Час вирушати, до Квасів 17км - дорога далека, хоч дуже не хочеться залишати вершину. Спускатися просто, до самого села нормальна дорога. В районі полонини Серилівка, там, де дорога відділяється від стежини червоного маршруту, я б радив піти по стежці - так значно коротше і легше (по траверсу гори). Пейзажі тут дуже красиві...
Полонина Шумнєска. Яке задоволення, присісти тут за столик і трішки відпочити. До Квасів залишається ще 12,5 км.
Полонина Менчул, висота 1238м. Час 18:30, вирішили зробили привал біля руїн, поблизу стаціонару Львівського університету. Закип'ятили води, поїли каші, попили чайку, відпочили і знову в дорогу. До Квасів ще 7км. Цього дня на фот більше не фотографував, так як останні батарейки розрядились. Частину дороги пройшли по ночі, користуючись ліхтариками. Задоволення ще те, але й такий досвід потрібен. Захід сонця, спів цикад, вдалося побачити кілька світлячків, і великих (не менше 10см) слимаків. До Квасів дійшли годин в 12ть ночі. До Лазещини під'їхали на потязі, благо провідниця трапилась добра (За що їй велике спасибі!).
Дуже красиво! Проблем з отриманням дозволів на перебування в прикордонній зоні не було? Яким шляхом поверталися?
22.07 увесь день відпочивали в Лазещині. 23.07 знову похід. Дизелем до станції Свидовець, а далі 9км дорогою до Драгобрата.
Никаких проблем. Главное, всё заранее сделать и осведомиться по телефону по получении разрешения. Хоть я и не пойму, зачем это надо. Ни одного погранца мы не встретили. Возвращались опять в Деловое - мы были на машине. Маршрут ранее не был нам известен. Шли по чужим начерченным по карте маршрутам. Естесственно, блукали)) В общем, впечатлений и проклятий была уйма, но все опять хотят ехать в горы.))) Но, увы, только теперь в следующем году...
В цей раз, друзі пройшли по всьому Свидовецькому хребту. Я заночував біля озера Ґеришаска і повернувся до дому. На озері дуже гарно і не так людно як на озері Апшинець. Мобільна мережа відсутня повністю, якщо потрібно подзвонити - доведеться підніматися на хребет. Або можна стежкою піднятися на гору Догяска (1761м) над озером, так йти значно менше. І ще, на озері немає де взяти дров для багаття - про це варто подумати заздалегідь.
Ніч пройшла спокійно. Шороху навів тільки пес вівчарів, який серед ночі прибіг до міста стоянки. Якщо б не інші туристи, то самому було б страшнувато. Але до цього також можна звикнути. Вранці зібрався, дійшов до Драгобрату, а там попутно доїхав аж до Ясіні. Далі був потяг до Києва... Дякую за увагу! Всім цікавих і успішних походів!
