ДОТ № 131 - історія брехні

Тема кулеметних станків в кулеметних броньоковпаках дуже цікава.
Саме тому, зрозуміти що стояло в 131 дуже важливо. Бо це останній бронековпак такого типу в Україні, який зберігся.
На рахунок станка думаю так: вирогідно це було щось підйомно-опускаюче. Поворотна втулка в нижній частині під амбразурою свідчить про можливість встановлення двох металевих тяг з можливістю крутитись у радіусі 50-60 градусів в секторі (вгору -вниз). А на болтах бронещоки в горі була система фіксації станка, яка закріплювалась на нижній болт за рахунок вигнутого кутника та притискалась самим нижнім болтом.
Дивує інше. Ця система стояла тільки в центральній амбразурі а в інших її не було. Тобто, другий кулемет там був скоріш за все "маневровий" по ситуації і міг стояти на якісь дерев'яній приблуді.

 

Пане РОСТ, вибачаюсь з теперішніми уточненням, по-перше не "хоботок", а - кінцівка без кулеметного станка не висовується... вона повинна бути в початку прорізі амбразури...
щоб "хоботок"... бля... в процесі бійні не обірвало!!!
А так... можливо, там могло бути все що завгодно - ЦЕ ВІЙНА!
З Вами дуже погоджуюсь з можливим припущенням... по Вашому попедньому припущенні, що в центральній амбразурі могла стояти якась... ОПТИКА...???.... ???

 

ПАНЕ ОЛЕКСАНДР, тільки вчора виставлячи тутешні світлини довелось... САМЕ НА СВОЇХ ФОТО... довелось побачити те, що не зміг узріти в натурі бронебійного... бля... 131-го,
коли доводилось шкрябати віником по іржавій повехні стін ковпака та... по поверхностях підземної частини споруди.
Зараз зроблю колаж, для розуміння ситуації, та викладу його... до цього... ЦЕ... я не бачив... на центральній амбразурі!!!!

 

131-й до періоду... примусової РОЗБУДОВИ та знищення міста КИЄВА на початку 2000-х... який зараз перетворився в безлике базарне ЄнаКІЕВО... для проросійської "еліти".
На світлині... колишне літо 96-го, коли Київ ще залишався Києвом... це було місто для людей... де в нелегкому житті тих часів... можливо було себе відчувати трохи ЖИВОЮ ЛЮДИНОЮ!!!
Але в кожний період історії є свої вагомі нюанси та погляди на минуле!

 

20 липня 1996 року... раптово проминуло в житті 29 років, але... зряча людина може побачити відмінність в цих двох світлинах... на гілках яблуні... це була легка підказка!

 

Пройшло десь років 10... десь початок 2000-х.. по заплаві Вета почалась поступова РОЗБУДОЗАБУДОВЩИНА... а далі наслідки ВСІ можуть бачити своїми очами.

 

Стосовно казематних станків в броневих закриттях. Оце малюнок (архівний до речі) має бути відомим Пану Олександру. Станки такого типу мали стояти в КИУР в ДОТ 107, 289 та 581. В броневих ковпаках на 1 ск Максима.
Реально від них залишились тільки стовпчики в центрі обламані на яких стояли (кріпились) ці лафети. Але є схема такого станка з боковою проєкцією. Показан станок для каземату на 2 метри і трохи менший. Певно другий у нас не використовувався.

 

На мою думку, виникла ПРОБЛЕМА з трьома болтами на право від центру бронезасувок над всіма чотирма амбразурами... цими показовими світлинами... ВИРІШЕНА!

 

Пан Олександр в свій час звернув нашу увагу ще на один факт: всередині "пенька" все вигоріло в результаті підриву там вибухівки! Саме тому на стінах нема жодного сліду внутрішньої фарби (я її шукав колись) Гадаю вона була або біла, або рожева,але це по аналогії з іншими пеньками з різних УР.
Більше того, все що стосувалось лафету та його крцплення могли виглядати як кпуа понгутого та ржавого заліза вже через півроку після тих подій (вологість та результат горіння металу спричнють такі наслідки) Тому ті хто відрізав залишки того лафету (а він був там 100%) демонтували вже металолом. Нажаль ці часи нікому застати не вдалось.

