Будні і побут копаря

З вечіром будьте здорові! Щось з єкологіею геть біда, шмалило сьогодні наче скаженне. Зараз за бортом +27. Поки по городах совавсь десьть раз упрів. Пилюка мрачна як вітерець дмухне. Стара Лізкина хатинка порадувала деньгой)). А перстеньок здивував не аби як, проба 84 царське срібло. А от що воно за мертва голова х.з. Якісь білогвардіїці совались?

 

Сьогодні познайомивсь з риб інспектором.. Той начав трішко бурить. Та як йому розказав про пана Консерватора з його свиньми та нутріями то пішов на поп'ятну тай розійшлись з миром Отекоєт..

 

Стирив у ВПС....кожне слово правда......
93-тя ОМБр

«Там»

Ти йдеш по вулиці. У формі. З орденами. Ранець та три роки бойових дій за спиною. А за цей час встигло пройти ціле життя. Таке маленьке, воно розірвало на шматки душу, життя.
Перехожі на вулицях квапляться у своїх справах. Сміються, сперечаються, гуляють з собаками та дітьми. Сигналять автівки й дзвенять трамваї. Проте ти все одно прямо відчуваєш погляди на собі. Ні, не зовсім вже з криками «Диви! Рожевий слон йде». Скоріше – з-під лоба. Побоюючись затриматись поглядом трохи довше. Але пристрасно бажаючи роздивитись ближче.
Ти розумієш, що цей «інший» світ боїться та соромиться тебе. Ти – людина, яка була «там». А оце «там» - така неймовірна далечінь. Повна жорстокості, крові та болю. Кожен вкладає в неї усі свої страхи. Одночасно боячись зізнатися собі, проте розуміючи, що цією-от людиною в формі міг бути й він. Або, цілком можливо, он у тому гробі, який поховали учора…
Люди, що повернулись з війни, пережили своє пекло. Випробували свою силу, свою волю та пізнали справжній страх. Вони вбивали людей. По-справжньому. Живих людей. Вони бачили як кулі пробивають тіла ворога, що біжить. Як уламки міни відривають руки й ноги. Вони знають, що все, що вони вивчила раніше або читали про війну – брехня. Точніше не брехня – просто це не те. Зовсім не те, що відбувається там насправді. Що кожен подвиг – це не красиве дійство, а подія, сповнена кривавого бруду, шмарклів та сліз, із запахом сечі й страхом, що сковує болем в животі.
І не так навіть страшна власне війна, як усе, що її оточує. Ніхто не схоче розповідати про зради, неадекватні вибрики своїх же, підлість та підстави. Про крадіжки й заздрощі. Проте воно все є. Як і усі відчуття, це загострюється там. Там, де кожен день може стати останнім.
Вертаючись із війни, ти з собою привозиш не лише страх перед бомбардуваннями й власне військовими діями. Ти вертаєшся з повною відсутністю віри в людей. Ти боїшся будь-якого незнайомця, який підходить занадто близько до тебе. Його різких рухів та поглядів. Ти оцінюєш, наскільки він може бути небезпечним для тебе.
Бо ти пам’ятаєш того чолов’ягу, який підірвав себе на блокпості, забравши життя двох ще таких молодих солдатиків. І ту банку з медом та гранатами всередині, що її передав доброзичливий дідусь. А ще – ту медсестру, яка так і не підійшла до пораненого бійця, й тобі довелося власноруч його бинтувати та ставити крапельниці. І тих чоловіків, які кинулися на тебе з криками «Ета ви абстрєліваєтє наш горад!», у той час, як ти допомагав розгрібати завали, після ворожого артобстрілу. Й того наркомана, який поцупив твої медикаменти та речі, аби виміняти їх на дозу, що вартувало життя твоєму побратиму.
А ще – от чесно для себе скажи, скільки разів ти дивився на зброю, сповнений бажання все це припинити? Все.
А скільки твоїх зробили це?
Тепер ти намагатимешся робити вигляд, що ти – нормальний. Ну, такий, як усі. Можливо в тебе це навіть непогано виходитиме. Ти одягнеш строкату «гражданку». Будеш щебетати про погоду та кольори шпалер. Про політику й кінострічки.
Проте тебе несамовито буде тягнути назад. На війну. І адреналін тут ні до чого. Варто тобі випити – ти починатимеш телефонувати побратимам та командирам. Просто, аби почути їхній голос. Щоби хоча б на мить повернутися до того світу, із якого так несамовито хотів виборсатись. А нині – в який ти так жадаєш повернутись.
Ти простуєш по вулиці. А на тебе усі дивляться. З-під лоба. Ти відчуваєш їхні погляди. Ти відчуваєш їхні страх та сором.
Ти – той, хто побував «там». І ти зможеш бути собою лише з такими, як ти – з тими, хто також був «там».
Вітаю, новий старий світе. Я був «там». І мені страшно від того, що я «там» і залишаюсь…

