З 2012 року перепробував всю лінійку TESORO, навіть ті, що не представлені у нас. Віддавав перевагу аналогам, але спробував WHITES і зовсім не жалкую, хоча більшість цікавих знахідок зробив в перші роки з БАРСУКОМ))).... PS: погортайте цю тему, там багато світлин
Всю тему передивився, тема цікава. Я в цьому році хотів брати Терку 705, але все ж таки, пока не спішу. Не дають мені спокою спогади, коли я в 2012 році копав ГолденМаск, найбільше з ним знахідок було. Ось і думаю, може все таки Маску взяти... Ностальгія.
Шановний OSTEON, ви використовуєте WHITES MX SPORT і Термінатор ПРО від DeD. Не могли б Ви порівняти ці два прибори - у яких умовах один виграє у другого? Я користуюся WHITES MXT PRO, але знову після тривалої перерви зацікавився аналогами.
Вiтаю)! Обидва прилади гарнi, кожен по своэму. Навiть не можу зрiвнювати обидва. Кожен гарний i достойний... Зараз надаю перевагу whites - задоволений. ТЕРМ, як запасний прилад)....
Ось ще одна подорож дає мені право зарахувати безцінний досвід до моєї скарбнички знань і вмінь). Провівши аналізу знахідок, радіти особливо нічному. Але не знахідки і артефакти гріють душу і не вони спонукають до нових пригод. Спілкування та час з однодумцями надає сил на нові пригоди . Цього разу ми мали честь бути на історичній батьківщині головного анархіста - Нестора Івановича Махно! як і очикувалось, Гуляйпілля нас зустріло кардинальною зміною всіх планів і сподівань, а саме проливним, монотонним, холодним жовтневим дощем... Так цей волелюбивий край , зовсім не поспішав віддавати свої скарби і ділиться своєю історією.... Але як нащадки справжніх козаків ми проявили максимум завзятості і наполегливості))) PS: далі буде
Вітаю) Давно не писав в темі).... І ось) Вже дев'ятий десяток років йде від початку жахливої трагедії людства в ХХ столітті - другої світової війни. Особисто я і моя компанія ціленаправлено не шукаємо і не копаємо відлуння тієї війни. Але, цього разу, Слобожанщина, особисто мені подарувала неймовірні емоції і переживання від знахідки. Судячи з усього, якийсь SA Sturmann, при нез'ясованих обставинах назавжди втратив особистий шкіряний гаманець. Вміст якого складав, в загальній кількості 13 монет на суму 47 рейхсфенінгів. (Деякі монети були не в гаманці) Мабуть це були трагічні події далекого 1942 р, а можливо і 1943р, факт у тому, що ніхто і ніколи не скаже це напевно... PS:Далі буде....
Не так сталося, як гадалося)... Південна Слрбожанщина, зустріла мене прохолодним, пасмурним ранком, але без опадів. Де не де, на узбіччі дороги зустрічались наслідки нещодавніх дощів у вигляді калюж і розкисших ґрунтових доріг. Мета цієї поїздки, було поле, на якому з ХVIIІст був хутір, який неодноразово радував різноманітними і цікавими знахідками. Але неприємний сюрприз чекав мене в самій нижчій точці балки,за 8 км до цілі. По мальовничому розкинулась величезна калюжа, з глибочезною колією від сільхоз техніки. Об'їхати перешкоди, не було жодної можливості, враховуючи особливість рельєфу і мокрої ріллі... Вимушена зупинка на чай, пильне споглядання в мапу і певний час пошук цікавого варіанту, для пошуку. Очі зупинились на цікавому південному схилі, в низині якого проглядалась глибока водоносна балка і до нової локації, всього якихось 32 км. Залишки асфальтної дороги привели мене до напів живого села, біля клубу, залишив авто, рюкзак кинув на плечі і помандрувати в бік схилу. Поле зустріло мене гарною перепашкою і в деяких місцях часто зустрічаємося керамікою. Повних п'ять годин, я насолоджувався краєвидами, погодою і знахідками. Далі буде)...