 

АЛЕ ПРОДОВЖУ... ПІСЛЯ ДЕЯКИХ ПОСТІВ... бо довелося все це мудрувати заранше...

"... При поворотах обох типів згаданих станків, навіть якщо вони якимось дивом БУЛИ б закріплені на стінах всередині ковпака, ящики з кулеметними стрічками до с/к «Максим»
будуть упиратися в стіни при вивертанні станків вправо, так як для цього в стінах бронековпака немає спеціальних ніш-заглиблень, які спеціально були передбачені в конструкціях бетонних кулеметних ДОТів.

Виходить, якщо навіть у башті 131-го якимось фантастичним способом був розміщений один с/к «Максим», тоді він міг бути встановлений тільки в центральній амбразурі...
адже саме з півдня більшовики наполегливо очікували навального нашестя, зімкнених плечем до плеча, щільних рядів постійно п'яних німецьких автоматників...
грузнувших по коліна в чавкаючому багні болотної грязюки заплави річки Вета (припижджених полудурків... по-совєцькі).



На стінах бронековпака № 131 НЕМАЄ ЖОДНИХ СЛІДІВ від кріплень, відповідних отворів та штирів для кріплення тут станків Юшина або Горносталева, а якщо таких СЛІДІВ НЕМАЄ...
значить, ці типи станків тут не застосовувалися і ніяких станкових кулеметів «Максим» в ковпаку не могло бути.

 

АЛЕ БУВ МОЖЛИВИЙ ЩЕ ОДИН ВАРІАНТ КРІПЛЕННЯ... у бронековпаку Булгакова ВСУ № 107 тип «М2» в 14-му БРО для одночасної стрільби з чотирьох амбразур був встановлений один с/к «Максим»,
який був закріплений на кулеметний станок-раму «карусельного» типу – в центрі підлоги ковпака знаходився металевий шток кругового обертання на 360 градусів.



На німецькому фото: справа - внутрішній вигляд приміщення бронековпака № 107 після підриву башти - щось на дещо схоже але... збільшення фото... хєра!!!

У центрі підлоги бронековпака ВЄУ № 131 тип «Б» з 8-го БРО ніяких слідів від встановлення такого ж подібного кріплення станка «карусельного» типу, як у 107-му, не виявлено – металева підлога 131-го «чиста»...
5 см металеве перекриття має тільки сліди проломів та ввігнутостей після підривів німецьких накладних зарядів.

Треба наголосити, а це дуже і дуже вагома деталь в конструкціях обох бронековпаків, внутрішній діаметр приміщення: – ВСУ № 107 лише 2 метра 10 см; – ВЄУ № 131 має аж 3 метра.

НА МОЮ ДУМКУ, ДОРЕЧНО ЗРОБИТИ ОБГРУНТОВАНИЙ ВИСНОВОК, ЩО НА ОЗБРОЄННІ БРОНЕКОВПАКА № 131 СТАНКОВІ КУЛЕМЕТИ «МАКСИМ»
НЕ ЗНАХОДИЛИСЬ, ОСКІЛЬКИ СЛІДІВ ЇХ КРІПЛЕННЯ НА СТІНАХ НАВКОЛО АМБРАЗУР ТА НА ПІДЛОЗІ НЕ ВИЯВЛЕНО!

 

2. Щодо введення труб фільтровентиляції та водяного охолодження кулеметів всередину бронековпака... тут такий же «нульовий» результат за результатами огляду – їх немає...
і не могло бути насправді.

Спеціальних отворів або шахт в конструкції бронековпака виявлено не було, немає навіть слідів від їх передбачуваних місць після відновлювальних робіт всередині приміщень споруди,
які тут проводилися в кінці 50-х років.

Було одне слабке припущення, що вся ця система була протягнута всередину бронековпака через отвір люка в підлозі, але... ця версія відразу ж була відкинута,
так як при цьому труби будуть сильно обмежувати об'єм люка при підйомі і спуску людей по скоб-трапу всередину ковпака, та й при цьому неможливо було б закривати люк.



А якщо через люк – єдиний отвір, через який можна потрапити в башту, прокласти кишки зв'язки труб для водоохолодження і фільтровентиляції... ним неможливо буде користуватися.

