Робив паливо для ракет. Тушив сарай, шрами видно досі. Робив химічні гранати. Сусіду попалило поле кукурудзи. Після вибуху реагенти, посуд, та усе що мало відношення було скинуто у сільский туалет ((
Старший брат дотяг мене на середину річки в найширшому місці і втік. Так я за 5 хвилин навчився плавати. Щось подібне і на велосипеді.
Пригадалось. Відправили нас до літнього табору трудового відпочинку , колгосп по простому. На поле нас возив старенький ЛІАЗ. Школярі народ винахідливий , знайшли собі розвагу : як тільки автобус з'їзджає з асфальту на польову грунтовку то товпа швиденько переміщується на задню площадку. Перша ямка або горбок , автобус м'яко відпрацьовує вгору/вниз і одразу усі хто позаду починають присідати /вставати підтримують коливання машини. Називалось це "робити море". Іноді вдало розхитаний автобус стукався задком об нерівності дороги , водій свариться, вчителі сваряться ми регочемо. Одного разу занадто вдало розхитали возика - повистрелювали пневмобалони посеред поля. З десятихвилинного монологу водія ми отримали багатенько знань з анатомії і ким були насправді наші вчителі.
також деякі капості пригадую з дитинства і ранньої юності, їй бо, повбивав би отих дурних мавпочок, хоча на вскидку і так загинуло з видимого оточення півтора десятка і покалічилось на все життя трохи більше. Відірвані пальці, переломані кінцівки, пошкоджені очі, хімічні опіки, електротравми, аварії, в основному мото, отруєння всяким, навіть смертельне в заводській їдальні. Що змушує себе поводити як зараз кажуть асоціально підлітків, тільки підозрюю, просто інстинкти. Вивчення довкілля, вивчення меж дозволеного по безпеці, вияснення ієрархії, сфери впливу, території. Це я шимпанзе описав. Хоча горіли і орангутанги більше подобаються, більш схожі.
Було нам по років 10, ми з друганом, з нами моя менша сестра, та його брат їм десь по 4роки. Зібралися у мандри, взяли з собою по бутерброду, і мого собаку з цепом. Ну і пішли, через леваду, через садок, і по польовим дорогам дійшли аж до сусіднього села. На дворі вже смеркало, ми з Васьком розпалили багаття, і сіли вечеряти. А в дома , шухер конкретний, пропали діти, моя бабця, Васіна мама, сусіди в поміч, бігають по леваді, по садку, кричать, шукають!! Повезло, що повз нас в день проїзжав на підводі дід з нашого села, ну і коли ввечері вже все село "гриміло", що пропали діти, дід і розказав де приблизно бачив юних мандрівників!! Далі на колгоспному "уазіку" приїхала група рятівників, ну і потім все по сценарію, ми з Васьком "вигрібали" по повній. Але саме головне, репутацію між пацанами заробили хоть куди! Ну і люди, ще довго, як нас бачили, шуткували, та називали нас справжніми мандрівниками, а ми такі пишалися!!
Я з 6 класу десь захопився хімією і дослідами, почав збирати домашню міні- лабораторію, тому добре знав з чим маю справу і декілька разів можна сказати рятував ровесників від вище перерахованих наслідків домашньої піротехніки. Навіть мав певний авторитет) Але одного разу в мене на столі загорілося десь під 400г наполовину готового чорного пороху. Все обійшлося димом і пропаленим столом. Суміш була на той момент ще недостатньо однорідною й подрібненою.
Зараз подумати, то прото жах, але тоді були малими розуму ще мало! Памятаю що мала хникала, а ще сонце, жара!
В мене у 6..7 класі у кармані спінжака неконтрольовано просипались та вступили у реакцію інгрідієнти, результатом якої стало задимлення приміщеня та спроба займання одягу. Встиг добігти до вбиральні.
Чесно кажучи немає бажання згадувати але було таке що і по 30 км пішки ходили,а якщо на пороховніцу то і ще далі з повагою
Таке чудо було пiсля ЗиФа...тiльки двигуна поставив з трьохшвидкiсноi "макаки"(були такi типу "москва"),маркiровку не пам"ятаю,здаеться м-12)...Напевно,я був головнiшим над олiгархами П.С.Соромно за "москву"...але справи давно минулих днiв...
Зняв з мацкви i поставив на Верховину...дiлов то... в нас багато хто так робив...на Рiги теж ставили.
