якщо гадаєш що то давно було та тобі це подарують то можеш неразраховувати. відповісиш по усій суварості та щен і за стілько років відсоткі сплатити треба буде.
Знайома схема!!!Ми теж таке лаштували,тількі трубку брали стальну.Найшли на ПРЗ,вона ідеально підходила,патрон тугенько входив.А замість резини навчились ставити пружину.А потім і курок(розібрали дитячий пістоль на пістони).А бойок-шпінгалет тре було точити вістрям на край трубочки,тоді і осечек майже не було.
Осічка була від того, що резинова "пружина" направляла бойок +-. Коли ж бойок втрапляв в капсуль, то постріл був гарантований.
Значить я не один такий.А бомбочки із селітрового паперу?Або пізніше магній(з диска колеса військового літака)або серебрянка+марганець.Виходила чудова світло-шумова граната.
А ще продавали городні димові шашки для обігріву дерев при пізніх приморозках-її практично не можливо загасити,а якщо поставити в підвалі чи під"їзді -гарантовано приїздила пожежка.
На все, що зривається було табу - в часи мого дитинства хлопець років на три старший підірвався на якійсь заразі. Розкидало його нутрощі по кущах, тому навіть зараз маю страх до ВОПів.
Саморобні димові шашки ми колись застосовували в гуртожитку технікуму. Найкраще для цього підходила пластмаса з логарифмічних лінійок - наламаєш на дрібні кусочки у фольгу. підпалиш - і евакуація поверху забезпечена.
Прошу вибачення завчасно.не плюйтесь.Така проблема.сьогодні потратив всю пенсію.Грошей ніц.Хочу вмставити на продаж свої трохвеї.Посмертна маска з міді вождя(НЕ КОНСЕРВАТОРА).Голову відбив кувалдою.трішки негарно.вага десь кіл 3.Другий з бетону.кіл під 80-100.по плечі.Може є ватний форум.де за таким мотлохом трусяться.Бо якщо не вигорить.то зроблю домів шибеницю.то нехай висить падло.
Ще для цієї справи підходили ламані м"ячики від тенісу,медіатори,лінійки і навіть деякі мильниці.Головне при виборі був запах-тре потерти об одежу-його не спутаєш.
До речі за техніку безпеки-та історія з снарядами має продовження. Ми ще якись час бавились в крутих саперів.Та одного разу взяли їз собою Котю,молодшого на пару років.І ось чуєм стукіт-обертаємось-а він поклепує по невеличкому снаряду молоточком.Одразу отримав поза вуха і на ображенний погляд вислухав мораль,що снаряди не можна стукати.Ще батько розповідав,як після війни цигани знімали з снарядів гільзи і робили всілякий ширпотреб.Так ось один з них взявся відбивати мідні пояски-третій снаряд вибухнув.З п"яти циганчат лишилось двоє,да й ті з пошкодженнями.І Котя отримав ультиматум-негайно викинути снаряд із взриваком.Що він і зробив буквально-пошпурив з розмаху у канаву.На дні весело біг струмок між каміньчиків.Нам повезло,що снаряд був невеличкий-думаю десь 45мм.Як воно е.......о напевно не зрозумів ніхто.Щось швиргонуло мене на землю.В вухах дзвін,в роті пісок.Хвилину(може більше) дивився на рти,які відкривались без жодного звуку.А потім кинулись тікати до найблизчої посадки.І там сидячи і відхекуючись,відчув як починає боліти коліно.Потім вже ледве йшов волочачи ногу.Осколок?Камінь?Чи ще щось не знаю, по дотичній розрізав біля коліна шкіру і м"язи так сильно,що довелось шити.І поранився не при падінні-кинуло на спину.За пару годин почав потрохи чути. З того часу-снаряди і гранати все одно люблю,та ось не ставлюсь до них як до старого залізяччя.
Першу димовуху я зробив з бабусиного гребiнця. А потiм з друзяками десь поцупили кинострiчку теж целулоiдну, брали люмiневi круглi пляшечки з пiд валiдолу та совали туди рулончик плiвки. Пляшечка закручувалася кришкою з отвором, а в отвор вставляли головку сiрника. Потiм з щiльного паперу клеiлася маленька автiвка, замiсть кольос в неi були двi порожнi катушки вiд ниток. На автiвку зверху приклеювалася пляшечка з плiвкою. Коли сiрник пiдпалювали то автiвка неслася по подвiрю з шаленною швидкiстю, але нас завжди сварили бабусi що сидiли бiля пiдiздiв бо через дим вiд нашоi автiвки iм було важко дихати!
З простеньких приколів-шилька для волосся,загнута у формі "С",між рогами натягнута гумка(рибацька) з продітим через неї гудзиком.Гудзик накручувався,накручуючи відповідно і гумку.Потім,щоб не відпустити,обережно загортали в цупкий папер складенний навпіл і згибали краї. Надалі,з таємничим виглядом,повідомляєш комусь,що маєш живого скорпіона-на,подивись,але розгортай обережно,щоб не втік.На спробу зазирнути,гудзик звільнявся і гумка починала крутити його з страшенним тріщанням+агрегат вібрував у руках,або на віть вискакував з папірця.Відповідно заглядаючий верещав або тікав.Хоча найчастіше і перше і друге.