Швидше за все, примітивна вентиляція приміщення бронековпака могла здійснюватися тільки простим способом – протягом при відкритих бронезаслонках на амбразурах,
але для ефективного продування потрібно було враховувати напрямок вітру зовні споруди.

Можливий ще один варіант примітивної вентиляції ковпака – відкрити одну з амбразур та бронедвері в протязі (по-руські це було раніше... як приміщення"сквозніка"!), але… і тут міг виникнути істотний нюанс,
бронедвері в бойових умовах повинні знаходитися в зачиненому стані і… вони могли бути зачинені ззовні комісарами на навісний замок.

З застосуванням таких способів вентиляції, після невеликих дискусій, погодилися всі присутні в той день – 13 квітня 2025 року.

 

3. У бронековпаку, як і у всіх приміщеннях підземної частини споруди, не було жодних оптичних приладів чи інших засобів для зовнішнього спостереження за дальніми підступами до споруди –
лише обмежений візуальний огляд ближніх підступів через чотири амбразури… і то, якщо тільки це дозволить зробити атакуючий противник.
Якщо противник зосереджує щільний вогонь на придушення амбразур бронековпака, після чого засувки на амбразурах закриваються, – гарнізон повністю сліпий і сидить тремтячи в передчуттях...
в очікуванні непередбачуваних наслідків підходу противника впритул до споруди.

4. Захисної труби для виходу радіоантени на дах, передбаченої в конструкціях кулеметних ДОТів, в споруді № 131 такого виходу – НЕМАЄ, тут про «радіозв'язок» і мови не може бути, –
НЕМАЄ «рації»... її й в помині тут не було!
Тоді виникає питання: так ким же був і на чому ж насправді «працював» у бетонній глушині сержант Максімов – ідентифікований колишнім комісаром «радист» зі 131-го?
Ще слід додати… як же могли насправді ділити черговість «роботи» на відсутній в споруді «рації» – аж навіть ДВОЄ фантомних «радистів», згаданих блажейним фантазером штабу 26-ї армії…

 

5. Телефонний зв'язок за допомогою УРІВСЬКОГО підземного броньованого кабелю, для взаємодії споруди № 131 з іншими ДОТами 8-го БРО, відсутній – виходу зі стін
ув'язки бронекабелів всередині приміщень – НЕМАЄ!
І НАЙГОЛОВНІШЕ – АБСОЛЮТНО ВСІ СПОРУДИ 8-ГО БРО ПІДЗЕМНИМ БРОНЕКАБЕЛЕМ ТЕЛЕФОНІЗОВАНІ НЕ БУЛИ!...
чи був зв'язок 131-го з сусідніми спорудами по простому НАЗЕМНОМУ телефонному дроту…нині НЕВІДОМО!



6. Фільтро-вентиляційне обладнання нині присутнє фрагментарно в дальньому східному приміщенні 131-го... колись, там же, можна було побачити ще й ажурну раму для установки вентилятора.
Чи працювало це обладнання в серпні 41-го – НЕВІДОМО... а так... насправді... більшовики були неабияк звиклі до існування в атмосфері легкозасвоючого для них сизого туману
від смердючої махри з терпкою домішкою блювотних випарів онуч!

7. Освітлення приміщень за допомогою дизель-генератора або інших подібних пристроїв у 131-му... було ВІДСУТНІМ, за спогадами старожилів – тільки свічкове освітлення,
якого в споруді було – НАВАЛОМ на підлозі в приміщеннях,чим навіть деякий час користувалися кременищанці після закінчення бойових дій.

 

... Пан Олександр в свій час звернув нашу увагу ще на один факт: всередині "пенька"!!!

Ай-я-яяйя!!! Це найкраща відзнака за мої старання в цій сраній темі про брехню... якої в житті вистачало... та її перевершує і досі!

Пане Олександр - дякую... з подякою!

