десь наступного дня тягнули портрети членів зі стадіону в горком комсомолу, то попали під якийсь жовтуватий дощ. а 1 мая дійсно було сонце і вітер. ту муйню пережили, то й цю-теж, бо щоробить?
Знакомый тогда мелкий был, шёл с друзьями с Хортицы как раз в то время, когда солнце сильнее всего светило. Когда пришёл домой, то по коже было чувство как будто лежишь на горячем асфальте, на следующее утро всё прошло, но тоже был привкус металла во рту. З.ы. Про аварию узнали только через 3 дня, и то, преподнесли как небольшой взрыв.
Доброго всім котодня, +2 і похмуро, добираюся до праці, бо якось так. Кава була смачна з печенькою, гарного і вдалого всім дня.
Про Чорнобиль і Припять дізнався в Славутичі везли нас в 99 на погрузку якойсь фури послали прапора мене сержанта і ще четверо солдат. Як оказалось фуру грузили меблями з припяті два дні, дихали той радіаційной пилякою з квартир яка перевищувала фон... На другий день ніхто його вже не міряв.І да присмак металу, недавно відчув коли малий запропонував сфотографуватись біля составу з вагонів в тупіку, той видно теж з Чорнобилю.. скільки заліза та меблів розповзлось по Україні?
Чутки швидко розповзалися . Вже на другий день усі гомоніли - киздануло . З офіційних джерел ми впевнено топотіли до камунізьму , перемогали гамєрику і зімбабвє , чимчикували на марс , прасували червоні гальстуки ...Нічого не було . Потім прийшло охфіційнє підтвердження . казали нічого страшного нема .Тре їти куди йшли .. Тіко на літніх канікулах батьки забороняли вдень бути на сонці . Принаймні намагалися .. Бо втримати босоноге вдома неможливо . Фарту було шо вітер був не на південь . Нам дісталося трохі . Згадую діда Панаса , сьорбаючого брагу з курятиною самосаду обережно закручену у "Слово Трудівника " - "Оці декілька ренген , не зігнуть козацький члєн !"