та що там питати? прийти, гепнуть кулаком по столу та попередити що якщо не відпустять то ми прийдемо та будемо хабар в них шукати.
добре. і ящічка візьмемо, у металобрухт здамо та і інші речі теж заберемо. стіни залишимо та покрівлю, ми добрі та щирі люди.
Вітаю, шановне панство! Дивлюся на вас - як діти малі, чесне слово. Задумали значущу справу, і не подумали щодо посади зіцголови . Згоден її зайняти, за невеликий відсоток хабара та ваші харчі (природньо, адже ризики несу я ).
розумію десь обман, а де зрозуміти не можу(с) я взагалі згоден але посада ця включає в собі іще і копання та тягання вантажів, тобто мене з моїм маленьким заплічником, по полонинах. бо я вже підстаркуватий сам ходити мене обережно треба на руках носити та оберігати, бо пайку вріжу.
"Я на это пойтить не могу" (с) . Заплічник з харчами - це ще можливо, а от носити тендітного Консерватора - явний перебір. І взагалі Ваш пост свідчить про повне нерозуміння важливості та необхідності посади зіцголови. Я навіть сказав би, про політичну незрілість .
Я перепрошую. Якось незручно про себе нагадати,але ж, шановний, а мені посади ніякої? Я,звісно, можу і без портфеля,але... возика ти де ще візьмеш???
І ти теж піддався "пагубному вліянію"??? Не дивись того шмурдяку,воно небезпечно! Цікаво,що сказали б реконструктори тих часів про їхні костюми?
в тебе якісь схиблині співанки. ось правильне виконання. http://www.youtube.com/watch?v=-qLUVx-jvZM http://www.youtube.com/watch?v=ii7aycrh3mA
от задовбав ти совїю жидо-комуняцькою пропагандою! треба таки тебе вивести за клюню! http://www.youtube.com/watch?v=Lkz_JS_v9Kg
Хлопці,читаю я ото ваші пости про пісні і сі смію .Маю файні слова тілько музику тра написати. За віконцем весна розквітала Небо повнилось першим дощем. Я стояв і нарізував сало Величезним кухонним ножем Ніж ходив у руках методично І чомусь пригадалось мені Безневинне таке й симпатичне Ніжне тіло тієї свині Пролетіло життя мов хвилина Добрим словом ніхто не зігрів, Що ти бачила, бідна скотина, Лиш корито та засраний хлів. І тоді, мов обрікши на муки, Хтось встромив в твоє серце ножа Ти збагнула, що люди тварюки, І твоя відлетіла душа. Ти далеко тепер, моя бджілко, У своїм, у свинячім раю, Я ж на кухні сиджу, П'ю горілку І тебе потихеньку жую. Я не злодій, не кат, не злочинець. В мене друзі, робота, сім'я, Та який же я, є українець Якщо сала не їстиму я.