А сіно при перевозці кріпиться "рублем". На порівняно добрій дорозі використовується один "повздовжний" рубель, на поганих дорогах - два "поперечні".
Колодка- навісний замок Шутер- гравій,щебінь Лабаня- стовбур смерічки, на якому залишили 20-25 см гілок, на лабаню змітують сухе сіно ( не плутати з лаґошею!) Гівноляп)))- майстер, який штукатурить глиною дерев'яні хати( не чистою глиною,- додається різана солома і свіжі коняки)
Напрямок правильний -"тота" - жінка легкої поведінки. А прізвисько давали чоловікові, який не мав власної думки і з усіма погоджувався.
Калюжа - то є "калабані". Саджавок і ставків гуцули не робили. Заглибина в потічку (в також штучна загата) то є "бовч".
Якщо попасти в калюжу-калабаню, то можна "обталапатисі" і про то є така парубоцька коломийка: - Ой ішов я дорогою, - Та й сі обталапав, - Давав мені богач пєтку - Би я дівку сватав. - А я пєтку - на долоню - Поклав у кішеню, - Зачекай ше богаченьку - Я ше сі не женю.
Видно в гори то чудо попало пізно, то й не придумали своєї назви. Зато годинник "дзигарок", сигарета - "дзигар", а портсигар відповідно "дзигарнічка".
У нас теж подекуди кажуть " островА". Лагоша- то така збита з дощок трикутна рама, дві лаґоші опирають одна на одну, виходить таке як курінь, на тому досушують сіно.
Є подекуди і у нас на мокрих місцях такі штуки, але от назви чомусь не згадаю. Сам не використовую, бо на моїх 4 га сінокосу + 2 га отави того не настачишся...
Муст, мустянка- гноївка Осілниця- гусінь Нітка- комаха- одноденка( рос. поденка) Ходаки- постоли Жир- букові горішки Дрислянка- грушка- гниличка Бураси- жовта слива Віходок- туалет типу "сортир"
На коробку сірників ще на моїй пам,'яті казали " шкатулка" Гачі- штани Сакви- бесаги Сліпаня- безнога ящірка- веретільниця