Остання машина цього дня, гадаю, у серці залишиться на все життя - патлатий водій з Чехії, музика хіпових 70-х, стара автівка та Хардангеравідда - найбільше високогірне плато Європи. Так ми опинилися біля водоспаду Ворінгфоссен (висота 183 м). А потім непомітно насунув дощовий вечір. Ставити намет бажання взагалі не було, тож ми вирішили поспати у реально нестандартному місці - в туалеті. Чисто,тепло і головне - жодного дощу. 18.08.18 Ранок розпочався в привітного працівника туалету, що без будь-яких запитань, зачекав допоки ми зберемо свої речі. На вулиці і далі дощило. Та невдовзі ми вийшли в дорогу. В цей день реально довелося пройти чимало. Через погану погоду та змагання велосипедистів, машин було вкрай мало, деяка дорога взагалі була перекрита, процес моніторила поліція. І ось світ підкидає нам нову знахідку - два дощовики, які були якраз доречними ніштяками) Врешті-решт зловили авто до Ейдфьорду. Як виявилось згодом, місце було вражаюче - фіорд, що віддзеркалює у собі гори. Далі випадково застопили порожній автобус до Одди, краєвиди з вікна якого були приголомшливими. Доїхали до Тюсседалу, звідки і почали свій дванадцятикілометровий шлях на язик Троля. Вечір застав нас на четвертому кілометрі. Намет поставили біля маленької дачі поруч з кемпінгом великобританців та австрійців, яким власниця будиночку погрожувала поліцією, а та все ж таки підтримала туристів. Автор: Рубаха Ніна Фото: Danny Jer, Андрій Торган
