Всім доброго вечора. Капець, на київстарі маю тарифний план безлім, з 4.03 піднімають з 45 грн до 75 грн звичайно в односторонньому порядку так я ще й з учора якогось хріна при дзвінках слухаю робота "поповніть свій рахунок, у вас 1гривня 69 коп", з якого це дива при безлімі? Офігенно дружній інтерфейс, вони ще й обіжаються - ми ж не вимагаємо платити, ми рекомендуємо. Та засуньте собі свої рекомендації.... нема жизні без пістолета. А ще ж спробуйте додзвонитися до того оператора
До речі у напарника Деус глюкнув, включив, нормально, доходить до катушки і білий екран, добре що хоч поки ще в нас не сезон, пів року божественному.
То я вам усім співчуваю - у нас трішки інакше. Був у Т-мобайл, але вони мені підпали бо з приводу браку 69-ти грошей заблокували телефон. Пройшовся по операторах, зробив вибір, переніс номер - виник такий, що маю так само безліміт та о 5 гіга більше інтернету (біздолета залишив вдома) - Т-мобайла дзвонили та пропонували. але були послані на чотирі літери!
так у нас вони домовились всі між собою і ціни практично всі попіднімали, їхнього хлопака з інтернетом викинув за хамську поведінку і послав би і зв'язок, як перед цим ді-джус, багато просто змінювати та переєстровувати прийдеться та і ті копарські контакти що гикнулись в старому телефоні пропадуть навіки - бо до мене вже ж не дозвоняться.
Мартин Брест - Посвідчення! - говорю я и проталкиваюсь "не затримуйтесь у дверей, проходьте далі у салон". - Удостоверение! - слышу я сзади, и невысокий плотный мужик, одетый точь-в-точь как я, начинает пропихиваться за мной. - Предъявляем! - кричит маршрутчик, подождав, пока мы все таки найдем свое место в набитом нутре, полном шуршащих курток, поцарапанной пластмассы и желтых поручней. Мы с мужиком переглядываемся. Взгляд его сонный и отстраненный, он чуть ниже меня и чуть шире в плечах, черная куртка, синие джинсы, выбрит и даже наодеколонен - обычный человек на утреннем маршруте, нас таких десятки тысяч набиваются в попытке не опоздать. - На выходе покажу, - вежливо говорю я, - На Туполева. - Показуем или выходим! - слышится из-за спин. Спины молчат, спины едут на работу, - Или стою, пока не покажешь! И маршрутка реально начинает останавливаться где-то на Щусева, распихивая легковушки. Сзади сигналят, людей качает в салоне, пожилой дядька с палкой с переднего сиденья ворчит "Да едь ты вже, покажут они тебе свои ксивы!" Маршрутчик непреклонен. Я проталкиваюсь вперед, вытаскиваю убдшку и раскрываю. - Норм? Теперь поедем? - А второй? - и тут же мимо головы просовывается рука с точно такой-же, как у меня, обложкой. Молча. - Срок действия там какой? - не сдается мужик за рулем. Маршрутка стоит на аварийке, народ возмущенно бурчит, мужик с палкой начинает стучать в перегородку. - Безтермінове. Ехать будем? Чи отказываемся везти? - Как вы заеб@ли... - говорит маршрутчик в пространство, - Как же вы заеб@ли... пенсионеров вози, этих вози, нихто них@я не компенсирует, всем должен. - Считай это вкладом в нашу войну. Та поехали вже, по дороге поплачем. - Проверить бы эти все ксивы ваши... половина ж не воевала... - Ты проверять будешь? - А если и я? - маршрутчик оборачивается, и я наконец-то вижу его лицо. Красные прожилки, прозрачные блестящие глаза... - Вживали? - ласково говорю я. - Не твое дело. Оплачиваем проезд, потом пожалуешься. - Полицию вызываем? - маршрутка гомонит все громче, а дядька с палкой топает ногой, и мне приходится перекрикивать. - Вызывай. И трансбезпеку тоже, сразу! - взрывается водитель. Я улыбаюсь. - Полиция. Доброго ранку. - Ого - наконец-то произносит первые слова мужик-убдшник позади меня. Шуршит курткой, снова просовывает руку, уже с другой обложкой, - У тебя сегодня прям джекпот на маршруте. Укртрансбезпека. Дядька с палкой громко ржет. Маршрутка фырчит, дергается и выруливает в полосу. Утро такое утро...
з цього смартафону акаунт підключений а от прошлий на віндовс мобайл мені не змогли підключити до нету навіть в представництві київстар
Ох і срач у курілці, і сама пічалька що буде ще добрий місяць. Не хтів би я модером на райбе бути. Таке враження що у вигребну яму дрожжей щуганули.
Добрий вечір панове. Припхався з праці. Погода якась непонятна, ні тепло ні холодно, сиро і неприємно. Та іще таке враження, що зацепив якусь бацилу, організма ніби хоче захворіти