автори: Середницький Ярослав Антонович ISBN: 978-966-634-951-7 Кількість сторінок: 192 Рік видання: 2016 Спойлер Керівник Генштабу армії УНР на еміграції генерал Павло Шандрук у 1938 році закінчив Вищу військову школу у Варшаві. У 1938–1939 роках став контрактовим підполковником, пізніше полковником Війська Польського. Він досконало знав передвоєнне військове становище Польщі й “миролюбну” політику Адольфа Гітлера та Іосіфа Сталіна, а також події Німецько-польської війни. Книга відкриває надзвичайно цікаві й малознайомі українським читачам сторінки цієї війни – так званої Вересневої кампанії 1939 року. Совєцькі штампи подавали події як “швидку ганебну поразку Польщі від Німеччини й вступ СССР у війну для захисту братніх українського і білоруського народів”. Насправді жовніри, офіцери і генерали Війська Польського героїчно билися з переважаючими силами німецького і совєцького агресорів. Кожен із них, а також бойові операції, передусім ті, в яких брав участь П. Шандрук, заслуговують якнайширшого опису. Докладно розглянуто гібридну гітлерівську війну “за звільнення німців від гніту й приниження” в Чехословаччині й Польщі, а також сталінську боротьбу “за звільнення трудящих від гніту поміщиків і капіталістів”. Німецько-совєцьким Пактом від 23 серпня 1939 року Польщу поділили брунатні та червоні агресори. Тодішня пасивність і “стурбованість” Європи повторилася щодо України в 2014–2016 роках. Владімір Путін пішов шляхом своїх царських і совєцьких попередників у справі захисту “русскоязичного насєлєнія” та “собіранія зємєль”.
Павло Шандрук. Перша світова і три Російсько-Українські війни Автори: Середницький Ярослав Антонович ISBN: 978-966-634-853-4 Кількість сторінок: 224 Рік видання: 2015 Спойлер Становлення особистості генерал-поручника Павла Шандрука – керівника Українського Національного Комітету й командувача Української Національної Армії у Збройних силах Німеччини в 1945 році – припало на Першу світову та три Російсько-Українські війни 1918-1920 років, тобто, на загарбницькі війни, що їх розпочала й вела проти незалежних народів і держав Російська імперія незалежно від того, була вона “царською”, “червоною” чи “білою”. Штабс-капітан Російської імператорської армії, а в 1918-1920 роках сотник, курінний, підполковник і полковник Армії Української Народної Республіки Павло Шандрук у всіх цих війнах був не тільки “вояком переднього краю”. Висока ерудиція і фахова історична підготовка дозволили йому пізнати, зрозуміти й висвітлити на високому рівні тогочасні військові операції та політичні події в десятках фундаментальних статей. А після Другої світової війни – в книжці “Сила доблесті”, виданій англійською та українською мовами.
Генерал Павло Шандрук і антигітлерівська військова опозиція Автори: Середницький Ярослав Антонович ISBN: 978-966-634-764-3 Кількість сторінок: 176 Рік видання: 2014 Спойлер Генерал Павло Шандрук в автобіографічній книжці “Сила доблесті” описав свою участь у створенні та діяльності Українського Національного Комітету і Української Національної Армії в період з листопада 1944 по березень 1945 року, а також перетворення 14-ї Гренадирської дивізії Ваффен СС “Галичина” в 1-шу Українську дивізію УНА та її здачу Аліянтам у травні 1945 року. Вирішальні кроки генерала П. Шандрука та його соратників усебічно підтримували високопоставлені офіцери і чиновники Третього Райху, які добре розумілися на проблемах Сходу. Саме вони перебороли на користь українців, кавказців, козаків, волзьких і кримських татар, туркестанців та інших народів незалежних держав, поневолених у 1918–1921 роках Червоною Москвою, “акцію генерала Андрєя Власова”. Це було непросто, бо генерала А. Власова з його намірами “ощасливити” ці народи в новій Російській імперії, але вже без Сталіна і комуністів, підтримував могутній райхсфюрер СС Гайнріх Гіммлер, для якого всі, хто проживав у Радянському Союзі, були росіянами. Члени антигітлерівської військової опозиції діяли, ризикуючи своїм життям, бо розуміли, що врятувати Німеччину можна лише усуненням Адольфа Гітлера від влади, аж до його фізичного знищення.
