Киев во время войны (фото)!

Mitte Juni 1942

 

... russische Gefangene Offizier in Borispol b. KIEW Ukraine 1941

 

... weibliche russische Gefangene Frau in Borispol b. KIEW Ukraine 1941 ( фото військовослужбовця 4-ї батареї 63-го артполку)

 

... russische Gefangene in Borispol b. KIEW Ukraine 1941 ( фото військовослужбовця 4-ї батареї 63-го артполку)

 

... weibliche russische Gefangene Frau in Borispol b. KIEW Ukraine 1941 ( фото військовослужбовця 4-ї батареї 63-го артполку)

 

З просторів єбею, Genuine Photo grave AR.63 Bunker off Kiev Ukraine 1941.Weta

 

З під тогож бункера

 

Kiew

 

Kiew

 

БЕРЕЗАНЬ - переїзд через залізничну колію до вокзалу, є дуже багато світлин з різними ракурсами цього місця.



Сам фотограф стоїть на пасипу залізничної колії.

 

Справа та ж сама насип залізничної колії... та незліченний залізний струмок остовів, який намагався перетнути залізяку в пошуках виходу з київського "мішка".

 

Відоме місце ))

 

100 %, що це не Полтава!

 

Ну ясна справа!! Це ж Евбаз. Причому ракурс в бік Солменки такі чудовий. Ну видно як тут життя вирує на базарі.

 

Світлина підписана як... "чорний ринок в Києві", а це було там де і підписана попередня світлина.

 

Окунинівський міст на початку вересня 41-го, це місце звучить у німців як Gornostaipol - ракурс з правого берега Дніпра (з північного-заходу).

 

Фінал "хероїчної оборони" Києва в полях від Борисполя до Яготина... в результаті - найбільша військова поразка в історії війн цивілізації.

 

ЧИТАЙТЕ роман-хроніку - Докія Гуменна "ХРЕЩАТИЙ ЯР"...



"... Що війна не докотиться до Києва, це так ясно. Втім, Ребе питає вже котрий раз: – Як можуть розгорнутися воєнні дії?
– Що передавало радіо? – питає Мар’яна.
Вона питає не про московські й київські радіопередачі, а про заборонені. Де тепер фронт?
– Я думаю, німцям уже показали, як японцям на озері Хасан, – надіється вголос Мар’яна, їй все ж трохи шкода звиклої своєї нудьги і затишку своїх татуйованих щиросердних трипільців та тавро-скитів.
– Ой, ні… – так само недоговорено відказує Ребе. – Радіо нічого ясного не каже.
– Але зате, – переймає Клава, – дехто чув німецькі передачі: німці говорять українською мовою до селян і обіцяють повернути церкви, скасувати колгоспи та визволити від жидів-комісарів.
Мар’яна сповнена презирства: що німці знають із нашої дійсности? Лоскіт грубих інстинктів, заклик до повороту назад, а тут уже зовсім інші болячки роз’ятрилися.
До тих, що пройшли "вогонь, воду й мідні труби" радянської дійсности та й її заперечують, – не має що сказати німець? До тих колгоспників, що вже не ходять до церкви?
Що будували комуни, а потім і самі були прогнані із села?"