 

8. Отвір у даху споруди № 131 в приміщенні, де знаходилася водяна колонка Нортона – який виявився по суті «АХІЛЛЕСОВОЮ П'ЯТОЮ» в загальній залізобетонній системі безпеки споруди № 131.
Як було підтверджено в процесі легких розкопок 13 квітня 2025 року (а як ми пам'ятаємо – в цей день була неділя) так званий бетонний «палець»-заглушка, яким закривався отвір у даху
після завершення буріння артезіанської свердловини ... був ВІДСУТНІЙ... ЙОГО НА МІСЦІ ВСТАНОВЛЕННЯ ПО КОНСТРУКЦІЇ НЕ ВИЯВИЛОСЯ!

Згаданий отвір був лише наполовину недбало закиданий декількома невеликими представниками бутового каміння, що використовувалося тут у процесі армійських відновлювальних робіт 50-х років...
каміння застосовувалося при плановій забутовці вхідних отворів ДОТу.

Товщина стельового залізобетонного перекриття в підземних приміщеннях 131-го близько одного метра, чому мав відповідати по довжині бетонний «палець»,
що вставлявся в зазначений отвір даху після закінчення будівельних робіт на початку 1931 року.
Передбачувана вага бетонної «заглушки», можливо, досягала 80 кілограмів і більше.
На верхньому кінці бетонного «пальця» знаходився вихід зігнутого товстого арматурного прута у формі «напівкільця»... за який цей «чопок» опускали в отвір даху після завершення буріння скважини.

Конструкцією, для заглушки «пальця» в отворі даху споруди, було передбачено... з нижнього кінця бетонного «чопка» був вихід арматурного квадрата з різьбою,
на який повинна була зсередини приміщення закручуватися залізна пластина і впиратися у вихід стельового швелера внизу отвору...
(тут щось таке дике намудрив – бо не володію правильним та виразним описом деталей всіляких конструкцій… не на рівні з професіоналізмом описів покійного Олександра Кузяка!)
у випадку з 131-м згадана вище пластина з різьбовим отвором , чомусь, на своє місце закручена не була, а бетонний «палець» лише впирався (правильніше буде - стояв)
на виступаючу площину виходи стельового швелера в нижній частині отвору, не заходячи всередину приміщення.

 

Тут згадується вислів сумно-обкуреного віслюка з відомого дитячого мультику – «входит… и… выходит, замечательно выходит», цей процес збігається в функціональністю згаданого бетонного «пальця»
з арматурним півкільцем у верхній частині предмету, яке, можливо, стирчало або визирало з ґрунту на поверхні бетонної стяжки даху поряд зі східною амбразурою бронековпака № 131.



На фото: для розуміння та прикладу далі буде показано бетонну заглушку-«палець» з споруди № 104... якесь мудило витягло його та відволокло від ДОТу... довелось вставити на законне місці.

Потрібно наголосити, що четверо м'язистих чоловіків, просунувши крізь кільце на кінці «пальця» звичайний лом або шматок дебелої труби (в бойових умовах це могла бути гвинтівка),
можуть з деяким зусиллям підняти та витягнути бетонну «заглушку» з отвору, а потім відкинути її вбік...
«ДІРКА» всередину приміщення 131-го відкривається досить простим способом і… «замечательно выходит»!



Під час відновлювальних робіт наприкінці 50-х років «палець» в отворі даху 131-го вже був відсутній, інакше б будівельники не заблокували (вірніше буде – закидали)
утворений наскрізний отвір у відремонтованій споруді бутовим камінням, але це місце не було забетонованим... після примітивного «забутування» дірку в стелі замаскували шматками дерну...
хоча все могло бути і по-іншому.

Хоча... це могло бути зроблено з урахуванням того, щоб у якомусь майбутньому група фахівців могла б легко витягнути камення з отвору і відновити зруйноване вибухом у 41-му водопостачання споруди.
Але нічого цього так і не сталося, а з часом фортифікація 30-х років втратила своє колишнє значення... але ще до кінця 80-х років на деяких вцілілих та відремонтованих в 50-ті спорудах
червоніли грізні попереджувальні трафаретні написи...
«ЗА РАЗРУШЕНИЕ И ФОТОГРАФИРОВАНИЕ ВОЕННОГО ОБЪЕКТА – ПОД СУД!»