Автор: Славик Гуменюк.

 

Я перший зголосився, займайте чергу))

 

Доброго вечора,десь ще жарко,а у нас дощ і холодрига,я навіть розпалив котел,почав сезон.
По лісі налазились,грибів дуже багато,щоб їх не бачити ,ходив з заплющеними очима,оріентувався на звук від мд!Все рівно кілька разів перечипився за ті гриби,прийшлось знову відерце присунути до хати,сховав в підвалі,до завтра,щоб жінка не сердилась.

 

То пора Вам давать свою адресу НП?

 

надибав в мордокнизі

 

отже, добиався до світлоаппарату ...
ось, що вийшло _)))

нагадаю, всі пряги були в одній ямці, хтось заникав пляншетку по дсв ???

 

Зараз покажу!

Пропадуть в дорозі....

А до вас ще дальше...

Цікава штукенція З черепом,амулет Деникіна....

Спокійно хлопці,краще ви до нас по гриби приїдьте!

 

ножичог в карасику був? як і оте золоте кільце?

 

Нарешті покажу той домкрат,працює,навіть пальцями легко обертається!

 

Чому амулет? То перстень угандошенний. Розгибати стремаюсь.Звернусь до пана Гріфона мо він що підсовітуе.Як те срібло розігнути х.з.

 

Ото тепер - тра буде довІдку! Що отой гострий предмет або не ХЗ, або такі є дозвіл клятих дозволянтів.

 

Вітаю всіх! ну що, розтяжка спрацювала) вже пройшов майже тиждень)))) зайшов далі - колоди так і лежать и пів стобвура))) мабудь іпануло, та потікали хто куди і дрова нах не потрібні))))) і досі туди ніц))) тому знов забрали нарізані колоди та пойшли попікали двох царьків)

отак віджали дров))) знов риготали всю дорогу додому!

пс: відтепер буду видумувати різноманітні варіянти)) знизу до колоди на відрив , по дві -три щтуки паралелить! щоб думали що вони в окруженіі)))) ахахахаах

 

Пане Бобе, то не просто знахідка, то бімба!
* ще й не здивуюсь, якщо там й мастила ще не склякли
** враховуючи крок різьблення, та діаметр штока - воно ще не один десяток років буде служити належним чином після звичайнісінького відновлення типу "соляра" та поновлення мастила.

 

Шліть до мене! Я занесу ювеліру ВалЄрі...то він дасть йому раду! . Можу поміняти?

 

Тіко уточніть для "товаришів майорів", що то все - були суто страйкбольні приблуди. АТО знаєте... були прецеденти геть не гарні......

 

То не Ви, шановний, у Розумівці блиндажа розкопали, га?

 

Дякую, але ми самі якось по старинці розігнемо))Та і пан Гріфон десь на підлеті)))

 

блюз рулить топать спатки. Завтра таки пятниця по правильному календарю.



в них вже пятниця

 

Ну кому і спати а мені рибу чистить під блюз

 

а кому соняшник довбати, з кукурузою, бо часу геть нема)) а кожного дня преш і преш, в гараж зайти вже нема як)))

 

наші карасі настільки суворі ...

дерев'яний ммг, он, бачте, пофарбований ?!?

війну не копаю, то може Фантомас з "разведьонок", він зимою наче збирався млинці напокопати ...