Изя записался на онлайн-курсы частных детективов. Перевел им деньги и больше о них ничего не слышал. Теперь Изя думает: или его обокрали, или это его первое дело.
Помер Фидель Кастро. Входит он с чемоданчиком в райские врата, а святой Петр ему и говорит: - Присаживайтесь, сейчас посмотрим, где для вас зерезервировано место. Так... в основном списке нет... в дополнительном тоже нет... ничего не могу поделать, сейчас сезон, люди пачками помирают, в раю не протолкнуться, отправляйтесь-ка вы, любезнейший, в ад. Делать нечего, спускается Фидель в ад. Там его встречает сам Люцифер с распростертыми объятиями: - Здравствуйте-здравствуйте, давно вас ждем! У нас тут для вас отдельный номер приготовлен со всеми удобствами. Сигары, девочки... а не желаете ли по стаканчику граппы с дороги? Сидят они, выпивают, беседуют за жизнь. Тут Фидель вспоминает, что забыл в раю свой чемодан. Люцифер вызывает двух чертенят: - Слышали? Дуйте в рай и принесите чемодан уважаемого команданте. Живо, одна нога здесь, другая там! Чертенята бегом в рай. А там у святого Петра смена кончилась, он райские врата запер и пошел отдыхать. Чертенята туда-сюда, что делать? Без чемодана возвращаться не велено. Полезли они в рай через забор. А на охране рая стоят два архангела и наблюдают эту картину. И один другому говорит: - Ты смотри что делается. Всего 20 минут как Фидель в аду, а у нас уже беженцы!
На змаганнях з боротьби тренер каже своєму підопічному: - У цього американця є коронний прийом, він вже багато хлопців покалічив, так-що якщо захопить - краще здавайся. Перший раунд, тренер бачить що американець застосував свій коронний прийом, не став чекати закінчення, пішов в роздягальню з горя пити. Чує рідний гімн грає ... вибігає з роздягальні: американець лежить переможений, а підопічного нагороджують. Він питає: - Як ти викрутився? - Скрутив він мене, одна рука тут, інша там, ноги взагалі чортзна-де, а перед обличчям - яй@я! Ну, думаю, втрачати мені нічого, і з усієї сили вкусив. Ти не повіриш що може людина, яка сама себе за яй@я вкусила!
Боксер. – Ви давали об'яву, що пропонуєте напрокат боксера-медаліста? – Ми. Заходьте. – Дякую. А він у вас, сподіваюся, породистий? – Ще б пак! Всі документи в порядку. Призер усіляких оглядів і змагань. Медалей – ціле намисто. На жаль, вимушені віддавати напрокат. Що не кажіть, а кіло м'яса на день йому дай. – Звісно, в наш час утримувати такого. Злий? – Взагалі, не дуже, але вчасно не нагодуєш – готовий розірвати на шматки. А вам навіщо? Дачу стерегти? – Звідки в мене дача? Адже я одиначка, без чоловіка живу. Одна радість. Ваш боксер потрібен мені, так би мовити, як мужчина. У мене – дівчинка, у вас – хлопчик. Планова в'язка. У нього як, послід був? – Авжеж, і не раз. Усі в батька. – Отже, як належить: аліментного – вам, решту – мені. – Навіщо ж? Усіх можете залишати собі. Нам лише гроші. – І скільки ж ви хочете? – Тисячу на добу. Годівля, зрозуміло, ваша. – Тисяча... Чи не забагато? – Такса така. Дорого – шукайте дешевше. Он їх на подвір'ї скільки вештається. А за такого молодця... – Гаразд, я згодна. – Тільки, будь ласка, гроші наперед. – Оце вже ні. Зробить свою справу – тоді. Сьогодні забрати можна? – Хоч зараз. Якщо вам не важко, зачекайте на вулиці. Я його зберу. Клієнтка спускається вниз і прогулюється вулицею. Хвилин через десять із під'їзду виходить крем'язень років під сорок, з валізкою. – Ви чекаєте боксера? – Я. – Ходімо. – Куди? Він що у вас, не вдома? – Боксер – це я. – Ви?! – Майстер спорту з боксу. На рингу я вже своє відмахав, залишився без професії, а жити ж якось треба. Ось я і... – Гм... Оце сюрприз. Знаєте, я якось не чекала. І це в моєму віці. Гадала, вже все, "відцвіли вже давно хризантеми в саду". Гм... Ну, гаразд. Пішли. – Одразу до вас? – Спочатку на ринок. По м'ясо.
Жінка скаржиться лікарю: - Мій чоловік цілком втратив інтерес до сексу. Лікар дає їй таблетки і каже: - Коли захочете, розчиніть одну пігулку в супі і дайте вашому чоловікові - і все буде добре. На наступний день жінка приходить знову і каже: - Дякую, лікарю! Я йому з великого бажання не одну, а дві таблетки в суп кинула, то він мене просто за обідом на столі ... того. - Ой, вам, напевно, було незручно? - Так, жахливо! Ми більше в той ресторан не підемо!
На берегу озера сидит художник и рисует осенний пейзаж. Возле него останавливаются туристы - отец с сыном. Некоторое время они молча наблюдают за его работой, а потом отец говорит: - Видишь, сынок, чем приходится заниматься людям, если нет фотоаппарата!..