Як завжди, якщо були знахідки, то неодмінно повернешся туди знову. Так і я цього разу, навідався на випадково розвідане поле, яке порадувало архаїчною олов'янистою бронзою. Але не так сталося, як гадалося)))), поле вже стояло засіяне.... І що робити, невже шлях у 250 км я здолав марно)?.. Звісно, що ні, в око впав лісок по ту сторону балки за полем. Окрім гарних , мальовничих краєвидів, ліс зустрів мене досить чистою землею. Майже не зустрічалось відлуння війни, та й алкодирхЄми, не так часто зустрічались. Першим гідним сигналом стало свинцеве прясло,яке підняло настрій і подарувало надію. Це місце став ретельно сканувати і прислухатись до кожного звуку детектора. І вже за годину зневірянь знайшовся той сигнал, за ради якого я сюди прийшов. Всі предмети з однієї ямки). Це мої перші артефакти Ольвійської доби)))))))))) PS: Далі буде.
В мене 4 стадія, зимою ніколи не закривай сезон, піщані ґрунти сприяють... З повагою, Саша. P.S. Вибачайте за "некрофілію" цитування
Є таке твердження- безкінечно можна дивитись на ряд речей і явищ в цьому світі. І це дійсно так). Хтось, не в змозі відвести погляд від стрімкої течії лісового струмка, на який ти натрапив випадково. Комусь, подобається споглядати за тим, як жовтий карлик сідає за обрій і забирає назавжди день минулий. Та водночас дарує можливість побачити новий. Дехто божеволіє від язиків багаття, яке освітлює темряву ліса і надихає на нові звершення. А є такі , які віддадуть останнє при спогляданні на округлий предмет, який пролежав десятиліття , або навіть століття , а може і не одне в ґрунті. І за ради цієї миті, вони, долають сотні кілометрів шляхів, години напружених пошуків в спеку, в дощ чи сніг. І коли ти здолав це все, тоді під впливом різних, не випадкових чинників, цей округлий предмет знову з'явився на світ... Безперечно і несказанно, найбільше поталанило тим, хто в своєму хоббі , зумів це все поєднати). Далі буде.... PS: якщо тобі вдарили про одній щоці- то зроби так, що цього більше не повторилось
Вже ні для кого не секрет і не таємниця, що минули ті часи, коли по трьохі, ПГМ, Менде, приїхавши на конкретну локацію, або хутір за годину можна було назбирати добру жменю кругляшків... Тепер старовинні мапи, це лише приблизний орієнтир і напрямок для планування пошуку. (Винятком залишається той випадок, коли вискочив на 15 хв після роботи в посадку за домом, чи на дачу і налускав лопату денаріїв ). Так і цього разу, мапи стали в нагоді, щоб орієнтуватись на трьохсот річні кордони лісу. Три повноцінні пошукові дні в хащах непередбачуваних лісах Кіровоградщини. Ця територія і ліси, в силу часу стали перехрестям історії,яка буйно і шалено вирувала, залишаючи по собі артефакти, за якими ми і приїхали. Час від часу в лісі траплялись пологі тераси, на яких могли бути стоянки, або острівки життя. Орієнтуючись на рель'єф місцевості, крони дерев і більш менш широкі ділянки я блукав в пошуках цікавих сигналів. Відлуння війн і мисливських сліди , до уваги не беру) PS: 30197 кроків, або 20км 360 метрів. Далі буде).
Варто ступити на шлях і, якщо дати волю ногам, невідомо, куда тебя занесе... © Цей уривок з всесвітньо відомого твору, сто відсоткової можна проекціювати на наше хобі. Скільки шляхів, скільки стежок, ярів, балок і полів проходиш в пошуках історії і минулого. І дійсно- плануєш один шлях, розраховуєш на одне, а отримуєш зовсім інше. Гадаєш, що кінцева точка буде там, а опиняєшся зовсім в іншому місці...
