Фронтові волонтери П.Б. 4149 4378 7207 6524 Нороха Юрий

Для захисникiв ...
ДЯКУЕМО !!!!!!

 

Освяченi паски i верба для захисникiв .
ДЯКУЕМО !

 

Ещё посылка на "0"
СПАСИБО !

 

Ранок на Донбасi..
-2

 

УВАГА !
ТРАССА Днепр-Павлоград- Покровск (Красноармейск)
Капец ((((((
Обережно !!!
Покровск-Карловка -Пески .(Республика мост)
Нормально.
На Авдёху через Водяное -Тоненьке . Капец (((

 

Наш "300-й"
Видно ихтамнетовская благодарочки )))

 

Провідали спочатку 42-й

 

Война .. Авдеевка ..

 

заїхав до захисників Авдееской промзони.

 

"браконьеры"...

 

Дякуемо учням i викладачям ДПТНЗ "Кам'янський ЦППРК" за подарунки захисникам на "0"

 

Дякуемо учням .Батькам. учителям 123-школi за солодощi для захисникiв .

 

Сьогодні відправили передані швидкопсувнi смаколики до Великодня в підрозділи на фронт.
Все буде 4.5.0.

 

Сьогодні повісив на магазині ось таке оголошення. Підтримайте. СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ!

 

Телескоп-приклад уже працюе ..
Захисники просять ще .

 

Господи, храни солдата, від куль, від дула автомата
Нехай повернеться живим, на зло всім ворогам лихим
Хай ангели твої літають і хлопців наших захищають
Від куль ховають їх крильми, за них молитись будем ми...

 

Ще один з підрозділів отримали передачки
Завдяки вам
Дякуємо!!

 

Наш "Шишарик" !!
Роман Друзь із Гайворона – один із тих, хто першим пішов захищати свою країну. І один із тих, чиє міцне до війни здоров’я під час служби дало збій. Серце, яке ніколи не турбувало, дало про себе знати тільки в зоні АТО. Нині після складної кардіологічної операції з заміни серцевого клапана він проходить реабілітацію і дякує усім, хто допоміг йому стати на ноги.
Роман пішов служити у 2014 році. Почав із посади водія, наприкінці служби був уже командиром батареї у 42 батальйоні. Пройшов майже усі гарячі точки. Втім просить не називати його Героєм, бо вважає, що деякі його побратими більше варті цього звання.
– Почали службу з Краматорська, перейшли на Іловайськ, де нашу роту добре «пом’яли», – залишилося 18 бійців, – розповідає вояка. – Були в Дебальцевому, Зайцевому, Вуглегірську, Санжарівці, під донецьким аеропортом… Близько 30 місяців наш підрозділ стояв в АТО. Служив до 25 грудня 2017 року.
Під час війни у Романа несподівано стався інфаркт і його госпіталізували з зони АТО до обласного госпіталю для ветеранів.
– Стався інфаркт, але я навіть не здогадувався, що це був саме він, – ділиться чоловік. – Мені було зле, стан різко погіршився, голова боліла… Вирішили, що це через нерви. Пізніше в госпіталі за кардіограмою визначили, що то був інфаркт. Раніше у мене взагалі не було проблем зі здоров’ям. В інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова сказали, необхідно робити операцію. Інакше – проживу максимум рік. У нашому госпіталі прогнозували ще більш невтішний термін – кілька місяців. Чесно, думав, то якась помилка.
За операцію у Києві просили більше ста тисяч гривень, у Кіровограді – на кілька десятків тисяч менше.
– Я вже навіть почав шукати ці гроші. Але потім мені подзвонили і сказали, що кошти є, що мені першому на Кіровоградщині виділили на операцію гроші з бюджету. Якщо чесно, не дуже прагнув лягати на операційний стіл, бо не хотілося на ньому вмерти. Соромно було б після того, як пройшов вибухи й обстріли. Морально було важко. Але коли виділили кошти і закупили клапан, погодився, – каже боєць.
Два місяці тому військовослужбовця прооперував хірург обласного кардіологічного диспансеру Андрій Клянчев. Металевий серцевий клапан придбали за бюджетні кошти. За сприяння голови облдержадміністрації Сергія Кузьменка надали значну фінансову допомогу на придбання розхідних матеріалів і медичних препаратів для проведення хірургічного втручання.
– Коли мені почали робити анестезію, дізнався, що хлопця, якому за десять днів до мене робили аналогічну операцію, «розбив» інсульт. От тоді стало страшно, – зізнається Роман. – Але думки про те, що це рятівна операція, були сильнішими. Металевий клапан я не бачив. Втім чую, що працює, як годинник. Ті, хто стоять поряд, інколи можуть почути клацання. Це залежить від погоди і від того, в якому положенні я стоятиму. Не заважає, інколи трохи турбує, але це нормальна ситуація, перші півроку так має бути.
Після операції Роман запитав керівника Центру надання допомоги учасникам АТО облдержадміністрації Вадима Нікітіна, хто сприяв фінансуванню операції.
– Я попросив познайомити мене з цією людиною. Хотілося просто дізнатися, хто це зробив, і особисто подякувати за допомогу і підтримку. Чисто по-людськи хотілося це зробити. Мені важливо було сказати йому: «Дякую!». Тоді я дізнався, що це голова облдержадміністрації Сергій Кузьменко. Зустрівся, познайомився з ним і приємно був вражений, що посадовець може бути таким відкритим, – ділиться Роман.
Він каже, після операції почувається краще, ніж до неї, але гірше, ніж до хвороби. Нині він проходить курс реабілітації і дякує всім, хто посприяв його порятунку.
– Хочу подякувати Вадиму Нікітіну, Сергію Кузьменку і керівнику госпіталю Геннадію Сябренку за підтримку, Андрію Клянчеву за успішну операцію й усьому медперсоналу за турботу, – підсумовує Роман.

 

И ещё посылка дошла на Фронт..

 

+ на потреби Воїнів

 

Дякуемо !

 

дякуємо учням і викладачам шк- 12 за чергову передачку на фронт

 

Сьогодні отримали від побратима moranno з Києва посилка для захисників на фронт.
ДЯКУЄМО !!