оце вже мать всьо. дожив. коротше. відпав дротик від равлика яким я котла озганяю. ну відпав то і відпав, тре паяти. поставив паяльника грітись та сиджу читаю що ви накнопали. дивлюсь на жалі якийсь бруд. ну то зняв його пальцями втикнув у припой припаяв дротика і ліше тоді збагнув що паяльнік розпечений був а я і невідчув того. гадав що пальці чутність втратили та спробував узятись знов за жало але не вийшло, пече чогось)))
та нічого потім не буде, не бійтесь. то не моя тема. от якби то гасова лампа була або шварцлозе то тоді я б ще подумав би.
ха,шо мене не спізнали?біг ім на клюню дивитись,.з вечерею брати!сидю на роботі,кнопаю.-16,вияснюється.
Дурне то все.собака.ага.я за роки не видів вночі таких мудрих собак.но часом траплялось таке...шо маючи калашмат навіть при собі,можна було посивіти/а сказати,шо бачив.нема як.просто бракує слів,шо воно було/
Було таке що і я вовкулакою підробляв))))) правда один раз тільки. Але мав успіх))) Козаків добряче підлякав. Було то давно вже дуже десь 1998 рік. Були в нас кожнорічні Вахти памьяті у сумнозвісному лісі. Ставали ми табором і лісі десь на три чотири доби. А ліс знаходиться між двома селами П. та К. от молодь з села К. кожні вихідні мандруе на діскотеку до села К. дорога їде через ліс. Хлопці мандрують завжди чемаленькими гуртками та добре на підпитку. От і трапилось між ними та нами кілька суперечок. Но то таке діло молоде. От якось в осени приїздить до мене мій товарищ зі Смілої, та і каже гайда на пошукати до лісу удвох на пару діб. Погодивсь приїхали, стали табірцем, машіну поставили у лісничого. Документи на проведення пошукових робіт в мене були на той час. Ну і гайда шукати.... А вже в ввечері як стемніло я і підробляв вовкулакою.)))) Хлопці пройшли стежиною на діскотеку не помітивші наш табір. А от коли вони по ночі вертались до свого села я трохи повив та погарчав по хащах.....Оте добре тупотіли хлопи до дому мать ніколи так швидко з гульок не вертались та такими тверезими.Там тоді нам місцеві розсказували що якась чупакабра завелась у лісі.................
Таки бач - допомагає ! А я на Концерватора сатиру наводив через його рецепти ... Визнаю - був неправий , прошу вибачення перед громадою та старійшинами . Але грошей на сатисфакцію не дам ! Ну хіба шо якусь недорогу меблю у Вашу іграшкову нерухомість . Доречі , браття , Різдво наступає - прошу у всіх вибачення бо може когось колись зобидив не справедливо через якусь прикру помилку . Пане Славута - простіть і Ви мене , колись я не дуже вдало та доречно пожартував що до Вашого ніку бо зплутав Вас з іншим паном , котрий полюбляє авто ЗАЗ 1102 . Послі зрозумів шо був не правий - досі терзають докори сумління . Ще раз перепрошую , і всі простіть . З Різдвом Христовим !
Самовнушеніе велика сила Оце хочу спитать.У минулому році хтось запитував отаку штуку. То не мав спокою поки не знайшов.
Та да: https://www.wunderground.com/q/zmw:00000.1.33464 а я збирався на Ірпінь, ну його — краще вдома почекаю… до Весни))
Кресало тіп рибка. 17-18 сторіччя. Маю таке саме але довше, на нього кажуть щука. Сопутка катькини пьятаки та двухи.
Я теж як був малий майже так пожартував . Влітку якийсь празник шо з гарбузів вирізують ножем усялякі фігури , в середину ставлять свічку і під вікна людям тихцем приносять . От я разом з сільськими хлопцями вирішив прийняти участь у святі . Виділіли мені хату діда шо був поліцаєм , з нього всі знущались бо так веліла партія . Сказали шо він немічний та зовсім не виходить коли стемніє , не бійся та занось йому того хеловіна прямо в сіни . Я повірив "туземцям" і аби бути прийнятим в товариство вирішив проявити героїзм і попер до діда не в сіни - а прямо до хати ... Дід виявився не те що "неходячим" , а мабуть майстром спорту з нічного переслідування та пауерліфтінгу . Коли тільки я почав запалювати свічку в гарбузові - від жабуриння всередині гарбуза змокли сірники і я вилаявся вголос . Дід почув шо хтось є , приготувався і коли я зробив крок до хати - він вхопив мене за руку наче лещатами і відразу я отримав страшенний удар ціпком в плече ( добре хоч не в голову - не попав той старий самурай в сутінках ) , потім ще по сраці коли утікав - синьо-багряний міхур на сідниці вже вранці роздивилася бабуся . Більше я в тих хелоїнах не приймав участі . А дід той , доречі , не був поліцаєм а був засуджений за те що коли по його жінку прийшли НКВД бо вона натерла жменю колосків у колгоспі , той дід захищаючи жінку від побиття впустив два рази на землю парторга колгоспу , от йому й дали вісім років , а жінці п'ять . Кажуть шо в них навіть забрали дітей та змінили їм мусово прізвища в дитбудинку . Дід відсидів повністю , а бабу відпустили на рік раніше бо та зломила на каторзі хребет . Так вони разом повернулися в свою хату й прожили разом до самої смерти в злиднях але завжди чисті та охайні , в колгоспі не працювали бо обоє мали інвалідність , мали садок з грушами та яблуками , вирощували кіз та овець і тільки з цього й жили . Потім вже років через п'ять після того випадка з гарбузом я таки мав розмову з тим дідом , він пас кіз в глинищах і я признався йому в тому шо сталось колись . Він як не дивно вибачився та розповів мені про своє життя , дав велику сапетку яблук просто так на гостинець . Мама моя теж все те підтвердила і визнала шо всі від діда кривили морди бо так веліла місцева влада , хоча тихцем всі сусіди допомогали бабі у її жіночих справах .
За що мені дякувати? Просто читаеш Ваші строки наче сам там побував. Талант в Вас. Добре з вами але треба вечерю нести.
Всiх Вас з наступаючим Рiздвом Хрестовим! Здоров"я та добра Вам та Вашим сiм"ям! iду попрацюю..., розставлю стiл на вечерю.
Дякую,я мав на увазі що комусь було потрібне,чи щось в тому дусі... Добралася і до мене хуртовина,буду завтра торувать дорогу на село