Вітаю Вас друзі. Нарешті довгоочікувана весна і новий сезон 2016. Бажаю Всім доброго настрою, гарного сезону і приємних знахідок. Ось мій,не перший, вихід в цьому сезоні- але повноцінний. Все , як завжди, домовились з комерадами, приблизне місце було визначене за здалегідь. До мап Шуберта і Менде, особливо не прив"зувались, сенсу особливого немає. Все по цим мапам давно вичісано нашими однодумцями. Головна мета цієї подорожі була, відкрити сезон і провести разом час, тим більше, що в одного з комерада зараз коротенька відпустка зі сходу України... Орієнтувалися більше на ландшаф місцевості, розлогі луки і поворорти рік. Приціл був на кочевників і козацтво. Ось ми і на місці, яке було першим на прицілі. Перед нами розкинувся широкий, пологий, південний схил який повільно вів до різкого поворота річки. Як завжди, під котушу потрапляли сигнали вов"язані з ДСВ і залишками сільхоз техники часів срср. Мені поталанило і я натрапив на рибальський гачок козацької доби. Знахідка не тривіальна і досить приємна. Товаришам поталанило згаманцем мідних пулів Золотої Орди. На ряду з цим, декільком з нас трапились монети дореформи срср. Пройшов час і колегіально прийнято рішення про зміну дислокації. І ми переїджаемо на край села біля річки, не подалік від мосту. Перий крок і комераду щастить з 2 коп Миколи другого, окрилені таким швидким результатом ми занурились у пошук. Але даремно,окрім хуторської мідної обручки, яку з недр землі дістав я, нам нічого поле більше не подарувало. Знову ги-ги, ха-ха і новий краєвид. Двоє з нас були тут вже о 2013. Були і західки, але вже 2016 і знахідок стає все менше. Тому пошук потрібно вести повільно і вдучіво, поспішати нема куди. Так, через деякий час, мені трапляється сигнал мимо якого не пройдеш. Сигнал, за ради якого ми виходимо в поле, в ліс чи балку. Дуже схожий на сигнал від мисливської картечі, але так не хочеться, щоб це була вона!.. Копаю, перевіряю ямку, синал вже на траві. До справи береться пінпойтер. Коротка мить і ціль локалізована- ось і моя перша лусочка!!! Лусочка царя Петра 1, знахідка не типова для наших країв і дуже жаданна. Знову загальний збір і зміна місця. Так не помітно промайнув сьомий день першого місяця весни 2016 року від різдва. Повертались до дому вже по тьмі, спочатку спілкувались, жартували,згадували колишні поїздки і копарські байки, а потім в салоні машини запанувала тиша. І кожен з нас поринув піддався втомі і поступово поринув у свої думки і мрії. Хай ці думки і мрії принесуть ВСІМ нам мир і спокій...
Радий вітати Вас, однодумці, комеради і просто ті хто шукає найменший привід накивати п"ятами з дому прихвативши з собою металошукач! Рано чи пізно, але це повинно було статися! Мій кум, хрещений батько моєї донечки, мій товариш, та й просто гарна людина, не на жарт зацікавився новим хоббі. До цього він багато читав, чув і бачив звіти копарів. Але теорія без практики мертва!!! І ось він вже зі мною, зі своїм власним приладом, лопатою і в оточенні гарних, досідченних комерадів на ранковому полі. Ранок нас зустрів лапатим снігом, який шов немовзараз на дворі грудень а не 21 березня. Руки зябнуть і відмовляються впевнено тримата штангу прилада на поривчастому вітрі та -2. Але весна є весна і до обіду все розпогодилось. Ми міняли одне місце на друге і сподівались на знахідки. Але вони чомусь нам не потраплялись... І ось перша ціль, яка своєю появою на обличчі визвала посмішу, це 2 коп 1952р срср, шкода що не 1958. По похилому березі річки комеради почали надибувати мідь Миколи другого, бронзу батька народів і Л.І. Брежнева. Ми раділи знахідкам, природі, гарному дню і процесу)... Мене цей луг порадув великою нашивною бляшкою середньовічних кочевників, яка винирнула з землі , майже на самій кромці води. Поступово минав час і в котре було прийняте рішення про зміну місця. Нове місце було відоме нашому товаришу з прошлої розвідувальної єкспедиції. Тоді за короткий проміжок часу було піднято зо два десатка монет, перевадно дореформи срср. І цим місцем комерад ДЖЕК, залюбки поділився з нами. При цьому попередив, що воно зовім не бите і: "якщо сигнал кольоровий- то це або монета, обо алкодірхем". Коротесенька перерва на обід і наші фіскарі не тільки викопують цілі, але й ЗАКОПУЮТЬ ЗА СОБОЮ ЯМКИ!!!! Через 2хв я вже тримаю перший кругляшок країни, якої вже не існує. Потім пробка, пробка, ще одна і знову вона.... Спочатку це привід для жартів, а потім ти мимоволі почінаєш АХУЄ....