NB! В жодному разі, нижче написані літери, не є рекламою будь яких хімічних засобів і методів чистки брудних поверхонь)))))! Кожному хто тримав в руках прилад і за допомогою лопати викопував будь які металеві предмети, так чи інакше доводилось ці предмети відчищати від бруду. Чистка може бути різною: поверхневою, палкою копачкою, фіскарем або ногою оббити бруд зі швелера, або з 120 го кутика, щоб кинути в багажник авто і довести до пункту прийому металобрухту). А може, це чистка М35.SE, і тоді фіскар не дуже доречний).... А в деяких випадках, якщо поталанить, до доведеться чистити і приводити до ладу рукотворний кругляш. Вони, кругляшки, бувають різних розмірів, різних епох і з різними сюжетами, але все рідше і рідше потрапляють нам ці кругляшки)... Але на початку цієї осені мені все ж таки потрапив цікавий кругляш під скан датчика. В полі протер його пальцем, зрадів і кинув до іншого хабару)))). По приїзду до дому,зрозумів, що пальців, води і фіскаря, для чистки не достатньо. Враховуючи метал кругляшка, занурив його в NH3, спочатку обережно, на 5-7 хвилин, потім на 20 хв, а потім і на дві три години.... Кругляш замазура, так забруднився, що відмиватись зовсім не хотів, мабуть добре його побило і потріпало життя. Але я зупинятись не мав наміру. Згадавши сюрралістичний твір К.І. Чуковського "мой-до-дЫр" я продовжив ексаперементи з лимонною кислотою (у різних варіаціях), трілоном і іншими цікавими речовинами.... На 10 день експерементів, здавалось би, що вже нічого не вдієш і кругляш піде в основну коробку до інших знахідок... Але, я якось відволікся і про кругляш неіснуючої країни забув, та залишив його в спокої. Згодом на очі мені потрапив дивний засіб ciF , ciF всемогутній)))))! Експозиція в цьому розчині близько трьох тижнів разом зі стриженою зубною щіткою і дали свої результати). PS: далі буде)!
Мої вітання. В кожного з нас, сто відсотків були випадки коли повертались на місця колишніх подорожей, мандрів, пошуків... Невідомо чому так, але якась невидимі магічні сили нас кличуть знову і знову, на місця які відвідували колись. Важко це пояснити логічно і раціонально... Так і цього разу зі мною, майже не задумуючись, я навідався до місцевості, яку відвідував близько 1000 днів тому)... Щоб там були карколомні знахідки і фіскар був весь усіяний кругляшками, так ні)... Тут щось інше, щось сильніше. Мабуть це неймовірна краса місцевості, сила природи, величествені пейзажі, дивовижні вигони річок, столітні дуби, скелі і неймовірний небокрай,а можливо це все водночас. Так і цього разу), я опинився знову на неймовірно сильному місці, місці яке заворожує і надихає. І що дивно, GPS, мені не знадобився, щоб дістатись локації,ноги привели самі... Прогулянка з приладом, як завжди, в межах 6-7 годин і близько 9 тисяч кроків. Де не де сигнал, огляд , вивчення і аналіз знахідок , так миттєво промайнув день до свого логічного кінця. Втомлений, але надзвичайно задоволений я повернувся до авто. Сонечко сідало за обрій, а мене ще чекала дорога до дому, щоб повернутись ще в місця які виникають в спогадах.... PS: далі буде.
Комраде OSTEON, велике дякую Вам за ці шедевральні розповіді. Дуже цікаво з глибиною думки написано. Приємно читати і дивитись на заворожуючі краєвиди та знахідки. Щасти Вам по місцях та знахідках. +1 підписник до теми, продовжуйте будь ласка) П.С. Дякую за державну солов'їну
Десять років, це багато чи мало? Звісно це відносне питання, десять років життя, чи існування, десять років хоббі, чи примусових робіт? Звісно це відносне поняття. Десять років йти вздовж балки, за обрій, це звісно мінімальний вимір. Скільки було зроблено кроків, скільки викопаних цілей, скільки пережитих емоцій, розчарувань і надій, скільки ковтків води, щоб втамувати жагу- втамовуюяи спрагу, спрагу цікавості... Звісно, достовірно ніхто так і не скаже... Але однозначно хочеться ще, йти за обрій, балкою, краєм поля, поросшею щирицею лісовою стежкою і вслуховуватись в звук детектора. Був такий пласт нашої історії і культури , який ми інколи знаходимо на нашій землі. Сколо́ти — самоназва групи кочових племен, яких значно частіше називають більш архаїчним варіантом цього ж етноніму, а саме — скіфи європейські, чи просто скіфи. Саме залишки цієї народності , мені дарують найбільші емоції і враження. Аналізуючи виїзди, виходи і свої мандри, я розумію, що далекого не кожного разу, мені в руки потрапляє відлуння тих часів , волелюбних кочевників і племен,які мандрували від Сяну до Дону.
