Емблеми, знаки та нагороди ЗСУ, НГУ, ДПСУ, ВМСУ, ПСУ, СБУ, CCО

“За службу та звитягу”: воїн на псевдо “Іспанець” отримав нагороду від командувача Об’єднаних Сил генерал-лейтенанта Сергія Наєва

Сьогодні, 29 грудня, від імені Командувача об’єднаних сил ЗС України генерал-лейтенанта Сергія Наєва, полковник Анатолій Штефан вручив відзнаку “За службу та звитягу” I ступеню лейтенанту Юрію Савелло на псевдо “Іспанець”.
Про це Анатолій Штефан повідомив на своїй сторінці у Facebook.
Нещодавно Юрій підірвався на російській міні, внаслідок чого втратив частину ноги і зараз проходить лікування.
Юрій “Іспанець” у 2014 році пішов на фронт добровольцем. Влітку події в Іловайську, далі… А далі, всі роки різні підрозділи, але завжди була війна і найгарячіші її точки: Авдіїївка, шахта Бутівка, Жованка, Шуми, околиці Мар’їнки й Горлівки, Красногорівка і Новотошківське, Світлодарська дуга і ще багато інших місць Донецької та Луганської областей.
Анатолій Штефан:
Щиро дякуємо за твою незламність, силу духу та мужність, патріотизм та вірність військовій присязі, активну громадянську позицію і служіння українському народові.
Швидкого одужання тобі воїне!

 

«Структурний ідентифікатор» або як відокремити окремі підрозділи

Починаючи з 2014 р. парадна та повсякденна форми Збройних Сил України, а також польове обмундирування, змінились до невпізнанності. Нині вони вже абсолютно не схожі на той одяг, який носили наші військовики якихось шість–сім років тому. Наразі відбувається наповнення однострою конкретикою – розробляються нові нарукавні емблеми та нагрудні знаки військових частин. Своєрідним “ноу-хау” Українського війська став т.зв. “санітарний ідентифікатор” у вигляді прямокутника на бронежилеті, покликаний швидко ідентифікувати військовика на полі бою. Він згадується у черговій редакції Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення, затверджених наказом Міністерства оборони від 30 червня 2020 р. № 238. Санітарний ідентифікатор є носієм всієї необхідної (базової) інформації про бійця:

• прізвище;
• підрозділ;
• військове звання;
• група крові;
• рід військ.

Спойлер

Всі ці дані покликані надати медику інформацію про людину без “занурення” у подробиці, які часто не важливі на лінії взводних та ротних опорних пунктів.
Отож, ідентифікатор на бронежилет подає інформацію про окремого військовика. Натомість питання відображення належності особи до підрозділу у складі бригади (полку) все ще залишається відкритим. Йдеться про окремі батальйони або роти, які є основними бойовими одиницями. Відтак вони теж можуть бути виокремлені у свій специфічний спосіб. Починаючи з 2014 р. засновані десятки малих підприємств, які спеціалізуються на вишивці нарукавних емблем. Адже відомо, що попит породжує пропозицію. І пропозиція не змусила себе довго чекати – на рукавах наших захисників бачимо силу-силенну емблем окремих механізованих чи танкових батальйонів, різноманітних дивізіонів і батарей, окремих рот, взводів тощо. Звісно, вся ця творчість – продукт війни, в якій навіть маленький військовий колектив хоче підкреслити свою винятковість та важливість. Тим більше, що виготовляють емблеми у обмеженій кількості за власний кошт військовиків. Вони зазвичай самотужки визначають дизайн, що робить батальйонні, ротні чи взводні емблеми надзвичайно цікавим явищем. Адже вони відображають не лише специфіку підрозділу, але також дух і традиції колективу.
Без сумніву, такий різновид нарукавної емблематики має право на життя. Однак у наявному вигляді це радше привід для роздратування командирів і начальників. Та все ж у підпорядкованих підрозділах свідомо йдуть на порушення, створюючи власні нарукавники. Річ у тім, що офіційно затверджені емблеми бригад не відображають специфіку окремих підрозділів, які належать до інших родів військ. Не дивно, що бійці, наприклад, танкового батальйону у складі механізованої бригади бажають виділятися із загальної маси вояцтва. Хтось скаже, що для відображення специфіки підрозділу достатньо берета відповідного кольору. А якщо на голові польовий кашкет чи захисний шолом? Тож як вирішити проблему виокремлення окремих підрозділів? Відповідь на це питання варто шукати у практиці країн Європи. Наприклад, у Фінляндії існує ціла система нарукавних емблем за спеціальностями (стрілець, гранатометник, медик, протитанкіст тощо). Причому такі емблеми мають як кольорові, так і приглушені версії.
Передбачаємо, що в цієї ідеї знайдуться противники. Мовляв, українська військова символіка повинна розвиватись власним, незалежним, шляхом. Але якщо ми копіюємо американський лаконізм у емблемах частин, то чи варто беззастережно наслідувати одні традиції та рішуче заперечувати інші? Чи не краще задовольнити попит на самоідентифікацію в організований спосіб? Тим більше, що всі можливості для цього є. Припустимо, на рукавах військовиків у перспективі залишиться одна нарукавна емблема замість двох. Зокрема, кольорові Тризуби, задумані як тимчасові знаки перехідного періоду, припинять своє існування. Відповідно, один рукав вивільниться під емблеми, які можуть вказувати на:

• класність військовослужбовців;
• закінчення спеціальних курсів чи шкіл як в Україні так і за кордоном (подібних до американських “RАNGER” чи “AIRBORN”);
• окрему спеціалізацію (наприклад, інструктор з повітряно-десантної підготовки).

Крім того, на вивільненому місці можна було б розмістити також ідентифікатори окремих підрозділів у складі бригад чи полків. Вони могли б мати вигляд прямокутників з відповідними символами. Наприклад, командування (штаб) окремої бригади чи полку можуть позначати схрещені перначі.Не виникає проблем і випадку ідентифікаторів окремих підрозділів абсолютно різного призначення. Наприклад, для окремих механізованих батальйонів можна використати поєднання схрещених мечів з гренадою. Якщо в бригаді кілька лінійних механізованих батальйонів, то на корпусі гренади можна розмістити їхні номери. А якщо у складі бригади один механізований батальйон, то номерів розміщувати не потрібно. Військовиків бригадної артилерійської групи у складі механізованої бригади можуть відрізняти схрещені гарматні стволи і зображення артилерійської бомби. Ідентифікатор окремого танкового батальйону може містити зображення танка анфас, яке чудово вписується у прямокутник. Для окремого зенітного ракетно-артилерійського дивізіону логічним є використати поєднання схрещених гарматних стволів та стріли, запозичені з беретного знака ППО Сухопутних військ та ЗРВ Повітряних Сил ЗС України. Для групи інженерного забезпечення окремої механізованої бригади, яка також є теж досить чисельним підрозділом, можна передбачити поєднання вежі, та схрещених сокир. Або лише використати зображення вежі. Батальйон матеріально-технічного забезпечення або логістики може використати емблему підрозділів логістики. Для ідентифікації ремонтно-відновлювального батальйону підійдуть характерні символи, притаманні такого роду підрозділам. Йдеться про поєднання молотка, гайкового ключа та шестерні. А гренада підкреслить приналежність до механізованого з’єднання бригадного рівня. Варто подумати і про власні ідентифікатори для інших підрозділів механізованої бригади. Наприклад, зображення кажана для розвідувальних рот (батальйонів) одразу дозволить відрізнити представників цих елітних підрозділів. Для роти снайперів можна використати умовне зображення сітки прицілу снайперської гвинтівки. При цьому всю площину навколо сітки заповнити темними нитками. Вузол зв’язку можуть відрізняти стилізовані зображення вузла і блискавок. Рота радіоелектронної боротьби (РЕБ) могла б використовувати композицію у вигляді стріл, щита й меча. Вона символізує радіоелектронний захист (стріли), здатність протидіяти технічним засобам розвідки (щит) та придушувати радіоелектронні засоби противника (меч). Ідентифікатор роти радіаційного, хімічного та біологічного захисту може нести зображення символів відповідних небезпек, які вже присутні у емблемі на комір військовиків військ РХБ захисту. Або ж запозичити американську емблему військ РХБ захисту, яка складається з двох схрещених реторт (лабораторних посудин) та бензольного кільця. Медичну роту міг би відрізняти червоний хрест на білому колі – загальноприйнятий символ медичних працівників у всьому світі. Підрозділи охорони (приміром, комендантські взводи) можуть позначати схрещені алебарди як символ охоронних функцій. На прикладі ідентифікаторів для підрозділів окремої механізованої бригади бачимо, що їхня розробка – не такий вже важкий процес. Головне – мати бажання упорядкувати питання виокремлення військових колективів. А як бути з іншими частинами Сухопутних військ? І на це запитання є відповідь...