ТЬ!!!! Скільки ж було випито на такому маненькому клаптику землі за досить короткий проміжок часу. Ходиш, копаєш і гадаєш, чому так???? Така кількість монет і така кількість пробок від оковитої. І поступово відповідь приходить сама: Це була колгоспна ярмарка в кінці року, після жнивів! Точно, так і є, весь харчовий аюміній трапляється по одній прямій, так, як стояли столи з продукією!. Трактористи, комбайнери, доярки і всі хто боровся на протязі року за врожай могли відпочіти а повну!... Серед усього цього комередам потрапило декілька тубів від вазеліну! Тобто відпочінок був повноцінний! І що ви собі думаєте? Серед усьго цього скарбу, мені під котушку залазить досить пристойний сигнал, який я- просто не маю права пройти мимо. Копаю і з глибини 1\2 фіскаря на світ виринає предмет віком близьким до 2500ровів!!!! І своєю геометрією нагадує НАК!!! Цей наконечник скіфськоїдоби вразив не тільки мене, але й всю нашу компанію! Своїм розміром і вагою. Час минає, емоції від знахідки згасають і я знову поринаю в транс пошуку. Коли з очерету, немов олівцем намальовані з"являються троє місцевих.... Звісно думки не про те що вони йдуть до нас попередити про можливі зливи і опади.... Але як не дивно, хопці були досить доброзичливими і балакучими. За пів години ми почули, що о ХVII столітті цей край був засеренний німцями мінонітами (про що знали до їх лекції) і їх церкву бачіли при підїзді , про місцевих копарів, про дурника, який після кожної перепашки цілий день ходить з приладом і щось шкуає- ОСЬ НА ТИХ СХИЛАХ.... (цю інформацію, ми обов"язково , власноруч перевіремо). І саме головне і цікаве, на цьому лугу колись був СТАДІОН!!!!!! Ви чуєте СТАДІОН, на якому грали колгоспні команди в гру мільоіонів!!!!..... Повертаючись до дому , в моїй голові вертілось питання: як, в країні РАД, так могли поєднуватись футбол і алкоголізм??????? PS: кум знайшов 5 коп 1961р і гарну кришку від карманного годиника. Алкодірхеми на фото, це ті, що викопав тяльки Я!
знаю, сам вырос в рай центре и во отчею наблюдал эти соревнования... Кто то ждал начало игры, кто то конец, а кто то вовсе не дожидался. Но это уже совсем другая история.....
Усім доброго часу доби і здоров"я! Ось випала нагода і натхнення накалякати невеличкий звіт про коп останній з кумом. Чесно кажучи, на цьому виході наполягав саме він, дуже ця, "брудна" справа сподобалась йому. Спробувавши останнього разу, ця справа розбуркала в ньому древній єволюційний, життєво необхідний інстинкт збирання. Який був сформовинний ще за довго до інстинкту полювання і глибоко зберігається в ДНК кожного з нас. Його азарт, єнергію та надхнення я розумію, адже такі ж самі пристрасті чотирі роки тому переживав я. І на той час,мені теж було байдуже де копати, коли, з ким, чім і при якій погоді- головне КОПАТИ... Тому я з легкістю погодився і підтримав його бажання вирватись з міста і походити у тиші весняної природи. Враховуючі нещодавні опади, розкисший грунт польових доріг і посівну компанію, було прийнято рішення їхати до найблищого села і походити біля річки. Якихось 30 хв і ми від міста 20км. Машину залишели біля сільмагу, а самі попрямували на край села. Ось ми вже і на місці, ще видніються крайні хати мазанки, чути ревіння худоби, а ми вже балансуємо прилади від грунту. Перші кроки, перші сигнали, перші кришечки і шматочки алюм дроту. Я чудово розумів, що на щось путнє розраховувати марно, але все може тути і може трапитись. Хожу поряд з кумом, пояснюю звуки прилада, ділюся з ним хитрощами і тонкощами хоббі. Він хукає, я копаю. І о чудо, перша знахідка на сьогодні, це на аби що, це монета і не аби яка - це 10 коп 1980р !!!! Радості товариша нема кіня краю, продовжуємо пошук. За 10 хвилин, я залишаю його і ми розходимось кожен в своєму напрямку. Ходили по стежкам біля річки, на невеличких заливних лугах і на галявинках, які добре пам"ятають пишні гуляння першого травня часів срср... Непомітно, як завжди, минає день, сонечко сіда за гай і копарям каже бувай. Трохи втомленні, але з массою позитивних ємоцій і вражень ми п"ємо чай, перебираємо знахідки, миємо їх і прямуємо в напрямку протележному звідки прийшли. PS:Хабар що на останньому фото- надзвонив кум.
