Будні і побут копаря

Шановний Касіо, чи моя діяльність є якось зв"язана з тим, що у Вас йде дощ? А хлопці мої фактично ходять по деревах дуже добре.

 

а ви вашамосць ще гірша людина ніж друже Опришок. мало того що гасовою лямпою хвалитесь та ще і мавзера виклали на стіл щоб я остаточно усе слюньми забризкав від заздрощів

 

Нащо вам авіагоризонт з Ан-12?

Дивлячись на те привітання, залив слюною всю клавіатуру.

 

Вибачте ваша робота і ви ніяк не пов"язана із моєю погодою . То я так написав про погоду , щоб новий пост не набивати .

Ну і нашо ти те стерво виклав ? Шляк би його трафив , нагла кров залила , чорти вхопили і холера забрала . Якщо й брати лопату то тіко щоб гамселити того козломордого по горбу так щоб із сраки пісок сипався і посипав лід на тротуарі .

 

Гасова лампа через припадок трапила до кадру, а от мавзер цільово. Скажу більше - отой біздолетик повністю робочий та ще й у калібрі 9 Пара та, що патрончіків не забракне.

Авігоризонт з Мі-8 - просто авіація це моя друга (а може третя?) любов - приятелі це знають та приносять мені різні прибори.

 

Я теж колись авіацією страх як захоплювався. А потім якось на спад пішло.

 

тому що ти оце на протязі вже двох а то і більш тижнів скігліш© постійно

 

У мене ще пів шафи моделями 1:48 запхано - чекаю на пенсію, щоб продовжити мою пригоду з моделями.

 

ГелікОптери чи літаки?
У мене лише Іл-86 1:144 на полиці лежить років зо два чи три. Руки не доходять його до ладу довести.

 

То коньки надівайте на ноги.Заторів ніц.до роботи швидче всіх доберетесь.а головне .що БЕЗКОШТОВНО(ДАРОМ).І відсотки ніхто не виклянчить.

 

Мисливці Другої Світової.

 

З мого АКМС-а на 100 метрів - сам дивуюсь як трафив у балончик (маю -5).

 

та розповідай. а я розповім як ми теж хтіли до моря дістатись.

 

Усі чекаємо на розповідь про басейн - Консерватор читати не буде (очі на цей час заплющіть.

 

Після повернення з Далекого Сходу ми з батьками мешкали на Татарці недалеко столярних майстерень кабельного заводу. Там був старий, смердючий став у котрому тільки жаби мешкали. Так от ми з хлопцями "пожичали" щьоки від кабельних барабанів, водовали у тому смердючьму морі та влаштовували бої вулиця на вулицю.

 

Так можу погодитися - дитинство було веселе. Цілий день на вулиці, як темніло - сусідські сади, полювання на рогачей, а потім виготовлення намиста з їх голов з рогами. Сусід у нас був міліціант, то дав мені гвинтівочку пневматичну, та корковця-пугача. Корки доробляв сам, а капсюлі(жевело) "пожичав" від дідуся - він у мене полював. Опріч капсюлів "пожичав" теж порох та набої - веселощів не бракувало.

 

Візьміть мене на таку роботу.з своєю амуніцією.Домів адреналіну ніц.

 

я коли ще малим пацаном був то старе русло було з водою та не таке заросше ряскою, очеретами та вербою. зараз тілько яма від нього залишилась а раніш там не тілько жаби але і риба була, невеличак але була. так от. мені та пананам на вулиці було десь років від 7 до 14 нас ціла зграя тоді дітей була хоч всі і жили у своїх хатах а не в казьйоних квартирах. і була на старім руслі лодка. незнаю вже чия але ми на ній інколи збирались та грали і нас ніхто не ганяв бо тая лодка нікому не потрбна була. і от одного разу прийшла думка а чому б ото не просмолити тую лодку та не відправитись у мандри до моря, вниз по річці.і почали ми готуватись. я сказав що в діда є складна алюмуніва лодка але з діркою і плавати на ній невийде але є весла. гарні, легенькі з алюмінію. то я беру весла. другому призначили надовбати смоли в автобазі яка була поруч щоб просмолити лодку третьій був за штурмана бо він до цього жив чи у жовтіх водах чи ще десь. готувались ми моцно. притягли смоли та почали її топити. і от тут нас спідкала невдача. лодка хоч і була нкому не потрібна але була занадто близько від паркана, там взагалі відстань від паркану до річки була метрів зо два, стежка понад парканом та кущі жовтої акації і відразу річка. так от коли ми почали розводити , верніш вже розвели багаття та поставили банку з під повідла з смолою нас побачили. гнали нас квартали зо два. добре що хоч побігли не у бік хатів своїх. я тоді аж до наступного літа у берег не ходив. боявся що вуха намнуть. там поряд з парканом ще сараї були з мотлохом та вугіллям. якби зайнялось то мало б не було, увесь куток згорів би. а перетягнути лодку на нове русло нехотіли. там між руслами відстань метрів з шість була але ми хотіли вже на посмоленій лодкі припливти до перетинки між руслами а там волоком перетягнути її. але не судилось. отакоєот а ви кажете. тоді порядок був а не то шо січас©

 

Ми не так сильно бешкетували.Хіба що грали в війну.то партизанів за ноги вішали в старому сіннику до кроквів.А по весні одного *капітана*в свинячому кориті старому пустили по річці до моря.Але не*судьба*.*параход*затонув метрів з 30-40 від берега.А *капітана*старші ледь дістали.Бо на тей час була повінь на Кодимі.

 

А шкіпером часом не наш Обу......з Ж.В?Я не назвав хто.щоб не сміялисьт

 

Продовжу тему. Читати навчився в три роки. До школи ще не ходив, прочитав десь про те, що виявляється можна плавати в човні ( у нас такого немає бо в потічках як кажуть води старій жабі по коліна, молодій - по я.ця). Оскільки нічого подібного на човен не було, то знайшов десь старе дерев'яне корито, дочекався повені і вирішив відправитися в мандри: дотягнув до води корито, спустив на воду.... в останній момент коли хотів сідати в "човен" мене вихопила бабця.. І поплив мій "човен" до Чорного моря без мене.