 

«Структурний ідентифікатор» або як відокремити окремі підрозділи (2 частина)

Наприклад, окремі ракетні дивізіони 19-ї ракетної бригади можна виділити за допомогою стилізованих ракет. Нагадаємо, що така ракета є на кінцівці хвоста скорпіона, зображеного на нарукавній емблемі бригади. Одна ракета вказуватиме на перший дивізіон, дві – на другий, три – на третій.
Для окремих батальйонів окремої інженерної бригади (полку) можна також розробити власні ідентифікатори. Наприклад, для окремих понтонно-мостових батальйонів можна використати зображення моста. Якщо ж ми говоримо про понтонно-мостові батальйони 808-го окремого понтонно-мостового полку – для них також можна використати зображення мосту з відповідними цифрами на споруді.

Спойлер

Для інженерно-саперних батальйонів, які входять до складу окремих полків оперативного забезпечення можна передбачити ідентифікатор з зображенням трикутника та літери “М”. Червоний трикутник та напис на ньому “MINES” – загальноприйнятий символ, який вказує на небезпечні заміновані ділянки. Для інженерно-дорожніх батальйонів – поєднання зображень вежі накладеної на зображення дорожнього полотна. Для інженерно-технічних батальйонів – поєднання зображень вежі накладеної на фрагмент шестерні, який вказуватиме на технічну специфіку підрозділу.
Окремі автомобільні батальйони у складі автомобільної бригади, а також автомобільні підрозділи у складі механізованих з’єднань чи центрів забезпечення, могли б позначати зображення колеса. Кількість коліс відповідає номеру автомобільного батальйону.
Власні ідентифікатори можна створити і для лінійних танкових батальйонів у танкових бригадах. Позначати їх зображеннями одного, двох чи трьох танків, мабуть, було б зайвим. Краще зобразити на прямокутнику стилізовані танкові траки з порядковим номером підрозділу.
Принцип використання цифр для позначення конкретного підрозділу можна застосувати і для дивізіонів окремої артилерійської бригади. В цьому випадку вони будуть розміщені на тлі ядер, накладених на схрещені гарматні стволи. Це стосується і реактивних підрозділів.
На ідентифікаторах самохідних артилерійських дивізіонів стволи та ядра доповнює ходова частина самохідної артилерійської установки.
Власний ідентифікатор може мати і протитанковий артилерійський дивізіон, який також входить до складу артилерійської бригади. Основою для нього може послужити нарукавна емблема, розроблена свого часу для протитанкістів 79-ї окремої артилерійської бригади. На ній було зображення танка, пронизане мечем. А для дивізіону артилерійської розвідки, логічно застосувати просте поєднання гарматних стволів і кажана.
Передбачити персональні ідентифікатори можна і для підрозділів Сил спеціальних операцій. Зокрема, для полків та центрів, які структурно складаються із окремих загонів (або їх аналогів). Приміром, для позначення першого загону, можна використати одне зображення двозуба Святослава, що одночасно присутнє на беретному знаку ССО та є емблемою на комір. Для другого та третього загонів – два та три двозуба відповідно.
Для десантно-штурмових військ, у якості персонального ідентифікатора, можна використати елементи, присутні у офіційній символіці цього окремого роду військ. Зокрема, лінійні десантно-штурмові батальйони могло б відрізняти зображення розкритого парашуту. Кількість парашутів відповідає номеру батальйону. Крім того, до складу десантно-штурмових бригад також входять окремі батальйони з персональними номерами (наприклад, 13-й чи 90-й). У цьому випадку композицію можна не змінювати, а лише додати відповідний номер на купол парашуту.
Серед інших підрозділів, які входять до складу Сухопутних військ, можна виділити окремі батальйони у складі полків зв’язку. Для цього достатньо поєднати цифри порядкових номерів зі схрещеними блискавками.
Окремі мотопіхотні батальйони, які в минулому були батальйонами територіальної оборони, можуть відрізняти схрещені козацькі шаблі та гренада. На корпусі гренади – номер батальйону. Цікаво, що поєднання козацьких щабель з гербами свого часу вже використовували деякі батальйони територіальної оборони: Львівський, Волинський, Чернівецький.
Звичайно, не варто забувати про берегові частини Військово-Морських Сил, чиї військовики носять сухопутний польовий однострій. Наприклад, окремі артилерійські дивізіони можуть відрізняти гарматний ствол і якір. При цьому кількість якорів буде вказувати на номер дивізіону.
Запропонована вище концепція – не еталонна, однак обґрунтована. Адже на сьогоднішній день, поряд з офіційно затвердженими нарукавними емблемами, сформувався цілий пласт нарукавників, які відображають специфіку окремих підрозділів. Тож замість того, щоб вдаватися до заборон та покарань, необхідно запропонувати дієву альтернативу, яка підкреслила б унікальність окремих підрозділів та частин.