Доброго здоров"я щановне панство. Ось нарешті запанувала повноцінна весна. На дворі впевнені +19, яскраве сонечко, що без сонцезахистних окулярів не вийдеш. Дівчата одягли коротенькі спіднички і розпустили волосся, тим самим відволікають увагу водіїв і створюють небезпечні ситуації і з затори на дорогах. Ой, про що це я... А згадав, на дворі весна, поля вже майже повність засіяні, а балки і луги з кожним днем все більше і більше зеленіють. Трава з кожним днем все більше підіймається і створює суцільний зелений килим. Ще декілька днів, максимум тиждень і пошуки стануть майже неможливі. Розуміючи таку ситуацію, я використовую найменшу можливість для улюбленного заняття. Прилад і амуніцію зараз з авто навіть не викладую і при першій нагоді намагаюсь вирватись на коп. Вирішивши справи в першій половині дня я приїхав на улюблене місце відпочінку усіх городян. Всі свята від бернезня і до пізнього листопаду, тут збираються люди на "культурний відпочінок". Так звані "сосенки", назва походить від штучно насадженого соснового лісу на березі Дніпровського водосховища, а може і від іншого кореня... Під дією квітневого ультрофіалету, мені чомусь пригалались студенські роки і деякі "паті" в "сосінках", тому і вибрав я це місце для декількох годин копу. На особливі знахідки в цьому місці розраховувати марно, але бувають і виключення. Серед ходячки, післяреформи, траплялись білони рсфср і царська мідь. Але одного разу там була знайдена золота печатка часів срср з Аu вагою 9гр. Проїхавши подалі від основних місць відпочівальників, мені спадобалась одна галявинка, приблизними розмірами 30х30 м. Судячи з костровища, тут вже не відпочівали декілька років. Колись читав звіти комрадів,про пошуки на таких галявина, знахідки були не очікуванні і досить приємні. Ось і я вирішив спробувати цей спасіб. Надівши на прилад МОНО катушу, я дав слбі слово що доведу розпочату справу до кінця- залишу галявину без жодного гигналу. скажу чесно, інколи хотілось кинути прилад в один бік, а лопату в інший! На деяких участках було по 5-7 кольорових сигналів. Більше за все це фольга в цсіх її проявах і видах (фантики від цукерок, шоколаду, цигарок, гумових виробів, фольги від ігристих вин). далі рейтинг продовжують: безкозирки, язички від банок, кришечки від напоїв і пива, проводочка від шампанського, консервні банки і кришки від них, а ще багато іншого сміття, що залишають "відпочівальники". Але серед усього мотлоху, був предмет прямокутної форми, жовтого кольору і маркуванням. При погдяді на нього я на мить вртатив зв"язок с часом і місцем. але коли я його підняв то гірка правда реальності повернула мене з рожевих хмаринок на землю. Поті я ще й подумав: з відки тут банковськи злитки з правельного металу? Всім гарних пошуків і добрих знахідок
Предмет жолтого цвета с марктровкой (три звезды G63), с отверстием по центру. На первый взгляд похож на банковский слиток с валентностью +3. Но на самом деле, этот предмет является частью декора, какой то вещи произведенном в поднебесной, возможно галантереи. Материал алюминий! Очень заставил меня поволноваться в момент находки, но к сожалению....
