Це були дні, коли просто хотілось зупинити мить. Натиснути стоп і насолоджуватись реальністю нашої великої мрії - дихати чистим повітрям, що віє прохолодою гірських льодовиків, без жодного страху звішувати ноги у кількасотметрові прірви, тремтіти від холоду вечора в очікуванні теплої атмосфери намету. Бюджет подорожі вдвічі менший української мінімалки, а кількісний вимір вражень сумарно перевершує все, що ми бачили в житті до цього. Отже, наш розкішний бомжтріп - знахідки-ніштяки, намет в центрі Осло, душ в умивальнику кемпінгу, простори з приголомшливою комбінацією гір, рік, фьордів та водоспадів, найщедріші водії зі смачним шоколадом та американськими чипсами. 15.08.18 Гадаю, відлік цієї подорожі варто вести ще від ранку у Варшаві зі скупченням контроверсійних емоцій тривоги та нестерпного очікування. Речі незграбно спаковані, бо ми ще у цій справі зовсім зелені. З Варшави вибрались досить швидко і майже без пригод, якщо не враховувати, що спочатку заїхали міським транспортом в ліс, а не на трасу. Австостоп до Гданська насправді був нудним. Таке враження, що водії нас аж очікували. Три машини на які чекали по 5 хвилин і ось ми уже в центрі нашого улюбленого польського містечка. Вечірня прогулянка і сон, що цілу ніч чергувався змінами локації у межах - Макдональдс-вокзал) 16.08.18 Ранок розпочався як беззаперечний стандарт українців у Польщі - покупки в Бедронці. Згодом поїхали в Декатлон купити рюкзак, бо з кульком в руках і спальником прикріпленим до старого рюкзака виглядали якось дивно. Звідти потягом до аеропорту лишалося кілька зупинок, і звісно ми сіли спочатку не в ту сторону. Та невдовзі ми були на місці. Обоє вперше, обоє не знаємо куди йти і що робити, так на емоціях до кінця і не збагнули як пройшли весь контроль. І ось ми злітаємо (хвилюючий момент), летимо (насувається радість) і приземляємось (щастя,щастя,щастя). З аеропорту рухаємося в напрямку Драммена. Навколо мововідбираюча краса, в свідомості ще досі нерозуміння того, що мрія здійснилася. Одна машина - і ми на місці, де на нас чекає друг Андрій і його знайома Маргіт - продвинута жінка з татухою кота на руці та котом в квартирі. Ну а той Драммен після вечірньої прогулянки однозначно в себе закохав. 17.08.18 Маргіт спонсорнула нас їжею, і ми уже троє вийшли в дорогу. Саме на цьому шляху ми знайшли свій перший ніштяк - кросівки, а також зустріли реальних норвезьких тролів (правда, у вигляді скульптур).Проте серед цих просторів неосяжної норвезької краси було таке враження , що ці аборигени норвезьких легенд, реально приїчались по всіх закутках гірських просторів і втішно собі теревенять, попиваючи скандинавський ель. Автор: Рубаха Ніна Фото: Danny Jer, Андрій Торган