 

Хера-се!! Оце купа інформації поки мене не було..!!
Дякую за подяку. ))))))
Поки Пан Олександор займався аналітикою внутрішнього облаштування 131-го. Я трохи погуляв думками по загальній аналітиці по такому питанню - як були застосовані у боях БК в інших УР?
Ось шо вийшло. Усього в УР було 8 кулеметних бронековпаків.
2 в ЛЕУР №№ 231 та 1061
1 в КОУР - №80
5 в КиУР - 107, 131, 289, 452, 581.
Серед них участь у бд підтверджена тільки у 107. (є фото)
Цікавим моментом є те, що ні один німецький підрозділ в тих місцях де вони розташовані не згадував про росйські "панцеркуполи". Крім Новоград-Волинського, але там БК спостережний. Це единий бк який мав пошкодження на своїх стінах. На інших не було нічого!
Тобто, усі вони були по факту нездатні виконати свое головне завдання - вести кулеметний вогонь і вони нічого і не робили. Причини могло бути дві: втеча гарнізону та відстуність технічних засобів ведення бою (небоеготовність ковпака для ведення вогню) Тобто споруда є але....
Ось фото споруди яка була в стані боездатнонсті і німці її помітили і вели по ній вогонь.

 

Стосовно станка. Працюючі над темою книги по спорудах 1928-1932 років, я дослідив ситуацію, як робили та впроваджували станок Пс-31. Це просто абзац. Замість металевого (хоч і недосконалого) станка Юшина зробили якись одоробло, яке було ще гіршим. Поки в КИУр за цю справу не взявся Лапін і зусиллями інженерів УНР зробили проект, потім його в Пітері допрацьювали напільничком і вийшов ПС-31. А Лапіну 30 крб премії і забуття..
А в бронекопаку металевий станок який мав бути ще складнішим!! І він був потрібен в дуже малій кількості для УР в Україні та Білорусі. хто його міг розрообити та вдосконалити? І коли?
Думаю що це була якась кустарщина яку робили на місці та вдосконалювали по ходу. Тому і відстність вентиляції і інші дитячі хвороби, не кажучи вже про відстуність води для охолодження. Це типово для СРСР 30-х років.
Станом на 1941 рік, всі ці 3 метрові "пеньки" були по факту бронезакриттями без можливості там стріляти та воювати. Що власне і підтвердив хід подій влітку 1941 року, та зафіксували німці.

 

Пане Олександр, мені так здається, не буду стверджувати, на вашому фото ковпака з Н-В... це щось схоже на відмітини після короткої черги з 20mm Flak 30.

 

Не тільки. Там 2 см, 2.8. см 3.7см і здаеться один навіть 50мм. (ПАК 38/97) Лупили зі всього що могло стріляти.
ПС. Треба буде зробити до речі роздруківку німецьких влучань по ньому !!

 

Це як в відмітках по 204-му, але там з 75-мм "окурка" штуга було декілька запитань... "Guten Tag! Sind alle zu Hause oder kommt uns das nur so vor?"
А роздруковку НЕОБХІДНО робити і досконалу, бо дуже багато чого можна розгледіти САМЕ з своїх фото, та і не кожен раз можливо потрапити до споруди.

 

ВИСНОВКИ З ВИЩЕЗГАДАНОГО... на мій погляд, бронековпак споруди № 131 не мав на озброєнні жодних станкових кулеметів «Максим», тут міг бути застосований лише, можливо, ручний кулемет ДП-27.
Гарнізон споруди складався, можливо, з 5-6 осіб до 8, які мали вести спостереження в секторі оборони 8-го БРО на ділянці між двома мостами та місцями бродів через р. Вета в районі с. Кременище.
Якщо ці припущення вірні, тоді 131-й мав би бути забезпечений простим дротяним телефонним зв'язком з сусідніми кулеметними ДОТами на флангах – № 130 і № 133,
для коригування кулеметного вогню по можливих місцях переправ противника.

Ось так... реб'ята, хоча й коряво… вибачайте, але що думав, що роками визрівало в мізках та в ці часи набубнявіло та розквітло…та сяк-так відригнулося… те й нашкрябав.
Як я неодноразово ствержував... ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС!