 

Хрест Сил підтримки

У Збройних Силах України з'явиться нова нагорода – «Відзнака командувача Сил підтримки Збройних Сил України «Хрест Сил підтримки», яка матиме два ступені.
Як відомо, у грудні 2021 року Головнокомандувач Збройних Сил України затвердив собі нову нагородну систему, яка складається з почесних нагрудних знаків. Тепер схоже, що черга оновлювати нагороди дійшла до командувачів окремих родів військ (сил).
На сайті Міністерства оборони України відсутні установчі документи на нагороду, водночас оприлюднені проєкти технічних специфікацій на саму відзнаку та посвідчення до неї, положення яких пропонуємо до вашої уваги. Відзнака виготовляється з білого металу і має вигляд стрілчастого рівностороннього хреста. У центрі хреста вміщено ромбічний медальйон, на якому зображено військовий тризуб із жовтого (1 ступінь) або білого (2 ступінь) металу. Медальйон обрамлено стилізованими латницями з’єднаними у «замок». Під медальйон покладено два схрещені між собою мечі з жовтого (білого) металу вістрям до гори. Медальйон та стрілчастий хрест має рельєфно-зернисту поверхню затемнену хімічним старінням. Зворотний бік знака плаский із рельєфно-зернистою поверхнею та написом у три рядки «ХРЕСТ / СИЛ / ПІДТРИМКИ». Нижче напису розміщується табличка з викарбуваним номером для кожного ступеня окремо. Стрічка знака з повздовжніми смужками чорного, жовтого кольору та зеленого кольору.
На зворотному боці стрічки у верхній частині розташована металева прямокутна планка із двома застібками (цангами) для прикріплення медалі до однострою (одягу).
Посвідчення складається з твердої обкладинки темно-синього кольору розміром 110 мм х 160 мм (в розгорнутому вигляді) та приклеєної внутрішньої паперової частини, яка складається з двох сторінок розміром 70 мм х 105 мм з друкованим графічним зображенням і текстовою інформацією.
На лицьовий бік обкладинки нанесено стилізоване зображення малого Державного Герба України, нижче – українською мовою чотирма рядками розташовано напис «ПОСВІДЧЕННЯ / ДО ВІДЗНАКИ / КОМАНДУВАЧА / СИЛ ПІДТРИМКИ». Слова та зображення виконані тисненням фольгою золотавого кольору.


Вже після виходу публікації у Командуванні Сил підтримки уточнили, що Положення про відзнаку командувача Сил підтримки «Хрест Сил підтримки» затверджено наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 27 жовтня 2021 року, а його впровадження затверджено наказом Головнокомандувача ЗСУ від 24 січня 2022 року.
Відповідно до Положення відзнакою нагороджуються військовослужбовці та працівники Збройних Сил України за зразкове виконання військового (службового) обов'язку, високу професійну майстерність, а також інші особи за вагомий особистий внесок у справу розвитку Сил підтримки Збройних Сил України та зміцнення міжнародного військового співробітництва.

Сили підтримки призначені для оперативного забезпечення військ. Зокрема інженерної підтримки, радіоелектронної боротьби (РЕБ), радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ), топографічного та гідрометеорологічного забезпечення.
З 1 січня 2022 року Сили підтримки набули статусу окремого роду сил ЗС УКраїни.

 

Президент Украины Владимир Зеленский наградил орденами четырех бойцов из николаевской 36-й отдельной бригады морской пехоты.