Якось швидко і не помітно пролетіла весна, а за нею миттю і літо. За буденною круговертю поступово пройшов вересень і календар невблаганно показує жовтень. Не можу сказати, що весь цей час я не приділяв увагу своєму хобі. Час від часу я усамітнювався в полі і монотонним кроком, виконуючи рефлекторні рухи сканував кілометри полів, балок, стежок і доріг, на яких залишились німі свідки століть. Саме за цими свідками кожен з нас щоразу вирушає на пошуки, сподіваючись, що цього разу на екрані вискочать потрібні цифри ВДІ, а в навушниках пролунає тихий, лагідний, рівний сигнал в обидва боки проводки... Але з якихось причин не вистачало часу, або настрою, чи натхнення на опис знайденних артефактів. Цього разу випала нагода прогулятися по окраїнам села історя якого зароджується в період козацтва, точної дати винекнення першого поселення достовірно не відомо, але приблизно- це сиві 170... На вулиці сірий, похмурий ранок середини жовтня. Не дивлячись на сільський уклад життя, о восьмій ранку біля сільради жодної живої душі. Незмінним суровим і пророцьким поглядом Кобзар зустрічає і проводжає усіх хто проходить повз. Ось і я попав в його поле зору, зупинившись на мить- привітався думками і віддав шану, спрямував авто через хлипкий місток і дорогу, яка веде на окраїну села. Підготувавшись за здалегіть я обрав декілька напрямків і координат в межах яких спрямував пошук. А саме, я постарався вийти на стару дорогу, якої зараз немає, яка вела з південного напрямку до церкви. Саме такі нестандартні підходи дають невеличкий шанс на зустріз з цікавим артефактом. Адже усі відомі корчми, хутора, редути і інші місця давним давно спустошуні... Як звжди, на місці, традиційний ковток чаю з термосу і цукерка Кара-кум. Оком оцінюєш місцевість, краєвид, ландшафт і в голові вспливають різноманітні сцени і малюнки з минулого, які тут були , або могли бути. Що саме цього разу мені трапиться під скан приладу я не знаю. Може це буде гивеник Катерини, а може сталінська бронза я не знаю. Десятки, сотні, тисячі років людство обробляє метал, звістно, якщо це буде монета RRR,або скіфська бляшка зооморфногостилю- то настрій мій буде набагато веселіший ніж від гільзи мосінки. Для мене не важливо, що сього разу я вийму з землі, це моє хобі і мій активний відпочинок...
День розпочався як завжди. Нічого особливого і надзвичайного. Тільки я час від часу зиркав на годинник і чекав дзвінка товариша. Якщо все в нього складується , він мені телефонує і ми вириваємся на декілька годин в поле. Як завжди, логістика, маршрут і місце пошуку на комрадові, коли я з ним планую поїздку, то я не турбуюсь за місце, це автоматом стало його сектором відповідальності. І ось 10.3 і смартфон видає знайомир ренгтон, сумніву нуль, дзвонить комрад! Все гаразд і ми вже в дорозі. Але все сталося не так як гадалося... Приїхали на місце, а пологий південний схил, який плавно виходить до балки, яка колись була водоносною- красується молодою озимкою. Ось і все приїхали, що робити, не повертатись же у місто? Добре що за декілька кілометрів є місце яке завжди радувало знахідками. Але радувало воно не тільки нас, ай десятки, якщо не сотні комрадів. І з кожним разом приємних знахідок все меньше і меньше, навіть на щорічну перепашку поля. Радує те що на досить великій площі нашарувалось декілька епох. Від ранніх кочевників до країни рад. А все пов'язано з притокою Дніпра і колишньою переправою на цьому місці. Річка текла, розливалась і час від часу змінювала русло. Ось і площа ймовірних знахідок досить велика. Ми на місці, поле не засіяне і його поверхню культивує трактор. Паркуємо машину, чашка кавки, налаштування приборів і кожен з нас розбрідається в напрямку де кожен вже щось знаходив. Чі то кімерійський нак, чі деньгу, а хтось і п'ятак невгамовної імператниці. Не рідко тут підіймали і пули Золотої орди, одним словом нашарування всіх часів і народів. Інстенктивно ноги ведуть мене на місце де колись стояв будинок чі то лісника, чі то єгеря. Під ногами проглядається бита цегла, скудна кераміка і товсте кольорове скло з пл'яшок. Сигналів зовсім мало. Шматочки алюм дроту, пробки пеніцилу, безкозирки, іноді маузеровські гільзи, словом те що більшість з нас не забирає з поля, а кидає знову в ямку, тим самим змушує себе і конкурентів копати цей шмурдяк по декілька разів. Коли, з поміж усього цього виринає округлий предмет)! Є рахунок відкрито)!!! Знову блукаю копаючи шмурдячок і непомітно віддаляюсь від колишньої будівлі. Якось, сам того не помітив я взяв курс по самісінькому краю поля, а рік тому це ще була окраїна очерету. З кожним роком фермер розширює поле на пару метрів, тим самим відкриває невеликі не хожені квадратні метри. І ось сигнал, так той самий, який будеш копати в пересохшому чорноземі, або промерзлій глині)!.. Далі були тільки емоції, тремтіння рук, пересохше горло, спітніла спина і судомне натискання на клавіатуру телефона щоб позвати товариша........................................
Дякую за добре слово і увагу до теми. Монети середньовічної Европи так звані боратінки 1666-1776рр також є монети, не багато правда Августа Понятовського. Є багато "заліпух", стан різний, але є і в досить пристойному вигляді)))