 

ЙМОВІРНІ ДІЇ ПРОТИБОРЧИХ СТОРІН ПІД ЧАС ОБОРОНИ ТА ШТУРМУ СПОРУДИ № 131 5 СЕРПНЯ 1941 РОКУ.

І. ПРОТИДІЇ ГАРНІЗОНУ БРОНЕКОВПАКА № 131:
1. Німецька піхота почала просування до східної околиці с. Кременище тільки після того, як було придушено опір напівзруйнованого раніше артилерією ДОТу № 130,
але його гарнізон ще якийсь час огризався за півтораметровими бетонними стінами в очікуванні деблокади... покинути 130-й було неможливо – схоже на те,
що комісарами на бронедверях з боку приміщення продуха був повішений навісний замок.

Основна частина німецької піхоти продовжила наступ вгору по схилу, по ґрунтовій дорозі на північ – повз ДОТ № 135 і № 160 у напрямку с. Хотів.
Деяка частина німців просувалася по ґрунтовій дорозі на захід – на зачистку села Кременище з подальшою перспективою виходу до мосту в районі ДОТів № 151 і № 152.

2. На підході до перших хат східної околиці села німці потрапили в поле зору східної амбразури бронековпака споруди № 131, з якої було відкрито вогонь,
можливо, швидше за все з ручного кулемета ДП-27.
На схід від бронековпака, приблизно на відстані 200-250 метрів, з південного боку ґрунтової дороги в 41-му році було поховано від 5 до 6 німецьких солдатів ...
час поступово стирає дрібні подробиці в перевантаженій пам'яті старезних старечих мізків.
Про німецькі могили розповідали старожили села Кременище – «... там були німецькі могили, але з часом німці їх кудись забрали».

Десь на початку 90-х років вдалося знайти це місце і зачистити... поодинокі поховання ногами на північ глибиною до півметра... дійсно могили були порожніми...
лише на дні деяких зустрічалися фрагментарні шматки одягу, ґудзики з клаптями плащ-палаток і нержавіючі пружинки від шлейок протигазних масок.

Порівняно недавно стало відомо, що всі німецькі військовослужбовці, які загинули в зоні боїв на північ від р. Вета до передмість Києва,
значною частиною були перепоховані в 42-му році на збірне кладовище Вермахту в районі ТЕОФАНІЯ.

3. Наразі достовірно невідомо – коли саме і з якого напрямку вівся вогонь по загиблих вищезгаданих німцях, похованих на східній околиці Кременища –
за півтора місяці боїв серпня-вересня 41-го тут могло статися все що завгодно.
Але якщо загиблі німці були вражені вогнем зі східної амбразури бронековпака 131-го, тоді можна зрозуміти, чому саме права нижня сторона цієї амбразури 131-го
має такі дивні кульові влучання у напрямку ведення вогню.



Дивні кульові влучання, але ці сліди не мають ніякого відношення до німецького кулеметного вогню, а є наслідком від поодиноких і досить зосереджених,
в одне конкретне місце, влучень гвинтівкових куль німецьких стрільців, можливо, з району «могил» на східній околиці села – дуже влучна стрільба на придушення вогню зі східної амбразури 131-го.
Навколо інших трьох амбразур зовнішні стіни бронековпака «чисті», що дає зрозуміти... з цих амбразур вогонь не вівся і вони ніякої загрози для атакуючого противника
не становили протягом усього протистояння в районі 131-го.

При ретельному очищенні та огляді іржавих металевих стін всередині ковпака, конкретно на стіні в районі західної амбразури, були виявлені сліди від одного, це точно,
або декількох гвинтівочних кульових влучань.
Головне з нововиявленого – ці кулі точно залетіли всередину ковпака в той момент, коли бронезасувка на східній амбразурі була відкрита (а може і піднята вгору), для можливого ведення з неї вогню.



Зараз заблокована східна бронезасувка (напівпіднята вгору) не дає можливості оглянути зовнішню поверхню засувки на наявність кульових влучень
при її повному опущеному стані вниз в серпні 41-го... а шкода.
На мій погляд, описане вище, можливо, дає зрозуміти ступінь участі та роль бронековпака № 131 в «героїчній» обороні 1-ї лінії 8-го БРО КіУР в період першої половини дня 5 серпня 1941 року.