Будні і побут копаря

та то не кошерний фень-шуй. ось так тре мати для зустрічи тещи щоб і пива попити і тещя у шоці була

 

Ні, то вона мені німецького пива привезла на гостинець.

 

Цікавий варіант і дуже корисний на ранок

 

ми теж працювали, хфундамент під памятник майже готовий.

 

Ссслабак!!!

 

завтра дома ви?якщо то заскочу,напишіть номер тел в лічку,бо всі номера залишились у розбитому...
і Тарасового походу...
І Олександра Васиьовича Н. походу...
і ще кого я незгадав...

 

Так. Малеча до діда з бабою приїхала. Та і Купала сьгодні.

 

Даа-це добре,погуляйте там гарненько тоді!

 

Я ще нічого не робив, літав в Черкаси за ліками тому дядьку що в реанімації. Тож хай вистоїться ваш бетон.

 

ОБЕЛІСКУ БУТИ!
Почну здалеку, бо хоч поетапно і висвітлюю, а все одно не всі розуміють, що відбувається? Ще п’ять років тому переважна більшість Городищан вважала, що влітку 1941-го року нацистські війська увійшли у Городище без бою, роздали дітям цукерки, пограли на губних гармошках та й подалися далі. Ну хтось десь щось чув про якийсь бій з прикордонниками.
Було кілька неув’язок. Зокрема чимале кладовище загиблих німецьких військовослужбовців, яке з’явилося у середмісті в серпні 1941-го, діаметрально протилежні місця бою, наявність у червоних артилерії, тощо, але на них ніхто не звертав уваги. Було встановлено пам’ятний знак поблизу місця бою прикордонників, але не було знайдено жодного загиблого у тих боях прикордонника чи червоноармійця.
Голова районної організації ветеранів прикордонників Сергій Чеботарьов намагався привернути увагу громадськості до подій того часу, запрошував навіть пошуковців з Дніпра, але в них щось не вийшло. Ну тут за справу взялися ми. Ми встановили, що бої під Городищем дійсно були не в одному місці і не в один день. Спочатку його два дні обороняли підрозділи 116-ї стрілецької дивізії, а для літа 1941-го – це тривалий час, а через два тижні був бій з прикордонниками, які виходили з оточення.
За архівними матеріалами нам вдалося встановити дати цих боїв та прізвища загиблих командирів – одного прикордонника та сімох зі 116-ї стрілецької дивізії. Імена всіх загиблих рядових поки що невідомі.
Минулого року нами було знайдено місце початку бою прикордонників, там було виявлено порунтані мародерами останки одного з рядових бійців, тоді ж їх було поховано на спеціально виділеній меморіальній ділянці Спаського кладовища. Подальші пошуки було вирішено перенести на пізню осінь, проте сніг минулоріч випав зарані і ми так нічого і не встигли. Поки цього року дочекалися дозволу мінкульту трава вже піднялася, а поля засіялись, тож продовження пошуків знов довелося відкласти. Часу ми не марнували. Було опитано кілька місцевих свідків тих подій, і навіть знайдено спогади безпосереднього учасника одного з боїв, тож коло пошуків звузилось.
Тим часом вимальовувалась інша проблема. Частина загиблих учасників тих боїв з німецького боку давно похована на спеціальному гарно оформленому і доглянутому збірному кладовищі під Києвом. Тих, хто помер від ран ми нещодавно знайшли і до кінця року поховаємо на тому-ж кладовищі. А от місце під поховання наших співвітчизників, які загинули у боях за наше місто, фактично являє собою пустку біля межі Спаського кладовища. Небайдужа громадськість неодноразово нагадувала нам, щоб ми встановили там якийсь обеліск.
Нажаль багато бажаючих нам допомогти не знайшлося. Тому спочатку була думка встановити щось на зразок пам’ятного знаку, який ми встановили на місці бою 116-ї стрілецької дивізії. Але побачивши, які гарні пам’ятники зараз оточують меморіальну ділянку, ми зрозуміли, що дикий камінь якось буде не вписуватись. Та й хіба не заробили хлопці, які віддали найцінніше, що в них було, на щось пристойніше, ніж проста каменюка? Тож нами було знайдено гранітний обеліск за помірну ціну. Ми його поки що не викупили, бо коштів нема, але власник погодився почекати, а тягнути нема куди – скоро річниці тих боїв, тож сьогодні зібралися і почали підготовчі роботи – прибрали територію та викопали яму під основу обеліска. Далі засиплемо піском, затрамбуємо і забетонуємо. Задум такий – обеліск буде по центру, а зліва і справа від нього відповідно будуть ряди поховань прикордонників і бійців 116-ї сд. Усі наступні етапи також викладатиму. У кого є бажання – долучайтесь.

 

Скиньте номер карти,потроху накидаємо.

 

Всіх вітаю із літом! нарешті канікули, можна бешкетувати)
а от у ахропісюків мабудь зима, тому вони і радіють)))

 

То гостинець, німетське пиво з Італії 0,33. Мені ще на Івана Купайла їхати.

 

Панові ЗАЗу мельдують:


Set IzengrimmVardøger
Повідомлення:
15.596
Адреса:
Чорний Вігвам
Нове
реклама



Ph'nglui mglw'nafh Cthulhu R'lyeh wgah'nagl fhtagn 25%

 

правільно , тверезий зять , крепка родина ну і тьоща хай грошенят сипне ...

 

Три речi за живе дошкуляють

 

Підтримую! 1.Кобіта вдягнена. 2. Тема сісег не розкрита. 3.І чому тьолка одна, біля зазіка їх повинно бути нійменьш 11 штук, і одна з баяном.

 

Залишилась сама стійка, останні здались, баян порвали.

 

От ! Кобiта , гiтара , жуж . То майже все шо тре козаку задля щастя )

 

Тоді чому вона вдягнена та майже твереза?

 

Гітару можно викреслити.

 

Ось того і вдягнена бо майже трезва.