До речі. Деякі з цих книг згадані у Патріота в його темі Невідома Україна мілітарна https://reibert.info/threads/knigi-z-seriji-nevidoma-ukrajina-militarna-ta-inshi.745356/
Генерал Павло Феофанович Шандрук (1889 - 1979) https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Шандрук_Павло_Феофанович Спойлер https://chornoshlychnyk.io.ua/s28943/general-horunjiy_pavlo_shandruk ---------------------------------------------------- Павло Шандрук народився 1889 року в селі Борсуки Крем'янецького повіту на Волині (нині - Тернопільська область). В 1911 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут ім. князя Безбородька, а відтак вступив до Олександрівської військової школи, яку успішно закінчив 1913 р. Під час Першої світової війни - штабс-капітан російської царської армії. Учасник Визвольних Змагань 1917-1921 рр. Полковник Дієвої Армії УНР. З початку квітня 1920 року - командир бриґади 3-ої Залізної дивізії Корпусу Запорожців, і разом із польською армією брав участь у поході на Київ ("Wyprawa Kijowska"). Після відступу наддніпрянської армії за Збруч у листопаді 1920 року був інтернований в Каліші, Польща. Павло Шандрук - співзасновник військового журналу "Табор" та редактор збірника “Українсько-московська війна в 1920 р. в документах” (1933). В 1925 році дістає ранґу генерала-хорунжого від екзильного уряду УНР, а в 1927 - призначений начальником штабу при його Міністерстві Військових Справ. 1928 року на доручення уряду разом з групою українських старшин пішов до польського війська як контрактовий старшина (до 1938 року було 57 українських контрактових старшин в польській армії, 2 - у французькій, й по одному у фінській і турецькій арміях) для підвищення кваліфікації. В 1936 р. був прийнятий до Академії Генерального Штабу Війська Польського, яку успішно закінчив 1938 р. Перед початком Другої світової війни дістав командування 28-ою бриґадою польської армії, відзначився у боях проти німців під час Вересневої Кампанії ("Kampania Wrześniowa"), і був нагороджений найвищим орденом Польщі Virtuti Militari від польського екзильного уряду в Лондоні, а також почесною шаблею (дарунок польських офіцерів). Поранений дістався в німецький полон; звільнений 1940 року. Під час німецько-радянської війни проживав на польських землях у Генеральній Губернії (Skierniewice). Будучи позапартійним і далеким від політики, генерал Шандрук, на доручення уряду УНР і президента Андрія Лівицького особисто, 1945 року очолив Український Національний Комітет, підтримуваний всіма українськими політичними партіями (уенерівці, гетьманці, мельниківці і бандерівці). Вже в лютому 1945 року комітет почав активну роботу. В березні 1945 року німецький уряд визнав УНК як офіційного репрезентанта українців (в тому велика заслуга Павла Шандрука особисто) і союзну сторону у війні. Уряд УНР підвищив Шандрука до генерала-поручника, і з цим він приступив до формування Української Національної Армії (УНА), до якої мали увійти всі українські формації по німецькому боці фронту (понад 220 тис. вояків). В кінці квітня 1945 року генерал Шандрук, як командант УНА, відвідав Дивізію "Галичина", що стояла тоді на фронті в Австрії. Дивізійники з великим ентузіязмом вітали свого генерала. 28 квітня відбулося урочисте складання присяги на вірність Україні - так постала 1-ша УД УНА. Перед закічненням війни Українська Національна Армія складалася з 1-ої дивізії УНА (14-та дивізія СС "Галичина"), 2-ої дивізії УНА (протипанцерна бриґада "Вільна Україна" + бриґада майора Пітулея), наземних частин, які містили парашутистів ("Група Б" під командуванням ген. Тараса Бульби-Боровця), поліційних батальйонів, українського персоналу Люфтвафе, та деяких инших частин. Були плани прилучити УВВ (Українське Визвольне Військо - понад 120 тис. вояків), а також кубанських козаків і донців. Завдяки старанням генерала Шандрука Дивізія "Галичина" - 1-ша дивізія УНА - не була видана на розправу більшовикам, попри на всі їхні домагання. Давні зв'язки Шандрука з польськими генералами, а зокрема особисте його знайомство з відомим ген. Владиславом Андерсом - організатором польської екзильної армії (де, до речі, було бл. 20 тисяч вояків-українців у Другому корпусі), дозволило деяким дивізійникам (польське джерело подає 176) уникнути навіть довгого сидіння в англійському полоні в Італії після закінчення війни - вони перейшли до армії ген. Андерса, що вважалася "аліянтською". За свої заслуги для українських вояків Павло Шандрук був підвищений до ранґи генерала-полковника. Після закічення війни генерал Шандрук жив у Німеччині, а в 1949 році виїхав до США, де оселився в місті Трентон, Н'ю-Джерзі. Написав спогади з воєнної історії "Arms of Valor" (1959). Помер в лютому 1979, на 90-му році життя. Похований на українському цвинтарі у Бавнд-Брук
Дуже бажаю придбати, але немає в наявності ні за посиланням, ні в просторах. Якщо знаєте де придбати, підкажіть.
